УХВАЛА

12 червня 2018 року

м. Київ

справа №577/2576/17

адміністративне провадження №К/9901/16953/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року (головуючий суддя Дюкарєва С.В., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі №577/2576/17 за позовом ОСОБА_1 до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки та зобов'язати призначити йому пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014-2016 рік), починаючи з 18 травня 2017 року і виплатити пенсію з врахуванням виплачених за цей період сум.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції вмотивована тим, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV)

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про задоволення позову. Визнано неправомірними дії Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки. Зобов'язано Конотопське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014-2016 рік), починаючи з 18 травня 2017 року та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених за цей період сум.

Задовольняючи позов, суд виходив з неправомірності застосування відповідачем до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Така позиція обґрунтована тим, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років за ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788), котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон №1058-ІV, а за пенсією за віком згідно Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше, у зв'язку з чим пенсія має обчислюватися за формулою, передбаченою як для її призначення вперше (із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії), а не переведення з одного виду пенсії на інший. Суд апеляційної інстанції в обґрунтування свого рішення послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 31 березня 2015 року у справі №21-612а14 та від 9 червня 2015 року у справі №21-550а15.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в даному випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим пенсійним органом правомірно застосовано норми частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, оцінивши вставлені судами обставини справи, колегія суддів вважає, що справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.

Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №21-6331а15 висловив свою позицію стосовно того, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. У разі, коли особі було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку виявлено бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", слід вважати що за призначенням пенсії згідно Закону №1058 особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону №1058, у зв'язку з чим показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №348/2271/16-а (провадження №К/9901/22326/18), пославшись на таку позицію Верховного Суду України, залишив без змін судові рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від такого висновку Верховного Суду України з наступних міркувань.

Постановою Верховної Ради України від 6 грудня 1991 року N1931-XII введено в дію Закон України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Згідно преамбули, Закон №1788 встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Відповідно до статті 2 Закону №1788 за цим законом призначалися наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Розділом ІІ Закону визначалися умови призначення наведених видів пенсій, а статтями 64 - 79 цього розділу Закону було визначено порядок їх обчислення.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 1 січня 2004 року Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Згідно положень статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Пунктом 15 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 було визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частинами першою і другою статті 43 Закону №1058 (в редакції діючій з 1 січня 2004 року до теперішнього часу) передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.