?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/523/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Рікотранс ЛТД

на рішення Господарського суду Закарпатської області (суддя - Андрейчук Л. В.) від 12.09.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду (Данко Л. С. - головуючий, судді: Галушко Н. А., Орищин Г. В.) від 08.11.2017

у справі за позовом Рікотранс ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр"

про стягнення 49 513,16 дол. США, що еквівалентно 1 288 332 грн. 42 коп. (в т. ч. 34 343,46 дол. США основний борг, 15 169,70 дол. США пеня).

Учасники справи:

представник позивача - Хоменко О.А., адвокат,

представник відповідача - Майор І.В., адвокат.

Короткий зміст позовних вимог

1. 23.06.2017 Рікотранс ЛТД (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" (далі - Відповідач) заборгованості за Контрактом на виконання транспортно-експедиторського обслуговування експертно-імпортних та транзитних вантажів за № RT 15/15 від 27.10.2015 (далі - Контракт) в розмірі 49 513,16 дол. США, з яких 34 343,46 дол. США основного боргу та 15 169,70 дол. США пені.

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач порушив умови Контракту, не розрахувався та не сплатив заборгованість за надані Позивачем транспортно-експедиторські послуги, факт виконання яких підтверджується накладними № 39151477, № 39151485, № 39151493, № 39151501, № 39151519. Сума заборгованості також підтверджується складеним сторонами 15.12.2016 актом проведення перевірки взаємних розрахунків за Контрактом. Сума пені нарахована відповідно до пункту 4.6. Контракту за період з 10.12.2015 по 17.02.2016. Відповідач не відповів на направлену Позивачем 19.04.2017 претензію про стягнення заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 12.09.2017 Господарський суд Закарпатської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2017) у задоволенні позову відмовити. Рішення судів мотивовані відсутністю доказів виникнення між сторонами правовідносин з надання Позивачем Відповідачу транспортно-експедиторських послуг через ненадання Позивачем укладеного відповідно до законодавства в письмовій формі контракту № RT 15/15 від 27.10.2015, також доказів на виконання відповідних транспортно-експедиторських послуг та акта виконаних робіт, на підставі якого за умовами контракту здійснюється остаточний розрахунок за надані послуги. При цьому надані докази - накладні № № 39151477, 39151485, 39151493, 39151501, 39151519 - не визнані належними та достовірними доказами через ненадання Позивачем оригіналів цих доказів, відсутність у них відомостей щодо Позивача та посилання на Контракт. Судами відхилені посилання на електронне листування через відсутність доказів про домовленість сторонами про укладення договорів в електронній формі чи шляхом обміну електронними листами, а Позивачем не доведено, що електронні адреси, що фігурують в електронному листуванні, належать сторонам. Суди відхили посилання Позивача на виконання Відповідачем зобов'язань перед Bratislava Group за контрактом № 1 від 28.10.2015, що встановлено рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2017 у справі № 907/80/16, оскільки обставини у цій справі не підтверджують існування правовідносин між сторонами у даній справі та надання Позивачем послуг на замовлення Відповідача. Висновки наданих представником Позивача комп'ютерно-технічних експертних досліджень не прийняті до уваги судами у якості доказів, оскільки експертизу проведено особою, яка не має для цього чинного свідоцтва експерта, а Позивач не звертався із вимогами про призначення у справі судової експертизи, також Позивачем не доведено зв'язку із вказаними у висновку електронними адресами сторін у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 28.03.2018 Позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 повністю, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. До спірних правовідносин слід застосовувати право Великобританії через місцезнаходження Позивача як виконавця за Контрактом та особи, що зробила пропозицію.

6. Матеріальне право Великобританії не вимагає особливих формальностей для укладення договору, а з огляду на те, що скан-копія підпису на документі, який потім направляється в електронному вигляді, підтверджує дійсність та легітимність документу, а тому Контракт є укладеним.

7. Суди зробили висновок про відсутність між сторонами правовідносин з укладення та виконання Контракту на підставі норм національного законодавства, не застосувавши норми матеріального права Великобританії, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та неправомірно за цих підстав відхиливши у якості доказу замовлений Позивачем та наданий у справу експертний висновок баристера (адвоката), що свідчить, що суди не встановили зміст матеріального права Великобританії, незважаючи на сприяння цьому скаржником.

Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

8. Скаржником змінено обставини, на які він посилався в позовній заяві, оскільки в останній Позивач, надавши копію Контракту, не вказував на іншу форму укладення між сторонами контракту, ніж письмова, та не зазначав про необхідність застосування при цьому права Великобританії.

9. Відповідачем не доведено існування між сторонами договірних правовідносин та здійснення Відповідачем будь-яких оплат.

10. Відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин права Великобританії через недоведеність укладення між сторонами Контракту та його виконання.

Позиція Верховного Суду

Щодо права, яке суд застосовує для встановлення факту вчинення правочину

11. Аргументи скаржника (пункти 5 та 6) зводяться до твердження про необхідність застосування до спірних правовідносин англійського права через участь у цих відносинах іноземної юридичної особи - виконавця та існування між сторонами укладеного відповідно до англійського права Контракту, за яким заявлені вимоги про стягнення заборгованості з Відповідача. Однак Суд не погоджується з вказаними аргументами з огляду на таке.

Підстави для застосування права іноземної держави до правовідносин, у яких стороною є іноземна юридична особа, врегульовані Законом України "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон).

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.

Згідно з частиною 1 статі 5 цього закону у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 32 Закону зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 44 Закону у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є експедитор - за договором транспортного експедирування.

Водночас, для вирішення питання про застосування до правовідносин сторін за договором права, яке сторони обрали для регулювання таких правовідносин, так і для застосування права, яке має найбільш тісний зв'язок з правочином, необхідним є prima facie встановлення вчинення правочину як факту на підставі доказів, які оцінюються судом за правилами процесуального закону суду. У випадку встановлення prima facie, що правочин вчинено як факт (наприклад підписано сторонами), суд може вдатися до правової кваліфікації цього факту за матеріальним правом, яке підлягає застосуванню.

Місцевий та апеляційний суди, які оцінили докази, якими Позивач обґрунтовував твердження про укладення Контракту, його виконання Позивачем стосовно надання послуг та часткове виконання Відповідачем стосовно оплати, встановили, що наданими доказами не підтверджується укладення Контракту як договору, складеного у формі єдиного документу, а відповідно не було встановлено обставин погодження сторонами умови про вибір англійського права, яке застосовуватиметься до правовідносин між Позивачем та Відповідачем за цим Контрактом, як така, що викладена та погоджена у вказаному Контракті.

Також судами не було встановлено виникнення між сторонами правовідносин з надання Позивачем Відповідачу експедиторських послуг на підставі інших наданих у справі документів, що, як стверджував Позивач, свідчать про надання вказаних послуг, їх оплату тощо.

За відсутністю між сторонами вчиненого правочину Суд дійшов висновку про відсутність інших правових підстав для застосування до спірних правовідносин англійського права - згідно з частиною 2 статті 4, частини 1 статті 31, частини 2 статті 32, пунктом 10 частини 1 статті 44 Закону.

У зв'язку із викладеним Суд погоджується із висновками судів про відсутність правових підстав для застосування англійського права до правовідносин між сторонами з приводу порядку укладення Контракту та виникнення за ним прав та обов'язків та погоджується з висновком з посиланням на статтю 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" про необхідність дотримання сторонами письмової форми зовнішньоекономічного договору, який укладається із суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, що не мало місце між сторонами.

Враховуючи, що виникнення між сторонами правовідносин за Контрактом судами не встановлено, відповідно не встановлено виникнення між сторонами прав та обов'язків, а факт надання Позивачем Відповідачу експедиторських послуг наданими у справі доказами не доведений, виходячи з приписів статей 11, 509, 525, 526, 610, 611, 612, 629 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях про відсутність матеріально-правових підстав для задоволення вимог Позивача та стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за транспортно-експедиторські послуги, що є предметом спору у даній справі.

12. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за експедиторські послуги не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

13. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 11, 509, 525, 526, 610, 611, 612, 629 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, статей 1, 4, 5, 31, 32, 44 Закону України "Про міжнародне приватне право", статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

14. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

15. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Рікотранс ЛТД залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі № 907/523/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак