Справа № 574/387/18

Провадження №3/574/90/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Буринь

Суддя Буринського районного суду Сумської області Куцан В.М. розглянувши матеріали, які надійшли з Буринського ВП Конотопського ВП ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Відносно ОСОБА_1 складено протокол про те, що він «28.03.2018 року, близько 19-ї години вчинив домашнє насильство за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3, по відношенню до своєї матері ОСОБА_2, а саме виражався в її адресу нецензурною лайкою та виганяв з будинку, чим міг завдати шкоди її психологічному здоровю, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП».

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно 28.03.2018 року він прийшов в денний час додому та ліг спати. Через деякий час його розбудила мати та сказала йому, щоб він сходив у підвал, але він відмовився. Тоді вона разом із сестрою, дивлячись телевізор навмисно зробили його голосніше, на що він зробив їм зауваження, але його вони не послухали. Потім він викрутив пробки із лічильника щоб виключити подачу електроенергії. На цьому підґрунті у них з матірю виникла сварка, вході якої вини кричали одне на одного, але він їй не погрожував.

Перевіривши матеріали справи надані та давши їм оцінку, приходжу до наступних висновків.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоровю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7.12.2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сімї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоровю особи ( п.14 ст.1 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2018 року між ОСОБА_1 та його матірю ОСОБА_2 виникла обопільна сварка з приводу вимкнення ОСОБА_1 світла в будинку. Доказів того, що саме останній своїми одноособовими діями впливав на психіку ОСОБА_2 та, що від цих дій була завдана чи могла бути завдана шкода її фізичному чи психічному здоровю, матеріали справи не містять.

При цьому, з письмової заяви потерпілої та її письмових пояснень не вбачається, що дії ОСОБА_1 викликали в останньої побоювання за свою безпеку чи спричинили емоційну невпевненість.

Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно дост. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і порядку, встановлених законом.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст.247,283-285 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.М.Куцан