УХВАЛА

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8122/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" - Шутяк С.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквадельф" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина"

про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи за касаційною скаргою Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 (у складі колегії суддів: Пашкіна С.А. (головуючий), Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквадельф"

про заборону діяльності дельфінарію,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" (далі - МБО "Еклогія-Право-Людина") звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквадельф" (далі - ТОВ "Аквадельф") про заборону діяльності дельфінарію.

Позовні вимоги МБО "Екологія-Право-Людина" мотивовано тим, що при здійсненні комерційної діяльності дельфінарію "Оскар-Трускавець" утримуються 6 особин дельфінів афалін та 3 особини морських котиків з порушенням принципу захисту тварин від жорстокого поводження, правил утримання диких тварин і правил використання червонокнижних тварин, без відповідних дозволів на утримання чернокнижних тварин у неволі, що суперечить положенням статей 7, 31 Закону України "Про тваринний світ", статті 25 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", статті 19 Закону України "Про Червону книгу України", Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, затвердженого Наказом Мінприроди України від 30.09.2010 № 429.

З огляду на наведене, МБО "Екологія-Право-Людина" просить суд (із урахуванням уточнення позовних вимог) припинити господарську діяльність дельфінарію «Оскар-Трускавець» в частині експлуатації дельфінів афалін і морських котиків до моменту забезпечення умов утримання, встановлених чинним законодавством.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду, МБО "Екологія-Право-Людина" вказує на мету і завдання діяльності благодійної організації, а також на норми національного законодавства і міжнародних договорів, ратифікованих Україною, які, на її думку, наділяють організацію правом представляти свої інтереси та інтереси інших осіб у суді у справах, пов'язаних із порушенням екологічних чи інших прав людини і громадянина, або пов'язаних із порушенням екологічного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018, у задоволенні позову МБО "Екологія-Право-Людина" відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, МБО "Екологія-Право-Людина" звернулася до суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017.

Водночас МБО "Екологія-Право-Людина" заявила клопотання про передачу справи № 910/8122/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на думку скаржника, справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У судовому засіданні представник МБО "Екологія-Право-Людина" підтримав зазначене клопотання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника позивача, дослідивши подане клопотання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що клопотання МБО "Екологія-Право-Людина" підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України, суд у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обгрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи містить справа виключну правову проблему і чи така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом цього позову є вимога МБО "Екологія-Право-Людина" до ТОВ "Аквадельф" про заборону діяльності дельфінарію, оскільки, за твердженням позивача, відповідач здійснює свою діяльність без отримання необхідних дозволів, з порушенням норм та правил утримання в неволі тварин, зокрема, без природної морської води, що є жорстоким поводженням з тваринами. Позовні вимоги про припинення діяльності ТОВ «Аквадельф» до моменту забезпечення умов утримання відповідно до вимог законодавства стосуються припинення незаконного комерційного використання червонокнижних тварин (стаття 19 Закону України "Про Червону книгу України") із застосуванням механізму, передбаченого частиною 2 статті 293 ЦК.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звернення МБО "Екологія-Право-Людина" до суду із зазначеним позовом не узгоджується з положеннями статей 1, 2 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), статей 15, 16, 19, частини 2 статті 293 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ТОВ "Аквадельф" не отримало усіх дозвільних документів у зв?язку з відсутністю такої можливості через наявність прогалин у законодавстві та вважають, що припинення діяльності дельфінарію, не матиме наслідків створення природних умов існування тварин, а отже не є ефективним способом захисту.

У касаційній скарзі МБО "Екологія-Право-Людина" посилається на те, що такий висновок судів є неправомірним, зумовлений неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, а згідно зі статтею 66 Основного Закону кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані ним збитки.

Проблема правового забезпечення охорони довкілля, яким є земля, вода, атмосферне повітря, флора та фауна, є однією з найактуальніших тем для всього світу та України.

29.10.1996 Україною ратифіковано Бернську Конвенцію про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 19.09.1979, яка має на меті охорону дикої флори та фауни і їхніх природних середовищ існування, особливо тих видів і середовищ існування, охорона яких вимагає співробітництва декількох держав, а також сприяння такому співробітництву.

За змістом статті 6 цієї Конвенції кожна Договірна Сторона вживає відповідних і необхідних законодавчих та адміністративних заходів для забезпечення особливої охорони видів дикої фауни.

Міжнародним документом, який закріпив зобов?язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Конвенція ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (далі - Оргуська конвенція).

Для забезпечення належної реалізації цих процедурних прав, Оргуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до процедур судового і адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчиненні з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь. Крім того, статтею 9.3 цієї Конвенції покладається на Сторони зобов?язання забезпечувати громадськості доступ до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Пункт 9.3 Оргуської конвенції грунтується на положеннях абзацу 18 преамбули Конвенції та пункті 26 Софійських керівних принципів в частині наділення окремих представників громадськості процесуальною правоздатністю, що дозволяє забезпечувати примусове застосування екологічного законодавства.

За змістом частини 2 Статуту МБО "Екологія-Право-Людина" метою створення і діяльності організації є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на захист довкілля в інтересах суспільства, а однією з форм такої діяльності є представництво інтересів Організації та її членів, а також інтересів інших осіб в судах України у справах, пов'язаних із порушенням екологічних чи інших прав людини і громадянина або пов'язаних із порушенням екологічного законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду із вказаним позовом, МБО "Екологія-Право-Людина" як міжнародна благодійна організація намагалася реалізувати гарантоване національними і міжнародними нормами право на судовий захист права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, розраховуючи на можливість ефективного використання судової процедури.

За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе та неупереджене вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини вказує на те, що вирішення проблем захисту екологічних прав людини повинно здійснюватися на національному рівні, зокрема шляхом вдосконалення національного законодавства, використання практики Європейського суду з прав людини як джерела права національними судами, що сприятиме дотриманням екологічних прав людини.

У касаційній скарзі МБО "Екологія-Право-Людина" вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили зазначене поза увагою і застосували обмежувальне тлумачення Закону України "Про благодійність і благодійну діяльність", частини 2 статті 293 ЦК України, проігнорувавши, що право на захист від порушення конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і через представника, а також шляхом участі спеціального суб'єкта - представника громадськості, яким у зазначеній категорії справ є МБО "Екологія-Право-Людина".

Судовому захисту підлягають екологічні інтереси населення та дотримання норм прямої дії частини 7 статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66, відповідно до якої кожен не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про захист прав тварин від жорстокого поводження" утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Утримання диких тварин у неволі без створення відповідних умов не допускається. Утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Завданням законодавства про Червону книгу України є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, з метою попередження зникнення таких видів із природи, забезпечення збереження їх генофонду (стаття 2).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Червону книгу України" спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України здійснюється у виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях, у тому числі для розмноження, розселення і розведення у штучно створених умовах, а також для відтворення популяцій за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі рішень Національної комісії з питань Червоної книги України, прийнятих відповідно до її повноважень.

Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України з метою отримання прибутку забороняється.

Згідно з відомостями Червоної книги України, дельфіни у неволі не можуть розмножуватися, а це означає, що їх вилов з метою утримання в неволі приводить до зменшення рідкісної популяції.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Аквадельф" вживалися заходи, спрямовані на отримання дозволів на утримання диких тварин у неволі відповідно до вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»; на право займатися розведенням у напіввільних умовах чи в неволі видів тварин, які занесені до Червоної книги України відповідно до вимог Закону України «Про тваринний світ», Закону України «Про Червону книгу України»; на проведення заходів із залученням тварин відповідно до Закону України «Про тваринний світ».

Однак, суди лише констатували, що у зв'язку із відсутністю у державі законодавчо затверджених правил і процедур, отримати зазначені дозволи ТОВ "Аквадельф" не змогло.

Таким чином, суди не оцінювали змісту діяльності відповідача, а лише зазначили про відсутність певних дозволів через законодавчу неврегульованість.

За змістом частини 2 статті 293 ЦК України кожен має право вимагати припинення діяльності, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Разом із тим, при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що звернення МБО "ЕПЛ" до суду із зазначеним позовом не узгоджується з положеннями статей 1, 2 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), статей 15, 16, 19, частини 2 статті 293 ЦК України та обмежилися вказівкою на те, що обраний позивачем спосіб захисту права на безпечне довкілля є неефективним.

Дослідивши матеріали справи та зміст оскаржених судових рішень, ураховуючи виняткове значення порушеної проблематики, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у сфері захисту екологічних прав, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку, що справа містить виключну правову проблему, становить значний суспільний інтерес, оскільки МБО "ЕПЛ" як міжнародна благодійна організація порушує питання своєї правоздатності у частині захисту довкілля у судовому порядку і вперше намагається застосувати положення статті 19 Закону України "Про Червону книгу України" щодо заборони використання червонокнижних тварин у комерційних цілях, а тому наявні підстави для передачі справи № 910/8122/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" задовольнити.

2. Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 910/8122/17 за касаційною скаргою Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий