Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 645/5280/16-ц

провадження № 61-155св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,

третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б., від 18 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання умов іпотечного договору в частині звернення стягнення на предмет іпотеки такими, що не підлягають виконанню.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредекс Фінанс», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 10 жовтня 2016 року.

Позовна заява мотивована тим, що 21 грудня 2006 року між нею та відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (далі - ВАТ «Кредобанк») був укладений кредитний договір про надання їй кредиту у розмірі 29 600 дол. США на забезпечення виконання якого того ж дня між нею та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є належна їй квартира АДРЕСА_2.

06 жовтня 2010 року між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» був укладений договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 21 грудня 2006 року та 12 квітня 2011 року - договір відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто з неї на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 210 108 грн.

07 жовтня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. зареєстрував за ТОВ «Кредекс Фінанс» право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вважаючи вказане рішення нотаріуса як державного реєстратора незаконним, ОСОБА_4 просила його скасувати, оскільки нотаріусом не враховано, що вказана квартира не може бути відчужена без її згоди відповідно до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті».

Також нотаріусом не враховано, що у вказаній квартирі зареєстрована її малолітня донька ОСОБА_6, тому без згоди органу опіки і піклування зареєструвати право власності за ТОВ «Кредекс Фінанс» неможливо.

Нотаріус вчинив оспорювальну нотаріальну дію всупереч вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», не переконавшись, що вона отримувала письмову вимогу іпотекодержателя.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі судді Шарко О. П. від 16 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредекс Фінанс», винесене 10 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при реєстрації права власності на спірну квартиру нотаріус порушив вимоги чинного законодавства.

Так, суд зазначив, що відступлення права вимоги на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» здійснене 06 жовтня 2010 року та відступлення прав за іпотечним договором - 12 квітня 2011 року без згоди іпотекодавця, чим порушено вимоги статті 24 Закону України «Про іпотеку»; відомості про відступлення прав за іпотечним договором не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Відсутність копії договору іпотеки від 21 грудня 2006 року, у наданих нотаріусу копіях документів, на підставі яких зареєстровано право власності за ТОВ «Кредекс Фінанс» на спірну квартиру, свідчить про те, що цей документ не досліджувався нотаріусом. Крім того, нотаріус не надав оцінки тому, що договір іпотеки укладався на забезпечення виконань зобов'язань за наданим споживчим кредитним договором в іноземній валюті, що є підставою для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, серед документів, які подавались нотаріусу для реєстрації права власності, відсутнє підтвердження надсилання позивачу вимоги в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», а тому нотаріус зареєстрував право власності за відсутності документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

Крім того, оцінка вартості квартири проводилась без фактичного доступу до предмета оцінки, висновок про вартість квартири не відповідає дійсній ринковій вартості.

Також нотаріус не врахував, що на момент відчуження у квартирі була зареєстрована та проживала малолітня дитина.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредекс Фінанс» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції безпідставно скасував реєстрацію спірної квартири, яку проведено з додержанням норм чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначив, що заборгованість за кредитним договором позивачем не погашена та станом на час розгляду справи складає 199 007,23 грн; письмова вимога про усунення порушень надіслана ОСОБА_4 16 лютого 2016 року, яку вона отримала особисто 25 лютого 2016 року, а тому нотаріус не порушив вимоги щодо завершення 30-денного строку з моменту отримання боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

У грудні 2017 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив їй у позові, оскільки при реєстрації права власності на спірну квартиру нотаріус порушив вимоги чинного законодавства. Вказувала на те, що нотаріус безпідставно взяв до уваги висновок про вартість квартири у розмірі 388 500 грн, оскільки він виконаний без огляду оцінювачем об'єкта оцінки, тобто на припущеннях.

Тоді як згідно зі звітом про оцінку, який був наданий нею, вартість квартири становить 712 888 грн. Для з'ясування дійсної ринкової вартості квартири вона подала до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, однак суд відмовив їй у задоволенні клопотання.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що в листі ТОВ «Кредекс Фінанс» замість вимоги про усунення порушень було надіслано копію кредитного договору.

Зазначала, що згоди на відступлення права вимоги за договором іпотеки вона не надавала та не отримувала повідомлення про відступлення прав за іпотечним договором, докази направлення такого повідомлення відповідач суду не надав.

Відступлення права вимоги на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» здійснене 06 жовтня 2010 року, а тому ВАТ «Кредобанк» не мав права здійснювати відступлення прав за іпотечним договором 12 квітня 2011 року без згоди іпотекодавця.

Крім того, відомості про відступлення прав за іпотечним договором не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Також суд апеляційної інстанції не перевірив та не зазначив, чи поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті», на спірні правовідносини.

У лютому 2018 року ТОВ «Кредекс Фінанс» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення апеляційного суду, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами установлено, що 21 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Кредобанк» був укладений кредитний договір про надання ОСОБА_4 кредиту у розмірі 29 600 дол. США на строк до 01 грудня 2011 року на поточні потреби.

Того ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ОСОБА_4 та ВАТ «Кредобанк» був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 загальною площею 44,0 кв. м, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 15 жовтня 2004 року.

06 жовтня 2010 року між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» був укладений договір відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором, а 12 квітня 2011 року - договір відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2006 року у розмірі 210 108 грн.

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 жовтня 2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 перереєстровано на нового власника - ТОВ «Кредекс Фінанс» (а. с. 102 т. 1).

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з пунктом 5.1 договору іпотеки право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває, зокрема, якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором термін сум кредиту та/або при несплаті або часткові несплаті у встановлені кредитним договором строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій); незалежно від настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором.

Пунктом 5.3 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Установивши, що ОСОБА_4 не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 199 007,23 грн, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у ТОВ «Кредекс Фінанс» виникло право на задоволення своїх вимог як іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки шляхом його прийняття у свою власність згідно з пунктами 5.1 -5.3, 5.4.1 договору іпотеки.

При цьому апеляційний суд вважав, що рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «Кредекс Фінанс» на предмет іпотеки відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10 Закону визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною четвертою статті 18 Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У справі, що переглядається, встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки ТОВ «Кредекс Фінанс» надало нотаріусу такі документи: копії договору про відступлення права за іпотечним договором № 839 від 12 квітня 2011 року, копії окремих сторінок висновку про вартість майна від 06 жовтня 2016 року, повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 16 лютого 2016 року та поштового повідомлення про вручення від 25 лютого 2016 року.

Установивши, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, ТОВ «Кредекс Фінанс» надало нотаріусу передбачені Порядком документи та відсутні підстави для відмови у державній реєстрації, передбачені частиною першою статті 24 Закону, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що державна реєстрація права власності предмета іпотеки за ТОВ «Кредекс Фінанс» проведена з додержанням норм чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Суд апеляційної інстанції, установивши, що 25 лютого 2016 року ОСОБА_4 отримала повідомлення іпотекодержателя про намір останнього звернути стягнення на предмет іпотеки та не вчинила дії щодо погашення заборгованості, а ТОВ «Кредекс Фінанс» надало нотаріусу для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, дійшов правильного висновку про те, що ТОВ «Кредекс Фінанс» не порушив вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку.

З огляду на це, безпідставними є доводи ОСОБА_4 про те, що вона не отримувала від відповідача повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Також є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а саме - Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У справі, що переглядається, звернення стягнення на квартиру ОСОБА_4 як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки ОСОБА_4 надала іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя.

Так, відповідно до пункту 5.4.1 договору іпотеки рішення про прийняття у власність предмета іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібне. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмета іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

Тобто, реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредекс Фінанс» здійснена за згодою ОСОБА_4, що висловлена у пункті 5.4.1 договору іпотеки, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, доводи ОСОБА_4 про те, що вона як іпотекодавець не надавала згоди на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя, є безпідставними.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що вона не надавала згоди на відступлення права вимоги за договором іпотеки від ВАТ «Кредобанк» до ТОВ «Кредекс Фінанс».

Так, у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Оскільки ОСОБА_4 не оскаржувала договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, цей договір є чинним та, в силу статті 204 ЦК України, є правомірним, тому позивач є новим кредитором у зобов'язанні, до якого перейшли всі права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу, в порядку передбаченому статтями 512-517 ЦК України.

При цьому доводи касаційної скарги щодо ненадання ОСОБА_4 згоди на відступлення права вимоги, а також щодо оцінки вартості квартири, не є підставами для скасування державної реєстрації, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень передбачений частиною першою статті 24 Закону.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що державною реєстрацією права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредекс Фінанс» порушені права малолітньої дитини, яка на момент відчуження квартири була зареєстрована та проживала у спірній квартирі, оскільки на момент укладення договору іпотеки - 21 грудня 2006 року у ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, було відсутнє майнове право (право користування) спірною квартирою.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк