Постанова

Іменем України

18 червня 2018 року

м. Київ

справа № 213/1975/16-ц

провадження № 61-32216св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року у складі судді Мазуренко В. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 рокуу складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Митрофанової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від імені яких діє Професійна спілка «Професійна спілка чесних працівників», звернулися до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат») про визнання наказів про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, незаконно утриманої частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року позовні вимоги об?єднано в одне провадження.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 липня 2016 року наказом № 266-к позивачів було звільнено за появу на роботі у нетверезому стані. Вважають звільнення незаконним, оскільки медичний огляд на початку та протягом робочого дня не проводився, до робочого часу огляд проведений із порушеннями. Не було отримано згоду профспілки на звільнення. При обранні стягнення відповідачем не було враховано заподіяну шкоду та особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Відповідач незаконно утримав при остаточному розрахунку вартість спецодягу, який не було повернуто, оскільки позивачі такої згоди не надавали.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач звільнив позивачів із дотриманням норм трудового законодавства, факт появи на робочому місці у нетверезому стані доведено, остаточний розрахунок проведений у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, від імені яких діє Професійна спілка «Професійна спілка чесних працівників», відхилено.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, від імені яких діє Професійна спілка «Професійна спілка чесних працівників», суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

07 квітня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що підприємством не отримано згоди Профспілки на звільнення ОСОБА_4, який на час звільнення був членом іншої профспілки.

Медичний огляд на стан сп'яніння ОСОБА_4 проведено із порушеннями, не в робочий час, некомпетентним лікарем, тому висновок про результати огляду не може бути належним та допустимим доказом.

Судами безпідставно взято до уваги акти про порушення трудової дисципліни, та пояснення свідків.

Судами не враховано, що при обранні дисциплінарного стягнення не враховано вживання алкоголю ОСОБА_4 не на робочому місті та не у робочий час, а також наявність конфлікту між ним та керівництвом.

У серпні 2017 року ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в яких просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, від імені якого діє Професійна спілка «Професійна спілка чесних працівників», в касаційному порядку не оскаржується, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Оскаржувані рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, від імені якого діє Професійна спілка «Професійна спілка чесних працівників», ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача з 20 лютого 1987 року по 25 липня 2016 року обіймав посаду водія автотранспортних засобів (автобус).

Наказом ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» від 07 липня 2016 року № 57-В ОСОБА_4 направлено в службове відрядження до міста Генічеськ ДУОО Альбатрос строком на три дні з 08 липня 2016 року по

10 липня 2016 року для перевезення людей.

Відповідно до письмового пояснення водія ОСОБА_4, він повідомив, що 09 липня 2016 року ввечері випив пляшку горілки, вранці його відвезли до лікарні, де було виявлено факт алкогольного сп'яніння.

Відповідно до протоколу № 226 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 10 липня 2016 року при огляді ОСОБА_4 з причини «перебування на роботі в нетверезому стані», 10 липня 2016 року о 06 год. 10 хв. за допомогою Alcoscan AL 7000 було встановлено ступінь сп'яніння 1,04 ‰. Зі слів оглянутого вживав алкогольні напої (горілка - 250 гр.) 09 липня 2016 року. Також вказано наявність запаху алкоголю з порожнини рота, рухова сфера порушена. Від підпису категорично відмовився.

В. о. генерального директора ОСОБА_6 прийнято наказ від 11 липня 2016 року № 629 про відсторонення ОСОБА_4 від роботи 10 липня

2016 року, у зв'язку із перебуванням на робочому місці в нетверезому стані. Оплату праці 10 липня 2016 року не проводили.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 40 КзпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Відповідно до змісту частини першої статті 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У пунктах 17, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами і доповненнями) роз?яснено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про доведення факту перебування ОСОБА_4 на робочому місці, перебуваючи у відрядженні, 10 липня 2016 року в стані алкогольного сп'яніння. Факт вживання алкоголю напередодні увечері визнано особисто ОСОБА_4 у його письмових поясненнях, наданих власноручно. Наявність алкоголю в організмі ОСОБА_4 доведено висновками медичного дослідження, актом про відсторонення від роботи.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року зупинено провадження у справі для отримання згоди або відмови Професійної спілки «Професійна спілка чесних працівників» на звільнення ОСОБА_4

Протоколом засідання Профактиву професійної спілки «Професійна спілка чесних працівників» від 10 лютого 2017 року № 07-02-2017 року не надано згоду на звільнення з роботи ОСОБА_4 за частиною сьомою статті 40 КЗпП України.

Рішення первинної профспілки «Професійна спілка чесних працівників», (прийняте 4-ма особами профактиву з 5-ти), про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 не містить правового обґрунтування незаконності його звільнення або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

З огляду на те, що ОСОБА_4, працюючи водієм, під час виконання своїх посадових обов?язків перебував у стані алкогольного сп?яніння, чим наражав на небезпеку пасажирів, співробітників підприємства, яких ОСОБА_4 того дня необхідно було везти до міста ОСОБА_7, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_4 визначено правомірний вид дисциплінарного стягнення.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня

2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, від імені якого діє Професійна спілка «Професійна спілка чесних працівників» - без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, від імені якого діє Професійна спілка «Професійна спілка чесних працівників», до приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, незаконно утриманої частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкодизалишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська