open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Вліво
16.09.2020
Постанова
16.09.2020
Постанова
01.09.2020
Ухвала суду
07.07.2020
Ухвала суду
05.06.2020
Ухвала суду
24.10.2018
Ухвала суду
24.10.2018
Ухвала суду
18.10.2018
Ухвала суду
16.10.2018
Ухвала суду
16.10.2018
Ухвала суду
09.10.2018
Ухвала суду
19.09.2018
Ухвала суду
16.07.2018
Ухвала суду
05.07.2018
Ухвала суду
05.06.2018
Постанова
29.05.2018
Постанова
29.05.2018
Постанова
08.02.2018
Ухвала суду
08.02.2018
Ухвала суду
02.01.2018
Ухвала суду
02.01.2018
Ухвала суду
06.12.2017
Ухвала суду
05.12.2017
Ухвала суду
09.08.2017
Ухвала суду
31.07.2017
Ухвала суду
26.07.2017
Ухвала суду
21.07.2017
Ухвала суду
04.07.2017
Ухвала суду
04.07.2017
Ухвала суду
19.06.2017
Ухвала суду
10.05.2017
Ухвала суду
04.05.2017
Ухвала суду
27.04.2017
Ухвала суду
11.04.2017
Ухвала суду
27.03.2017
Ухвала суду
17.03.2017
Ухвала суду
10.03.2017
Ухвала суду
22.02.2017
Ухвала суду
22.02.2017
Ухвала суду
21.02.2017
Постанова
15.02.2017
Ухвала суду
12.01.2017
Ухвала суду
12.01.2017
Ухвала суду
05.01.2017
Ухвала суду
05.01.2017
Ухвала суду
04.01.2017
Ухвала суду
29.11.2016
Ухвала суду
28.11.2016
Постанова
12.10.2016
Ухвала суду
12.10.2016
Ухвала суду
06.10.2016
Ухвала суду
06.10.2016
Ухвала суду
26.07.2016
Ухвала суду
26.07.2016
Ухвала суду
13.07.2016
Ухвала суду
Вправо
Справа № 13352/09/1570
Моніторити
Постанова /16.09.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /16.09.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /01.09.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /07.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /05.06.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /24.10.2018/ П'ятий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.10.2018/ П'ятий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.10.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.10.2018/ П'ятий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /16.10.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /09.10.2018/ П'ятий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /19.09.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.07.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.07.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Постанова /05.06.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Постанова /29.05.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Постанова /29.05.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /08.02.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /08.02.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.01.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.01.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /06.12.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.12.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.08.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.07.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /26.07.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.07.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.07.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /04.07.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /19.06.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /10.05.2017/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /04.05.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2017/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2017/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.03.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /17.03.2017/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.03.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /22.02.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /22.02.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Постанова /21.02.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.02.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.01.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.01.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.01.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.11.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Постанова /28.11.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.10.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.10.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /06.10.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /06.10.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.07.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.07.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /13.07.2016/ Одеський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 13352/09/1570
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /16.09.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /16.09.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /01.09.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /07.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /05.06.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /24.10.2018/ П'ятий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.10.2018/ П'ятий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.10.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.10.2018/ П'ятий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /16.10.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /09.10.2018/ П'ятий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /19.09.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.07.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.07.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Постанова /05.06.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Постанова /29.05.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Постанова /29.05.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /08.02.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /08.02.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.01.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.01.2018/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /06.12.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.12.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.08.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.07.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /26.07.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.07.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.07.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /04.07.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /19.06.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /10.05.2017/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /04.05.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2017/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2017/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.03.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /17.03.2017/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.03.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /22.02.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /22.02.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Постанова /21.02.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.02.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.01.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.01.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.01.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.01.2017/ Одеський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.11.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Постанова /28.11.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.10.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.10.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /06.10.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /06.10.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.07.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.07.2016/ Одеський окружний адміністративний суд Ухвала суду /13.07.2016/ Одеський окружний адміністративний суд
Єдиний державний реєстр судових рішень

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 13352/09/1570

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представників апелянта Бескромного О.М., Афанасьєва І.Г.

представника відповідача Стеценка О.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Генеральної прокуратури України, ОСОБА_1 , військової прокуратури Південного регіону України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року прийняту в порядку письмового провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону України, військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної та матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізонуПівденного регіону України, третя особа Державна казначейська служба України, про:

- визнання протиправним та скасування наказу командувача ВМС ЗС України №428 від 31 серпня 2005 року;

- визнання протиправними дій командувача ВМС ЗС України з написання та видання листа бесіди з капітаном 1 рангу ОСОБА_1 від 10 березня 2005 року, листа бесіди з капітаном 1 рангу ОСОБА_1 від 10 березня 2005 року, подання до звільнення з військової служби у запас капітана 1 рангу ОСОБА_1 від 19 березня 2005 року;

- визнання протиправною бездіяльність командувача ВМС ЗС України, посадових осіб Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України з відновлення з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року його прав як кадрового офіцера Збройних Сил України, в тому числі права на проходження військової служби відповідно до чинного законодавства України, всіх його прав та членів сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей;

- стягнення з Міністерства оборони України на його користь у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2002 року по 25 липня 2014 року, командувача ВМС ЗС України та посадовими особами Командування ВМС ЗС України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.;

- стягнення з Генеральної прокуратури України на його користь у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25 липня 2014 року Генерального прокурора України та посадовими особами Генеральної прокуратури України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.;

- стягнення з військової прокуратури Південного регіону України на його користь у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25 липня 2014 року військового прокурора Південного регіону України та посадовими особами військової прокуратури Південного регіону України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.;

- стягнення з Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на його користь у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25 липня 2014 року військового прокурора Одеського гарнізону та посадовими особами Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000грн.;

- стягнення з Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на його користь у відшкодування завданої матеріальної шкоди у загальному розмірі 49 318,10грн. у вигляді витрат, понесених ним та членами його родини у період з 2004 року по 2014 роки при захисті в адміністративному порядку прав та законних інтересів його як кадрового офіцера Збройних Сил України та членів його родини внаслідок протиправних рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України про визнання протиправною бездіяльність з відновлення з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року включно всіх прав ОСОБА_1 , як кадрового офіцера Збройних Сил України, в тому числі права на проходження військової служби відповідно до чинного законодавства України, всіх прав ОСОБА_1 та прав членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей. Закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року про залишення частини позову без розгляду та закриття провадження у справі в частині позовних вказаних вимог скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року прийнято до провадження зазначену адміністративну справу в частині позовних вимог до Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України про визнання протиправною бездіяльності з відновлення з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року включно всіх прав ОСОБА_1 , як кадрового офіцера Збройних Сил України, в тому числі права на проходження військової служби відповідно до чинного законодавства України, всіх прав ОСОБА_1 та прав членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей; в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25 липня 2014 року Генерального прокурора України та посадовими особами Генеральної прокуратури України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500000грн.; стягнення з Військової прокуратури Південного регіону України на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25 липня 2014 року Військового прокурора Південного регіону України та посадовими особами Військової прокуратури Південного регіону України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.; стягнення з військової прокуратури Одеського гарнізону на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25 липня 2014 року військового прокурора Одеського гарнізону та посадовими особами військової прокуратури Одеського гарнізону під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.; стягнення солідарно з Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої матеріальної шкоди у загальному розмірі 49 318,10 грн. у вигляді витрат, понесених ним та членами його родини у період з 2004 року по 2014 рік при захисті в адміністративному порядку прав та законних інтересів його як кадрового офіцера Збройних Сил України та членів його родини внаслідок протиправних рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що бездіяльність зазначених відповідачів та їх посадових осіб, на переконання позивача, полягає у тому, що в межах своїх повноважень, визначених Конституцією та Законами України вони не прийняли жодних заходів по відновленню з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року включно прав ОСОБА_1 , як кадрового офіцера Збройних Сил України, включаючи право на проходження військової служби у відповідності з чинним законодавством України; усіх прав позивача та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей. Бездіяльність відповідачів підтверджується нормами Конституції та Законів України, які визначають повноваження та обов`язки органів державної влади. По фактичним обставинам справи бездіяльність відповідачів підтверджується тим, що видання стосовно кадрового офіцера Збройних Сил України наказів по особовому складу, проходження ним військової служби та виконання службових обов`язків відповідно до ст. 19 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ мали бути предметом прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів. Проте, навіть звертаючись до Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону, військової прокуратури Одеського гарнізону в порядку статті 97 КПК України, скарги позивача розглядались відповідно до Закону України Про звернення громадян. Позивач вказує, що у своїх зверненнях він просив органи прокуратури захистити його право на проходження військової служби для чого вжити заходів прокурорського реагування для скасування незаконних наказів, а саме: пункту 6 Наказу командира в/ч НОМЕР_1 №507 (по стройовій частині) від 09 вересня 2005 року, який в подальшому визнаний протиправним та скасований судом; пункту 9 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №509 (по стройовій частині) від 12 вересня 2005 року, в подальшому визнаний протиправним та скасований судом; наказу начальника кафедри військової підготовки ОНМА №138 (по стройовій частині) від 09 червня 2005 року; наказу начальника кафедри військової підготовки ОНМА №215 (по стройовій частині) від 08 вересня 2005 року, а також щодо відклику з Західної військово-морської бази припису №93-ВК від 08 вересня 2005 року та його анулювання. Вказані звернення позивача розглядались посадовими особами прокуратури в порядку, визначеному Законом України Про звернення громадян, а не КПК України, будь-які процесуальні рішення не приймались. Таким чином, позивач вважає, що посадові особи Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону, військової прокуратури Одеського гарнізону в порушення вимог закону фактично не здійснювали прокурорський нагляд за дотриманням та застосуванням законів при виданні стосовно позивача наказів по стройовій частині. Офіційні документи Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону, військової прокуратури Одеського гарнізону не містять ані слова про порушення прав та законних інтересів позивача як військовослужбовця, а також про вчинення посадовими особами ЗС України посадових злочинів. У своїх офіційних документах відповідачі протиправно вказували, що у відповідності зі ст. 12 Закону України Про звернення громадян розгляд питань щодо призначення військовослужбовців на посади та переміщення не входить до компетенції прокуратури. Проте позивач зазначає, що ні в одній своїй заяві він не просив прокурорські органи приймати участь в процедурах його призначення на посади у Збройних Силах України або переміщення по службі, а лише просив захистити його право у порядку, встановленому законом.

Позивач також зазначив, що відповідачам в ході прокурорських перевірок за його заявам було достовірно відомо те, що службове становище позивача у Збройних Силах України у період з 30 жовтня 2002 по 08 жовтня 2009 роки не було визначено. Виходячи з викладеного посадовим особам військової прокуратури Південного регіону, військової прокуратури Одеського гарнізону було достовірно відомо, що позивач, як військовослужбовець, який не займає штатну посаду у Збройних Силах України, не перебуває у списках особового складу та на усіх видах забезпечення, включаючи грошове, позбавлений разом із сім`єю усіх прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України щодо неналежного реагування на звернення ОСОБА_1 стосовно відновлення з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей.

Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).

Стягнуто з Військової прокуратури Південного регіону України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).

Стягнуто з Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).

В іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вказаних апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в зв`язку з бездіяльністю протягом тривалого часу, не прийняттям позивачами діючих мір, передбачених законодавством, для встановлення порушених його та членів його сім`ї прав, він зазнав значної моральної шкоди та відповідно до вимог статті 56 Конституції України має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Таким чином, скаржник просить задовольнити його вимоги щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди в повному обсязі.

Окрім того, не погоджуючись з вказаним рішенням Генеральна прокуратура України та Військова прокуратура Південного регіону України також звернулися до суду з апеляційними скаргами, у яких зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим апелянти просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Так, Генеральною прокуратурою України в апеляційній скарзі зазначено, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції не обґрунтував свого висновку про необхідність саме прокурорського реагування у спірних правовідносинах, передбачених приписами ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг позивача, Генеральної прокуратури України та Військової прокуратури Південного регіону України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів, при прийняті рішення, обґрунтовує його наступним.

Обставини справи.

ОСОБА_1 з жовтня 1996 року проходив військову службу в Західному морському районі ВМС ЗС України на різних посадах, а в період з 16 листопада 2001 року по 30 жовтня 2002 року на підставі наказу Головнокомандуючого ВМС ЗС України від 16 листопада 2001 року №0264 проходив службу в управлінні Західного морського району ВМС України (в/ч НОМЕР_1 м. Одеса) на посаді заступника командира морського району - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення.

За директивою Головнокомандувача Західний морський район підлягав переформуванню до 30 жовтня 2002 року в Західну військово-морську базу. Але новий штат надійшов до військової частини НОМЕР_1 тільки 05 лютого 2003 року, до надходження якого увесь особовий склад залишався на своїх попередніх посадах.

01 березня 2003 року Управління Західного морського району ВМС ЗС України закінчило своє існування на підставі директиви Міністерства оборони України від 17 липня 2002 року №Д 115/1/07. В свою чергу, згідно з директивою Міністерства оборони України від 29 січня 2004 року №01 та НШ ВМС ЗС України від 03 лютого 2004 року №ДГпШ-14/1/026 Управління Західної військово-морської бази було переформовано у Західну військово-морську базу.

З 30 жовтня 2002 року дати скорочення посади, яку займав позивач, стосовно нього не було видано жодного належним чином оформленого наказу по особовому складу про призначення його на штатну посаду в Західній військово-морській базі ВМС ЗС України або зачисленні його у розпорядження командира Західної військово-морської бази.

Вказані обставини встановлені у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2014 року у справі №2а-6803/09/1570, постановах Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2013 року у справі №2а-2/11, від 09 грудня 2003 року у справі 2а-1522/4/11, що набрали законної сили, та відповідно до положень ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

31 серпня 2005 року командувачем ВМС ЗС України прийнято наказ №428, пунктом 16 якого капітана 1 рангу ОСОБА_1 , заступника командира військової частини НОМЕР_1 з матеріально-технічного забезпечення, який допущений до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою начальника відділення експлуатації озброєння та технічних засобів навчання кафедри військової підготовки Одеської державної морської академії, у зв`язку зі скороченням 30 серпня 2005 року посади начальника відділення експлуатації озброєння та технічних засобів навчання кафедри військової підготовки Одеської державної морської академії відповідно до директиви Міністра оборони України від 07 грудня 2004 року № Д-312/1/028, з метою подальшого виконання рішення Міністра оборони України та з метою соціального захисту допущено з 31 серпня 2005 року до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою старшого офіцера соціального психолога відділення з гуманітарних питань військової частини НОМЕР_1 . (а.с. 16, том 1).

Позивач не погодився з прийнятим рішенням, та оскаржив його військовим прокурорам, звертався зі скаргами до Генеральної прокуратури України. Однак, будь яких дій для захисту його інтересів прокурорські працівники не прийняли.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №13352/09/1570 визнано протиправним п.16 наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 31 серпня 2005 року №428. Також вказаним рішенням суд визнав протиправною бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Міністерства оборони України з відновлення з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей.

Рішення суду набрало законної сили 22 лютого 2017 року.

Отже, рішенням суду, що набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Міністерства оборони України з відновлення з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей.

При цьому, судом встановлено, що тривалий час позивач самостійно намагався захистити свої права на проходження військової служби, на соціальний та правовий захист у зв`язку із цим, звертаючись до відповідних органів державної влади з численними скаргами, зокрема до Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону, військової прокуратури Одеського гарнізону та їх посадових осіб.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався до військової прокуратури Одеського гарнізону із заявами:

- від 22 серпня 2007 року з проханням захистити його право на проходження військової служби у відповідності з чинним законодавством України, для чого вжити заходи прокурорського реагування для скасування наказу начальника КВП ОНМА №138 (по особовому складу) від 09 червня 2005 року; провести прокурорську перевірку по факту незаконного нарахування грошового забезпечення за період з 09 червня 2005 року по 08 вересня 2005 року по вакантним посадам КВП ОНМА (а.с. 112-113, том 5).

- від 22 серпня 2007 року з проханням захистити його право на усі види забезпечення, у т.ч. грошового з 01 березня 2003 року по час звернення; право на відпустку за 2005, 2006, 2007 роки; порушити кримінальну справу відносно командира ЗМР у зв`язку із зловживанням службовим становищем щодо його прав (а.с. 161-162, том 5);

- від 17 вересня 2007 року з проханням захистити його право на проходження військової служби у відповідності з чинним законодавством України, для чого вжити заходи прокурорського реагування для скасування п. 6 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №507 (по стройовій частині) від 09 вересня 2005 року (а.с. 60-61, том 2);

- від 17 вересня 2007 року з проханням захистити його право на проходження військової служби у відповідності з чинним законодавством України, для чого вжити заходи прокурорського реагування для скасування п. 9 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №509 (по стройовій частині) від 12 вересня 2005 року (а.с. 62-64, том 2).

У відповідь на заяви позивача від 22 серпня 2007 року військовою прокуратурою Одеського гарнізону від 06 вересня 2007 року за №5622 вказано про те, що у порушенні кримінальної справи відносно командира військової частини НОМЕР_1 відмовлено за відсутності події злочину; у відповіді за №5623 військовий прокурор вказав, що за ст. 12 Закону України Про прокуратуру розгляд питань щодо призначення військовослужбовців на посади не входить до компетенції прокуратури, а підстав для представництва органами прокуратури його інтересів у суді, передбачених ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру перевіркою не встановлено, за відсутності підстав прокурорське реагування не здійснювалось (а.с. 115-116, том 5).

За заявами позивача від 17 вересня 2007 року надано відповідь листом військової прокуратури Одеського гарнізону від 16 жовтня 2007 року №6319 про те, що відповідно до ст.12 Закону України Про прокуратуру розгляд питань щодо призначення військовослужбовців на посади не входить до компетенції прокуратури, а підстав для представництва органами прокуратури його інтересів у суді, передбачених ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру перевіркою не встановлено (а.с. 67, том 5).

15 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до військової прокуратури Одеського гарнізону з заявою, у якій знову просив захистити його право на проходження військової служби у відповідності з чинним законодавством України, для чого вжити заходи прокурорського реагування для скасування наказу КВП ОНМА №215 (по стройовій частині) від 08 вересня 2005 року, відклику припису №93-ВК від 08 вересня 2005 року та його анулювання. Також просив провести прокурорську перевірку по факту незаконного нарахування грошового забезпечення у т.ч. надбавки за роботу з таємними документами у розмірі 15 % у період з 09 червня 2005 року по 08 вересня 2005 року по вакантним посадам КВП ОНМА (а.с. 100-102, том 5).

На вказане звернення позивачу надано відповідь листом від 19 жовтня 2007 року №6365, у якій зазначено, що відповідно до ст.ст. 12, 36 Закону України Про прокуратуру розгляд питань щодо призначення військовослужбовців на посади не входить до компетенції прокуратури та підстави для представництва органами прокуратури його інтересів у суді відсутні. Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за відсутності підстав прокурорське реагування не здійснювалось (а.с. 105, том 5).

30 листопада 2007 року першим заступником Військового прокурора Південного регіону України затверджено висновок за результатами перевірки матеріалів щодо розгляду військовим прокурором Одеського гарнізону скарг ОСОБА_1 від 22 серпня та 17 вересня 2007 року. Вказаним висновком встановлено, що за зверненнями гр. ОСОБА_1 військовим прокурором Одеського гарнізону рішення прийняті правомірно, підстав для їх скасування чи проведення додаткових перевірок не виявлено. Звернення розглянуті у строки, передбачені Законом України Про звернення громадян (а.с. 106-109, том 5).

26 травня 2008 року капітан 1 рангу ОСОБА_1 звернувся до військового прокурора Одеського гарнізону із заявою в порядку ст. 97 КПК України щодо порушення кримінальної справи відносно начальника відділу особового складу штабу управління ЗВМБ по факту внесення в графу 12 послужного списку його особової справи неправдивих відомостей, а саме про те, що позивач до 13 грудня 2005 року проходив військову службу в управлінні Західного морського району ВМС ЗС України на посаді заступника командира морського району начальника відділу матеріально-технічного забезпечення (а.с. 125-129, том 5).

За результатами розгляду вказаної заяви 06 червня 2008 року старшим помічником військового прокурора Одеського гарнізону винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 130-131, том 5).

До Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 звертався із заявами:

- від 12 листопада 2006 року про оскарження дій Міністра оборони України щодо бездіяльності у вирішенні питання проходження ним військової служби, офіцерського забезпечення (а.с. 168-171, том 5);

- від 19 грудня 2006 року щодо розгляду попередніх заяв ОСОБА_1 та його дружини від 12 листопада 2006 року, порушення кримінальних справ по факту зловживання посадовими особами службовими повноваженнями при розгляді заяви від 12 листопада 2006 року (а.с. 176-181, том 5);

- від 11 січня 2007 року щодо проведення прокурорської перевірки по вказаним у заяві фактам (а.с. 139-142, том 5). Листом від 27 січня 2007 року позивачу повідомлено, що його заяву направлено за належністю до Міністерства оборони України (а.с. 143, том 5).

Супровідними листами Генеральної прокуратури України від 16 листопада 2006 року, 28 грудня 2006 року, 12 січня 2007 року, 20 січня 2007 року звернення ОСОБА_1 були направлені для організації перевірки за належністю до Військової прокуратури Південного регіону України. Супровідними листами від 06 грудня 2006 року, 27 січня 2007 року звернення позивача від 14 листопада 2006 року та від 11 січня 2007 року щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення, надання відпустки та санаторно-курортної путівки для лікування направлені Генеральною прокуратурою України за належністю до Міністерства оборони України.

16 листопада 2006 року від Генеральної прокуратури України позивач отримав відповідь на своє звернення щодо оскарження дій командування військової частини з питань невиплати грошового забезпечення, ненадання відпусток, незабезпечення житлом, відповідно до якої заявнику роз`яснено, що наведені у заяві висловлювання щодо порушення його прав є загальними, у зв`язку із чим неможливо прийняти рішення з наведених питань (а.с. 206, том 5).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 червня 2006 року, адресованої Генеральному прокурору України, Військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України надано відповідь від 13 лютого 2007 року №696 та повідомлено, що прокурорське реагування не здійснювалось через відсутність підстав (а.с. 184-186, том 5).

Не погоджуюсь з таким реагуванням відповідачів на свої звернення та скарги, позивач звернувся до суду, оскільки переконаний, що посадові особи органів прокуратури України допустили бездіяльність, на протязі більше 10 років не вживши в рамках своєї компетенції жодних дієвих заходів для відновлення порушених посадовими особами різного рівня Міністерства оборони України його прав, він протягом вказаного строку з сім`єю проживав в не пригідних для житла побутових приміщеннях, без належних комунальних послуг, був позбавлений соціального захисту, гарантованого офіцерам державою, відповідного грошового забезпечення.

Висновок суду першої інстанції.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №13352/09/1570 визнано вину в порушенні прав позивача військовими посадовими особами та стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду. В зв`язку з чим суд першої інстанції позовні вимоги в цій частині не задовольнив.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди з кожного відповідача на користь позивача підлягає задоволення в сумі 10 000 грн.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про порушення прав позивача військовою прокуратурою таким, що не відповідає вимогам Конституції України,Кодексу адміністративного судочинства України, та Закону України «Про прокуратуру».

Джерела права й акти їх застосування.

Статтею 121 Конституції України (в редакції від 01 січня 2006 року) встановлено, що на прокуратуру України, яка становить єдину систему, покладались такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян; 5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Згідно ст. 1 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (в редакції від 01 січня 2006 року та від 01 січня 2007 року) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Порядок розгляду заяв і скарг визначено у статті 12 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року № 1789-XII. За вказаною статтею, прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. При встановленні порушення прав заявника прокурор приймає дії для усунення вказаних порушень.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

Статтею 13 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Згідно п.1,7 ч.1 та ч.2 ст.15 вказаного Закону Генеральний прокурор України спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю; відповідно до законів України видає обов`язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.

Письмові вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов`язковими до виконання всіма органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування.

Відповідно вимог ст.19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Статтею 20 вказаного Закону встановлено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: 1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, військових частин і штабів незалежно від встановленого в них режиму, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності без особливих перепусток, де такі запроваджено. Отримання від Центрального депозитарію цінних паперів, Національного банку України та депозитарних установ інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів, здійснюється в порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про депозитарну систему України"; 2) витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів; 3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; 4) мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов`язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність"; 5) отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури. Дії, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті, можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:

1) вносити подання;

2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Подання може бути внесено Прем`єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об`єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів. Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.

Статтею 24 вказаного Закону встановлено, що у разі виявлення в діянні посадової особи або громадянина ознак адміністративного правопорушення прокурор, його перший заступник, заступник виносить мотивовану постанову про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Постанова про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у 10-денний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законом. У постанові прокурора обов`язково зазначається, ким і яке положення закону порушене та в чому полягає порушення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №13352/09/1570 визнано протиправною бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Міністерства оборони України з відновлення з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що командувачем ВМС ЗС України, а також Міністерством оборони України безпідставно тривалий час не вживалося жодних заходів, пов`язаних з призначенням позивача на штатну посаду, натомість, приймались рішення про допущення до тимчасового виконання обов`язків за окремими посадами без визначення штатної посади позивача, чим порушувався публічний порядок прийняття відповідних рішень та прав позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про тривалу бездіяльність органів державної влади по відношенню до прав та законних інтересів позивача.

Бездіяльність певна форма поведінки, яка полягає у невиконанні дій, пасивність поведінки. Якщо пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень має негативний вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, то така бездіяльність є протиправною.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, виходячи з наступного.

Згідно ст.5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

За вказаними нормами чинного законодавства Генеральна прокуратура України зобов`язана приймати до свого провадження лише ті скарги та звернення, за якими прийнято рішення підпорядкованим прокурором, який є керівником прокуратури, у цьому випадку - Військовим прокурором Південного регіону України.

Зазначені положення були закріплені в Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року № 9гн., яка діяла на час розгляду звернень позивача.

Пунктом 3.3 вказаної Інструкції встановлено, що звернення громадян, службових та інших осіб у 5-денний строк направляються за належністю з одночасним повідомленням про це заявників.

На час надходження вищезазначених звернень ОСОБА_1 рішення Військовим прокурором Південного регіону України за його попередніми зверненнями з цих питань не приймалось.

За таких обставин звернення від 12 листопада 2006 року, 19 грудня 2006 року, 22 січня 2007 року супровідними листами Генеральної прокуратури України від 16 листопада 2006 року, 28 грудня 2006 року, 05 лютого 2007 року за № 10/2-21067-03 направлено для організації перевірки до Військової прокуратури Південного регіону України.

Звернення позивача від 14 листопада 2006 року та від 11 січня 2007 року щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення, надання відпустки та санаторно-курортної путівки для лікування супровідними листами від 06 грудня 2006 року та від 27 січня 2007 року за № 10/2-21067-03 направлено за належністю до Міністерства оборони України.

Про направлення зазначених звернень до Військової прокуратури Південного регіону України та Міністерства оборони України одночасно повідомлено заявника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Генеральної прокуратури України про те, що рішення за вказаними зверненнями прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбаченим чинним законодавством, таким чином порушень прав заявника не допущено, є правильним.

При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що Генеральною прокуратурою України не вжито жодних дієвих заходів на відновлення прав та законних інтересів позивача, на думку колегії суддів, є помилковим.

Так, згідно рішення Вищого адміністративного суду в ухвалі від 30 травня 2016 року у справі №800/474/15, протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень може бути визнано у випадку не вчинення дій, неприйнятті рішень, які на підставі закону або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до його компетенції, якщо такі дії не були вчинені, а рішення не прийнято при наявності реальної можливості і необхідності для вчинення дій чи прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Генеральної прокуратури України про те, що суд попередньої інстанції безпідставно визнав противоправними дії Генеральної прокуратури України, які нею були здійснені у відповідності до встановлених повноважень.

На підставі вказаних обставин та вимог чинного на час виникнення спірних відносин законодавства, та зважаючи на дискреційні повноваження Генеральної прокуратури України під час здійснення прокурорського нагляду, колегія суддів вважає, що цей відповідач діяв в межах наділених повноважень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність та стягнення з Генеральної прокуратури України на користь позивача моральної шкоди, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягають.

В свою чергу, пунктом 8 вказаної Інструкції встановлено, що прокурори при виконанні доручення прокуратури вищого рівня до інформації про виконання додають перевірочні матеріали, копії документів прокурорського реагування, наглядові провадження, а за необхідності - справи.

Згідно п.4.11 Інструкції при вирішенні звернень для перевірки їх доводів в обов`язковому і порядку мають бути витребувані необхідні документи, пояснення службових та інших осіб, дії яких оскаржуються. За підсумками складається мотивована довідка, а якщо у зверненнях йдеться про вчинення злочину, то приймається рішення відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства (ст.97 КПК України).

При вирішенні звернень, пов`язаних із вивченням кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ, відмовних матеріалів та матеріалів прокурорських перевірок, за якими прийнято остаточні процесуальні рішення (припинено провадження), при наданні відповіді за підписом Генерального прокурора України, прокурорів областей в обов`язковому порядку складається мотивований висновок. Висновок затверджується заступником Генерального прокурора України, а в прокуратурі обласного рівня - заступником прокурора області. У разі, якщо з підпорядкованої прокуратури надійшов висновок, що повно відображає суть звернення і достатній для його розгляду, повторний висновок не складається. Про це рапортом доповідається керівнику прокуратури, його заступнику.

Згідно п.4.12 вказаної Інструкції звернення може бути залишено без розгляду і вирішення у разі, якщо:

- воно не містить даних про прізвище та місце проживання автора або з якого неможливо встановити авторство (анонімне звернення);

- у зверненні не викладено суті порушеного питання або воно не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, чи його зміст позбавлений будь-якого логічного завершення;

- звернення надійшло від особи, визнаної недієздатною;

- воно подано в інтересах іншої особи без оформленого у встановленому законом порядку доручення;

- прийнято рішення про припинення розгляду.

Рішення про залишення без розгляду звернення приймається начальником самостійного структурного підрозділу Генеральної прокуратури України, прокурором області або його заступником, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурором за рапортом виконавця.

Пунктом 4.13 Інструкції встановлено, що припинення провадження із заявником можливо у випадках, якщо:

- у повторному зверненні від особи до одного й того ж органу прокуратури відсутні нові дані або факти, які потребують додаткової перевірки, а всі викладені доводи раніше перевірені у повному обсязі та заявникові надано вичерпну відповідь керівником з повідомленням про припинення провадження і роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення;

- у зверненні є нецензурна лайка, вирази, що ображають честь і гідність інших осіб, а заявник раніше попереджався про те, що при надходженні подібних звернень провадження з ним може бути припинено.

Провадження припиняється один раз на підставі мотивованого висновку виконавця, затвердженого прокурором району, міста, області та прирівняних до них, а в апараті Генеральної прокуратури - заступником Генерального прокурора України.

Повідомлення про припинення провадження за скаргами заявнику надсилається один раз. Наступні звернення з питань, що раніше перевірялись, рапортом долучаються до наглядового провадження.

Згідно п.6.1 Інструкції звернення громадян, запити, звернення народних депутатів України, депутатів місцевих рад вважаються вирішеними та знімаються з контролю, якщо поставлені в них питання перевірено, вжито необхідних заходів, дано вичерпні відповіді згідно з чинним законодавством і направлено письмову відповідь.

Пунктом 6.4 вказаної Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року № 9гн. встановлено, що при відмові в задоволенні звернень відповідь має бути мотивованою і зрозумілою.

Рішення про відхилення таких звернень у міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратурах приймається і відповідь заявникам надається прокурором або його заступником.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових регіонів та Військово-Морських Сил України рішення про відмову в задоволенні первинних звернень громадян приймаються заступником прокурора, а на те, що надійшло вдруге, - першим керівником або особою, що його заміщає. Вони ж підписують відповіді авторам звернень.

У Генеральній прокуратурі України рішення про відхилення звернень приймаються начальниками самостійних структурних підрозділів, про відхилення повторних звернень - заступниками Генерального прокурора України.

Як вбачається з вищевикладеного, Генеральною прокуратурою України відповідно до вказаних вимог чинного законодавства неодноразові звернення позивача були направлені до Військової прокуратури Південного регіону України та Міністерства оборони України для проведення перевірки на місці за вказаними фактами (а.с.95 т.7).

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що у встановленому законом порядку подання Генеральної прокуратури України щодо розгляду заяв позивача про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування належним чином вказаними органами не розглядалися, перевірка виконання законів здійснені поверхнісно, порушені права позивача не ьули тривалий час виявлені та мір прокурорського реагування не було прийнято.

