АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 640/3084/18 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/790/430/18 Божко В.В.

Категорія: ч. 4 ст. 172-6 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.,

за участю секретаря - Михайлюка А.В.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_3,

захисника - Ромась Д.М.,

прокурора - Радіонова С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою адвоката Ромась Дар'ї Миколаївни як захисника ОСОБА_3на постанову Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року про притягнення ОСОБА_3до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Старшим оперуповноваженим Управління захисту економіки в Харківської області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (за текстом - УЗЕ в Харківській області) Данько О.М. 22.02.2018 року складений протокол відносно ОСОБА_3 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно протоколу ОСОБА_3, перебуваючи на посаді першого заступника директора державного підприємства «Східний експертно-технічний центр Держпраці» (далі по тексту - ДП «Східний ЕТЦ»), розташованого за адресою: Україна, 61202, м. Харків, вул. Чернишевська, 72, згідно підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, як особа уповноважена на виконання функції держави або місцевого самоврядування, у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік не зазначив дані щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення кадастровий НОМЕР_1 площа 3,8 Га (середня ринкова вартість 185 000 гривень) та кадастровий НОМЕР_2 площа 3,8 Га (середня ринкова вартість 185 000 гривень), відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», будучи власником земельних ділянок з 18.07.2009 року.

В порушення вимог зазначеної статті, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді першого заступника директора ДП «Східний ЕТЦ», знаючи про свій обов'язок щодо зазначення у декларації відомостей про об'єкти нерухомості власником яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї, не вказав у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік дані щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення кадастровий НОМЕР_1 площа 3,8 Га (середня ринкова вартість 185 000 гривень) та кадастровий НОМЕР_2 площа 3,8 Га (середня ринкова вартість 185 000 гривень), будучи власником яких знаходився на момент подачі декларації, чим вчинив адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 4 статті 1726 КУпАП, а саме: подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно офіційних даних, що містяться на сайті НАЗК (гіперпосилання на Декларацію ОСОБА_3 в Єдиному державному реєстрі осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування - https://public.nazk.gov.ua/storage/documents/pdf/5/c/5/f/5c5fd713-9ea8-4bf2-b2f8-b2cb2d804f0d.pdf ) інформація про вказані земельні ділянки в щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, яку подав ОСОБА_3, відсутня.

ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у здійсненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави, стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 352, 40 грн.

Не погодившись з постановою суду, адвокат Ромась Д.М. як захисник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначила наступне.

Постанова районного суду винесена при неповному дослідженні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ОСОБА_3 не є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, оскільки ОСОБА_3 є посадовою особою юридичних осіб публічного права.

Суд неправомірно встановив дату вчинення правопорушення. ОСОБА_3 27.03.2017 року подав декларацію, вказав усі належні йому земельні ділянки, але були несправності в роботі сайту, тому з технічної помилки у декларації була вказано одна земельна ділянка, яка розташована у Харківській обл., Богодухівський район с. Дмитрівка та зазначена з невідомих причин загально площа 7000 м2.

Крім того, зазначає що ОСОБА_3 вказав дохід від надання цих двох земельних ділянок в оренду у сумі 14 932 грн. та вказав всі інші об'єкти власності, інші суми отриманих доходів, що свідчить про відсутність умислу на вчинення адміністративного правопорушення.

Вважає, що «заключение специалиста о стоимости» не можна кваліфікувати як підтвердження оцінки земельної ділянки, так як відсутній звіт про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності та інші документи, які необхідні для проведення оцінки.

Посилається, що ОСОБА_3 вважав, що вказав у декларації усі земельні ділянки, суму отриманого доходу від їх оренди, ніяким чином не бажав приховати право власності.

Просить скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року та закрити провадження у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_3, його захисника адвоката Ромась Д.М., які апеляційну скаргу підтримали, пояснення прокурора Радіонова С.А., який проти апеляційної скарги заперечував, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 4 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу.

При цьому склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-6 КУпАП, є формальним, характеризується недодержанням різноманітних правил, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків.

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, виражається у поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто відомостей, які не відповідають фактичному майновому стану суб'єкта декларування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є: посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку.

ОСОБА_3 є суб'єктом декларування та зобов'язаний у визначений законом порядок подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.

Пункт 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає, що у декларації зазначаються відомості про: об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину № 1-2499 від 18.07.2009 року успадкував земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_3 площа 3,8 Га, яку на підставі договору оренди землі № 400 від 14.02.2014 передав в оренду на 25 років ТОВ «Аграрна Компанія «Промінь-2012» з орендною платою у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця.

Згідно свідоцтва про право на спадщину № 1-2497 від 18.07.2009 року ОСОБА_3 успадкував земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_4 площа 3,8 Га, яку на підставі договору оренди землі №401 від 14.02.2014 передав в оренду на 25 років ТОВ «Аграрна Компанія «Промінь-2012» з орендною платою у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця (а.с. 28-31).

Згідно примітки до ст. 172-6 КУпАП відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлює, що у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2016 року - 1330 гривень, з 1 травня - 1399 гривень, з 1 грудня - 1544 гривень.

Тобто відповідальність за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (від 139 000 грн. до 332 500 грн.).

Відповідно до висновку спеціаліста про вартість № 05 від 16.02.2018 року середня ринкова вартість земельних ділянок сільськогосподарського призначення кадастровий № НОМЕР_3 площа 3,8 Га може складати 185 000 грн., середня ринкова вартість земельних ділянок сільськогосподарського призначення кадастровий № НОМЕР_4 площа 3,8 Га може складати 185 000 грн. (а.с. 34).

Згідно декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік,яку додав ОСОБА_3, видно що інформація про земельні ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий № НОМЕР_4 площа 3,8 Га та кадастровий № НОМЕР_3 площа 3,8 Га незазначені (а.с. 9).

Проте, в декларації зазначена земельна ділянка, яка розташована у с. Дмитрівка, Богодухівський район, Харківській обл., загальною площею 7000 м2, що свідчить про подання ОСОБА_3 завідомо недостовірних відомостей у декларації (а.с. 9-10).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п.п. 12,13 розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.

Особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення, яке підписується зазначеною особою. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у ньому.

ОСОБА_3 своїм правом скористався, надав пояснення в яких зазначив «з протоколом не згодний, буду оскаржувати в суді», протокол підписав, жодних заперечень щодо порушень оперуповноваженим - Данько О.М. законодавства при складанні протоколу не заявляв (а.с. 2-7).

Тобто, у суду є всі підстави вважати, що старшим оперуповноваженим Управління захисту економіки в Харківської області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Данько О.М. протокол про адміністративне правопорушення від 22.02.2018 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 (а.с. 2-7).

Зібрані по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 докази апеляційний суд визнає належними, допустимими, та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 районний суд повно і всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, про те що в діях ОСОБА_3 відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, є формальним. Тобто, не передбачає настання шкідливих наслідків, а виражається в недодержанні вимог фінансового контролю згідно Закону України «Про запобігання корупції».

Посилання що судом не встановлено момент виявлення адміністративного правопорушення, є помилковим. Відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

На час винесення постанови Київським районним судом м. Харкова строки встановлені ч. 3 ст. 38 КУпАП не збігли, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо несправності в роботі сайту, внаслідок чого з технічної помилки в декларації була вказано одна земельна ділянка, яка розташована у Харківській обл., Богодухівський район с. Дмитрівка та зазначена з невідомих причин загально площа 7000 м2 не знайшли свого об'єктивного підтвердження в розумінні вимог ст. 251 КУпАП.

У разі виявлення помилки ОСОБА_3 мав можливість відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» упродовж семи днів після подання декларації подати виправлену декларацію.

Посилання в апеляційній скарзі, що «заключение специалиста о стоимости» не можна кваліфікувати як підтвердження оцінки земельної ділянки, так як відсутній звіт про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності та інші документи, які необхідні для проведення оцінки, не є підставою для скасування постанови районного суду.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оцінку земель» ОСОБА_3 не оскаржувався висновок спеціаліста про вартість № 05 від 16.02.2018 року.

Вирішуючи справи цієї категорії, суди керуються Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов'язують держави вживати заходи для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999 року, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003 року, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003 року, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 року та є обов'язковими для України.

В рішенні від 08.10.2005 року скарга № 8812/02 у справі «Wypych v. Poland» Європейський суд з прав людини відхилив скаргу члена місцевої ради в Польщі, який відмовився подати свою майнову декларацію, стверджуючи, що визначений законодавством обов'язок розкривати деталі його фінансового та майнового стану порушував статтю 8 Європейської конвенції про права людини.

Європейський суд з прав людини схвалив оприлюднення та інтернет-доступ до декларацій, вважаючи, що "широка громадськість має правомірний інтерес в тому, щоб пересвідчитися, що місцева політика є прозорою, а інтернет-доступ до декларацій робить доступ до такої інформації дієвим та простим". "Без такого доступу цей обов'язок не матиме практичного значення або реального впливу на міру поінформованості громадськості".

Суд також зазначив, що широкий обсяг декларування важливий, бо надає громадськості вичерпну картину стосовно фінансового стану службовця, а обов'язок подавати інформацію про майно має запобігти спробам приховати його.

Таким чином, не понесення відповідальності за скоєне правопорушення пов'язане з корупцією дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_3 обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.172-6 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення районний суд, врахував вимоги ст. ст. 34, 35 КУпАП застосував відносно ОСОБА_3 мінімальній розмір штрафу передбаченого санкцією ч. 4 ст. 172-6 КУпАП що становить 17 000 грн. на користь держави, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.

Таким чином, підстав для скасування або зміни постанови Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року при апеляційному перегляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 245, 278, 280, 283, 294, 295, 298, 299 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Ромась Дар'ї Миколаївни як захисника ОСОБА_3 залишитибез задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду

Харківської області В.М. Бездітко