ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Справа № 804/1097/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання неправомірним рішення, визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.4-20), у якому позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що виразилась у невчиненні ним всіх можливих дій, передбачених Законом від 02.06.2016 №1404-VIII, спрямованих на неухильне та повне виконання чинного судового рішення за виконавчим листом №804/3558/17, виданим 14.09.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом;

-визнати неправомірним рішення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що проявилось у винесенні ним постанови від 14.12.2017 про повернення виконавчого листа №804/3558/17, виданого 14.09.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом;

-визнати незаконною та скасувати постанову від 14.09.2017 державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про повернення виконавчого листа №804/3558/17, виданого 14.09.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом;

-зобов`язати Дніпропетровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за заявою Військової частини НОМЕР_1 відновити виконавче провадження та вжити всі можливі, передбачені Законом від 02.06.2016 року №1404-VIII, заходи щодо примусового виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 у адміністративній справі №804/3558/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 19181 (дев`ятнадцять тисяч ста вісімдесяти однієї) гривні 92 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

-Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року по адміністративній справі №804/3558/17 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду, завдану державі під час проходження військової служби, у розмірі 19 181 гривці 92 копійки;

-рішення суду набуло чинності 15.08.2017 року, про що наведеним судом 14.09.2017 року військовій частині НОМЕР_1 було видано відповідний виконавчий лист №804/3558/17;

-03.10.2017 року за вих.№7026 військовою частиною НОМЕР_1 задля фактичного та реального виконання зазначеного рішення суду вказаний виконавчий лист із відповідною заявою було скеровано до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області;

-11.10.2017 року державним виконавцем названого відділу державної виконавчої служби за згаданою заявою військової частини НОМЕР_1 було винесено постанову (ВП №54874513) про відкриття виконавчого провадження та розіслано її сторонам виконавчого провадження;

-26.01.2018 року від відповідача у цій справі на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла постанова від 14.12.2017 року державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу;

-військова частина НОМЕР_1 зі згаданою постановою про повернення виконавчого документа, про яку дізналася 26.01.2018 року при її отриманні, не може погодитись та вважає її незаконною;

-на порушення норм Закону від 02.06.2016 року №1404-VIII, унаслідок своєї бездіяльності, державний виконавець відповідача наступного дня після нібито винесення 14.12.2017 року оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу, а саме 15.12.2017 року, її військовій частині НОМЕР_1 не надіслав;

-зазначений державний виконавець, унаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань, вказану постанову про повернення виконавчого документу фактично виніс не 14.12.2017 року, а лише 22.01.2018 року, коли і направив її сторонам виконавчого провадження;

-оспорювана нами постанова державного виконавця була винесена «заднім числом» більш ніж через місяць, коли це мало відбутися;

-доказом вказаної бездіяльності є відбиток поштового штемпелю на конверті, в якому військовій частині НОМЕР_1 були надіслана вищевказана постанова;

-на додачу до своєї згаданої бездіяльності, державний виконавець відповідача безпідставно та необґрунтовано, спираючись на п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону від 02.06.2016 року №1404-VIII, повернув названий вище виконавчий лист №804/3558/17;

-слід зазначити, що вказана норма Закону від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачає можливість державного виконавця повернути виконавчий документ виключно коли за ним не мають бути стягнуті кошти;

-в той же час, за згадуваним виконавчим листом 804/3558/17 стягуються саме кошти у розмірі 19 181,92 грн.;

-беручи до уваги наведене, слід прийти до висновку, що державний виконавець відповідача, невірно застосувавши описану норму Закону від 02.06.2016 року №1404-VIII, протиправно прийняв постанову про повернення вищевказаного виконавчого листа 804/3558/17 про стягнення коштів, а відтак така постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а рішення державного виконавця визнанню неправомірним;

-на підтвердження протиправної бездіяльності державного виконавця відповідача, позивач вважає за необхідне вказати, що останнім, на порушення частини 8 статті 48 Закону від 02.06.2016 року №1404-VIII, у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження не було проведено перевірку майнового стану боржника, а також у подальшому така перевірка не проводилась виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника і не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника;

-позивач на доведення протиправної бездіяльності державного виконавця відповідача, підкреслює, що він не спромігся, у порядку статті 443 ЦПК України, звернутися із поданням до суду задля визначення наявності майна у боржника, яким він може володіти з іншими особами;

-як доказ неправомірної бездіяльності державного виконавця відповідача, є те, що він не забажав у спосіб, передбачений пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII та статті 441 ЦПК України, звертатися із поданням до суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

-унаслідок незаконної бездіяльності державного виконавця відповідача, він не звернувся до правоохоронних органів з метою надання ними правової оцінки можливої наявності у діях боржника ознак кримінального правопорушення, передбаченого частини 1 статті 382 КК України та не повідомив про це боржника, що було б дієвим заходом для спонукання останнього, як працездатної особи, знайти собі заробіток, з якого була б можливість відраховувати грошові кошти для покриття наведеної заборгованості перед військовою частиною НОМЕР_1 ;

-позивач вважає, що є всі правові підстави стверджувати, що державний виконавець протиправно бездіяв, коли не виконав всі обов`язки та не використав всі права, закріплені статтею 18 Закону від 02.06.2016 року №1404-VIII, що мають бути ним спрямовані на неухильне та повне виконання чинного судового рішення, а також неправомірно у формі постанови від 14.12.2017 прийняв рішення повернути зазначений вище виконавчий лист №804/3558/17, що призвело до того, що ця постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 було залишено без руху (а.с.22-23).

12 березня 2018 року на виконання ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви (а.с.26).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні 16 березня 2018 року о 10 год. 00 хв. (а.с.2-3).

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.92-100), в якому зазначив таке:

-на виконання до відділу надійшов виконавчий лист № 804/3558/17 від 14.09.2017 що видав Дніпропетровський окружний адміністративний суд про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду заподіяної під час проходження військової служби в сумі 19181,92 грн.;

-державним виконавцем 11.10.2017 року керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду заподіяної під час проходження військової служби в сумі 19181,92 грн.;

-разом з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та направлено запити до правореєструючих органів;

-державним виконавцем здійснено вихід за адресою мешкання боржника, вказаною у виконавчому документі, про що було складено акт державного виконавця, де зазначено, що зі слів сусіда ОСОБА_2 , громадянин ОСОБА_1 в кв.63 не мешкає, зі слів сусіда громадянин винаймає житло у м. Дніпро разом зі своєю дівчиною, але де саме йому невідомо;

-згідно відповідей з Єдиного державного реєстру щодо реєстрації прав власності, рухоме, нерухоме майно у боржника відсутні, доходів, розрахункових рахунків у боржника не виявлено;

-виконавче провадження було завершено з підстав відсутності майна, але у зв`язку зі збоями роботи Автоматизованої системи виконавчих проваджень у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зроблено посилання на пункт 5 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження», що є технічною помилкою під час завершення виконавчого провадження;

-шляхом проведення виконавчих дій, державним виконавцем було з`ясовано, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи по розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

-враховуючи вищевикладене, державний виконавець керуючись пунктом 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», було прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу;

-в день винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, в реєстрі «Автоматизована система виконавчих проваджень» були зафіксовані значні збої в роботі, де в процесуальному документі зазначено пункт 5 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а не пункт 2 статті 37 Закону, про що свідчать скриншоти з вказаної системи;

-в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання;

-стягувач не позбавлений права на повторне пред`явлення для виконання виконавчого документа в строк до 14.12.2020 року, про що зазначено в пункті 2 постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, та жодним чином не порушує його права;

-щодо направлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу поштовою кореспонденцією відповідач зазначив, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом виконавчого документа та поштовим конвертом 15.12.2017 року державним виконавцем передано оператору комп`ютерного набору для внесення в реєстр вихідної кореспонденції рекомендованих листів з повідомленням та подальшої відправки пошти адресату, але через деякий час поштовим відділенням, листа було повернуто з позначкою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення»;

-23.01.2018 року державним виконавцем вдруге направлено листа стягувачу.

16 березня 2018 року у судове засідання сторони не з`явились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відомості про вручення повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання у суду відсутні. Однак, суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься телефонограма від 14 березня 2018 року, відповідно до якої позивача було повідомлено про дату, час та місце судового засідання за телефонним номером, вказаним позивачем у адміністративному позові, проте юрист Військової частини НОМЕР_1 , який прийняв інформацію відмовився повідомляти своє прізвище, ім`я та по-батькові секретареві судового засідання (а.с.32). Враховуючи вказане, на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи було відкладено до 05 квітня 2018 року о 16 год. 00 хв.

05 квітня 2018 року у зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. адміністративну справу №804/1097/18 знято з розгляду та призначено на 18 квітня 2018 року о 14 год. 00 хв.

18 квітня 2018 року у підготовчому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, а представник відповідача просив відмовити у їх задоволенні. У зв`язку з наданням часу позивачу для уточнення позовних вимог у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 20 квітня 2018 року об 11 год. 30 хв.

19 квітня 2018 року засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 20 квітня 2018 року об 11 год. 30 хв. за відсутності представників позивача, у якому позивач зазначив, що наполягає на позовних вимогах та просить суд їх задовольнити у наступній редакції:

-визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що виразилась у невчиненні ним всіх можливих дій, передбачених Законом від 02.06.2016 №1404-VIII, спрямованих на неухильне та повне виконання чинного судового рішення за виконавчим листом №804/3558/17, виданим 14.09.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом;

-визнати неправомірним рішення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що проявилось у винесенні ним постанови від 14.12.2017 про повернення виконавчого листа №804/3558/17, виданого 14.09.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом;

-визнати незаконною та скасувати постанову від 14.12.2017 державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про повернення виконавчого листа №804/3558/17, виданого 14.09.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом;

-зобов`язати Дніпропетровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за заявою Військової частини НОМЕР_1 відновити виконавче провадження та вжити всі можливі, передбачені Законом від 02.06.2016 року №1404-VIII, заходи щодо примусового виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 у адміністративній справі №804/3558/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 19181 (дев`ятнадцять тисяч ста вісімдесяти однієї) гривні 92 копійок (а.с.76-77).

20 квітня 2018 року у судовому засіданні представник відповідача повідомив, що відзив на позовну заяви направлена на адресу позивача простою поштовою кореспонденцією та представник позивача 18 квітня 2018 року зробив фотокопії відзиву перед судовим засіданням, однак від підпису щодо ознайомлення відмовився, а також відповідач направив 20 квітня 2018 року повторно рекомендованим листом відзив на адресу позивача. Для забезпечення позивачу права позивачу для надання відповіді на відзив судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 25 квітня 2018 року о 10 год. 30 хв.

25 квітня 2018 року сторони у судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином. 23 квітня 2018 року засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти та 24 квітня 2018 року поштовою кореспонденцією до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на розумний строк у зв`язку з неможливістю прибуття у судове засідання через перебуванням уповноважених представників позивача у службових відрядження, у зв`язку з чим судом було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 27 квітня 2018 року об 11 год. 30 хв.

27 квітня 2018 року у судове засідання сторони не з`явились, відповідач про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 25 квітня 2018 року о 14 год. 25 хв. секретар судового задання намагалась повідомити позивача за вказаними у адміністративному позові номерами телефону: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , проте за телефонним номером НОМЕР_2 відповіла особа, яка відмовилась отримувати інформацію про дату час та місце судового засідання, а телефонний номер НОМЕР_3 був відключений, про що складено довідку, яка міститься у матеріалах справи (а.с.95). При цьому, 25 квітня 2018 року о 14 год. 30 хв. з телефонного номеру НОМЕР_4 відбувся вхідний дзвінок представника Військової частини НОМЕР_1 , який відмовився повідомити секретарю судового засідання своє прізвище, ім`я та по-батькові, зазначивши, що довіреність на представництво ним інтересів позивача міститься у матеріалах справи. Секретарем судового засідання вказаного представника позивача було повідомлено про дату час та місце судового засідання, про що складено телефонограму від 25 квітня 2018 року (а.с.96).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті 04 травня 2018 року об 11 год. 30 хв. (а.с.104-105).

04 травня 2018 року, у зв`язку з перебуванням судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. на лікарняному, адміністративна справа №804/1097/18 була знята з розгляду та призначена до розгляду 16 травня 2018 року о 14 год. 00 хв.

16 травня 2018 року у судове засідання сторони не з`явились, відомості про вручення повідомлення про дату, час і місце судового засідання сторонам у матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено до 08 червня 2018 року о 13 год. 15 хв.

08 червня 2018 року, у зв`язку з перебуванням судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. у відрядженні, адміністративна справа №804/1097/18 була знята з розгляду та призначена до розгляду 02 липня 2018 року о 13 год. 15 хв.

02 липня 2018 року сторони в судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 02 липня 2018 року о 13 год. 15 хв. без участі представника позивача, в якому позовні вимоги підтримано в повному обсязі. (а.с. 132).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи та потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України 02 липня 2018 року суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України уразі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

09 жовтня 2017 року до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява від 02 жовтня 2017 року №7026 щодо примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/3558/17, який видано 14 вересня 2017 з примусового виконання Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної під час проходження військової служби в сумі 19 181,92 грн. (а.с.59).

11 жовтня 2017 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області Реутовим Євгеном Олександровичем на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54874513 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 матеріальної шкоди заподіяної під час проходження військової служби в сумі 19 181,92 грн. (а.с.58).

Разом з відкриттям виконавчого провадження, 11 жовтня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 ВП №54874513 (а.с.57), а також направлено запити до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України.

18 жовтня 2018 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою мешкання боржника, вказаною у виконавчому документі, під час якого зі слів сусіда ОСОБА_2 , було з`ясовано, що громадянин ОСОБА_1 в кв.63 не мешкає та винаймає житло у м. Дніпро разом зі своєю дівчиною, але де саме йому невідомо, про що було складено акт державного виконавця (а.с54).

Згідно відповіді Територіального сервісного центру №1241 Міністерства внутрішніх справ України від 20 жовтня 2017 року №31/4-1241-4356 на запит відповідача від 11 жовтня 2017 року №15984 повідомлено, що за ОСОБА_1 (25.02.1995), адреса: АДРЕСА_1 , станом на 20 жовтня 2017 року автотранспортних засобів не зареєстровано (а.с.53).

За результатами обробки запитів державного виконавця Державною фіскальною службою України надано відповіді від 12.10.2017 року №1029902563 та №1029939334, відповідно до яких платник податків з податковим номером 3511907755 на обліку в органах ДПС не перебуває, а також інформація щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом та користь платника податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня (а.с.55 з обох боків).

З відповідей Пенсійного фонду України від 11 жовтня 2017 року №1029880798 та №1029861779 інформація про працю за трудовими та цивільно-правовими договорами, останнє місце роботи та отримання пенсії щодо боржника відсутня (а.с.55 з обох боків).

З інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 жовтня 2017 року №100073230 вбачається, що реєстрації прав власності, рухомого та нерухоме майно за боржником не виявлено (а.с.56 з обох боків).

14 грудня 2018 року виконавче провадження №54874513 було завершено з підстав відсутності майна, про щодо державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у якій ним зроблено посилання на пункт 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.47).

Зазначена постанова направлена стягувачу разом з оригіналом виконавчого документа засобами поштового зв`язку 15 грудня 2017 року, але 17 грудня 2018 року відділенням поштового зв`язку вказаний лист був повернутий до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з позначкою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», про що свідчить копія конверту наданого до матеріалів справи (а.с.51-52).

23 січня 2018 року державним виконавцем повторно направлено листа з постановою про повернення виконавчого документа та оригіналом виконавчого листа на адресу стягувача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, нормами Законом України «Про виконавче провадження» від02.06.2016року №1404-VIII (далі Закон України «Про виконавче провадження» або Закон №1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №488/20802, із змінами та доповненнями (далі Інструкція №512/5).

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Стаття 74 Закону №1404-VIII передбачає право на порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, частиною першої якої встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 2 Закону №1404-VIII закріплено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин першої-другої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченогочастиною сьомоюстатті 26 цього Закону.

Обов`язки і права виконавців регламентовані статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На підставі положень пункту 1 частини другої зазначеної статті виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 48 Закону №1404-VIII визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини восьмої вказаної статті виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

На виконання наведених норм, 11 жовтня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 ВП №54874513, а також проведено перевірку майнового стану боржника, а саме: направлено запити до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України.

Частиною першої статті 37 закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбаченестаттею 43цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбаченихЗаконом України«Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

В ході судового розгляду судом з`ясовано, що посилання на підставу повернення виконавчого документа є технічною помилкою під час завершення виконавчого провадження, яка допущена державним виконавцем у зв`язку зі збоями роботи Автоматизованої системи виконавчих проваджень та замість вірного зазначення пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у вищевказаній постанові зазначено пункт 5 зазначеної статті, на підтвердження чого до матеріалів справи надано скріншоти з вказаної системи (а.с.48-50).

З матеріалів виконавчого провадження №54874513 судом встановлено, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було з`ясовано, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи по розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, суд приймає доводи відповідача, що ним на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

До того ж, суд зазначає, що на виконання наведених приписів законодавства відповідачем у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 14 грудня 2018 року зазначено, що виконавчий лист №804/3558/17 може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 14 грудня 2020 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач жодним чином не обмежений у праві пред`явити вказаний виконавчий документ до примусового виконання до 14 грудня 2020 року.

Крім того, посилання позивача про винесення відповідачем оскаржуваної постанови лише 22.01.2018 року, а не 14.12.2017 року, також спростовуються наявними у матеріалах виконавчого провадження №54874513 та адміністративної справи доказами.

З огляду на вищенаведене, доводи позивача, зазначені у адміністративному позові, є такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства УкраїниДоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертоїстатті 73 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно доприписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З системного аналізу чинного законодавства України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач під час примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/3558/17 та при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 грудня 2017 року ВП№54874513 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначенічинним законодавством України. Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час судового розгляду повністю доведено правомірність оскаржуваних дій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26614194) до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд.2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34919031) про визнання протиправною бездіяльності, визнання неправомірним рішення, визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно