263/15116/17

Єдиний унікальний номер 263/15116/17

Номер провадження 22-ц/775/387/2018(м)

Головуючий у 1-й інстанції Ковтуненко В.О.

Доповідач Білина Т.І.

Категорія 24

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2018 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Лопатіної М.Ю., Принцевської В.П.,

при секретарі Сидельниковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, третя особа: ОСОБА_1, -

в с т а н о в и л а :

17 листопада 2017 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 є їх сином та онуком. На теперішній час вони потребують матеріальної допомоги, оскільки є особами похилого віку, постійно хворіють та потребують постійного лікування. Відповідач має постійне місце роботи та має можливість допомагати і надавати матеріальну допомогу. У зв'язку з вказаним, просять стягнути з відповідача аліменти на їх утримання у розмірі 1/10 частки з усіх видів доходів на кожного.

12 березня 2018 року рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 аліменти на їх користь та утримання у розмірі 1/10 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на кожного, починаючи з 17 листопада 2017 року. Вирішено питання щодо судових витрат.

З вказаним рішенням суду не погодилась третя особа ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що довідки про стан здоров'я позивачів є копіями незрозумілих виписок з медичних карток. Інвалідність та немічність батьків та баби з дідом документально не підтверджена. Позивачі не надали суду відомості щодо їх матеріального стану. Крім того позивачі мають інших родичів, а саме батьки відповідача мають доньку, а дід з бабою другого сина та двох онуків, які працюють і мають можливість надавати допомогу позивачам. Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що після стягнення аліментів на утримання дитини відповідача в розмірі 25% загальний розмір відрахувань від його заробітної плати складатиме 65%, що суперечить вимогам ЗУ «Про виконавче провадження». Не допитав в судовому засіданні позивачів бабу та діда, які й гадки не мають, що вказаний позов взагалі існує.

У судовому засіданні апеляційного суду третя особа ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 та представники відповідача ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання не з'явились позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_6, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, третю особу та її представника, представників відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Стаття 51 Конституції України закріплює обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Дана конституційна норма знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України (статті 202-206).

В статті 202 Сімейного кодексу України визначено обов'язкові умови та підстави покладання на дітей обов'язку утримувати своїх батьків, а саме: діти є повнолітніми; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я та потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх дітей.

Моментом виникнення обов'язку дітей утримувати своїх батьків є наявність усіх вищеперерахованих умов. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає в разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно встановив, що батьками ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Піщане Старобільського району Луганської області, актовий запис №119 від 17 грудня 1987 року про що видано свідоцтво Серії НОМЕР_1, є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Проте суд не пересвідчився, чи батьки відповідача є непрацездатними та чи потребують вони матеріальної допомоги, а також не врахував можливість їх утримання іншими дітьми, до яких позов не пред'явлено.

Судом першої інстанції не враховано, що непрацездатність особи пов'язується із пенсійним віком або з інвалідністю. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року право на пенсію мають жінки, які досягли 55 років і чоловіки, які досягли 60 років. Непрацездатними визнаються також інваліди І, ІІ та ІІІ груп (ст..1 Закону України «Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування»).

Доказами, які підтверджують непрацездатність батьків, є пенсійне посвідчення, а документи, які підтверджують потребу батьків у аліментах, є довідки про відсутність пенсії, заробітної плати, або про їх незначний розмір, який не відповідає прожитковому мінімуму.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі - батьки не досягли пенсійного віку, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, якому на момент постановлення рішення судом першої інстанції виповнилося 56 років, позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, якій виповнилося лише 51 рік. Відомостей, що батьки є інвалідами I, II та III групи, а також довідки про відсутність пенсії, заробітної плати, або про їх незначний розмір матеріали справи не містять.(а.с.3,4)

З огляду на вказане висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання батьків не ґрунтуються на законі.

Вказане стосується і висновків суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання позивачів - діда і баби.

Відповідно до ст.266 СК України повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

З аналізу зазначеної норми закону вбачається, що обов'язок онуків по утриманню баби і діда виникає тільки при певних обставинах. Не проаналізувавши чому інші члени родини не можуть надавати допомогу діду та бабі, та ненадання позивачами доказів, що отримувана ними пенсія не забезпечує їх потреби на харчування та лікування, суд першої інстанції безпідставно стягнув аліменти з відповідача на їх утримання.

Крім того задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача аліменти на батьків та діда з бабою в загальному розмірі 40%, суд першої інстанції виходив з того, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Проте з вказаним висновком не можна погодитись, оскільки відповідач має неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 і саме її інтереси порушені внаслідок стягнення аліментів на позивачів в загальному розмірі 40%.

Про наявність неповнолітньої дитини суду першої інстанції стало відомо із заяви третьої особи ОСОБА_1 в якій вона повідомляє Жовтневий районний суд Донецької області про розгляд в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області цивільної справи за її позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини - доньки ОСОБА_11

На підтвердження вказаного ОСОБА_1 надала ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області про відкриття провадження від 14.04.2017 року у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.(а.с.22)

Крім того в своїй заяві ОСОБА_1 просить зупинити розгляд зазначеної справи до вирішення питання про стягнення аліментів так як наслідки розгляду вказаної справи матимуть суттєвий вплив на рішення суду.(а.с.20)

Відповідно положень ч.3 ст.182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Згідно із п.6 ч.1, 2 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які не є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Проте матеріали справи не містять ухвали з докладним викладенням наслідків розгляду вказаного клопотання. Залишити вказане клопотання без розгляду згідно положень ч.2 ст.222 ЦПК України, суд першої інстанції не мав можливості оскільки ОСОБА_1 в якості третьої особи була залучена до розгляду справи в підготовчому засіданні.

Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.11.2017 року, яке набрало законної сили 13.02.2018 року, з відповідача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_11 стягнуті аліменти у розмірі ? частини всіх видів його заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.03.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.(а.с.44,45)

Відповідно положень ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

З наведеного вбачається, що визначений судом першої інстанції розмір стягнень не відповідає положенням Закону, а як наслідок є його порушенням.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вище зазначене оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 02.07.2018 року.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 березня 2018 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: М.Ю. Лопатіна

В.П. Принцевська