ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 761/30675/17
Провадження № 14-189цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача СитнікО.М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: Національний медичний університет імені О.О. Богомольця (далі - НМУ ім. О. О. Богомольця), ОСОБА_5,
третя особа - Державна інспекція навчальних закладів України,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року у складі колегії суддів Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.
у справі за позовом ОСОБА_3 до НМУ ім. О. О. Богомольця, ОСОБА_5, третя особа - Державна інспекція навчальних закладів України, про визнання неправомірними дій, незаконним рішення та скасування наказу про відрахування з вищого навчального закладу й поновлення на навчанні,
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що наказом НМУ ім. О. О. Богомольця від 24 червня 2016 року № 1934/л-1, який підписаний першим проректором НМУ ім. О. О. Богомольця ОСОБА_5, її відраховано з навчального закладу у зв'язку з невиконанням вимог навчального плану (у тому числі індивідуального) та графіку навчального процесу.
Позивачка вважала цей наказ незаконним, оскільки він порушує її конституційне право на освіту, ґрунтується на недостовірних відомостях про хід її навчання та результати оцінки знань, прийнятий за відсутності підстав та без дотримання порядку (процедури) відрахування з університету, а також унаслідок неправомірних дій ОСОБА_5, пов'язаних з прийняттям такого рішення.
Просила визнати неправомірними дії ОСОБА_5, пов'язані з прийняттям ним як першим проректором НМУ ім. О. О. Богомольця рішення, оформленого наказом від 24 червня 2016 року № 1934/л-1, про відрахування ОСОБА_3; визнати незаконним рішення про відрахування ОСОБА_3 та скасувати наказ від 24 червня 2016 року № 1934/л-1 про відрахування ОСОБА_3; поновити ОСОБА_3 студенткою 3-го курсу VI семестру 2017/2018 навчального року медичного факультету № 3 денної форми навчання НМУ ім. О. О. Богомольця на умовах, визначених договором від 19 серпня 2013 року № 20136/П-1-1039; стягнути з НМУ ім. О. О. Богомольця та ОСОБА_5 на її користь судовий збір.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що позовна заява подана і оформлена в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).
ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову - про залишення позовної заяви без розгляду. Указав, справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Києва; позивачка штучно об'єднала позовні вимоги заявлені до ОСОБА_5 та до НМУ ім. О. О. Богомольця, що спрямовано на зміну підсудності та порушує вимоги частини четвертої статті 188 ЦПК України, згідно з якою не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанову мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги про те, що справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Києва є безпідставними, оскільки позивач на власний розсуд визначає коло відповідачів та обґрунтовує заявлені до кожного з них вимоги. Притягнення ОСОБА_5 до участі в справі як відповідача не є предметом перевірки суду першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі. Також апеляційний суд зазначив, що заявлені позовні вимоги взаємопов'язані між собою та їх окремий розгляд не можливий.
У березні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права,просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року, постанову Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року та постановити нову ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Доводи, наведені в касаційній скарзі
Касаційну скаргу мотивовано тим, що штучне об'єднання позовних вимог, які заявлені до ОСОБА_5 та до НМУ ім. О. О. Богомольця, спрямоване на зміну підсудності та порушує частину четверту статті 188 ЦПК України. ОСОБА_5 вказує, що ОСОБА_3 звернулася до нього не із цивільним, а з адміністративним позовом, оскільки просить визнати неправомірними дії посадової особи. Визнання неправомірними дій посадової особи є способом захисту адміністративних, а не цивільних прав.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Аналогічна вимога міститься у частині третій статті 2 ЦПК України на час постановлення ухвали судом першої інстанції, її перегляду в суді апеляційної інстанції та відкриття касаційного провадження.
Тому при розгляді касаційної скарги застосовується саме норми ЦПК України у редакції, що діяла на час вчинення вказаних процесуальних дій.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 рокувідкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до НМУ ім. О. О. Богомольця, ОСОБА_5, третя особа - Державна інспекція навчальних закладів України, про визнання неправомірними дій, незаконним рішення і скасування наказу про відрахування з вищого навчального закладу та поновлення на навчанні.
19 січня 2018 року ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, у якій зазначив, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням правил підсудності, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року аналогічний позов ОСОБА_3 було повернуто для подачі до належного суду. Також зазначав, що цей спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
У пункті восьмому частини першої статті 353 ЦПК України від 03 жовтня 2017 року, (тобто яка діяла на час вчинення процесуальної дії) закріплено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року залишено без змін.
Незважаючи на те, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року оскаржена ОСОБА_5 з підстав порушення, на думку заявника, не тільки правил підсудності, а й правил юрисдикції, оскільки він вважав, що позов ОСОБА_3 має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргуОСОБА_5 повністю, відмовивши у її задоволенні з підстав того, що справа має розглядати в порядку цивільного судочинства.
У березні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до того, що між сторонами відсутні цивільні відносини, позивачем фактично подано адміністративний позов до працівників НМУ ім. О. О. Богомольця, тому суд першої інстанції помилково відкрив провадження у справі, а апеляційний суд на цю помилку уваги не звернув.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК України від 03 жовтня 2017 року учасники справи, а також інші особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, вказані у 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З аналізу статей 353 та 389 ЦПК України вбачається, що процесуальним законодавством передбачено можливість касаційного оскарження лише ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності, після її перегляду в апеляційному порядку.
Касаційна скарга ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року подана з підстав недотримання судами правил юрисдикції, що не передбачено статтями 353 та 389 ЦПК України, тому касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, у зв'язку з чим касаційне провадження у справі належить закрити.
Керуючись статтями 259, 268, 396, 400, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, ОСОБА_5, третя особа - Державна інспекція навчальних закладів України, про визнання неправомірними дій, незаконним рішення і скасування наказу про відрахування з вищого навчального закладу та поновлення на навчанні за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року - закрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено і підписано 19 червня 2018 року.
Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. СитнікСудді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
В. І. Данішевська І. В. Саприкіна
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
