Справа № 766/6801/18

н/п 2/766/6070/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Дорошинської В.Е.

при секретарі Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про встановлення режиму окремого проживання подружжя, мотивуючи його тим, що з 23.08.2011 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 В 2017 році відносини в родині погіршилися. 22.12.2017 року народилися діти – донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4. З січня 2018 року вони стали проживати окремо, оскільки мають різні погляди на життя, виховання та зростання дітей. Спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини не підтримують, мають окремий бюджет для кожного. Протягом трьох місяців були спроби відновлення сім’ї, однак жодного результату не дали. На теперішній час позивач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, де в березні 2018 року також зареєструвала дітей. Сімейні відносини між ними припинені остаточно, але розірвати шлюб на теперішній час неможливо у зв’язку з тим, що дітям лише три місяці, проте за час окремого проживання кожним із подружжя можуть бути вчинені дії, які в подальшому можуть вплинути на права та обов’язки один одного. Враховуючи те, що проживати з ОСОБА_2 разом не бажає, та зважаючи на те, що позивачу невідомо чим, де і як на теперішній час живе відповідач, вважає за доцільне встановити режим окремого проживання подружжя.

У зв’язку з викладеним просить встановити режим окремого проживання подружжя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому 23.08.2011 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №634 з 01.01.2018 року.

Позивач в судове засідання надала заяву в якій просила проводити розгляд справи без її участі та просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 119 СК України за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

У відповідності до ст. 120 СК України встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.

У разі встановлення режиму окремого проживання - майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Як роз’яснює п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні положень статей 119, 120 СК судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим. Режим окремого проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди. Вирішуючи заяву в порядку ст. 119 СК, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.

Суд в межах заявлених позовних вимог встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 23.08.2011 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №634, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-КГ №064015. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії І-КГ №246237 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії І-КГ №246238.

Діти зареєстровані та проживають разом з матір’ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 21.03.2018 року та копією паспорта громадянина України серії МР 355638.

З січня 2018 року сторони проживають окремо, тривалий час не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного, стосунки між сторонами стали напружені, у сторін виявились різні погляди на життя, виховання та зростання дітей, на сімейні відносини.

Аналізуючи зміст диспозиції ст. 119 СК України, суд вважає, що для встановлення для подружжя режиму окремого проживання необхідна наявність двох умов: неможливість або небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно і припинення сімейних відносин між подружжям.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, вони з січня 2018 року проживають окремо один від одного; позивач ОСОБА_1 не бажає проживати разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 і бажає встановити для них режим окремого проживання.

За таких обставин, оскільки підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно; обидва подружжя (сторони) проживають за різними адресами і сімейні відносини між подружжям припинені, тому підстав для відмови в задоволенні позову не встановлено, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 119-120 СК України, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя – задовольнити.

Встановити режим окремого проживання подружжя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому 23.08.2011 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №634 з 01.01.2018 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя В.Е. Дорошинська