УХВАЛА
Київ
26 червня 2018 року
справа №826/7380/15
адміністративне провадження №К/9901/25150/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
при секретарі судового засідання - Гутніченко А.М.,
за участю представників:
позивача: Волошина О.І. - за довіреністю від 7 березня 2018 року №52/03,
Панкулича В.І. - за довіреністю від 19 червня 2018 року №125/06 - 26 червня 2018 року не з'явився,
Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві: Богданівської Т.В. - за довіреністю від 24 січня 2018 року №528/10/26-53-10-048 - 26 червня 2018 року не з'явилась,
представника Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві - Ферштей А.М. - за довіреністю від 2 січня 2018 року №5-08/17-76,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №826/7380/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість,
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у складі колегії суддів Петрика І.Й., Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,
У С Т А Н О В И В:
І. ПРОЦЕДУРА
У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (податковий орган, перший відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (орган казначейства, другий відповідач), в якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року в розмірі 4 447 644,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна», стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 447 644,00 грн та пеню в розмірі 211 001,11 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 10 лютого 2015 року по 24 квітня 2015 року.
Позов мотивований тим, що залишок від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) складає 4 447 644 грн, на підтвердження чого податковому органу були надані необхідні документи (митні декларації, платіжні доручення) разом із відповідною заявою. Під час проведеної перевірки заявленої суми бюджетного відшкодування податковий орган не встановив порушень з боку Товариства, не склав та не направив на адресу Товариства жодних податкових повідомлень, чим, на думку позивача, визнав, що заявлена до бюджетного відшкодування сума податку є правомірною, однак необхідних дій, спрямованих на повернення Товариству цієї суми не вчинив.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю з мотивів того, що зобов'язати відповідача до вчинення дій щодо повернення Товариству суми бюджетного відшкодування підстав немає, оскільки податковим органом не було прийнято жодного з рішень, передбачених пунктами 200.14, 200.12 Податкового кодексу України, за наслідками розгляду відповідної заяви Товариства.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 4 447 644, 00 грн (чотири мільйони чотириста сорок сім тисяч шістсот сорок чотири), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 447 644, 00 грн (чотири мільйони чотириста сорок сім тисяч шістсот сорок чотири) та пеню в розмірі 211 001 (двісті одинадцять тисяч одна) грн 11 коп, нараховану на суму такої заборгованості за період з 10 лютого 2015 року по 24 квітня 2015 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки законодавством встановлено порядок, відповідно до якого податковий орган зобов'язаний у визначений строк підтвердити достовірність заявленої платником до відшкодування суми податку на додану вартість і надіслати відповідний висновок до органу казначейства, або прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення такої суми чи відсутність у платника права на її отримання з бюджету, то неприйняття передбаченого законодавством рішення за наслідками перевірки достовірності заявленої платником суми бюджетного відшкодування є протиправною бездіяльністю з боку податкового органу. Крім того, не може бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні посилання на неможливість підтвердження достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування по ланцюгам постачання.
16 травня 2016 року у Вищому адміністративному суді України зареєстровано касаційну скаргу першого відповідача на постанову суду апеляційної інстанції у справі №826/7380/15.
У поданій касаційній скарзі податковий орган просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції положень пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, пунктів 6, 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейськоїх служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, зазначає, що відшкодування з Державного бюджету податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства і суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
18 травня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Степашко О. І.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року до закінчення касаційного розгляду скарги податкового органу.
19 лютого 2018 року матеріали справи №826/7380/15 разом з касаційною скаргою податкового органу передано до Верховного Суду.
31 травня 2018 року у Верховному Суді зареєстроване клопотання Товариства про передачу справи №826/7380/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване тим, що всупереч усталеній судовій практиці та правовим позиціям Верховного Суду України у даній категорії справ, визнання протиправною бездіяльності контролюючих органів щодо ненадання висновків органам казначейства про підтвердження заявлених платниками сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та зобов'язання надати такий висновок не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки не забезпечує дійсне повернення коштів у випадку дотримання платником визначеної законодавством процедури звернення з відповідною заявою (та пакетом долучених документів). В якості прикладу посилається на факт невиконання органами державного казначейства постанови Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №826/16796/14 (21-452а16) за позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м.Києві (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м.Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів.
11 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду (суддя Ханова Р.Ф.) закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду, призначено її до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 10:00 год 20 червня 2018 року, про дату, час і місце розгляду справи повідомлено учасників справи.
20 червня 2018 року у судовому засіданні, у присутності представників позивача Волошина О.І., Панкулича В.І. та представників відповідачів Богдановської Т.В. та Ферштейн А.М. оголошено перерву на 26 червня 2018 року на 15:00 год, про що під розписку повідомлено учасників справи.
26 червня 2018 року розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини четвертої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Представник другого відповідача проти зазначеного клопотання не заперечує.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 19 листопада 2014 року Товариство подало до податкового органу в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, в рядку 23.1. якої заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 4 447 644,00 грн.
Разом з податковою декларацією Товариство подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3).
В період з 14 січня 2015 року по 20 січня 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року, за результатами якої складено довідку №578/26-53-15-02/30579869 від 27 січня 2015 року, згідно висновків якої на момент складання довідки перевірки неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року в сумі 4 447 644,00 грн, що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.
Разом з тим, у пунктах 3.17. - 3.19. вказаної довідки зазначено, що перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за вересень-жовтень 2014 року (з додатками) порушень не встановлено. Заявлена сума бюджетного відшкодування (загальна сума податку на додану вартість) у розмірі 4 447 644 грн підтверджується за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування та даних первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг за вересень 2014 року.
ІІІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Предметом спору у даній справі є правомірність дій (бездіяльності) податкового органу щодо непідготовки в порядку чинного законодавства висновку про повернення Товариству надміру сплачених сум податку на додану вартість за заявою від 19 листопада 2014 року та ненадання такого висновку відповідному органу казначейства.
Правовідносини у справі мали місце у жовтні 2014 року - січні 2015 року.
А) ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ВІДШКОДУВАННЯ СТАНОМ НА ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначались положеннями статті 200 Податкового кодексу України.
Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок №39), Порядком ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68 (далі - Порядок №68), та Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 3 лютого 2011 року №68/23 (далі - Порядок №68/23).
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктами 200.10 - 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Норми Порядків №39 та №68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку №68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.
На підставі пункту 5 Порядку №68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов'язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.
В аналогічних справах за правовідносинами, що склались у 2012-2015 роках, Верховний Суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком №39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку (постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі №21-4371а15, від 2 грудня 2015 року у справі №21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі №21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі №820/19449/14).
За правовою позицією Верховного Суду України цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Відтак, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за правовою позицією Верховного Суду України визнано неправильним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов'язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов'язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
Б) ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ВІДШКОДУВАННЯ СТАНОМ НА ЧАС РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Чинне на час розгляду касаційної скарги податкове законодавство не передбачає обов'язку податкового органу складати висновок щодо підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.
Так, за змістом чинної редакції підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до підпункту 200.7.2. пункту 200.7., пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Пунктами 200.12.- 200.13, 200.23. статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.
Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (чинна з 1 квітня 2017 року), якою затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), визнано такими, що втратили чинність Порядок №68 та Порядок №39.
Порядок №26 визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр). Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства (пункти 1, 3 Порядку №26).
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення випадку, коли органом ДФС не внесені до Реєстру відомості про: дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання) з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); дату складення акта перевірки (пункти 6, 7, 11 Порядку №26).
Відповідно до пункту 12 Порядку №26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.
З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року №1797-8 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема в частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість запроваджено:
- єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року;
- Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Після внесення зазначених змін, відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.
Крім того, за інформацією, наведеною в листі Державної фіскальної служби України від 26 липня 2017 року №16189/6/99-99-12-03-02-15 «Про розгляд звернень щодо тимчасового реєстру», скерованого на адресу Товариства, на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум податку на додану вартість, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.
Тобто, з урахуванням чинного законодавства та позиції податкового органу, такий спосіб захисту порушеного права, як зобов'язання внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування також не призведе до ефективного відновлення права платника податків.
В) ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ВІДСТУПУ ВІД ПРАВОВОЇ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Колегія суддів вважає за необхідне відступити від правової позиції Верховного Суду України, сформульованої у справах №21-881а15, №21-2650а15, №21-4371а15, №21-452а16, №820/19449/14 з таких підстав.
Податковим законодавством був передбачений обов'язок податкового органу скласти за результатами перевірки заявленої платником суми бюдждетного відшкодування висновок до органу державного казначейства.
Невиконання цього обов'язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такий спосіб судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов'язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були спрямовані на захист порушеного права платника податків і відповідали чинному на той час законодавству.
З огляду на зміни у податковому законодавстві щодо алгоритму дій платника податків та контролюючих органів в процедурі бюджетного відшкодування, такий спосіб судового захисту як визнання протиправними дій контролюючих органів щодо ненадання висновку про підтвердження заявлених платниками сум бюджетного відшкодування (що відповідає наведеній вище практиці Верховного Суду України, напрацюваній до 2017 року), не є ефективним, оскільки не відповідає чинному законодавству і, як такий, не здатен забезпечити дійсного відновлення порушеного права платника податків на бюджетне відшкодування.
Подальше вирішення аналогічних справ із застосуванням цитованих вище правових позицій, напрацьованих Верховним Судом України до 2017 року, було б недоречним та таким, що не забезпечує ефективний захист порушеного права платників податків.
Разом з тим, відступ від правової позиції Верховного Суду України повинен мати реальне підґрунтя.
З огляду на значну кількість справ даної категорії, які перебувають у провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, значення таких справ для платників податків з огляду на положення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і релевантної практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що таке підґрунтя наявне.
Відповідно до пункту восьмого розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
В межах спірних правовідносин необхідно відступити від висновку Верховного Суду України щодо застосування статті 200 Податкового кодексу України.
Застосовуючи положення цієї статті, на думку колегії суддів, у даній справі про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо невчинення передбачених законодавством дій, спрямованих на перевірку та підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування та про стягнення цієї суми, такий спосіб захисту як визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу та зобов'язання надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування не призведе до відновлення порушеного права.
Зазначена обставина в сукупності із неможливістю забов'язати в судовому порядку контролюючий орган вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на перевірку та підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування (у зв'язку із описаними вище змінами податкового законодавства), зводить нанівець значення для платника податків обраного Верховним Судом України способу захисту порушеного права і обумовлює необхідність в обранні інших способів судового захисту.
Суд вважає, що належним способом захисту права у даній категорії справ є стягнення узгодженої суми бюджетного відшкодування в судовому порядку.
З урахуванням викладеного, з огляду на положення пункту восьмого розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, яка розглядає справу, вважає наявними підстави для передачі справи №826/7380/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з положеннями частини першої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 826/7380/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись пунктом восьмим розділу VІІ, статтею 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
УХВАЛИВ:
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» про передачу справи №826/7380/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.
Справу № 826/7380/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер
