Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/6508/18

Провадження №: 2/755/3680/18

"02" липня 2018 р.

місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ластовки Н.Д.,

за участю секретаря Юдицького К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без пиклику сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва на підставі наявних у суду матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в її квартирі, однак більше чотирьох років не проживає в даній квартирі, не сплачує витрат за надані комунальні послуги в цій квартирі, що обмежує право позивачки повноцінно користуватись належним їй майном та розпоряджатись ним.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим для нього ст. 191 ЦПК України, та не надав відзиву на позовну заяву у встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження від 10.05.2018 року строк.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд , дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Громовою Л.В. 15.12.1998 р., ОСОБА_1 придбала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.34).

З 11 сторінки паспорта відповідача ОСОБА_2 вбачається, що він зареєстрований за адресоюАДРЕСА_7

Згідно довідки, виданої ЖБК «Приборист» 18.04.2018 р., син ОСОБА_1 ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8, з 2013 р. не проживає за даною адресою (а.с. 25).

Згідно актів від 02.09.2017 р., 03.03.2017 р. та 18.04.2018 р., складених комісією у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та затверджених головою правління ЖБК «Приборист» Кацегоровою Ю.П., за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований ОСОБА_2, однак в цій квартирі не проживає і не має в ній особистих речей (а.с. 26-28).

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Нормами ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

За змістом ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За змістом ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 07 лютого 2014 року за № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі позивача ОСОБА_1 понад чотири роки, не несе жодних витрати по утриманню житла, не здійснює оплату наданих комунальних послуг. Також судом не встановлено обставин, які б свідчили про намір вселення відповідача до квартири АДРЕСА_3, чи вчинення власником квартири перешкод відповідачу у користуванні житловим приміщенням.

За таких обставин, враховуючи, що права власника порушені, а власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав власника житлового приміщення, в даному випадку шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦП України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, ухвалюючи рішення, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 386, 391, 405 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 07 лютого 2014 року за № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 141, 209, 247, 265, 268, 272, 274-279, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_5, шляхом зняття його з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_6.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_8.

Відповідача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8.

Суддя :