ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1915/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт"

представник - адвокат Любарська К.Ю. (довіреність №23-11.81 від 16.01.2018)

відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІСТА ОЙЛ-Україна"

представник - Бойко Н.І. (довіреність від 13.11.2017)

позивач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІСТА ОЙЛ-Україна"

відповідач за зустрічним позовом - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 15.01.2018

у складі колегії суддів: Філінюк І.Г. (головуючий), Аленін О.Ю., Лашин В.В.

та на рішення Господарського суду Одеської області

від 24.10.2017

у складі судді Власової С.Г.

за первісним позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

про стягнення 7 000 541, 92 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІСТА ОЙЛ-Україна"

про визнання договору удаваним та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 30.01.2018, через Одеський апеляційний господарський суд, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №20/7-77/241 від 29.01.2018 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі №916/1915/17 в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1915/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018.

3. Ухвалою від 26.03.2018 Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі №916/1915/17 Господарського суду Одеської області за касаційною скаргою Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017, а також задоволено клопотання Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі №916/1915/17 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

4. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 207, 217, 275, 277, 627, 653 ЦК України, статті 287 ГК України, статей 5, 9, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

5. 09.08.2017 Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський морський торговельний порт") звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" (далі - ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна"), в якій просив суд стягнути з ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 7 000 541, 92 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди державного нерухомого майна №КД-1614 від 21.05.2001. В обґрунтування позовних вимог ДП "Одеський морський торговельний порт" (позивач за первісним позовом) зазначив, що між Одеським морським торговельним портом та Дочірнім підприємством "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" (правонаступником якого є ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна") укладено договір оренди державного нерухомого майна №КД-1614 від 21.05.2001, згідно з пунктом 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, територіально розташоване у вільній економічній зоні "Порто-Франко" за адресою: місто Одеса, Митна площа, 1, та знаходиться на балансі орендодавця.

6. Також, 01.03.2009 позивачем та відповідачем укладено договір на право користування чужим майном №КД-12893, предметом якого є врегулювання відносин сторін щодо користування підприємством майном Порту, яке використовується для функціонування та експлуатації перевантажувального комплексу мастил та масляних компонентів на території вільної економічної зони "Порто-франко" на території Одеського морського торговельного порту згідно з інвестиційним проектом, який реалізує підприємство на цій території. 30.06.2016 сторонами укладено додаткову угоду №КД-12893/2 до договору на право користування чужим майном №КД-12893 від 01.03.2009, згідно з пунктом 1 якої сторони дійшли згоди розірвати договір на право користування чужим майном №КД-12893 від 01.03.2009 та погодили умови остаточних розрахунків за даним договором, а саме відповідач був зобов'язаний сплатити заборгованість згідно з виставленими Портом рахунками впродовж 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цієї додаткової угоди.

7. ДП "Одеський морський торговельний порт" (позивач за первісним позовом) стверджував, що ним виконано всі умови, передбачені договором оренди державного нерухомого майна №КД-1614 від 21.05.2001, однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, орендну плату не сплачує. На виконання цього договору позивачем 09.09.2016 виставлено відповідачеві рахунок №250426* на суму 7 000 541, 92 грн. за період 01.03.2009 - 30.06.2016, який останнім не сплачено. При цьому, як зазначив позивач, відповідач погодив існуючу заборгованість, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.09.2016, підписаним обома сторонами.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

8. ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" 08.09.2017 звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до ДП "Одеський морський торговельний порт". В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" зазначило, що 21.05.2001 між Одеським морським торговельним портом та Дочірнім підприємством "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" (правонаступником якого є ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна") укладено договір оренди державного нерухомого майна №КД-1614, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване нерухоме майно за актами приймання-передачі. Згідно з пунктом 5.6 договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату. 01.03.2009 між ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" та ДП "Одеський морський торговельний порт" було укладено договір на право користування чужим майном №КД-12893, предметом якого є врегулювання відносин сторін щодо користування майном ДП "Одеський морський торговельний порт", яке використовується для функціонування та експлуатації перевантажувального комплексу мастил та масляних компонентів на території спеціальної (вільної) економічної зони "Порто-франко" Одеського морського торговельного порту згідно з інвестиційним проектом, який реалізує ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" на цій території. Зазначеним договором сторони погодили, що плата за користування майном становить 63 000 грн. на місяць без урахування ПДВ, яку підприємство щомісячно сплачує на підставі виставленого рахунку протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту його отримання. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 03.02.2016 розтлумачено умови договору, а саме пункту 2.4. та пункту 10.1. договору оренди таким чином, що орендні правовідносини за цим договором не були припинені, є дійсними до 10.05.2019 та діють до моменту повернення ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" об'єктів оренди та підписання сторонами відповідного акта про повернення майна. Уклавши договір 01.03.2009, ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" отримало в користування та продовжує належним чином користуватися майном, яке фактично є об'єктом оренди за договором оренди 21.05.2001, що не припинив своєї дії. Факт відсутності заборгованості з оплати за договором користування станом на 28.01.2016 підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2016, підписаним ДП „Одеський морський торговельний порт" та ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна". За договором користування 01.03.2009 за період з 01.03.2009 по 31.07.2016 за користування об'єктом оренди ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" перерахувало на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 7 659 704, 08 грн. (без ПДВ) та 1 531 940, 82 грн. (ПДВ), а всього 9 191 644, 90 грн. У даному випадку договором користування 01.03.2009 було визначено обсяг прав щодо користування ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" майном відповідача за зустрічним позовом, яке фактично перебувало у його користуванні за договором 21.05.2001, та визначено іншу плату за користування зазначеним майном, всупереч первісному договору. Виходячи із зазначеного, позивач за зустрічним позовом стверджує, що за договором користування 01.03.2009 ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" здійснювало оплату за користування одним і тим самим майном, яке було визначено індивідуальними ознаками; договір користування не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а був удаваною угодою, укладеною з метою приховати договір оренди майна, який на той час мав укладатися уповноваженим органом Фонду державного майна України, а не відповідачем за зустрічним позовом, вважає, що договір 01.03.2009 є недійсним з моменту його вчинення, відповідно до норм чинного законодавства (статей 203, 215, 235, 236, 793 ЦК України), тому ДП "Одеський морський торговельний порт" отримав грошові кошти за ним без достатньої правової підстави та зобов'язаний повернути ці грошові кошти відповідно до статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст рішення першої інстанції

9. Суд першої інстанції рішенням від 24.10.2017 у задоволенні позову ДП "Одеський морський торговельний порт" відмовив, зустрічну позовну заяву ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" задовольнив частково, стягнув з ДП "Одеський морський торговельний порт" на користь ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" 2 191 102, 98 грн., як набуті без достатньої правової підстави, в решті заявлених зустрічних позовних вимог відмовив, стягнув з ДП "Одеський морський торговельний порт" до Державного бюджету України судовий збір за розгляд первісного та зустрічного позовів.

10. Місцевим господарським судом встановлено:

- сторонами спору укладено договір №КД-12893 від 01.03.2009 та договір №КД-1614 від 21.05.2001 з одним предметом, а саме щодо правовідносин з користування одним і тим самим індивідуально визначеним майном;

- ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" отримало в користування об'єкт оренди за договором №КД-1614 від 21.05.2001 та продовжує користуватися об'єктом оренди за відсутності будь-яких заперечень у формі листів чи повідомлень щодо необхідності припинення орендних правовідносин з боку ДП "Одеський морський торговельний порт" як орендодавця;

- про продовження правовідносин за договором оренди №КД-1614 від 21.05.2001 зазначено у рішенні Приморського районного суду міста Одеси від 03.02.2016 у справі №522/24599/15-ц, яким розтлумачено умови пункту 2.4. та пункту 10.1. Договору оренди таким чином, що орендні правовідносини за цим договором не були припинені, є дійсними згідно з додатковою угодою до договору оренди №КД-1614 04.08.2016 до 10.05.2019;

- з аналізу умов зазначених вище договорів вбачається, що уклавши договір №КД-12893 від 01.03.2009, ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" повинно було отримати в користування майно, яке фактично на момент укладення цього договору уже знаходилось в користуванні ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" та було об'єктом оренди за договором №КД-1614 від 21.05.2001. Даний факт підтверджується відсутністю актів приймання-передачі про повернення майна орендодавцю за договором №КД-1614 від 21.05.2001, відповідно до пункту 2.4. договору №КД-1614 від 21.05.2001 та відсутністю актів приймання-передачі майна орендарю за договором №КД-12893 від 01.03.2009;

- оскільки об'єкт оренди з моменту підписання актів приймання-передачі до договору №КД-1614 від 21.05.2001 постійно знаходився в користуванні ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна", орендодавцю не повертався, а договір №КД-1614 від 21.05.2001 продовжував діяти за період 2009-2016 років, ДП "Одеський морський торговельний порт" має право на отримання належного виконання умов оплати за таке користування від відповідача;

- за період з 01.03.2009 по 30.06.2016 ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" здійснювало фактичну оплату за користування майном ДП "Одеський морський торговельний порт" на загальну суму 9 191 644, 90 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 01.03.2009 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 31.12.2014, а також платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи;

- при укладені договору 01.03.2009, майно передавалося первісним позивачем, в той час як на момент його укладення уже діяло законодавство, яким повноваження з передачі в оренду державного майна, були передані Фонду державного майна України, при цьому, жодного дозволу на передачу державного майна в оренду ФДМУ не надавалось;

- договір від 01.03.2009 не відповідає Типовій формі, а тому при його укладенні сторонами порушено частину 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- оплата за користування одним і тим самим майном двічі суперечить чинному договору №КД-1614 від 21.05.2001;

- факт виконання ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" своїх зобов'язань щодо плати за користування та оформлення договорів страхування одних і тих самих об'єктів державного нерухомого майна в період з 01.03.2009 по 30.06.2016, слід вважати як належне виконання зобов'язань за Договором №КД-1614 від 21.05.2001;

- оскільки в період з 01.03.2009 по 30.06.2016 ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" користувалось об'єктами державного нерухомого майна за договором №КД-1614 від 21.05.2001, то воно має зобов'язання оплатити таке користування. З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.03.2009 по 30.06.2016 ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" повинно було сплатити орендну плату в розмірі 7 000 541, 92 грн.;

- прийнявши до уваги фактичну оплату відповідачем ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 9 191 644, 90 грн., суд дійшов висновку про переплату на суму 2 191 102, 98 грн. орендних платежів та їх повернення ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" як грошової суми, набутої ДП "Одеський морський торговельний порт" без достатньої правової підстави;

- місцевий суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою договір №КД-12893 від 01.03.2009 є таким договором, що визначає правовідносини з користування майном, фактично є орендою майна та не приховує іншого правочину, отже позовна вимога про визнання удаваним та встановлення нікчемним договору №КД-12893 від 01.03.2009 є необґрунтованою, та відмову в її задоволенні (тт 3, а.с.104). Разом з тим, місцевий суд зазначив про те, що даний договір є недійсним як угода, що не відповідає вимогам чинного законодавства відповідно до статті 203 ЦК України та з цих підстав не створює жодних наслідків, пов'язаних з його недійсністю (т. 3, а.с. 106);

- місцевий суд дійшов висновку про правомірність вимог в порядку статті 1212 ЦК України про повернення безпідставно набутого майна на суму 2 191 102, 98 грн. на користь зустрічного позивача та часткове задоволення його зустрічного позову. В решті заявлених вимог за зустрічним позовом відмовлено за безпідставністю. У стягненні грошової суми за первісним позовом відмовлено у зв'язку з належною сплатою відповідачем за договором оренди 21.05.2001.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

11. Одеський апеляційний господарський суд постановою від 15.01.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі №916/1915/17 залишив без змін, апеляційну скаргу ДП "Одеський морський торговельний порт" залишив без задоволення.

12. Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- суд погодився з встановленням місцевим судом фактичних обставин про те, що між ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" та ДП "Одеський морський торговельний порт" укладено договір №КД-12893 від 01.03.2009 та договір №КД-1614 від 21.05.2001 з одним предметом, а саме, щодо правовідносин з користування одним і тим самим індивідуально визначеним майном;

- фактичної передачі майна за договором №КД-12893 від 01.03.2009 між сторонами не відбувалося, акти приймання-передачі не укладалися, оскільки орендоване майно продовжувало перебувати у відповідача;

- оскільки об'єкт оренди з моменту підписання актів приймання-передачі до договору №КД-1614 від 21.05.2001 постійно знаходився в користуванні ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна", орендодавцю не повертався, дія договору №КД-1614 від 21.05.2001 не припинялося, дія договору згідно з пунктом 1 Додаткової угоди продовжена до 10.05.2019, отже ДП "Одеський морський торговельний порт" мав право на отримання орендної плати згідно з умовами даного договору, а ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" було зобов'язане належно виконувати умови договору та сплачувати за користування спірним майном;

- суд погодився з встановленням місцевим судом фактичної переплати відповідачем за оренду майна за період з 01.03.2009 по 30.06.2016 на суму 2 191 102, 98 грн.;

- оренда майна у сфері господарювання здійснюється орендарем для цілей підприємницької діяльності (стаття 283 Господарського кодексу України). Істотні особливості характеризують відносини оренди державного майна. Зокрема частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", в тому числі гідротехнічні споруди (підпункт "г" пункту 2 статті 5 Закону), при укладені договору №КД-12893 01.03.2009, орендодавцем виступив позивач, замість Фонду державного майна України, при цьому, жодного дозволу на передачу державного майна в оренду ФДМУ не надавалось;

- договір №КД-12893 підписано з порушенням порядку укладення та без дотримання обов'язкової типової форми, передбачених положеннями статей 5, 9, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- виконання ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" своїх зобов'язань щодо плати за користування та страхування одних і тих самих об'єктів державного нерухомого майна в період з 01.03.2009 по 30.06.2016, слід вважати належним виконанням зобов'язань за Договором №КД-1614 від 21.05.2001 та відсутність заборгованості за даним зобов'язанням;

- апеляційний суд дійшов висновку, що договір на право користування чужим майном №КД-12893 від 01.03.2009 є удаваним, оскільки він укладений для приховування договору оренди державного майна, який вже фактично діяв між сторонами, та у зв'язку з цим не знайшов правових підстав для визнання його недійсним, як договору оренди, який фактично існував між сторонами з 21.05.2001, погодившись в цілому з висновками суду першої інстанції про відмову в цій частині у задоволенні зустрічного позову (т. 3, а.с. 227);

- отже, на даний час є дійсним договір оренди державного нерухомого майна №КД-1614 від 21.05.2001. З огляду на те, що подвійне стягнення за користування спірним майном суперечить умовам укладеного 21.05.2001 договору, суд визнав оплату відповідачем за користування майном порту на суму 9 191 644, 90 грн. такою, що здійснена в межах правовідносин за договором оренди 21.05.2001;

- ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" після визнання недійсним судом договору №КД-12893 від 01.03.2009 не має будь-яких зобов'язань перед ДП "Одеський морський торговельний порт", оскільки відповідно до приписів Цивільного кодексу України, в разі визнання правочину недійсним, він є недійсним з моменту його укладення, а недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог ДП "Одеський морський торговельний порт" про стягнення з ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" заборгованості в розмірі 7 000 541, 92 грн.;

- оскільки, договір №КД-12893 визнано судом недійсним, а за зобов'язаннями за договором №КД-1614 від 21.05.2001 ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" повинно було сплатити 7 000 541, 92 грн., решта коштів в розмірі 2 191 102, 98 грн. набуто ДП "Одеський морський торговельний порт" без достатньої правової підстави;

- оскільки позивач та відповідач були сторонами обох договорів, то вони усвідомлювали про укладення договору 01.03.2009 з метою приховати орендні правовідносини та уникнути процедури їх укладення за участі ФДМУ, що підтверджує обґрунтованість визнання угоди недійсною саме за статтею 235 ЦК України та відхилили висновки суду першої інстанції про визнання недійсним зазначеного правочину як угоди, що суперечить законодавству за статтею 215 ЦК України;

- твердження ДП "Одеський морський торговельний порт", що договір на право користування №КД-12893 від 01.03.2009 є окремим правочином від договору оренди, апеляційний суд спростував своїми висновками про його недійсність та відсутність будь-яких наслідків такого правочину.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача за зустрічним позовом)

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що підставами для скасування рішень першої та апеляційної інстанцій є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що:

13.1. Законами України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", "Про інвестиційну діяльність", "Про спеціальну (вільну) економічну зону "Порто-франко" на території Одеського морського торгівельного порту", статтями 6, 7 та главою 32 ЦК України передбачено особливості укладення договорів користування майном і договір №КД-12893 від 01.03.2009 є дійсним, зважаючи на особливості його укладення у вільній економічній зоні "Порто-франко", утвореній за законом на території Одеського морського торгівельного порту та на виконання Договору №КД-1933 від 07.09.2001 про реалізацію інвестиційного проекту в спеціальній економічній зоні "Порто-франко" на території Одеського морського торгівельного порту. Сторони дійшли згоди, що цей договір є засобом врегулювання прав та обов'язків сторін щодо користування підприємством майном порту;

13.2. Судами по-різному застосовано норми матеріального права (статті 215 та 235 ЦК України), внаслідок чого суди дійшли різних висновків щодо підстав визнання недійсним договору №КД-12893 від 01.03.2009, у зв'язку з чим апеляційний суд неправомірно суттєво змінив підстави визнання договору недійсним, не зазначивши про це в резолютивній частині рішення в порушення пункту 2 частини 1 статті 275 та частини 4 статті 277 ГПК України;

13.3. Висновки судів про недійсність договору №КД-12893 від 01.03.2009 зроблено судами з визнанням різних правових наслідків оплати за таким договором на суму 9 191 644, 90 грн. з порушенням статті 1212 ЦК України, оскільки частина зазначеної суми була визнана належною оплатою за договором №КД-1614 від 21.05.2001, а частина як безпідставно набуті кошти за недійсним договором;

13.4. Суди дійшли безпідставного висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропущення строку позовної давності з боку ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" при розгляді його вимог про визнання недійсним договору 01.03.2009 та не мотивували своїх висновків щодо цього;

13.5. Вимоги за первісним та зустрічним позовами не пов'язані підставами цих позовів або поданими доказами, оскільки стосуються різних договорів, зустрічний позов не має на меті захист від первісного позову або спростування його частково чи повністю, тому такий позов прийнято до спільного розгляду з порушенням статті 60 ГПК України (в редакції до 15.12.2017);

13.6. На дату винесення рішення Одеським апеляційним господарським судом, ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" не надало доказів на підтвердження сплати судового збору, тому суд першої інстанції в порушення пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України не залишив без розгляду зустрічний позов, а призначив його до розгляду.

Доводи інших учасників справи

14. Відзив на касаційну скаргу іншою стороною у справі не подавався.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

15. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 207 - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частина 1 статті 217 - недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Стаття 235 - удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Частина 1 статті 627 - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

16. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 287 - орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом;

4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

17. Закон України "Про оренду державного та комунального майна"

Стаття 5 - орендодавцями є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

- державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні;

- підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна

Частина 1 статті 9 - фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Частина 1 статті 10 - істотними умовами договору оренди є:

- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін, на який укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов'язань;

- забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, прийнятними є доводи скаржника про порушення судами статей 207, 217, 235, 277, 627, 653, 287 ЦК України, статей 5, 9, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 60, 81 ГПК України (в редакції ЗУ №1798-ХІІ від 06.11.1991), пункту 2 частини 1 статті 275 та частини 4 статті 277 ГПК України (в редакції ЗУ №2147-VІІІ від 03.10.2017).

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права, мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

19. Як встановлено судами, предметом зустрічних позовних вимог ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна" визначило визнання недійсним договору №КД-12893 від 01.03.2009 із зазначенням фактичних підстав визнання його недійсним, як удаваного правочину, вчиненого сторонами для приховання іншого правочину, та правових підстав відповідно до статей 203, 215, 220, 235, 236 ЦК України (т. 2, а.с. 5-10).

Отже, розглянувши спір в межах заявлених зустрічним позивачем правових підстав, суд апеляційної інстанції, діючи в межах повноважень згідно із статтею 269 ГПК України в редакції з 15.12.2017, фактично погодившись з висновками мотивувальної частини рішення суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину, як такого, що є удаваним правочином, направленим на прикриття відносин оренди, які фактично існували між сторонами з 21.05.2001 та були оформленими Договором №КД-1614, дія якого пролонгована додатковою угодою, не знайшов процесуальних підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Таке застосування норм матеріального права відповідає усталеній судовій практиці згідно з пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9, згідно якого: Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним".

Відтак, висновки апеляційного суду про відповідність нормам матеріального права рішення суду першої інстанції у зазначеній частині та відсутність правових підстав для його зміни у резолютивній частині в цілому є вірними, оскільки як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій погодилися з правильністю висновків про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди, який був укладений сторонами ще 21.05.2001 та продовжував свою дію у 2009-2016 роках, та який прикривався удаваним правочином №КД-12893 від 01.03.2009, також суди приймали рішення в межах підстав позову, визначених зустрічним позивачем у його позовній заяві.

20. З огляду на таке, доводи скаржника про те, що суди повинні були зазначити в резолютивній частині своїх рішень про визнання недійсним договору №КД-12893 від 01.03.2009 не відповідають висновкам судів, зробленим ними у мотивувальних частинах рішення від 24.10.2017 та постанови від 15.01.2018 та свідчать про те, що мотиви прийнятих судами актів залишились не в повній мірі зрозумілими скаржнику. Однак, зазначені доводи не спростовують правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права щодо результатів розгляду зустрічного позову про визнання удаваним та недійсним договору №КД-12893 від 01.03.2009.

21. Висновки судів ґрунтуються на обставинах справи, встановлених судами, та яким суд касаційної інстанції не вправі давати переоцінку, є логічними та системними. Виходячи з обставин встановлення фактичної оплати за оренду майна за період 2009 -2016 років 9 191 644, 90 грн., встановивши, що відповідно до умов договору оренди 21.05.2001 відповідач повинен був сплатити 7 000 541, 92 грн., суди дійшли правильного висновку, про те, що відповідачем надмірно перераховано позивачу суму 2 191 102, 98 грн.

22. Разом з тим, судами не встановлено обставин, що надмірно перерахована позивачу грошова сума 2 191 102, 98 грн. є платежем саме за договором оренди 21.05.2001. З огляду на таке, суди дійшли висновку про можливість стягнення спірної суми з позивача на користь відповідача за зустрічним позовом в порядку статті 1212 ЦК України, як безпідставно набутого майна.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголошує, що суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази та обставини справи, яким дана відповідна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій. З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій перерахування зазначеної грошової суми без достатніх правових підстав, Суд погоджується з правильністю висновків судів про можливість часткового задоволення зустрічного позову та стягнення такої суми відповідно до статті 1212 ЦК України.

Первісний позивач (скаржник) в цій частині під час розгляду судами першої та апеляційної інстанцій справи №916/1915/17 інших доказів, які б обґрунтовували протилежне, не надав.

Відтак, Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника відповідно до пункту 13.3 мотивувальної частини даної постанови, про те, що висновки судів про різну оцінку спірної суми 9 191 644, 90 грн., заявленої, як предмет стягнення за зустрічним позовом, є такими, що здійснені з порушенням принципів оцінки доказів, виходячи з встановлення попередніми судами різних фактичних обставин щодо перерахування таких коштів, оскільки частина зазначеної суми була визнана належною оплатою за договором №КД-1614 від 21.05.2001, а частина визнана безпідставно перерахованими відповідачем позивачу коштами за відсутності встановлення фактичних обставин їх перерахування на виконання зобов'язань за договором оренди.

23. Верховний Суд також не погоджується з доводам скаржника щодо висновків судів про безпідставно отримані кошти за недійсним (удаваним) договором, і що такі кошти не можуть бути належним виконанням умов іншого (дійсного) договору №КД-1614 від 21.05.2001, оскільки в силу положень частини 2 статті 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку щодо укладених договору оренди між позивачем та відповідачем, а також встановлено, що правовідносини за договором оренди №КД-1614 від 21.05.2001 не були припинені, є дійсними до 10.05.2019, підставою для сплати коштів відповідачем за первісним позовом була сплата за оренду державного майна, відтак, суди правомірно надали певну оцінку сплаті таких коштів відповідачем.

24. Суд не приймає доводи скаржника щодо того, що сторонами було підписано додаток до Договору №КД-12893, яким передбачено розірвання Договору оренди №КД-1614, оскільки в даному випадку судами повно та всебічно досліджено дані обставини та встановлено, що скаржником не направлялись листи про розірвання Договору оренди №КД-1614, не підписувались додаткові угоди до нього тощо. Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлена наявність рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03.02.2016 у справі №522/24599/15-ц за заявою ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-Україна", яким розтлумачено умови договору, а саме пункт 2.4. та пункт 10.1 Договору оренди № КД-1614 таким чином, що орендні правовідносини за цим договором не були припинені. Відтак, доводи скаржника зводяться в даному випадку до переоцінки доказів у справі та є необґрунтованим відповідно до статті 300 ГПК України.

Також, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що укладення додаткової угоди до договору №КД-12893 не може змінювати чи визнавати Договір оренди №КД-1614 розірваним, оскільки в силу приписів статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відтак, для розірвання Договору №КД-1614 скаржнику необхідно було підписувати додаткову угоду саме до цього договору.

25. Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції правил об'єднання позовних вимог та необхідності повернення зустрічного позову у зв'язку з неналежною сплатою судового збору відповідно до статей 60, 81 ГПК України в редакції до 15.12.2017, судом відхиляються з огляду на таке: судами встановлено обставини взаємопов'язаності правовідносин за первісним та зустрічним позовом за єдиним зобов'язанням з оренди державного майна, тому об'єднання зустрічного позову до розгляду з первісним є обґрунтованим; неналежна сплата судового збору може бути усунена за наслідком розгляду справи по суті, тому зустрічний позов міг бути прийнятий судом з огляду на необхідність забезпечення судом принципу процесуальної економії та права на справедливий суд.

26. Суд, керуючись висновками, зазначеними в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на зазначене, відсутність істотних порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень судами, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги первісного позивача та залишення без змін постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі №916/1915/17, поновлення їх виконання, яке було зупинено ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018.

В. Судові витрати

28. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України в редакції з 15.12.2017, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315, 332 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт " залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі №916/1915/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2017 у справі №916/1915/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк