ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року

Київ

справа №810/5605/13-а

адміністративне провадження №К/9901/13301/18

К/9901/13300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 810/5605/13-а

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури

до Української міської ради, Виконавчого комітету Української міської ради,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Надра"

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційними скаргами Української міської ради Обухівського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Надра"

на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі судді Терлецької О.О. від 08 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Бужак Н. П., Костюк Л.О., Твердохліб В.А. від 14 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Української міської ради, Виконавчого комітету Української міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Надра» про визнання протиправним та скасування рішення від 12 вересня 2013 року «Про розгляд подання Київської міжрайонної екологічної прокуратури», пункту 4 рішення п'ятдесят шостої сесії п'ятого скликання Української міської ради від 13 травня 2010 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації на днопоглиблення»; пункту 3 рішення виконавчого комітету Української міської ради від 24 червня 2010 року № 246 ТОВ «Дніпро-Надра» погоджено проект «розчищення та днопоглиблення ділянок Канівського водосховища в районі дельти ріки Стугна для покращення екологічного стану водосховища та забезпечення судноплавства маломірного прогулянкового флоту а адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач правомірно реалізував представницькі повноваження шляхом подання даного позову до суду та в межах строків, передбачених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України і статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Надра» та Української міської ради Обухівського району Київської області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року - без змін.

Постановляючи зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Постановою КМ України від 30 травня 2011 року № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» (далі за текстом - Постанова № 615) визначено, що дозволи надаються Держгеонадрами переможцями аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території АР Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою Міністрів АР Крим згідно з цим Порядком.

Надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з: Радою Міністрів АР Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення; Мін природи - на всі види користування надрами; Держпраці - на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою та видобування, а також для цілей, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, в частині державного гірничого нагляду (пункт 9 Постанови № 615).

Відповідно до статті 10 Кодексу України «Про надра» до відання сільських, селищних, міських та районних Рад народних депутатів на їх території у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами, належить:

1) погодження клопотань про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин місцевого значення;

2) реалізація місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони надр;

3) обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом;

4) здійснення контролю за використанням та охороною надр;

5) вирішення інших питань у сфері регулювання гірничих відносин у межах своєї компетенції.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, органи місцевого самоврядування не приймають остаточного рішення по наданню суб'єкту господарювання права на користування надрами, а лише погоджують відповідне клопотання такого суб'єкта з урахуванням того, що піщано-гравійна суміш є надрами загальнодержавного значення і на її видобування потрібно спеціальні дозволи.

Суд вірно не взяв до уваги доводи відповідача про те, що дане питання було предметом розгляду в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі, оскільки питання законності відповідного рішення міської ради, його скасування може бути предметом розгляду лише в рамках адміністративного судочинства.

Факт продажу суміші в ході розгляду справи у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції відповідачем та представником третьої особи не спростовувався.

Крім того, в оспорюваному рішенні зазначено, що на ТОВ «Дніпро Надра» покладено обов'язок розглянути питання щодо поставки для потреб м. Українки біля 1000 т піднятого ґрунту.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо доводів скаржників про порушення прокурором строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначила наступне.

Відповідально до статті 23 Закону України «Про прокуратуру № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.

Відповідь від 12 вересня 2013 року про відхилення подання прокуратури до прокуратури надійшла 25 вересня 2013 року.

09 жовтня 2013 року прокуратура звернулась до суду з даним позовом.

Отже, 15-денний строк звернення до суду з даним позовом прокурором пропущено не було, що вірно встановив суд першої інстанції в ході розгляду справи.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначила таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно статті 19 Закону предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право вносити подання (стаття 20 Закону).

Відповідно до галузевого наказу Генерального прокурора України № 3/2гн від 04 жовтня 2011 року «Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сфері охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин» до обов'язків Дніпровської екологічної прокуратури та вказаних міжрайонних прокуратур, окрім іншого, входило здійснення правозахисної, представницької та іншої діяльності в межах річки Дніпро, її водосховищ, Дніпровсько-Бузького лиману, їх водоохоронних зон, прибережних смуг.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та відомчих міжгалузевих наказів наділений повноваженнями звертатися до суду з відповідним позовом щодо протиправності та скасування рішення сесії Української міської ради.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Українська міська рада Обухівського району Київської області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Надра" звернулися із касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, та відмовити у задоволенні позову повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Надра" та Української міської ради Обухівського району Київської області подані 04 квітня 2016 року та 05 липня 2016 року, відповідно.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року та 07 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Надра" та Української міської ради Обухівського району Київської області у справі № 808/9152/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційні скарги, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалами від 06 червня 2018 року та 12 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 808/9152/15 та призначив її до розгляду ухвалою від 18 червня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 21 червня 2018 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до рішення п'ятдесят шостої сесії п'ятого скликання Української міської ради від 13 травня 2010 року ТОВ «Дніпро-Надра» надано дозвіл на розробку технічної документації на проведення робіт з днопоглиблення в акваторії Канівського водосховища (в районі гирла р. Стугна) біля м. Українка, Обухівського району Київської області.

У пункті 4 даного рішення Українська міська рада дозволила ТОВ «Дніпро-Надра» компенсувати вартість робіт з днопоглиблення та покриття понесених витрат шляхом використання піднятого ґрунту (піщано-гравійну суму) у власній господарській діяльності, у т.ч., продавати третім особам за вільними ринковими цінами на власний розсуд.

Рішенням виконавчого комітету Української міської ради від 24 червня 2010 року № 246 ТОВ «Дніпро-Надра» погоджено робочий проект «Розчищення та днопоглиблення ділянок Канівського водосховища в районі дельти р. Стугна для покращення екологічного стану водосховища та забезпечення судноплавства маломірного прогулянкового флоту в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області».

У пункті 3 рішення передбачено передачу для потреб м. Українки близько 2 тис. тон піднятого для пляжів міста та забезпечення безпечного дорожнього руху в зимовий період 2010-2011 років.

На підставі погодженого проекту ТОВ «Дніпро-Надра» отримало дозвіл від 23 вересня 2010 року № 26 на днопоглиблення двох ділянок Канівського водосховища, які розташовані в районі дельти р. Стугна біля м. Українка Обухівського району, Київської області.

Природоохоронною прокуратурою Дніпровської екологічної прокуратури в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів проведено перевірку в сфері охорони та використання надр.

28 серпня 2013 року прокурором було внесено акт за № 42-2396 прокурорського реагування - подання до Українського міського голови щодо усунення відповідних порушень та недопущення їх у подальшому.

25 вересня 2013 року до прокуратури надійшло відповідь з копією рішення Української міської ради від 12 вересня 2013 року про відхилення подання прокурора.

У зв'язку з вищезазначеним прокурор у встановлені законом строки звернувся до суду з даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Надра" та Української міської ради Обухівського району Київської області обґрунтовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є незаконними та необґрунтованими, винесеними з порушенням низки норм матеріального права та процесуального права; неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи у зв'язку з неоцінкою доказів, які подавалися ТОВ "Дніпро-Надра", відповідачами; невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Позивачем заперечень чи відзиву на касаційні скарги відповідача та третьої особи не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для касаційного перегляду.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 14 Кодексу України «Про надра» від 27 липня 1994 № 132/94-ВР у надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи; лікувальні, оздоровчі заклади та ін; задоволення інших потреб.

За змістом статті 5 Кодексу України «Про надра» родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Згідно зі статтею 6 Кодексу України «Про надра» корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється КМ України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до Постанови КМ України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» визначено, що сировина піщано-гравійна (галька - піщано-гальковий матеріал, гравій - ракуша) відносяться до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Згідно Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої Наказом Державної комісії по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 25 червня 2007 року № 198, до родовищ піску і гравію належить: піщано-гравійна порода - сипка гірська порода з умістом гравійної складової більше 30% (пункт 3.6. Інструкції); родовища піску та гравію - просторово визначені ділянки надр, у межах яких виявлені, геологічно вивчені та економічно оцінені поклади пісків та гравію, які за своїми властивостями, якістю, умовами залягання та кількістю запасів є економічно доцільними для промислової розробки і використання відповідно до встановлених державних стандартів та технічних вимог споживача (пункт 3.8 Інструкції).

Статтею 1 Кодексу України «Про надра» визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Постановою № 615 визначено, що дозволи надаються Держгеонадрами переможцями аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території АР Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою Міністрів АР Крим згідно з цим Порядком.

Надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з: Радою Міністрів АР Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення; Мін природи - на всі види користування надрами; Держпраці - на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою та видобування, а також для цілей, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, в частині державного гірничого нагляду (пункт 9 Постанови № 615).

Відповідно до статті 10 Кодексу України «Про надра» до відання сільських, селищних, міських та районних Рад народних депутатів на їх території у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами, належить:

1) погодження клопотань про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин місцевого значення;

2) реалізація місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони надр;

3) обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом;

4) здійснення контролю за використанням та охороною надр;

5) вирішення інших питань у сфері регулювання гірничих відносин у межах своєї компетенції.

Відповідально до статті 23 Закону України «Про прокуратуру № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру», прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно статті 19 Закону предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право вносити подання (статті 20 Закону).

Відповідно до галузевого наказу Генерального прокурора України № 3/2гн від 04 жовтня 2011 року «Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сфері охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин» до обов'язків Дніпровської екологічної прокуратури та вказаних міжрайонних прокуратур, окрім іншого, входило здійснення правозахисної, представницької та іншої діяльності в межах річки Дніпро, її водосховищ, Дніпровсько-Бузького лиману, їх водоохоронних зон, прибережних смуг.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку доводам касаційних скарг та висновкам судів першої та апеляційної інстанції, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Системний аналіз зазначених вище положень актів законодавства дозволяє погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що органи місцевого самоврядування не приймають остаточного рішення по наданню суб'єкту господарювання права на користування надрами, а лише погоджують відповідне клопотання такого суб'єкта з урахуванням того, що піщано-гравійна суміш є надрами загальнодержавного значення і на її видобування потрібно спеціальні дозволи.

Суди вірно не взяли до уваги доводи відповідача про те, що дане питання було предметом розгляду в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі, оскільки питання законності відповідного рішення міської ради, його скасування може бути предметом розгляду лише в рамках адміністративного судочинства.

Факт продажу суміші в ході розгляду справи у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції відповідачем та представником третьої особи не спростовувався.

Крім того, в оспорюваному рішенні зазначено, що на ТОВ «Дніпро Надра» покладено обов'язок розглянути питання щодо поставки для потреб м. Українки біля 1000 т піднятого ґрунту.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Доводи касаційних скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У них також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд, також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine, аpplication no. 63566/00).