open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 804/6785/15
Моніторити
Постанова /20.06.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /14.06.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /30.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.07.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /07.07.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.07.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.05.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.04.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /06.04.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.03.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Постанова /05.10.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /01.07.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /18.06.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 804/6785/15
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /20.06.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /14.06.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /30.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.07.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /07.07.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.07.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.05.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.04.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /06.04.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.03.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Постанова /05.10.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /01.07.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /18.06.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №804/6785/15

провадження №К/9901/12326/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/6785/15

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , за участю третіх осіб: Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону, Управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів: Туркіної Л.П., Чередниченко В.Є.,

в с т а н о в и в :

У березні 2013 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (далі також відповідачі), за участю третіх осіб: Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону, Управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень та скасувати наказ від 08 грудня 2011 року №64-пм тимчасово виконуючого обов`язки командира повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » генерал-майора ОСОБА_2 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку за пунктом «в» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - за віком;

визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень та скасувати наказ від 24 квітня 2012 року №92 тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення за пунктом «в» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - за віком;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника апаратної телефонного засекреченого зв`язку Військової частини НОМЕР_2 у військовому званні сержант військової служби за контрактом та звільнити у встановленому порядку за пунктом «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - за станом здоров`я;

стягнути з Військової частини НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 гривень.

Позовні вимоги позивач мотивувала неправомірністю дій посадових осіб відповідачів, в результаті яких було винесено оскаржувані накази, якими ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

При цьому позивач звертає увагу на те, що про протиправність винесення оскаржуваних нею наказів також свідчать докази, які підтверджують складання нового контракту та підготовку документів на продовження ОСОБА_1 військової служби.

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідачів її стан здоров`я суттєво погіршився, їй завдано моральної шкоди та вона має вимушений прогул.

У позовній заяві ОСОБА_1 також зауважує щодо порушення порядку її звільнення в розрізі не проведення з нею жодної бесіди, не надання та оформлення відповідних документів на звільнення. Так, на думку позивача, відповідачі формально підійшли до звільнення її з військової служби, у зв`язку з тим, що, не з`ясувавши стан здоров`я ОСОБА_1 та не врахувавши поданої до командирів військових частин заяви щодо доцільності звільнення саме за станом здоров`я, звільнили її за підставою «за віком».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 5 жовтня 2016 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував наказ від 08 грудня 2011 року №64-пм тимчасово виконуючого обов`язки командира повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » генерал-майора ОСОБА_2 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку за пунктом «в» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - за віком.

Визнав протиправним та скасував наказ від 24 квітня 2012 року №92 тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення за пунктом «в» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - за віком.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника апаратної телефонного засекреченого зв`язку Військової частини НОМЕР_2 у військовому званні сержант військової служби за контрактом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 7 липня 2016 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року скасував, а позовні вимоги залишив без розгляду у зв`язку з порушенням позивачем строку звернення до суду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції було винесене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив скасувати його рішення, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Аргументуючи вимоги касаційної скарги позивач наполягає на тому, що про те що оскаржувані накази не скасовані вона дізналась лише у березні 2013 року, а тому вважає що строк звернення до суду нею не порушений.

Відповідачі Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 надали заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначають, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Тому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 171 КАС України (яка дублюється з вимогами частини першої статті 107 КАС України в його редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні вимоги, щодо строку звернення до суду були закріплені Кодексом адміністративного судочинства України в його редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (стаття 99 КАС України).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Відповідно до статті 100 КАС України (в його редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, позаяк захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

У справі, що розглядається, позивач як під час звернення до суду, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких обставин і не надає відповідних доказів, які би свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 25 березня 2013 року звернулась з позовом в якому оскаржує наказ від 08 грудня 2011 року №64-пм тимчасово виконуючого обов`язки командира повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » генерал-майора ОСОБА_2 та наказ від 24 квітня 2012 року №92 тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 та дії вчинені на підставі цих наказів.

При цьому, в якості підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 зазначає те, що лише 28 лютого 2013 року після винесення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року, якою було відмовлено Дніпропетровському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/6681/12, тобто саме з цієї дати вона дізналася про порушення своїх прав. Таким чином, пропуск строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 пов`язує не з тим, що їй не було невідомо про наявність оскаржуваних наказів від 08 грудня 2011 року, 24 квітня 2012 року та дій вчинених на підставі цих наказів, а у зв`язку з відмовою Дніпропетровському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів оскаржуваними наказами у встановлений строк звернення до суду не звернулася, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надала.

Так, в самій позовній заяві позивач зазначила, що в період відпустки вона дізналася, що нібито до військової частини НОМЕР_2 надійшов наказ про її звільнення. Отже, про можливе порушення своїх прав позивач могла бути обізнаною, могла дізнатися при зверненні безпосередньо до відповідача ще в період відпустки в грудні 2011 року. Натомість таких дій не вчинила.

Також позивач в позові зазначала, що розрахунок з нею був здійснено через місяць після звільнення. Тобто в травні 2012 року. Отже, про остаточне своє звільнення в силу наказу від 24 квітня 2012 року №92 позивачу було відомо щонайбільше 30 травня 2012 року. Однак, позивач не звернулася до суду з позовом. Звернення позивача до прокуратури не позбавляє права на звернення до суду.

Колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції правомірно залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо залишення позовної заяви без розгляду, як такої що подана з порушенням троку для звернення до суду є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. І. Смокович

СуддіО. В. Білоус

Т. Г. Стрелець

Джерело: ЄДРСР 74871114
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку