ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. справа № 809/773/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Колос ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 47711,76 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 07.05.2018 звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Колос ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 47711,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте ними в 2017 році в розмірі 47711,76 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

23.05.2018 відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву (а.с.15-34), відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову з мотивів, що здійснюючи розрахунок адміністративно-господарських санкцій позивач взяв за основу загальний фонд заробітної плати підприємства, а повинен був - фонд оплати праці штатних працівників. Водночас мотивовано тим, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій повинен проводитися з ІІ півріччя. Також, зазначено, що товариством було були вжиті всі необхідні заходи для виконання нормативу робочих місць із працевлаштування інвалідів. Зокрема, зазначено, що керівником видано наказ про перелік робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів, протягом 2017 року. Відмічено, що відповідач регулярно інформував Державну службу зайнятості про наявні вільні робочі місця й вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів та розміщував інформацію про наявність вакансій у засобах масової інформації. Проте протягом 2017 року для працевлаштування державною службою зайнятості інваліди не направлялися і самостійно не зверталися.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Колос ЛТД" є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми 10-ПІ №19-039 від 01.03.2018, в 2017 році річний фонд оплати праці штатних працівників склав 811100,00 грн., штатна чисельність працівників відповідача становила 17 осіб, з них жодна особа, якій встановлена інвалідність не працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю "Україна-Колос ЛТД". Кількість штатних працівників осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для відповідача складає 1 одиницю (особи) (а.с.9).

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2017 рік становила 17 осіб, з них середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали в товаристві з обмеженою відповідальністю "Україна-Колос ЛТД" (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) – 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 811100,00 грн. в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 47711,76 грн., відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік за одну не працевлаштовану особу з інвалідністю становить 47711,76 грн. (а.с.10).

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 19 зазначеного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 5 статті 19 Закону).

Згідно із частиною 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 про реалізацію статей 19 і 20 вищевказаного Закону затверджено Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів, відповідно до абзацу другого пункту 4 даного порядку зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарському об'єднанні та підприємствах, що входять до його складу, здійснюється відповідно до Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці від 10.02.2007 №42.

Кількість штатних працівників осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для відповідача складає 1 одиницю (особи) (а.с.9).

Враховуючи вищенаведені норми та встановлені судом обставини, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідача складав 1 штатний працівник за 2017 рік, який не був зайнятий особою з інвалідністю.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Отже, заперечення відповідача про те, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій повинен проводитися з ІІ півріччя є безпідставними, оскільки відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" сума адміністративно-господарських санкцій визначається в розмірі річної середньої заробітної плати товариства.

Також, відсутні факти, які б обґрунтовували заперечення відповідача про те, що здійснюючи розрахунок адміністративно-господарських санкцій позивач не взяв за основу фонд оплати праці штатних працівників, оскільки, вихідні дані для розрахунку адміністративно-господарських санкції позивачем було використано зі Звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми №10-ПІ №19-039 від 01.03.2018, відповідно до якого, річний фонд оплати праці штатних працівників склав 811100,00 грн., штатна чисельність працівників відповідача становила 17 осіб, з них жодна особа, якій встановлена інвалідність не працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю "Україна-Колос ЛТД" (а.с.9, 10).

Відповідно до частини 1 статті 17 даного Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (частина 2 статті 17 Закону).

Слід зазначити, що на виконання Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідачем прийнято наказ №18/1 від 03.01.2018 про визначення посади адміністратора такою, на якій може працювати інвалід (а.с.17). При цьому, на підтвердження своїх аргументів відповідач надав суду доказ розміщення у засобах масової інформації оголошення про наявність вакансії кочегар (а.с.34).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що права і обов'язки роботодавців та їх об'єднань щодо забезпечення зайнятості населення, захисту від безробіття та його наслідків визначаються цим Законом, законами України "Про організації роботодавців" та "Про соціальний діалог в Україні", іншими нормативно-правовими актами, колективними договорами та угодами, укладеними на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам.

Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, згідно з яким форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідач зазначає, що інформував Державну службу зайнятості про наявні вільні робочі місця й вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю, однак, жодних доказів подання форми звітності №3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” відповідачем не надано. Поміж вказаним, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми 1ДФ (а.с.18-33) не є доказом, на підставі якого можна встановити дану обставину.

При цьому, достатніх доказів, які б давали змогу дійти висновку про факт інформування відповідачем Державної служби зайнятості про наявні вільні робочі місця й вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Колос ЛТД" не надало.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що маючи на обліку 17 штатних працівників середньооблікової чисельності відповідач не забезпечив працевлаштування однієї особи з інвалідністю, на підставі статті 20 вказаного Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю та не зайняте особою з інвалідністю, відповідач повинен сплати адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У зв’язку з невиконанням зазначених вище вимог до відповідача правомірно застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 47711,76 грн. Однак, вказані суми товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-Колос ЛТД" самостійно не визначені в поданому відповідачем звіті форми 10-П1 №19-039 від 01.03.2018, добровільно несплачені, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 47711,76 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що вищевказана заборгованість відповідачем на момент розгляду справи не сплачена, відповідних доказів, які б спростовували наявність заборгованості чи доводи позивача, відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Колос ЛТД" адміністративно-господарських санкцій в сумі 47711,76 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Слід зазначити, що оскільки відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз, то відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Колос ЛТД" (код 40485726, вул. Д.Галицького, 68, смт. Ворохта, Івано-Франківська область, 78595) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код 13662300, вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76007) адміністративно-господарські санкції в розмірі 47711 (сорок сім тисяч сімсот одинадцять) грн. 76 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.