open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 757/3766/17-ц

провадження № 61-1764св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

суддів: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року у складі судді Цокол Л. І. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»), про стягнення грошових коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» укладено ряд договорів банківського вкладу, проте він не має можливості користуватися своїми грошовими коштами, оскільки згідно з постановою правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно із яким із 21 листопада 2014 року введено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

При цьому, позивач зазначив, що саме через дії відповідача, як власника істотної участі у банку, він позбавлений можливості користуватися своїм майном, адже всупереч вимог частини четвертої статті 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відповідач не вжив жодних реальних заходів для запобігання неплатоспроможності ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 568 053,33 грн.

Представник відповідачапозов не визнав та пояснив суду, що позивач отримав кошти від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі визначеному в законі. Вимога позивача, який є кредитором банку, щодо стягнення коштів у період ліквідації банку не може бути задоволена судом, оскільки це фактично порушить порядок здійснення ліквідаційної процедури, встановлений законом. Будь-яких рішень про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_5 Національний банк України не приймав.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач як власник істотної участі у банку мав можливість, але не вжив своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку. Відсутні також докази, що відповідач здійснював ризикові операції, які б загрожували інтересам вкладників, або довів банк до неплатоспроможності.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін виходив з того, що повернення грошових коштів ОСОБА_3 регламентовано статтями 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і передбачені вказаними нормами процедури не завершені. При цьому суд вказав на те, що відповідь Національного банку України від 09 грудня 2015 року № 20-02013/97701, надана на адвокатський запит, про те, що акціонери ПАТ «ВіЕйБі Банк» не надавали реальної фінансової підтримки банку, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності та неможливості своєчасного виконання банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами, без підтвердження наведених обставин не дає підстав для висновку про те, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних із вини відповідача як учасника істотної участі.

У грудні 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року, в якій просив скасувати зазначенні судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказував на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідальність власників істотної участі, передбачена статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є самостійним видом відповідальності та не залежить від здійснення процедури ліквідації банку, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, ОСОБА_5, будучи власником 86,7780% акцій банку, є його контролером та має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подала відзив на касаційну скаргу у яку зазначила, що відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: шкоду, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана та вину. Будь-яких рішень про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_5 Національний банк України не приймав. Крім того, такі рішення не приймалися і стосовно Компанії «Квікком Лімітед». На даний час не існує вироку суду, яким було б встановлено вину ОСОБА_5 у вчиненні дій або бездіяльності, що призвели до неплатоспроможності ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк». Ліквідація банку триває, що підтверджується інформацією, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а кредиторські вимоги позивача включені відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до 4 черги кредиторів.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Судом установлено, що між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 укладено договори банківського вкладу, а саме: договір банківського вкладу «Марафон лояльності - максимум доходу ЕПС» від 19 травня 2014 року № 794964/2014, строком до 19 червня 2015 року, де сума початкового вкладу становила 227 000,00 грн; договір банківського вкладу «Марафон лояльності - максимум доходу ЕПС» від 13 червня 2014 року, строком до 13 липня 2015 року, де сума початкового вкладу становила 13 379,00 дол. США; договір банківського вкладу «НВУ» від 22 жовтня 2014 року № 856678/2014, строком до 22 січня 2015 року, де сума початкового вкладу становила 2 680,00 євро.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733/БТ «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 листопада 2014 року прийнято рішення № 123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк». Протягом дії тимчасової адміністрації вкладники банку - фізичні особи, можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився, в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, але не більше 200 000 грн.

Тимчасову адміністрацію у ПАТ «ВіЕйБі Банк» було запроваджено строком на 3 місяці з 21 листопада 2014 року по 20 лютого 2015 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 17 лютого 2015 року за № 35 дію тимчасової адміністрації продовжено до 20 березня 2015 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року за № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року.

Кредиторські вимоги ОСОБА_3 в сумі 568 053,33 грн включено до реєстру акцептованих Банком вимог кредиторів до четвертої черги.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 58Закону України «Про банки і банківську діяльність» учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність (частина п'ята статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Таким чином, особа, яка вимагає стягнення шкоди з власників істотної участі у банку та/або їх керівників, має довести факт заподіяння такої шкоди цими особами, розмір зазначеної шкоди, надати докази зв'язку між невиконанням зобов'язань та заподіяною шкодою.

Крім того, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем вимог свого позову, зокрема наявності вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між його діями/бездіяльністю та ліквідацією банку. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме власник істотної участі ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», тобто відповідач, не вжив дієвих і своєчасних заходів з фінансування підтримки цього банку для проведення його діяльності відповідно до вимог законодавства, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності та неможливості своєчасного виконання банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до ОСОБА_5, як власника істотної участі у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки його вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена. Крім того, до закінчення ліквідаційної процедури відсутні правові підстави стверджувати про шкоду завдану ОСОБА_3 суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність вини відповідача у неплатоспроможності ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за зобов'язаннями банку перед позивачем, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

У силу статей 52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів вважаються погашеними у разі, якщо при завершенні ліквідаційної процедури вони лишилися незадоволеними в зв'язку з недостатністю майна.

Станом на дату розгляду справи ліквідаційна процедура в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» триває, відбувається продаж активів банку та погашення вимог кредиторів.

За змістом статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про те, що позивач вже зазнав матеріальної шкоди, так як його вимоги рахуються у реєстрі кредиторів четвертої черги і не визнані погашеними.

Посилання заявника у касаційній скарзі на лист Національного банку України не є належним та допустимим доказом вини відповідача, оскільки Національний банк України не є повноважним органом, який встановлює наявність або відсутність вини особи, а може лише висловити свою точку зору з цього питання. Інших доказів наявності вини відповідача позивачем не надано та судами не встановлено.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що ОСОБА_3 не доведено завдання йому шкоди внаслідок дій чи бездіяльності ОСОБА_5, що є процесуальним обов'язком позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК Українине належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І.Усик

Джерело: ЄДРСР 75042803
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку