КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2018 р. Справа№ 927/1023/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Отрюха Б.В.

без повідомлення учасників апеляційного провадження,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 (дата підписання повного тексту рішення - 12.03.2018)

у справі № 927/1023/17 (суддя - В.В.Шморгун)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс"

до 1) Управління Держпраці у Чернігівській області

2) Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові

за участю заступника прокурора Чернігівської області

про відшкодування шкоди у розмірі 39 039,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс" звернулось з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, у якому просило стягнути з відповідача-2 завдану незаконними діями шкоду у розмірі 39039,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення відповідачем-1 позапланової перевірки дотримання позивачем законодавства про працю було складено акт від 15.11.2016, на підставі якого Управлінням Держпраці у Чернігівській області винесено постанову від 08.12.2016 про накладення на ТОВ "Сервіс" штрафу у розмірі 58000,00 грн. У порядку примусового виконання рішень з позивача стягнуто кошти у розмірі 39039,40 грн. Оскільки постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі № 825/1103/17, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, визнано протиправними дії відповідача-1 щодо проведення вказаної перевірки, позивач вважає, що внаслідок стягнення з нього коштів йому завдано шкоди, підстави відшкодування встановлено ст. ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України. Враховуючи те, що відшкодування такої шкоди здійснюється за рахунок державного бюджету, позивач просить стягнути з відповідача-2 кошти у розмірі 39039,40 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі № 927/1023/17 у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс" відмовлено повністю. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанова від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158 про накладення штрафу на позивача нині ніким не скасовувана, є чинною, а тому, як акт індивідуальної дії, підлягає обов'язковому виконанню.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт також зазначив, що Господарський суд Чернігівської області, розглядаючи справу, не врахував правових висновкуів, викладених в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 21/371/17. Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення неправомірно зазначив у рішенні, що відповідач-2 є неналежним відповідачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2018 справу №927/1023/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Розпорядженням №09.1-08/1193/18 від 14.05.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці у зв'язку з навчанням, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/1023/17.

Відповідно до протоколу повторної автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс"

у справі № 927/1023/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Гаврилюка О.М., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс" рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі №927/1023/17 та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено відповідачам право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Роз'яснено позивачу право подати до суду апеляційної інстанції заперечення на відзиви (в разі його надання) в письмовій формі протягом п'яти днів з дня його отримання.

Однак, у встановлений судом строк жодних додаткових пояснень чи відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс" звернулось з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області та Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові, у якому просить стягнути з відповідача-2 завдану незаконними діями шкоду у розмірі 39039,40 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, листом від 27.10.2016 за № 10730/4.1/4.3-ДП-16 Департамент з питань праці Держпраці, на виконання рішення колегії Мінсоцполітики від 23.09.2016 та Плану заходів щодо координації спільних дій Держпраці, ПФУ та ДФС, направив для опрацювання відповідачу переліки роботодавців, які виплачують заробітну плату в розмірі меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати. Вказаним листом доручено провести перевірки додержання законодавства про працю на підприємствах, зокрема ТОВ "Сервіс" (п. 574 Переліку).

Листом від 27.10.2016 за № 10784/4.1/4.3-ДП-16 Департамент з питань праці Держпраці додатково надав дозвіл Управлінню на проведення перевірок у роботодавців згідно з переліком.

Відповідно до наказу Управління від 09.11.2016 № 199 та на підставі направлення на проведення перевірки від 09.11.2016 № 815, посадовою особою Управління Держпраці у Чернігівській області проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ "Сервіс" законодавства про працю. Відповідно до відмітки, копію направлення на проведення перевірки 10.11.2016 вручено під підпис директору ТОВ "Сервіс" ОСОБА_1.

Перевірку проведено в період із 10.11.2016 по 15.11.2016. Запис про проведення перевірки в книзі обліку перевірок перевіряючим не здійснювався, що було відображено в акті.

За результатами перевірки було складено акт додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 25-03-012/0667 від 15.11.2016.

Згідно з актом перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Сервіс» ст. 96 КЗпП України, а саме відповідно до штатного розпису, введеного в дію 01 листопада 2016 року, посадові оклади: інженера з охорони праці пожежної безпеки, лікаря-гастроентеролога, лікаря-уролога, лікаря-онколога, мамолога, рентгенолаборанта, сестри маніпуляційної, сестри медичної, сестри медичної зі стоматології, молодшої сестри медичної, зубного техніка, реєстратора медичного, лікаря гінеколога, майстра з ремонту автозасобів, закрійника, швачки встановлено - 1450 грн.; оплата праці співробітникам товариства (сестрі медичній ОСОБА_3, адміністратору ОСОБА_2., автомеханіку ОСОБА_4 та іншим працівникам) проводиться на рівні розміру мінімальної заробітної плати - 1450,00 грн., без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Також виявлено порушення ст. 97 КЗпП України,де штатний розпис по товариству на 30.10.2016 ТОВ "Сервіс" з встановленими розмірами посадових окладів працівників товариства, затверджений директором ТОВ "Сервіс" ОСОБА_1. самостійно, без погодження з уповноваженими на представництво трудовим колективом органом; та порушення ст. 115 КЗпП України - строки виплати заробітної плати в товаристві не встановлені, заробітна плата в перевіряємому періоді 2016 році працівникам виплачується один раз на місяць. За жовтень 2016 року на час перевірки заробітна плата нарахована, але не виплачена.

За порушення статей 97, 115 КЗпП України Управлінням було складено відносно ОСОБА_1., як керівника ТОВ "Сервіс", протокол про адміністративне правопорушення від 15.11.2016 № 25-18-012/0289, вручений директору товариства, що підтверджується її підписом та печаткою товариства. При цьому, в даному протоколі ОСОБА_1. зазначено про намір усунути виявлені перевіркою порушення в місячний термін.

Начальником Управління Держпраці у Чернігівській області акт перевірки від 15.11.2016 № 25-03-02/0667 прийнято до розгляду.

08.12.2016 начальником Управління розглянуто акт перевірки позивача від 15.11.2016 № 25-03-012/0667 та за результатами його розгляду винесено постанову про накладення на позивача штрафу від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158 в сумі 58000,00 грн за порушення ст. 96 КЗпП (далі - Постанова від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158), яку надіслано ТОВ "Сервіс" 08.12.2016 листом з повідомленням про вручення.

Зазначена постанова оскаржувалась ТОВ "Сервіс" в порядку адміністративного судочинства.

Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 у справі №825/2328/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Сервіс" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування Постанови від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158.

Головним державним виконавцем Прилуцького міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Клименко Л.Г. 26.01.2017 відкрито виконавче провадження з виконання Постанови від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158, про що винесено постанову від 26.01.2017 (а.с. 14).

Під час примусового виконання Постанови від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158 позивачем сплачено кошти на загальну суму 39039,78 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №114 від 31.07.2017 на суму 34818,40 грн, №113 від 31.07.2017 на суму 341,38 грн, №143 від 28.09.2017 на суму 3880,00 грн (а.с. 15-16).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі №825/1103/17, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, адміністративний позов ТОВ "Сервіс" задоволено частково та визнано протиправними дії Управління Держпраці у Чернігівській області по проведенню позапланової перевірки дотримання законодавства про працю у період з 10.11.2016 по 15.11.2016.

Враховуючи визнання протиправними дій Управління Держпраці у Чернігівській області по проведенню позапланової перевірки дотримання законодавства про працю у період з 10.11.2016 по 15.11.2016, за результатами якої винесено постанову про накладення штрафу на ТОВ "Сервіс", позивач вважає, що йому було завдано шкоди у розмірі сплачених ним коштів.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Таким чином, права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.

Підстави юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та належною.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Враховуючи вищевказане, предметом доказування є належним чином доведені факти незаконності дій органу державної влади чи його посадової особи, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.

Відтак, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрати майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням, та неправомірною поведінкою, та шкодою.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що йому було заподіяно шкоду у розмірі 39039,40 грн внаслідок дій Управління Держпраці у Чернігівській області по проведенню позапланової перевірки дотримання законодавства про працю, які постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі №825/1103/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, визнані протиправними. Так, за результатами проведення перевірки було складено акт, на підставі якого відповідачем-1 винесено Постанову від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158 про накладення штрафу, яка у примусовому порядку частково виконана позивачем.

Таким чином, на переконання позивача, провівши незаконну перевірку, відповідач-1 незаконно виніс постанову про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення про Держпраці), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Управління Держпраці у Чернігівській області у своїй діяльності керується Конституцією України, Кодексом законів про працю України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за № 1291/21603 (далі Порядок № 390).

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку (п. 4 Порядку № 390).

Згідно з п. 7 Порядку № 390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Порядком № 509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п. 8 Порядку № 509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Відповідно до п.п. 54 п. 4 Положення про Держпраці до повноважень останнього належить накладення у випадках, передбачених законом, штрафів за порушення законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Відповідно до п.п. 3.14 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 19.10.2009 №26-рп/2009 (справа про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента) "основною формою реалізації завдань та функцій органів виконавчої влади є видання ними правових актів управління. Правові акти управління характеризуються рядом ознак, однією з яких є вимоги щодо належного оформлення таких актів, за якими акт управління є письмовим документом певного виду, підготовленим за правилами юридичної техніки та виданим з дотриманням нормативно встановленої процедури".

Згідно роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення органу державної влади, яким вирішується питання про накладення штрафу, є правовим актом індивідуальної дії, що породжує права і обов'язки у суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставою для сплати штрафу є саме рішення уповноваженого державного органу, у даному випадку Постанова від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158, як акт індивідуальної дії, а не вчинення таким органом певних дій з проведення перевірки, і навіть, не акт, складений за її результатами.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що проведення перевірки було лише передумовою виникнення спірних відносин, тобто окремою ланкою у певному ланцюгу подій, а не безпосередньою причиною (підставою) стягнення штрафу.

Стягнення штрафу у причинно-наслідковій площині прямо пов'язується виключно з прийняттям рішення (винесення постанови) про накладення штрафу

Як встановлено судом першої інстанції, постанова від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158 на теперішній час ніким не скасована, є чинною, а тому, як акт індивідуальної дії, підлягає обов'язковому виконанню.

Крім того, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 у справі №825/2328/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Сервіс" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови відповідача-1 від 08.12.2016 № 25-03-012/0667/158 про накладення штрафу у розмірі 58000,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у спірних відносинах складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача-1 юридичної відповідальності.

Відповідно до висновків Конституційного суду України, викладених у рішенні від 03.10.2001 №12-рп/2001, матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України). Водночас Конституція України гарантує у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

Позивач у своїй позовній заяві також посилається на вказане рішення Конституційного суду України, зазначаючи, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів, проте просить стягнути кошти саме з Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові, а не відшкодувати шкоду за рахунок держави.

У такому визначені предмету позову йде мова про стягнення коштів з відповідача-2 саме як з юридичної особи, що повинна відповісти своїми коштами за своїм зобов'язанням, а не про стягнення з Державного бюджету України 39039,40 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, де відповідач-2 має виступати лише як розпорядник бюджетних коштів з виконання рішення суду.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем неправомірно заявлена вимога про стягнення саме з відповідача-2 коштів у розмірі 39039,40 грн.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилання апелянта на висновки ВСУ та ВС є безпідставне, оскільки обставини вказаних справ різні і до вказаних правовідносин вони не можуть бути застосовані.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ТОВ «Сервіс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2108 у справі №927/1023/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2108 у справі №927/1023/17 слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покладається на заявника (апелянта).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 справі №927/1023/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі №927/1023/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/1023/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Б.В. Отрюх