ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №800/513/16

адміністративне провадження №А/9901/117/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання: Головко О.В.

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Русакова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Верховної Ради України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови,-

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 року №1615-VІІІ про звільнення її з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

2. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне:

2.1. При прийнятті оспорюваної постанови відповідачем не дотримано Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 року №1861-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме:

- Позивача не повідомлено про засідання Верховної Ради України, на якому розглядалось питання про звільнення позивача, за три дні до засідання, не перенесено розгляд цього питання у зв'язку із першою неявкою ОСОБА_4, як того вимагають положення частини п'ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), чим порушено право позивача на виступ, особисту присутність на позачерговому засіданні та, як наслідок, право на захист, передбачене статтею 55 Конституції України.

- Відповідачем не виконано вимоги частини четвертої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України. Зокрема, Головою Верховної Ради України 29.09.2016 року не ставився на обговорення проект постанови про звільнення позивача з посади судді. Відповідно, не здійснювалось обговорення обставин, підстав, оцінки доказів та висновків з цього питання, що призвело до порушення права ОСОБА_4 на належний процес та неупереджений розгляд питання про її звільнення.

- Відповідачем не виконано вимоги частини восьмої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України щодо поіменного голосування присутніх народних депутатів, оскільки за звільнення позивача проголосувало 25 народних депутатів, які були відсутні (не були зареєстровані на засіданні).

Постановою від 07 червня 2017 року Вищий адміністративний суд України задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 до Верховної Ради України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Вищої ради правосуддя.

Визнав незаконною та скасував постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 року №1615-VІІІ про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

3. Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем допущено суттєві порушення Регламенту Верховної Ради України при прийнятті оскаржуваної постанови від 29.09.2016 року №1615-VІІІ про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді, а тому ця постанова не може вважатись законною.

4. Судді Вищого адміністративного суду України Юрченко В.П. та Маринчак Н.Є., які входили до складу колегії суддів, що приймала оскаржуване судове рішення, виклали окремі думки, в яких не погодились із висновками суду, зазначивши, що позивач володіла інформацією про прийняте 17.12.2015 року Вищою радою юстиції рішення про внесення подання до Верховної Ради України про її звільнення з посади у зв'язку з порушенням присяги судді, а також про направлення 13.01.2016 року зазначеного подання Вищою радою юстиції до Верховної Ради України. В січні 2016 року позивачем оскаржено рішення Вищої ради юстиції від 17.12.2015 року в судовому порядку.

27.09.2016 року на сайті Верховної Ради України розміщено інформацію про призначення на 29.09.2016 року позачергового пленарного засідання Верховної Ради України та розгляд на ньому, зокрема подання Вищої ради юстиції про звільнення позивача з посади судді у зв'язку з порушенням присяги, з якою ОСОБА_4 ознайомилась, що фактично підтверджується нею в позовній заяві.

Крім того, оскаржувана постанова є правовим актом індивідуальної дії, який породжує права й обов'язки тільки для визначеного цим актом суб'єкта, якому його адресовано, а тому застосування до спірних правовідносин правил статті 105 Регламенту Верховної Ради України (законопроект вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні повноваження народного депутата-ініціатора його внесення достроково припинено) є помилковим.

5.Не погоджуючись з постановою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 року, Верховна Рада України звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2017 року.

6.Заява про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України аргументована тим, що Верховна Рада України діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законами та іншими нормативно-правовими актами.

7. Крім того, заявник зазначив, що оскаржувана постанова Верховної Ради України про звільнення позивача із посади носить суто формальний характер, оскільки під час її прийняття не досліджувались та не встановлювались обставини щодо наявності у діях позивача ознак порушення присяги судді, а бралися за основу факти, встановлені у рішенні Вищої ради юстиції від 17.12.2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 з посади за порушення присяги судді.

8.Верховний Суд України ухвалою від 29 червня 2017 року відкрив провадження за заявою Верховної Ради України про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України, третя особа Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови.

9.Пунктом першим частини 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, який вступив в силу з 15.12.2017 року, встановлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

10.У зв'язку із вищенаведеним матеріали вищезазначеної заяви передані до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11.Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2018 року прийняв до провадження заяву Верховної Ради України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 у справі за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. ОСОБА_4 в червні 1987 року обрана народним суддею Ленінградського районного народного суду м. Києва, склала присягу судді в лютому 1991 року.

13.Постановою Верховної Ради України від 19.06.1997 року №385/97-ВР позивача призначено на посаду судді Ленінградського районного суду м. Києва безстроково.

14.Указом Президента України від 23.10.2001 року №1004/2001 ОСОБА_4 переведена на посаду судді новоутвореного Святошинського районного суду м. Києва.

15. 17.12.2015 року Вища рада юстиції розглянула дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 09.06.2015 року №42/02-15 стосовно судді Святошинського районного суду м. Києва Домарацької А.В., та прийняла рішення про внесення подання до Верховної Ради України про її звільнення з посади у зв'язку з порушенням присяги судді.

16. Зазначене подання внесено Вищою радою юстиції до Верховної Ради України 13.01.2016 року.

17. На вимогу Президента України 29.09.2016 року скликано позачергове засідання Верховної Ради України, на якому заплановано розгляд питання про звільнення суддів, у тому числі судді Святошинського районного суду м. Києва Домарацької А.В.

18.На цьому засіданні Верховною Радою України прийнято постанову №1615-VІІІ про звільнення позивача з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19.Конституція України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

19.1.Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19.2.Пункт 5 частини 5 статті 126. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

19.3.Пункт 1 частини 1 статті 131. В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

19.4.Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

19.5.Стаття 83. Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

19.6.Стаття 88. Голова Верховної Ради України організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів.

20.Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

20.1.Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20.2.Частина 4 статті 18. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

20.3.Частина 2 статті 171-1. Акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Розподіл таких справ між суддями Вищого адміністративного суду України здійснюється без урахування спеціалізації суддів.

21.Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

21.1.Частини 2, 3, 5 статті 116. Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції». На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

21.2.Стаття 122. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

22. Закону України «Про Вищу раду юстиції».

22.1.Стаття 32. Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.

23. Регламент Верховної Ради України, затверджений Законом України від 10.02.2010 № 1861-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

23.1.Стаття 216. Верховна Рада звільняє з посад суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою, та суддів, обраних безстроково, відповідно до частин п'ятої, шостої статті 126 Конституції України, статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" та Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 88 Конституції України підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України та суддів, обраних Верховною Радою безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

23.2.Стаття 216-1. Відповідно до пункту 26 частини першої статті 85, статті 126 Конституції України, законів України "Про Конституційний Суд України" та "Про судоустрій і статус суддів" Верховна Рада звільняє: 1) суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою; 2) суддів, обраних Верховною Радою безстроково.

Подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України.

Обговорення питання про звільнення судді Конституційного Суду України на пленарному засіданні Верховної Ради починається з доповіді Голови Верховної Ради України щодо обставин, підстав, оцінки доказів та висновків з обговорюваного питання. Обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції.

Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ.

При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.

Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

За наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.

Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою Верховної Ради. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.

23.3.Частини 1, 4, 5 статті 9. Верховна Рада проводить свою роботу сесійно. Сесії є чергові та позачергові. Сесії Верховної Ради складаються, зокрема, із засідань Верховної Ради. Засідання Верховної Ради можуть бути, зокрема, пленарними.

23.4.Частина 8 статті 19. У невідкладних випадках у період між пленарними засіданнями під час сесії Верховної Ради на вмотивовану вимогу осіб, які згідно з Конституцією України мають право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради, а також за пропозицією Погоджувальної ради (пункт 4 частини чотирнадцятої статті 73 цього Регламенту) Голова Верховної Ради України не пізніш як у триденний строк скликає позачергове пленарне засідання Верховної Ради. До порядку денного такого засідання включаються лише питання, розгляд яких визначено у пропозиціях про скликання такого засідання.

23.5.Пункт 4 частини першої статті 20. До порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування питання, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених Конституцією України та законами України, зокрема, про звільнення з посад.

23.6.Частини 1, 5 статті 3 Регламенту Верховної Ради. Засідання Верховної Ради є відкритими і гласними, крім випадків, установлених Конституцією України та цим Регламентом. Гласність засідань Верховної Ради забезпечується шляхом, зокрема, розміщення інформації на офіційному веб-сайті Верховної Ради.

23.7.Пункти 1 і 5 статті 26. Перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом. У залі засідань Верховної Ради народний депутат реєструється за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює здійснення реєстрації замість народного депутата іншою особою. Пленарні засідання Верховної Ради відкриває, веде і закриває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України, крім випадків, передбачених цим Регламентом.

23.8.Частина 1 статті 56. Протокол, стенограма, стенографічний бюлетень пленарного засідання Верховної Ради є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішень Верховною Радою. Вони надаються народним депутатам для ознайомлення за їх письмовими зверненнями до керівника Апарату Верховної Ради.

23.9.Частина 2 статті 105. Законопроект вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні повноваження народного депутата - ініціатора його внесення достроково припинено.

23.10.Стаття 89. Право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради: проектів законів, постанов.

законопроект - проекти законів, постанов Верховної Ради, які містять положення нормативного характеру; проект іншого акта - проекти постанов, резолюцій, декларацій, звернень, заяв, що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших функцій Верховної Ради.

24.Положення «Про веб-ресурси Верховної Ради України», затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України від 19.05.2015 №699

24.1.Пункт 3. 1.Веб-ресурси Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації Верховної Ради України, що забезпечують висвітлення діяльності Верховної Ради України, парламентських органів та Апарату Верховної Ради України, сприяють обміну інформацією з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інформаційній взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями інших країн, із громадськістю.

24.2.Пункт 6. Веб-ресурси Верховної Ради України поділяються за призначенням: для користувачів глобальної мережі Інтернет; для користувачів локальної мережі Верховної Ради України Інтернет.

24.3.Пункт 12. Основні інформаційні ресурси веб-сайту Верховної Ради України містять інформацію про, зокрема, пленарні засідання Верховної Ради України та парламентські слухання.

ІV.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи, викладені у заяві про перегляд судового рішення, колегія суддів вважає дійшла наступних висновків.

26. Колегія суддів звертає увагу на те, що при наданні оцінки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень суд повинен встановити відповідність такого рішення критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

Недотримання відповідачем - суб'єктом владних повноважень хоча б одного із таких критеріїв при прийнятті рішення може вказувати на неправомірність останнього.

27.В частині дотримання права позивача на участь у прийнятті оскаржуваного рішення колегія суддів зазначає наступне.

28. Право особи на участь у прийнятті суб'єктом владних повноважень рішень, які в подальшому можуть вплинути на її права, свободи та інтереси, гарантується на законодавчому рівні. Статтею 216-1 Регламенту Верховної Ради України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, однією із умов розгляду питання про звільнення судді з посади на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України є обов'язкова присутність такого судді на пленарному засіданні Верховної Ради України, де вирішуватиметься питання про його звільнення. Суддю має бути повідомлено про розгляд даного питання не пізніше, ніж за три дні до дня проведення засідання. Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дозволяє Верховній Раді України розглянути питання про його звільнення за його відсутності.

Дана норма спрямована на захист процесуальних прав та гарантій такого судді, зокрема щодо надання пояснень та доказів з приводу наявності підстав для прийняття рішення про його звільнення.

29. Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 27.09.2016 року о 19 год. 15 хв. (після закінчення робочого дня) прес-службою Апарата Верховної Ради України на сайті Верховної Ради України розміщено інформацію із запрошенням суддів, у тому числі позивача, для участі у розгляді на пленарному засіданні 29.09.2016 року питання про звільнення. Відповідна телефонограма передана 28.09.2016 року й на адресу Святошинського районного суду м. Києва.

З 28.09.2016 року ОСОБА_4 була відсутня на роботі в зв'язку з хворобою, що підтверджується копією листка непрацездатності від 28.09.2016 року Серія АДА №481637, доданим до матеріалів справи, а тому не була повідомлена про проведення позачергового пленарного засідання.

Керівником апарату Святошинського районного суду м. Києва 28.09.2016 року на адресу Верховної Ради України направлено телефонограму з інформацією про те, що ОСОБА_4 не повідомлено про проведення 29.09.2016 року позачергового пленарного засідання Верховної Ради України, оскільки вона перебуває на лікарняному. Аналогічну за змістом інформацію скеровано й до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.

Разом з тим, відповідачем не представлено доказів на підтвердження факту повідомлення ОСОБА_4 про розгляд 29.09.2016 року питання про її звільнення в порядку статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що позивача не було належним чином повідомлено про пленарне засіданні Верховної Ради України 29.09.2016 року, на якому прийнято оскаржувану постанову, що вказує на порушення відповідачем пункту 5 статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що оскаржувана постанова Верховної Ради України від 29.09.2016 року прийнята без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що вказує на невідповідність такого рішення критерію, визначеному пунктом 9 частини 2 статті 2 КАС України.

Посилання заявника на те, що 27.09.2016 року на офіційному веб-сайті Верховної Ради України опубліковано розпорядження Голови Верховної Ради України від 27.09.2016 № 352 про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 29.09.2016, на якому розглядатимуться питання про звільнення суддів, у тому числі позивача, не спростовують висновки суду про порушення ним встановленого законодавством обов'язку щодо повідомлення позивача про таке засідання не пізніше, ніж за три дні.

30. В частині доводів відповідача про те, що вирішення Верховною Радою України питання про звільнення судді з посади носить суто формальний характер, оскільки не має на меті дослідження обставин, які лягли основу висновків Вищої ради юстиції про внесення подання про його звільнення, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 216-1 Регламенту Верховної Ради України передбачає не лише обов'язкову участь судді, питання стосовно якого розглядається, у пленарному засіданні Верховної Ради, а й процедуру обов'язкового обговорення. Головуючий оголошує подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, заслуховується доповідь, після якої суддя, його представник має право на виступ. Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

Крім того, частина 7 цієї статті передбачає, що у разі наявності зауважень до подання про звільнення судді, які потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється лише за умови перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.

Аналіз вищезазначених положень дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про задоволення подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, Верховна Рада України здійснює ряд функцій, спрямованих на встановлення обставин у справі, та має право направляти таке подання до Вищої ради юстиції в разі, якщо в процесі його обговорення виникнуть зауваження, що потребуватимуть додаткової перевірки.

Наведене вище спростовує твердження відповідача, що повноваження Верховної Ради України, які стосуються вирішення питання про звільнення судді з посади, носять суто формальний характер та не впливають на встановлення об'єктивності та правомірності такого звільнення.

31.Європейський суд з прав людини у рішенні від 27.05.2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) у пункті 87 зазначив, що трудові спори між державними службовцями та державою можуть бути поза межами цивільного аспекту статті 6 Конвенції за умови виконання двох сукупних умов. По-перше, держава у своєму законодавстві повинна чітко виключити можливість доступу до суду для відповідних посад або категорій працівників, про яких йдеться. По-друге, таке виключення повинно бути виправдане об'єктивними підставами в інтересах держави (див. рішення у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії» (Vilho Eskelinen and Others v. Finland) [ВП], заява № 63235/00, п. 62, ECHR 2007-IV)».

Пунктом 88 даного рішення встановлено, що у контексті першої умови Судові ніщо не заважає назвати «судом» конкретний національний орган, який не входить до судової системи, для цілей встановлення його відповідності критеріям, викладеним у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії». Адміністративний або парламентський орган може вважатися «судом» у матеріально-правовому значені цього терміну, що призведе до можливості застосування статті 6 Конвенції до спорів державних службовців (див. рішення у справах «Аргіру ті інші проти Греції» (Argyrou and Others v. Greece), заява № 10468/04, п. 24, від 15 січня 2009 року, та «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), заяви №№ 17214/05,20329/05 та 42113/04, пп. 72-75, від 28 квітня 2009 року). Проте висновок щодо застосовності статті 6 Конвенції не перешкоджає розгляду питання дотримання процесуальних гарантій у такому провадженні (див. вищезазначене рішення у справі «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), п. 72)».

Відповідно до пункту 90 цього рішення, Судом встановлено, що, вирішуючи справу заявника та виносячи обов'язкове для виконання рішення, ВРЮ, парламентський комітет та пленарне засідання парламенту разом виконували функцію суду.

У пункті 143 зазначено, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія-97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту.

32. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, всупереч вимогам пунктів 1, 3, 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушено порядок прийняття оскаржуваної постанови про звільнення ОСОБА_4 з посади судді, визначений статтею 216-1 Регламенту Верховної Ради, що саме по собі виключає можливість визнання такого рішення правомірним.

33.Доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури голосування народними депутатами суд відхиляє з огляду на відсутність достатніх доказів, які у своїй сукупності дали б змогу дійти беззаперечного висновку про наявність таких порушень.

34. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду попередньої інстанції про те, що проект постанови Верховної Ради України про звільнення позивача є відкликаним відповідно до статті 105 Регламенту Верховної Ради, оскільки був поданий 16.12.2015 року тодішнім Головою Верховної Ради України, народним депутатом ОСОБА_6, повноваження якого були припинені 14.06.2016 року з огляду на наступне.

Аналіз положень пункту 1 частини п'ятої, пунктів 1 і 2 частини шостої статті 89, частини другої статті 105 Регламенту Верховної Ради свідчить, норма частини другої статті 105 Регламенту Верховної Ради України щодо підстави, за якої законопроект вважається відкликаним, не поширюється на проект постанови про звільнення судді, оскільки така постанова не містить положення нормативного характеру, є правовим актом індивідуальної дії, який породжує права й обов'язки тільки для визначеного цим актом суб'єкта, якому його адресовано.

35. Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 року №1615-VІІІ про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва відповідачем не дотримано критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України для рішень суб'єктів владних повноважень, а тому така постанова не може вважатись законною та підлягає скасуванню.

36. За правилами статті 244 КАС України Суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

37. З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в постанові від 07.06.2017 року про наявність підстав для задоволення позову.

38. З огляду на результат судового розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

39. Керуючись пунктом 1 частини першої Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами, внесеними Закон № 2147-VIII), статтями 2, 18, 99, 100, 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2147-VIII), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні заяви Верховної Ради України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити.

2. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх