open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 303/179/16-ц
Моніторити
Постанова /13.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /06.09.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /29.05.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /07.04.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /06.03.2017/ Апеляційний суд Закарпатської областіАпеляційний суд Закарпатської області Ухвала суду /06.10.2016/ Апеляційний суд Закарпатської областіАпеляційний суд Закарпатської області Рішення /14.06.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /14.06.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Рішення /25.05.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Рішення /25.05.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /08.02.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /28.01.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /28.01.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /28.01.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /18.01.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
emblem
Справа № 303/179/16-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /13.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /06.09.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /29.05.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /07.04.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /06.03.2017/ Апеляційний суд Закарпатської областіАпеляційний суд Закарпатської області Ухвала суду /06.10.2016/ Апеляційний суд Закарпатської областіАпеляційний суд Закарпатської області Рішення /14.06.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /14.06.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Рішення /25.05.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Рішення /25.05.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /08.02.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /28.01.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /28.01.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /28.01.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /18.01.2016/ Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської областіМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

П о с т а н о в а

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 303/179/16-ц

провадження № 61-18555 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник позивачів - ОСОБА_5,

відповідачі: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_6, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкін Денис Володимирович,

треті особи: приватні нотаріуси Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Біловар ІринаОлександрівна та Пуга Анжела Михайлівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 травня 2016 року у складі судді Слюсарчука В. М. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), ОСОБА_6, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області КішкінаД. В., треті особи: приватні нотаріуси Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Біловар І. О. та Пуга А. М., про визнання недійсними: договору іпотеки; договорів відступлення права вимоги; визнання рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав незаконним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику відкрита невідновлювальна кредитна лінія у розмірі 48 227 доларів США, з яких: 40 тис. доларів США на купівлю будинку, а 8 227 доларів США на оплату страхових платежів, зі сплатою 12 % річних, терміном до 10 грудня 2026 року. 11 грудня 2006 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Мукачеві Закарпатської області, який належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 8 грудня 2006 року. Договір іпотеки було укладено за нотаріально посвідченою згодою дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_3

10 лютого 2015 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору на суму 459 270 грн. ОСОБА_6 виконав своє зобов'язання за договором поруки, частково сплативши на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 459 270 грн, а 21 травня 2015 року між ним та банком було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2006 року на вказану вище суму. 22 травня 2015 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 11 грудня 2006 року.

25 травня 2015 року ОСОБА_6 направив повідомлення ОСОБА_4, як іпотекодавцю, про застосування іпотечного застереження, а у зв'язку з його невиконанням склав заяву-рішення про прийняття у власність спірного предмета іпотеки, яка 11 серпня 2015 року була посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області.

11 серпня 2015 року на підставі наданих ОСОБА_6 документів щодо своїх прав на предмет іпотеки та заяви про реєстрацію права власності, приватний нотаріус зареєстрував за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Мукачеві Закарпатської області. Тобто ОСОБА_6 на свою користь було звернуто стягнення на вищевказаний предмет іпотеки. У порушення вимог закону ОСОБА_4, як боржника та іпотекодавця, не було повідомлено про відступлення прав вимоги за зазначеними договорами, тому він вважав ці договори недійсними, оскільки відступлення права вимоги та виконання поручителем обов'язку боржника є різними підставами для заміни сторони у зобов'язанні. У порушення положень статті 556 ЦК України до ОСОБА_6 за відповідними договорами перейшло право вимоги до повного виконання забезпеченого порукою кредитного зобов'язання.

Крім того, відповідачами порушено положення статті 24 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає можливість відступлення прав за іпотечним договором одночасно з відступленням прав за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою. Проте заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором продовжує нараховуватися та становить 139 944 долари 93 центи США, хоча після сплати коштів ОСОБА_6 банк не повинен мати права вимоги та й відповідно не міг відступити це право.

Згідно з положеннями статей 1054, 1077, 1078 ЦК України, статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредитодавцем може бути лише фінансова установа, тому ОСОБА_6 не може бути стороною кредитного договору, як не може бути й стороною фактично укладеного договору факторингу, під визначення якого підпадає договір про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Спірні договори про відступлення прав вимоги порушують положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який забороняє банку уступку, продаж, передачу боргу, забезпеченого іпотекою на користь іншої особи. Позивачі не мають іншого житла.

Отже, оскільки вищевказані договору відступлення права вимоги є недійсними, тому незаконним є і рішення приватного нотаріуса від 11 серпня 2015 року про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_6 Стаття 55 Закону України «Про нотаріат», стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вимагають вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав за місцезнаходженням нерухомого майна і у межах територіальної юрисдикції нотаріуса та державного реєстратора, проте дії приватного нотаріуса та державного реєстратора цим положенням закону суперечать. При примусовому відчуженні спірного нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, не враховано відсутність згоди ОСОБА_3, як дружини боржника та іпотекодавця, на застосування такого позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, тому звернути стягнення на предмет іпотеки було можливо лише на підставі рішення суду.

Неправомірними є дії ОСОБА_6, який вимогу про порушення зобов'язання датував 19 березня 2015 року, тобто до укладення спірних договорів про відступлення права вимоги, не зазначив розміру боргу ОСОБА_4Крім того, усі дії щодо відступлення прав вимоги на користь ОСОБА_6 відбулись вже після ухвалення рішення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області від 15 серпня 2011 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором перед ПАТ КБ «ПриватБанк». Тобто позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки вже застосовуватись не міг. ОСОБА_6 діяв вже після того, як порука припинилась, тому до нього не могло перейти право регресної вимоги до боржника.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили суд визнати недійсними: договір іпотеки від 11 грудня 2006 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4; договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 21 травня 2015 року та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22 травня 2015 року, укладені між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 Також просили рішення приватного нотаріуса Ужгороодського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіна Д. В. від 11 серпня 2015 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Мукачеві Закарпатської області за ОСОБА_6 визнати незаконним та скасувати, виключити з Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності від 11 серпня 2015 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 травня 2016 року, з урахуванням ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року про виправлення описки, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 грудня 2006 року, укладений 22 травня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, визнано недійсним. Рішення приватного нотаріуса Ужгороодського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіна Д. В. від 11 серпня 2015 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Мукачеві Закарпатської області за ОСОБА_6 визнано незаконним та скасовано, виключено з державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності від 11 серпня 2015 року. У задоволенні решти позову відмовлено.

Додатковим рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2006 року, укладений 21 травня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, визнано недійсним.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Мукачеві Закарпатської області, який був предметом іпотеки, до 11 серпня 2015 року перебував у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_3, ОСОБА_4 У пункті 27 спірного договору іпотеки передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності у позасудовому порядку. Договір про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя є окремим видом іпотечного договору, який потребує нотаріального посвідчення, на його укладення повинна бути також нотаріально завірена згода другого з подружжя. ОСОБА_3 згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки, співвласником якого є вона, у позасудовому порядку не надавала. Пункт 27 спірного договору іпотеки згідно зі статтею 215 ЦК України є нікчемним і не породжує правових наслідків. Заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором станом на 6 січня 2016 року становить 139 944 долари 93 центи США, що свідчить про лише часткове виконання ОСОБА_6, як поручителем, зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого перехід до нього права на предмет іпотеки є безпідставним та суперечить положенням закону.

При укладенні договору відступлення права вимоги порушені положення статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно якої кредитна установа не може уступити заборгованість або борг на користь іншої особи, якщо предметом іпотеки є житлове приміщення загальною площею 250 кв. м, використовується як постійне житло, у позичальника відсутнє інше житло, і це майно виступає як забезпечення зобов'язання громадянина України в іноземній валюті. Отже, спірні договори відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки є незаконними. З цих же підстав недійсним є і рішення приватного нотаріуса про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 6 березня 2017 року апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 як поручитель сплатив незначну частину заборгованості ОСОБА_4 перед банком за кредитним договором, основна частина боргу залишилась за позичальником, відступлення прав вимоги за договором іпотеки у повному обсязі не відповідає положенням закону та порушує права позичальника. Договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 21 травня 2015 року укладено без урахування умов кредитного договору щодо валюти зобов'язання, без визначення конкретних елементів боргу, у тому числі у валюті зобов'язання, тобто відступлення права вимоги за кредитним договором відбулось по суті на інших умовах, ніж ті, що були погоджені банком і позичальником. Крім того, спірні договори відступлення права вимоги за кредитним договором і договором іпотеки суперечать положенням статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржувані судові рішення у частині задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4. скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні їх позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4, як позичальник, належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав. Станом на 21 травня 2015 року ОСОБА_6 свої зобов'язання за договором поруки від 10 лютого 2015 року виконав у повному обсязі, унаслідок чого між ним і банком було укладено спірні договори відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Отже, предмет іпотеки перейшов до ОСОБА_6 у зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні (перехід прав кредитора до іншої особи) в існуючому зобов'язанні, тобто між поручителем і боржником не виникало нового зобов'язання.

Договір поруки укладено не в інтересах сім'ї, він не породжує для другого з подружжя ніяких обов'язків і за зобов'язаннями поручителя за цим договором, тому підстави для визнання його недійсним у зв'язку з ненаданням згоди поручителю на його укладення другого з подружжя відсутні. Крім того, при підписанні позичальником кредитного договору ОСОБА_3 надавала свою згоду на укладення цього договору. Таке відступлення права вимоги не підпадає під положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відповідно до положень закону поручитель отримав права кредитора у частині виконаних ним зобов'язань.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 11 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику відкрита невідновлювана кредитна лінія у розмірі 48 227 доларів США, з яких: 40 тис. доларів США на купівлю будинку, а 8 227 доларів США на оплату страхових платежів, зі сплатою 12 % річних, терміном до 10 грудня 2026 року.

11 грудня 2006 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Мукачеві Закарпатської області, який належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 8 грудня 2006 року. Договір іпотеки був укладений за нотаріально посвідченою згодою дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_3

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2011 року у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 11 грудня 2006 року у розмірі 40 132 долари 87 центів США звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Мукачеві Закарпатської області шляхом його продажу за початковою ціною 483 344 грн банком будь-якому покупцю із наданням банку усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Зазначене рішення суду виконано не було.

10 лютого 2015 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором від 11 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору на суму 459 270 грн.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Аналіз статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України свідчить про те, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

14 травня 2015 року та 20 травня 2015 року ОСОБА_6 виконав своє зобов'язання за договором поруки частково, сплативши на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором двома платежами у загальному розмірі 459 270 грн.

21 травня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2006 року, за умовами якого ОСОБА_6 як новий кредитор, прийняв право вимоги у розмірі передбаченому договором поруки від 10 лютого 2015 року.

22 травня 2015 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 11 грудня 2006 року, за умовами якого ОСОБА_6 прийняв право вимоги за вказаним договором іпотеки.

Отже, відповідно до положень статей 512-514, 516 ЦК України ОСОБА_6 набув права вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_4 за кредитним договором від 11 грудня 2006 року та договором іпотеки від 11 грудня 2006 року.

25 травня 2015 року ОСОБА_6 направив повідомлення ОСОБА_4, як іпотекодавцю, про застосування іпотечного застереження, а у зв'язку з його невиконанням склав заяву-рішення про прийняття у власність спірного предмета іпотеки, яка 11 серпня 2015 року була посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області.

11 серпня 2015 року на підставі наданих ОСОБА_6 документів щодо своїх прав на предмет іпотеки та заяви про реєстрацію права власності, приватний нотаріус виніс рішення про реєстрацію за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Мукачеві Закарпатської області.

Суди у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не врахували те, що предмет іпотеки перейшов до ОСОБА_6 у зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні, тобто шляхом переходу прав кредитора до іншої особи, в існуючому зобов'язанні, що свідчить про те, що між поручителем і боржником не виникло нового зобов'язання, а мало місце перехід прав кредитора до іншої особи на підставі положень закону.

Посилання позову та висновки судів про те, що ОСОБА_6 частково погасив кредитну заборгованість і до нього не могло перейти право регресу до боржника, безпідставні, так як ОСОБА_6 не пред'являв вимог як особа, яка набула право регресу, а між банком і ним укладено договори про відступлення права вимоги. Отже, ОСОБА_6 діяв як новий кредитор.

Суд першої інстанції, вказуючи про те, що договір про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя потребував нотаріально посвідченої згоди дружини іпотекодавця, не звернув уваги на те, що оскільки спірний договір поруки укладено не в інтересах сім'ї, тому він не породжує для другого з подружжя будь-яких обов'язків і за зобов'язаннями поручителя за цим договором стягнення не може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що у даних правовідносинах оплатного відступлення права вимоги не відбулось, договір факторингу не укладався, а унаслідок виконання ОСОБА_6 умов договору поруки, у подальшому банком з ним укладено договір відступлення права вимоги, на що дозволу боржника згідно з частиною першою статті 516 ЦК України не потрібно, він і пред'являв претензії до боржника.

Крім того, у кредитних правовідносинах згода другого з подружжя на вчинення відповідних правочинів необхідна лише при підписанні позичальником кредитного договору, в якому вказано про передачу майна в іпотеку. ОСОБА_3, як дружина позичальника ОСОБА_4, надала згоду на укладення ним кредитного договору та договору іпотеки.

Крім того, зазначене вище відступлення права вимоги під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підпадає, оскільки воно не є зверненням стягнення. Здійснене відступлення права вимоги на користь добросовісного поручителя, а не іншої особи, не відбулось відступлення боргу або кредитної заборгованості, так як відступлено регресне право вимоги добросовісному поручителю, який виконав свої зобов'язання.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не звернули уваги на те, що новий кредитор набуває права, що забезпечують виконання основного зобов'язання.

Суди не навели правових підстав, передбачених нормами ЦК України, для недійсності договорів про відступлення права вимоги і згоди боржника на такий правочин частина перша статті 516 ЦК України не вимагає.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню з кожного по 826 (вісімсот двадцять шість) грн 80 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого товариством за подання апеляційної скарги та 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 16 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання ним касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 березня 2017 року у частині задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними: договорів відступлення права вимоги; визнання рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав незаконним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії, скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 у цій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з кожного по 826 (вісімсот двадцять шість) грн 80 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого товариством за подання апеляційної скарги та по 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 16 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання ним касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк

Джерело: ЄДРСР 74926864
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку