Справа № 369/9613/16-ц
Провадження № 2/369/727/18
РІШЕННЯ
Іменем України
05.06.2018 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Усатова Д.Д.,
за участю секретарів Кузьменко П.О., Ярмак О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач за первісним позовом в жовтні 2016 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому просив суд розірвати договір про поділ майна подружжя від 12.07.2014 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_5, визнати в порядку розподілу спільного майна подружжя за, ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 257,1 кв.м., житловою площею 125,4 кв.м. та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1505 га що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_3.
Відповідач за первісним позовом 24.01.2017 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог остаточно просила суд визнати земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя, в порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_5 600 000,00 (шістсот тисяч) грн. 00 коп. - 1/2 вартості земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути судові витрати.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.05.2017 було вирішено питання про об'єднання в одне провадження в цивільної справи № 369/9613/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя - з цивільною справою №369/1009/17-ц за позовом ОСОБА_5 до, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзін про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.11.2017 залишено без розгляду позов ОСОБА_5 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзін про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
В судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, щодо задоволення зустрічного позову заперечував у повному обсязі.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні первісного позову, підтримала зустрічний позов у повному обсязі та просила задовольнити з урахуванням уточнених позовних вимог.
Вислухавши, думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 02.10.1999 позивач перебував в шлюбі з відповідачкою, зареєстрованому відділом реєстрації актів громадянського стану Коростенського районного управління юстиції в Житомирській області, актовий запис № 386.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.08.2014 шлюб було розірвано.
Від шлюбу дітей не мають.
Під час сумісного життя за спільні кошти сторони придбали житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 257,1 кв.м., житловою площею 125,4 кв.м. на підставі договору купівлі продажу житлового будинку від 12.03.2007, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 15 та земельну ділянку площею 0,1505 га що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_3, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4.
12.08.2014 між позивачем та відповідачкою було укладено договір про поділ майна подружжя, відповідно до якого житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 257,1 кв.м., житловою площею 125,4 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1505 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_3 перейшли у приватну власність відповідачці ОСОБА_5.
Відповідно до п.4.1. даного договору, відповідач зобов'язана сплатити на користь позивача 900 000 (дев»ятсот тисяч) гривень протягом двох років з дати укладення договору, тобто до 12 серпня 2016 року.
Але не зважаючи на це, відповідач не виконала умови договору та зовсім нічого не сплатила та уникає зустрічі та розмови на цю тему.
Як вбачається з вище зазначеного договору про поділ майна подружжя він ставить у надзвичайно невигідне матеріальне становище позивача, порушує його права та інтереси. Тому позивач просив суд розірвати договір про поділ майна подружжя від 12.08.2014 та визнати за ним 1/2 частину нерухомого майна, а саме: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 257,1 кв.м., житловою площею 125,4 кв.м. та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1505 га що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_3.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.
У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У п.п. 1, 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Як роз'яснено у п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї
У відповідності до положень ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтями 63, 65 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання правомірності звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права чи інтересу позивача оспорюваним правочином, оскільки головною умовою, яку повинен довести позивач є не тільки наявність недотримання норм закону при укладенні договору поділу майна між подружжям, а й наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання його недійсним.
Щодо позовних вимог зустрічного позову відповідачки, судом встановлено, що під час шлюбу сторонами було придбано наступне майне:
Житловий будинок, який розташований да адресою: АДРЕСА_1
Земельна ділянка площею - 0,1505 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Транспортний засіб марки САНТЕЙ, модель 750-141, тип - Причіп ПР - Легковий - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, дата реєстрації 22.05.2014 року.
Земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
12 серпня 2014 року між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстровано за номером в реєстрі 277.
Відповідно до зазначеного договору, в особисту приватну власність Позивача перейшли: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею - 0,1505 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
В особисту приватну власність відповідача за зустрічним позовом перейшов транспортний засіб марки САЛТЕЙ, модель 750-141, тип - Причип ПР - Легковий - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 дата реєстрації 22.05.2014 року. Земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 не увійшла до договору про поділ майна подружжя від 12.04.2014 та відповідно правовий режим зазначеної земельної ділянки не визначений.
Земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 є, на думку позивачки за зустрічним позовом, є предметом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між Позивачем та Відповідачем
12.01.2017 позивачці за зустрічним позовом стало відомо про те, що 24.11.2016 між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, посвідчений Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С. за номером в реєстрі 7126 (надалі - Третя особа), відповідно до якого позивач продав, а ОСОБА_6 придбав земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Оскільки, зазначена земельна ділянка залишилась в користуванні позивача за первісним позовом, відовідачка не знала про те, що позивач уклав договір купівлі - продажу земельної ділянки від 24.11.2016, який був посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С. та не надавала своєї письмової згоди на відчуження земельної ділянки.
Позивачка за зустрічним позовом вважає, що даний Договір є недійсний, так як в момент укладення аного Договору не були з'ясовані всі істотні обставини, які є обов'язковими під час укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.09.2017 задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом та витребувано від приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна копію матеріалів нотаріального провадження відносно ОСОБА_5(ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2). Однак, станом на дату розгляду справи ухвалу суду в цій частині не виконано, тому суд не має можливості встановити достовірність обставин, на які посилається позивачка за зустрічним позовом у вимогах своєї позовної заяви.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_5 про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя.
Керуючись ст. ст. 4, 15, 16, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Суддя Д.Д.Усатов
