Провадження № 2-а/161/399/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції рядової ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

07.06.2018 року позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, на обґрунтування вказавши, що 28.05.2018 року відповідачем відносно нього було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Зі змісту постанови слідує, що він 28.05.2018 року о 16.15 в м. Луцьку по вул. Рівненський, 111, в порушення п.п. 31.4.7е ПДР України, керував автомобілем НОМЕР_1, який мав ознаки порушення конструкції даного автомобіля, а саме: відсутність заднього бамперу, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою що винесена з порушенням норм чинного законодавства. Так, напередодні вищевказаної події, під час стоянки біля парку ім. Лесі Українки, бампер його автомобіля було пошкоджено невідомими особами. 28.05.2018 року він звернувся до авторемонтного підприємства «Максімус» для усунення пошкодження. На вказаному підприємстві бампер був демонтований для його подальшого відновлення. Працівниками авторемонтного підприємства було запропоновано автомобіль на території СТО «Максімус» не залишати у зв»язку з проведенням ремонтних робіт, що загрожують пошкодженням автомобіля. Він прийняв рішення забрати автомобіль з авторемонтного підприємства та залишити його біля свого будинку по вул. Рівненська в м. Луцьку. Коли він знаходився на вул. Рівненській він був зупинений екіпажем патрульної поліції. Працівники патрульної поліції упереджено віднеслись до нього, що виразилося у ретельній перевірці свідоцтва про реєстрацію автомобіля, посвідчення водія, страхового полісу, а також безпідставно зобов’язали його прийти тест на стан алкогольного сп’яніння. Його пропозиція щодо застосування до нього усного попередження, у зв’язку з ситуацією, що склалася, відповідачем не взята до уваги. Вважає, що постанова винесена з грубим порушенням норм законодавства, адже процедура розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності була порушена, його доводи та пояснення не були враховані, розгляд справи повинен був проведений за місцезнаходженням органу, який уповноважений на такий розгляд, а не за місцем вчинення правопорушення, як у даному випадку. Крім того, відповідачем не з’ясовано усіх обставин справи, не надано можливості скористатися правом на захист, розгляд справи відбувся без урахування показів свідків, а після складання постанови, його не ознайомили з її змістом. Також, бланк постанови постанови не відповідає вимогам «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» та ст. 283 КУпАП, оскільки в ній відсутнє зазначення строку та порядоку її оскарження. З урахуванням всього викладеного, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адмінправопорушення серії ВР № 013285 від 28.05.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та стягнення штрафу в розмірі 340 грн.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснив, що рухаючись додому з авторемонтного підприємства «Максімус», де задній бампер його автомобіля було демонтовано для відновлення, був зупинений працівниками поліції. Згодом, відносно нього було винесено постанову, без урахування його пояснень, що така експлуатація транспортного засобу була вимушеною та проводилася з дотриманням усіх вимог ПДР. 06.06.2018 року він звернувся в Управління патрульної поліції у Волинській області з метою розгляду справи з урахуванням його пояснень , однак йому було відмовлено в зазначеному. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що зазначене позивачем не відповідає фактичним обставинам справи. Так, працівниками поліції було помічено автомобіль, який рухався без елементу конструкції транспортного засобу, а саме - заднього бамперу, що суперечить положенню п 31.4.7е ПДР України. Патрульними було зупинено даний автомобіль, водію (позивачу) було вказано причину зупинки, а також повідомлено, що буде розглядатися справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП України. В ході розгляду справи ОСОБА_1 було роз’яснено його процесуальні права, при складанні постанови було чітко дотримані вимоги чинного законодавства. Після винесення постанови патрульними поліції було усно роз’яснено порядок її оскарження. Крім того, відомості щодо порядку та строків оскарження постанови міститься на звороті постанови. При розгляді справи позивач не надав пояснень, що рухається з СТО додому за наведених ним обставин, сказав, що всі пояснення буде надавати у суді. Наголосив, що експлуатація транспортного засобу при відсутності передбаченого конструкцією бамперу забороняється, крім випадку, якщо така несправність сталася в дорозі, інших виключень Законом не передбачено.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові та електронні докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 013285, винесеною поліцейським роти № 4 УПП у Волинській області ДПП рядовою поліції ОСОБА_3, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 12)

Зі змісту вказаної постанови слідує, що 28.05.2018 року о 16.15, в м. Луцьку, по вул. Рівненський, 111, в порушення п.п. 31.4.7е ПДР України, ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1, який мав ознаки порушення конструкції даного автомобіля, а саме відсутність заднього бамперу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 31.4.7е ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

Згідно п. 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено випадки, коли поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 78 КАС України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників, їх представників.

З пояснень представника відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області слідує, що підставою зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 стала відсутність конструктивного елементу керованого ним автомобіля, а саме наявність порушень приписів пункту п.п. 31.4.7е Правил дорожнього руху України.

Таким чином суд вважає, що у інспектора поліції ОСОБА_3 були передбачені законом підстави здійснити зупинку транспортного засобу під керуванням позивача.

З дослідженого в судовому засіданні електронного доказу – відеозапису з нагрудного реєстратора інспектора поліції ОСОБА_3 вбачається, що при зупинці транспортного засобу під керуванням позивача інспектор поліції повідомила позивачу причину зупинки, а саме порушення нимп.п. 31.4.7е ПДР України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем, який не мав заднього бамперу, що не заперечувалося позивачем як при розгляді даної справи судом, так і при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції ОСОБА_3

Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Доводи позивача про те, що він мав право керувати автомобілем за відсутності заднього бамперу на підставі п. 31.5 ПДР України є помилковими.

Так, відповідно до п. 31.5 ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо — рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Тобто зі змісту вищезазначеного слідує, можливість рухатися на автомобілі в разі виникнення технічних несправностей допускається лише у разі якщо такі неправності виникли в дорозі.

Як слідує з пояснень самого позивача бампер його автомобіля було пошкоджено 27.05.2018 року, 28.05.2018 року на належному йому автомобілі він їхав з авторемонтного підприємства, де залишив бампер на ремонт.

Доводи позивача про те, що залишити свій автомобіль на території авторемонтного підприємства «Максимус» він не мав можливості у зв»язку з проведенням на території вказаного підприємства ремонтних робіт належними, допустими та достовірними доказами суду не підтверджені.

З наданої позивачем на підтвердження вищевказаного факту фотографії не вбачається, коли вона зроблена та який об»єкт на ній зображено, а тому даний доказ, на думку суду, є неналежним. Інших доказів з цього приводу позивачем суду не надано.

Судом також встановлено, що поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція) затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853.

Згідно з п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Аналізуючи вищенаведені правові норми, суд вважає, що відповідачем правомірно було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 2.3 рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп\2015 передбачено, що у частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

За нормами КУпАП до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень розгляду у скороченому провадженні не підлягають.

Частина 3 ст. 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Дана норма вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

При цьому зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою врегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України і вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.

Отже, приписи постанови Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 року повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією.

З огляду на викладене, вбачається, що розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Розгляд справи відносно позивача відбувся у порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме - після зупинки його автомобіля працівниками поліції.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Ст. 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З переглянутого судом відеозапису з нагрудного реєстратора інспектора поліції ОСОБА_3 вбачається, що при розгляді справи по адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП останньою були роз»яснено позивачу його процесуальні права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також запропоновано надати пояснення з приводу вказаного правопорушення, однак ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, зазначивши, що вину він не визнає, пояснення буде надавати у суді, клопотання про перенесення розгляду справи у зв»язку з необхідністю скористатися правовою допомогою позивачем не заявлялося.

Таким чином, доводи позивача щодо порушення порядку розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення відносно нього, порушення його процесуальних прав спростовуються наданим представником відповідача відеозаписом.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч. 1 ст.121 КУпАП, постанова складена на місці вчинення правопорушення, окрім того, інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова містить основні обов'язкові елементи, наявність яких свідчить про повноту і об'єктивність з'ясування всіх обставин справи відповідачем.

Строк і порядок оскарження постанови було роз»яснено позивачу інспектором поліції ОСОБА_4 під час розгулу справи про адміністративне правопорушення, в постанові такі відомості містяться на її зворотному боці.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином всі доводи позивача, як наведені в адміністративному позові, так і зазначені в судовому засіданні, об»єктивно спростовані доказами наданими стороною відповідача.

Санкцією ч. 1 ст. 121 КУпАП передачене адміністративне стягнення у вигляді штрафу або 50 штрафних балів. Такий вид стягнення як «попередження» санкцією вказаної статті не передбачено, а тому відповідачем воно обґрунтовано не було застосовано до позивача, як не може бути застосовано і судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право: залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін; скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, однак з тим, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне залишити постанову від 28.05 2018 року серії ВР № 013285 про накладення адміністративного стягнення про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього ружу, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 без змін, а позов ОСОБА_1– без задоволення.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати, у разі прийняття судом рішення про залишення позову без задоволення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 77, 139, 242-246, 257-263, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції рядової ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 22 червня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_5