Справа № 555/355/18

Номер провадження 2/555/191/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді – Собчука А.Ю.,

при секретарі Кухарчук Л.В.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності є лісопильне та стругальне виробництво. Також є керівником та засновником селянського (фермерського) господарства «Верес», товариства з обмеженою відповідальністю «МВ-ФОРЕСТ». Відповідач вважає, що позивачем та його товариствами здійснюється незаконна господарська діяльність, направляє звернення у різні органи державної влади та місцевого самоврядування з відповідними питаннями. Дані звернення призводять до численних перевірок. Вважає, що відповідач свідомо створює перешкоди у використанні його майна.

Просить суд визнати такою, що принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації інформацію щодо порушення позивачем санітарно-епідемічного законодавства поширену ОСОБА_3, стягнути моральну шкоду в розмірі 100000,00 гривень та судові витрати у справі.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, надали суду пояснення про обставини, що описані вище, рахують позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення з обставин викладених в позовній заяві та матеріалах справи вважають, що заявлені вимоги є доведеними,

Відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Також зазначила, що у газеті «Надслучанський вісник» № 38 від 24 травня 2016р., від імені фізичної особи підприємця ОСОБА_5 була опублікована «Заява про наміри», в якій він повідомляв про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від діяльності сушильного цеху пиломатеріалів та пропонував зауваження громадських організацій та окремих громадян надсилати протягом 20 днів з моменту публікації до районної держадміністрації. Відповідачем було направлено ряд звернень і скарг на адресу посадових осіб органів державної влади, зокрема, щодо надання місцевою владою дозволів на розміщення у безпосередній близькості від межі її житлової забудови шкідливого виробництва по обробці деревини, яке не лише створює шкідливі викиди, але й шум та незручності у повсякденному житті, в тому числі діяльністю пересувної автовагової у безпосередній близькості від будинку.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти заявленого позивачем позову та зазначила про те, що дії відповідача направлені не на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача, а виключно захисту свої конституційних прав. Рахує позовні вимоги є не обґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення з обставин викладених у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_6 в позові просив відмовити повністю, за необгрунтованістю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ст.5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності є лісопильне та стругальне виробництво. Також є керівником та засновником селянського (фермерського) господарства «Верес», товариства з обмеженою відповідальністю «МВ-ФОРЕСТ».

Рішенням Прислуцької сільської ради від 25.07.2005 №273 був наданий дозвіл на збір матеріалів попереднього вибору земельної ділянки для будівництва та обслуговування сушильного цеху.

Рішенням Прислуцької сільської ради від 22.06.2007 №14 СФГ «Верес» був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 25 років, яка розташована в селі Колодязне Березнівського району Рівненської області для будівництва та обслуговування сушильного цеху. В подальшому, після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погодження зі всіма інспектуючими службами, зокрема Управлінням земельних ресурсів у Березнівському районі, відділом містобудування та архітектури Березнівської райдержадміністрації, Березнівською районною санітарно-епідемілогічною станцією, Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області, рішенням Прислуцької сільської ради від 11.12.2007 №190 СФГ «Верес» була передана в оренду земельна ділянка площею 0,3615 га в оренду на 25 років для будівництва та обслуговування сушильного цеху.В листопаді 2017 року сушильний цех пиломатеріалів та право на земельну ділянку було передано від СФГ «Верес» до ТзОВ «МВ-Форест».

Під час збору матеріалів попереднього погодження вибору земельної ділянки для будівництва сушильного цеху, погодження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду ніяких конфліктних ситуацій між підприємствами та жителями села Колодязне Березнівського району Рівненської області не виникала .

Поруч із сушильним цехом пиломатеріалів, відповідачем ОСОБА_3 був споруджений житловий будинок.

Відповідачем ОСОБА_3 було направлено ряд звернень і скарг на адресу посадових осіб органів державної влади, зокрема, щодо надання місцевою владою дозволів на розміщення у безпосередній близькості від межі житлової забудови шкідливого виробництва по обробці деревини, яке не лише створює шкідливі викиди, але й шум та незручності у повсякденному житті, в тому числі діяльністю пересувної автовагової у безпосередній близькості від будинку.

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про звернення громадян» забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень. Ніхто не може бути примушений до подання власного чи підписання колективного звернення або участі в акціях на підтримку звернень інших осіб чи організацій.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.

Зокрема під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових, службових чи інших обов’язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» встановлено, що «відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов ’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації».

Отже, звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування, ПП «Зембудпроект» є конституційним правом, передбаченим статтею 40 Конституції України та не може розцінюватися як поширення недостовірної інформації, навіть якщо ця інформація знайшла чи не знайшла свого підтвердження.

Стаття 277 ЦК України надає можливість спростовувати лише недостовірну інформацію про особу, спростування достовірної інформації суперечить вимогам наведеної правової норми та законодавству України загалом. Крім того, вимогу про спростування можна заявляти лише відносно інформації, яка фактично була поширена. Відомості, які не поширювались спростуванню не підлягають.

Позивач просить визнати такою, що принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканість ділової репутації інформацію щодо порушення позивачем санітарно-епідемічного законодавства поширену ОСОБА_3.

Однак із листа Державної екологічної інспекції у Рівненській області від 18.12.2017р. № 2696/043/17 вбачається, що на території виробництва, що належить ОСОБА_5, існує два стаціонарних джерела викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря. В результаті перевірки Державна екологічна інспекція у Рівненській області встановила, що одне джерело викиду обладнано пилоочисною установкою, яка не відповідає правилам технічної експлуатації, за що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_7 Березнівської районної державної адміністрації від 31.07.2017р. № 7-186/047 вбачається, що відстань від джерел викидів до межі житлової забудови відповідача становить 97м, про що зазначено у листі від 31.07.2017р. № 7-186/047, що є порушенням вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 р. N 173.

ОСОБА_7 листа Сарненської місцевої прокуратури від 16.08.2017р. № 36/1-14-17вбачається, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за заявою ОСОБА_3

Суд приймає до уваги вказані вище відповіді, листи, оскільки вони є чинними, ніким не скасовані та складені уповноваженими органами у відповідності до вимог закону.

Крім того, у газеті «Надслучанський вісник» № 38 від 24 травня 2016 р., від імені фізичної особи підприємця ОСОБА_5 була опублікована «Заява про наміри», в якій відповідач повідомляв про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від діяльності сушильного цеху пиломатеріалів, та пропонував зауваження громадських організацій та окремих громадян надсилати протягом 20 днів з моменту публікації до районної держадміністрації.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецендентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції.

Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази та оцінивши встановлені у справі обставини, на які позивач посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, суд вважає, що інформація, викладена в листах відповідача до органів державної влади та місцевого самоврядування, не містить ознак поширення недостовірної інформації, оскільки в даному випадку остання скористалася своїм правом на звернення до компетентних державних органів, що гарантовано ст.40 Конституції України.

Так, наведені в скарзі висловлювання є оціночними судженнями, критичною оцінкою недоліків, які на думку відповідача мали місце в роботі позивача та належних йому підприємствах, зокрема ТзОВ «МВ-Форест» при виробництві без посилання на конкретні факти.

Таким чином, факт звернення відповідача зі скаргами, заявами до компетентних органів, які можуть перевірити інформацію та надати відповідь (навіть якщо у подальшому вказана інформація не знайшла свого підтвердження) не може бути підставою для задоволення позову.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що судом не встановлено факту поширення відповідачем недостовірної інформації щодо позивача та порушення його прав, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання інформації недостовірною, та такою що порочить ділову репутацію позивача.

Не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Згідно положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, обставини, на які вказали у своїх показаннях сторони, а також досліджені по справі письмові докази не дають суду підстав вважати неправомірними дії відповідача по відношенню до позивача.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової шкоди) має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не надано доказів, як наявності у нього моральної шкоди, так і причинно- наслідкового зв’язку між зазначеною шкодою та зверненням відповідача до органів державної влади та місцевого самоврядування ПП «Зембудпроект».

Суд вважає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності відсутня наявність такої шкоди, протиправність діянь та причинний зв’язок між протиправним діянням та вини в заподіянні такої шкоди.

Оцінкою досліджених доказів у відповідності до положень чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а саме встановлених достовірними доказами протиправних дій відповідача, якими порушене право позивача, принижена його ділова репутація.

Крім того, позивач не надав суду жодного належного доказу про те, що поширена про нього інформація є відомостями, які містять фактичні дані.

Таким чином, позовні вимоги вважаються безпідставними, такими що не підлягають до задоволення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 12,18, 23, 133, 258, 259,263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.3,32,34 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.277,297,302 ЦК України, ст.30, 47-1 «Про інформацію», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 , суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Рівненської області через Березнівський районний суд Рівненської області.

Повний текст рішення виготовлений 03.07.2018 р.

Суддя А.Ю. Собчук