Будь-яких повідомлень про результати розгляду подання та вжиті заходи, встановленні статтею ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», які є обов`язковими для виконання, у визначений законодавством строк відповідачами до Генеральної прокуратури України військовою прокуратурою Південного регіону України та військовою прокуратурою Одеського гарнізону не надавалося.

Акти реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли, в матеріалах справи не містяться.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що за результатом розгляду заяв позивача військова прокуратура Південного регіону України та військова прокуратура Одеського гарнізону Південного регіону України допустили бездіяльність, оскільки протягом більше 12 років не вжили в рамках своєї компетенції жодних дієвих заходів для відновлення порушених посадовими особами різного рівня Міністерства оборони України його прав, в результаті цього ОСОБА_1 на протязі вказаного строку з сім`єю проживав в непридатному для житла побутових приміщеннях, без належних комунальних послуг, був позбавлений соціального захисту, гарантованого офіцерам державою, відповідного грошового забезпечення.

З боку органів прокуратури реагування на звернення позивача були формальними, без належного вивчення обставин порушення його прав, виявлення причин прийняття незаконних наказів посадовими особами суб`єкта владних повноважень та не прийняття діючих мір, передбачених законодавством України щодо відновлення прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення його прав на соціальний та правовий захист для військовослужбовців та членів їх сімей не було вжито жодних дієвих заходів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.5 ст 21 КАС Укрпаїни вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З аналізу вищевикладеного колегія суддів вважає, що суб`єкти владних повноважень - військова прокуратура Південного регіону України та військова прокуратура Одеського гарнізону Південного регіону України діяли в порушення вимог ч.2 ст.2 КАС України, а саме необґрунтовано, нерозсудливо, в порушення розумного строку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України з відновлення з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року про відновлення прав позивача як кадрового офіцера Збройних Сил України, в тому числі права на проходження військової служби відповідно до чинного законодавства України, всіх його прав та членів сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей, підлягають задоволенню.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування позивачу завданої матеріальної шкоди у загальному розмірі 49 318,10 грн. у вигляді витрат, понесених ним та членами його родини у період з 2004 року по 2014 роки при захисті в адміністративному порядку прав та законних інтересів його як кадрового офіцера Збройних Сил України та членів його родини внаслідок протиправних рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №13352/09/1570 вже стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у загальному розмірі 49 318 (сорок дев`ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 10 коп.

Колегія суддів вважає, що в зв`язку з тим, що рішенням суду на користь позивача вже стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 49 318,10 грн. з МОУ, то суд першої інстанції у цій частині позову правомірно відмовив позивачу.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення з Військової прокуратури Південного регіону України та Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на користь позивача за грубе порушення його прав лише по 10 000, 00 грн.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є наслідки які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Позивач зазначив, що наслідком протиправної бездіяльності Військової прокуратури Південного регіону України та Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, та їх посадових осіб,виражених в неприйнятті діючих мір для відновлення порушених гарантованих йому та членам його сім`ї соціального захисту стало порушення його та його сім`ї нормального та звичайного способу життя, позбавлення будь якого гарантованого державою соціального захисту, погіршення стану їх здоров`я, спричинення многолітніх душевних страждань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, вважає необхідним частково задовольнити вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди, однак стягнути з Військової прокуратури Південного регіону України та Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на користь позивача по 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень).

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вищезазначені заяви ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 які були подані до відповідачів містять вимоги щодо прийняття процесуальних рішень відповідно до вимог Кримінально процесуального кодексу України з метою притягнення посадових осіб Міністерства оборони України та органів прокуратури до кримінальної відповідальності, оскільки в даних спірних правовідносинах вбачається оскарження позивачем протиправної бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Вказана бездіяльність виникла на підставі неналежного реагування відповідачів, суб`єктів владних повноважень, на звернення ОСОБА_1 про порушення його прав іншим суб`єктом владних повноважень та не здійснення ними наділених законодавством управлінських функцій щодо відновлення прав позивача, як кадрового офіцера Збройних Сил України.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З системного аналізу вказаних обставин справи та вимог діючого законодавства колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції при винесенні вказаної постанови вірно встановлені обставини порушення прав позивача військовими прокурорами, однак були порушені норми матеріального та процесуального права в частині встановлення судом вини Генеральної прокуратури України та розміру моральної шкоди, а також неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до частково правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 317, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної та матеріальної шкоди скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України щодо неналежного реагування на звернення ОСОБА_1 стосовно відновлення з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей.

Стягнути з Військової прокуратури Південного регіону України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень).

Стягнути з Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень).

В іншій частині пов`язаних позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 05 червня 2018 року.

Головуючий суддя Потапчук В.О.Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.

Джерело: ЄДРСР 75007137
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку