ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 487/4597/17

Категорія: 10.2

Головуючий в 1 інстанції: Павлова Ж.П. час і місце ухвалення: не зазначено, м. Миколаїв

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача

ОСОБА_1

суддів:

ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2018 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання незаконною відмови в призначенні пенсі, -

встановиВ:

Позивач , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, про визнання незаконною відмови суб'єкту владних повноважень в призначенні пенсії за вислугою років, мотивуючи його тим, що вона працювала на посаді лікаря фтизіатра в протитуберкульозному кабінеті, який був структурним підрозділом медико-санітарного цеху, лікувально-оздоровчого комплексу та медико-санітарної частини та займалась профілактикою, діагностикою туберкульозу у працівників підприємства ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект». Здійснювала облік та диспансерний нагляд за хворими на туберкульоз, що працюють на підприємстві, а також за особами з залишковими змінами після вилікування на туберкульоз, проведення сезонної хіміо профілактики. Здійснювала разом з епідеміологом санепідемстанції проти епідеміологічних заходів в джерелах туберкульозної інфекції на заводі спостереження за контактними особами, здійсненням ним хіміо профілактики туберкульозу, а тому має право на зарахування період її роботи в протитуберкульозному кабінеті «Зоря»-«Машпроект» з 17.09.2001р. до 23.01.2008р. згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що вона є лікарем-фтизіатром і стаж її роботи за спеціальністю дозволяє отримати пенсію на пільгових умовах, що підтверджується даними трудової книжки, копія якої є в матеріалах справи.

Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.09.2001 р. позивачка працювала лікарем-фтизіатром в медико-санітарному цеху; з 01.03.2005р. лікарем-фтизіатром 2 категорії в лікувально-оздоровчому комплексі: з 02.07.2007р. лікарем-фтизіатром 2 категорії в медико-санітарної частини; з 01.12.2007р. лікарем-фтизіатром 1 категорії в медико-санітарної частини на Державному підприємстві «Науково-виробничому комплексу газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект».

16.08.2017 року звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зарахування періоду її роботи в протитуберкульозному кабінеті «Зоря»-«Машпроект» з 17.09.2001р. до 23.01.2008р. згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі, оскільки протитуберкульозний (фтизіатричний) кабінет, який є структурним підрозділом амбулаторно-поліклінічного закладу, відноситься до протитуберкульозних закладів, згідно наказу МОЗ України № 514 від 16.07.2009р. «Про затвердження переліку протитуберкульозних закладів».

Листом від 28.08.2017 року за № 1009-Г-07 в задоволені заяви відмовлено, оскільки, як вважає відповідач, для зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років періодів роботи позивача в ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» в медико-санітарному цеху з 17.09.2001 по 28.02.2005 та лікувально-оздоровчому комплексі з 01.03.2005 року по 01.07.2007 рік на посаді лікаря-фтизіатра, підстав немає.

Не погоджуючись із вищевказаною відмовою, позивачка оскаржила її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки медико-санітарний цех та лікувально-оздоровчий комплекс не включені до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, то робота позивача на посаді лікаря-фтизіатра не може бути зарахована до спеціального стажу останньої.

Одеський апеляційний адміністративний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями ст.52 Закону передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

За змістом ст. 55 (п. "є") Закону вбачається, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою КМУ від 04 листопада 1993 року № 909 було затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік).

Так, частиною 2 (Охорона здоров'я) Переліку до закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичні центри.

Визначення поняття «заклад охорони здоров'я» наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини другої статті 16 цих Основ заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок) державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.

З аналізу листа-відмови УПФУ вбачається, що в контексті даних спірних правовідносин невизнаним спеціальним стажем є періоди роботи позивачки, зокрема, з 17 вересня 2001 року по 23 січня 2008 року в Медико-санітарному цеху (МСЦ) та лікувально-оздоровчому комплексі (ЛОК) ДП НВКТ «Зоря-Машпроект», оскільки, назви установ, на яких вона була працевлаштована в ці періоди не відповідають назвам закладів/установ охорони здоров'я та лікування, які перелічені в розділ 2 "Охорона здоров'я" Переліку.

Проте, такі посилання УПФУ на думку колегії суддів є безпідставними оскільки до відповідних медичних установ законодавцем, на ряду з іншим, віднесено - лікарняні заклади, без деталізації останніх та інших роз’яснень.

Наказом гендиректора ДП НВКТ «Зоря-Машпроект» з 01 січня 2005 року на базі санаторію-профілакторію і медично-санітарного цеху створено єдиний лікувально-оздоровчий комплекс – ЛОК.

Крім того, Управлінням охорони здоров’я Миколаївської облдержадміністрації у 1999, 2003, 2006 та 2009 роках видано акредитаційні сертифікати, зокрема, ЛОК та МСЦ ДП.

Більше того, матеріали справи містять постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року справа № 2а/489/22/2013, з якої вбачається, що ДП НВКТ «Зоря-Машпроект» отримало 14 вересня 2007 року ліцензію Міністерства охорони здоров'я України серії АБ № 386153 на зайняття медичною практикою і відповідно до Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я отримало державний акредитаційний сертифікат в межах встановленого цим порядком дворічного строку, а тому суд апеляційної інстанції по вказаній справі прийшов до висновку, що Лікувально-оздоровчий комплекс ДП НВКТ «Зоря-Машпроект» є закладом охорони здоров'я.

Отже, у разі коли заклад офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі акредитації - робота в цих закладах може бути зарахована до спеціального стажу, яка дає право на пенсію за вислугу років.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1633а15.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати період роботи на посаді лікаря-фтизіатра в протитуберкульозному кабінеті ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» з 17.09.2001 по 23.01.2008 роки в повному обсязі до стажу, а також зарахувати цей період в подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, вищевказані позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а від так, колегія суддів вважає що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача слід зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 16.08.2017 року про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "є" ст.55 та ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного Рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2018 року по справі № 487/4597/17, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_4, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в зарахуванні до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років періодів роботи в ДП НВКТ «Зоря-Машпроект» в медико-санітарному цеху з 17.09.2001 року по 28.02.2005 року та лікувально-оздоровчому з 01.03.2005 року по 01.07.2007 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 16.08.2017 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням встановлених судом обставин.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач:

ОСОБА_1

судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3