ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року

Київ

справа №372/3411/15-а

адміністративне провадження №К/9901/13102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 372/3411/15-а

за позовом ОСОБА_3

до Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області

про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_3

на постанову Обухівського районного суду Київської області у складі судді Кравченка М.В. від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А., Оксененка А.О. від 01 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач або скаржник) звернувся до суду з позовом до Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області (далі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 727.46.УІ від 03 червня 2015 року; зобов'язання повторно розглянути клопотання позивача від 21 листопада 2014 року щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду не подано належних доказів неправомірності рішень суб'єкту владних повноважень, позов є недоведеним та не ґрунтується на матеріалах справи, з фактичних обставин справи не вбачається порушення законних прав та законних інтересів позивача, які б підлягали судовому захисту, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2015 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки спірна земельна ділянка є напрямком та заплавою річки Тихань, то оскаржуване рішення відповідача прийнято із дотриманням вказаних приписів законодавства, відмова у виділенні позивачеві земельної ділянки у власність з одночасною рекомендацією отримати цю ж ділянку у користування на умовах оренди є законною та обґрунтованою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 372/3411/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 06 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 372/3411/15-а та призначив її до розгляду ухвалою від 18 червня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 21 червня 2018 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 листопада 2013 року позивач звернувся до Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 0,20 га в АДРЕСА_1 до якої було додано план та викопіювання.

19 грудня 2013 року рішенням Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області № 490.31.УІ позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,20 га в АДРЕСА_1 оскільки земельна ділянка відноситься до земель держлісгоспу.

07 лютого 2014 року позивач звернувся до ДП «Київське лісове господарство» із запитом, на який 10 лютого 2014 року отримав відповідь про те, що зображена на поданому ним викопіюванні земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення.

28 лютого 2014 року позивач звернувся до Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 0,20 га в АДРЕСА_1, до якої було додано лист та схему.

22 квітня 2014 року рішенням Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області № 539.34.УІ позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах АДРЕСА_1 оскільки дана земельна ділянка є напрямком на заплаву річки Тихань.

19 травня 2014 року позивач звернувся до Обухівського міжрайонного управління водного господарства із запитом, на який 21 травня 2014 року отримав відповідь про те, що інформація щодо визначення та встановлення заплавних територій річок відсутня.

20 листопада 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 372/2712/14-а визнано протиправним та скасовано рішення Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області від 19 грудня 2013 року № 490.31.УІ та від 22 квітня 2014 року № 539.34.УІ.

21 листопада 2014 року позивач звернувся до Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області із клопотанням, в якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 0,20 га в АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для особистого селянського господарства, до якої було додано кадастровий план та схему.

17 грудня 2014 року постійна комісія з питань законності та правопорядку, агропромислового комплексу, земельних ресурсів, екології, та збереження навколишнього середовища Великодмитровицької сільської ради вирішила внести пропозицію про відмову в наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,20 га в АДРЕСА_1.

26 грудня 2014 року рішенням Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області № 666.42.УІ позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах АДРЕСА_1 оскільки дана земельна ділянка є напрямком, заплавою та прибережною захисною смугою річки Тихань.

28 квітня 2015 року постановою Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/666/15-а визнано протиправним та скасовано рішення Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області № 666.42.УІ від 26 грудня 2014 року, зобов'язано Великодмитровицьку сільську раду повторно розглянути клопотання позивача від 21 листопада 2014 року щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1

27 травня 2015 року на засіданні постійної комісії з питань законності та правопорядку, агропромислового комплексу, земельних ресурсів, екології, та збереження навколишнього середовища Великодмитровицької сільської ради було розглянуто питання щодо розробки генерального плану села, повторний розгляд звернення позивача та постанови суду, одноголосно вирішено внести пропозицію про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,20 га в АДРЕСА_1

03 червня 2015 року рішенням Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області № 727.46.УІ позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах АДРЕСА_1 оскільки дана земельна ділянка є напрямком та заплавою річки Тихань, рекомендовано гр. ОСОБА_3 клопотати до сесії сільської ради щодо передачі земельної ділянки орієнтовною площею 0,2000 га на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, що розташована в межах АДРЕСА_1 Підставами для такого рішення визначено статтю 25, пункт 34 частини першої статті 26, статтю 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 12, 59, 60, 61, 83 Земельного кодексу України, статті 10, 80, 88, 89 Водного кодексу України, лист Обухівського міжрайонного управління водного господарства за вих. № 60-78 від 23 березня 2015 року.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, з якими погодився і суд апеляційної інстанції зробили передчасні висновки щодо правильності твердження представника відповідача щодо перебування наміченої позивачем земельної ділянки для приватизації в межах захисної смуги річки Тихань та того, що така земельна ділянка перекриє русло вказаної річки. Скаржник, посилається також на те, що такі висновки суди першої та апеляційної інстанції зробили без підтвердження допустимими доказами. Також, скаржник посилається на те, що судом залишено поза увагою наявність в матеріалах справи Листа Обухівського міжрайонного управління водного господарства від 21 травня 2014 року № 06-103 в якому повідомляється, що окрім меж водоохоронних зон встановлених чинним законодавством України інших меж прибережних захисних смуг річки Тихань не існує, а також те, що проектна документація по розширенню меж прибережних захисних смуг для річки Тихань з визначенням зон підтоплення та затоплення прибережної території враховуючи періодичність проходження повені не розроблялось.

Відповідачем заперечень чи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для касаційного перегляду.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить відповідно до закону вирішення питань регулювання земельних відносин.

Пунктом 34 частини першої статті 26 цього Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема такі, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 88 Водного Кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів 25 метрів.

Згідно частини четвертої статті 59 Земельного Кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та висновкам суду апеляційної інстанції, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Як встановлено судом попередньої інстанції листом Обухівського міжрайонного управління водного господарства за вих. № 60-78 від 23 березня 2015 року, що запланована для відведення у власність позивачу земельна ділянка по АДРЕСА_1 входить до прибережної захисної смуги річки Тихань і може надаватись згідно чинного законодавства в оренду.

З огляду на наведене, враховуючи, що спірна земельна ділянка є напрямком та заплавою річки Тихань, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що оскаржуване рішення відповідача прийнято із дотриманням вказаних приписів законодавства, відмова у виділенні позивачеві земельної ділянки у власність з одночасною рекомендацією отримати цю ж ділянку у користування на умовах оренди є законною та обґрунтованою.

Крім того, суди попередніх інстанції вірно звернули увагу, що при постановленні оскаржуваного рішення відповідачем враховано викладені у чинних судових рішеннях висновки, усунуто окремі протиріччя у документах, встановлено достовірні дані про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду, зокрема оскаржуване рішення винесено на підставі, окрім іншого, листа Обухівського міжрайонного управління водного господарства за вих. № 60-78 від 23 березня 2015 року, який узгоджується із викопіюванням з проектного рішення генерального плану села, що не були взяті до уваги при винесені скасованих попередніх рішень сільради з цього питання.

Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд, також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine, аpplication no. 63566/00).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суду попередніх інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко