open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 382/1140/17

Головуючий у І інстанції Литвин Л. І.

Провадження № 22-ц/780/1967/18

Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.

Категорія 47

31.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Яготинської районної державної адміністрації Київської області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу батька,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила надати їй дозвіл на виготовлення проїзних документів та на тимчасове вивезення за межі України до території держави Грузія неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, з метою поліпшення стану здоров'я та соціального розвитку дитини відповідно до рекомендацій лікувальної установи упродовж періоду з 15 березня 2018 року до 15 березня 2019 року.

Мотивувала позов тим, що з лютого 2013 року по 11 квітня 2017 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 року від шлюбу народився син ОСОБА_4 Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 квітня 2017 року шлюб між ними був розірваний та з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказує, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не спілкується з дитиною, участі у житті сина не приймає, дитина проживає разом з нею і вона самостійно несе усі витрати по її утриманню. На даний час вона має намір забезпечити повноцінне життя для своєї дитини, її розвиток та відпочинок в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя, крім того її запросили на роботу до туристичної агенції ТОВ «Дзвелі Медіані» у Грузії, де роботодавець бере на себе зобов'язання по забезпеченню її квартирою, поблизу від роботи та зобов'язується повністю профінансувати соціальну програму адаптації сина у дитячому садочку. З даного приводу вона зверталася до відповідача з проханням надати нотаріальний дозвіл на виїзд їх сина разом з нею за кордон, але відповідач відмовився.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року позов задоволено, надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проїзних документів на тимчасове багаторазове вивезення за межі України до території держави Грузія неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 упродовж періоду з 15.02.2018 року до 15.02.2019 року та стягнуто із відповідача на користь позивачки 640, 00 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги, що законодавством не передбачено надання судом дозволу на багаторазовий виїзд малолітньої дитини без дозволу другого з батьків, крім того надання такого дозволу порушить порядок його участі у вихованні сина та режиму спілкування з ним, через що вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на рішенням Яготинського районного суду Київської області від 11 квітня 2017 року, (а.с.9).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні (а.с.14).

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 травня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

У подальшому, позивачка отримала запрошення на роботу до туристичної агенції ТОВ «Дзвелі Медіані» у Грузії, де роботодавець бере на себе зобов'язання по забезпеченню її квартирою, поблизу від роботи та повністю фінансувати соціальну програму адоптації її сина у дитячому садочку (а.с.16, 19).

Малолітній ОСОБА_4 має діагноз: плоско-вальгусна деформація обох ступнів, у зв'язку з чим потребує масажу, ЛФК, придбання ортопедичного взуття (а.с.50-51, 54-55). Крім цього, дитина проходила обстеження у Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні та має проблеми із зором (а.с.52). Також потребує протирецедивного лікування два рази на рік та санаторно-курортного лікування.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що дитина потребує лікування зазначених хвороб саме закордоном.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 150 Сімейного Кодексу України, ч. 1, ч. 2 ст. 255 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані поважати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, а мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини за вимогами ст. 157 СК України вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального і соціального розвитку.

Як вбачається зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 313 Цивільного Кодексу України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно ст. 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 16, п. 18 «Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» самостійний виїзд за кордон дітей, які не досягли 18-річного віку, здійснюється за нотаріально засвідченою згодою батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

Надання дозволу на необмежений виїзд дитини за кордон без дозволу одного з батьків за рішенням суду законодавством не передбачено та суперечить положенням цього Закону та статтей 141, 153, 157 СК України.

Крім того, ухваливши рішення про надання дозволу на тимчасове багаторазове вивезення за межі України малолітнього ОСОБА_4, суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачкою взагалі не заявлялися така вимога.

Таким чином, колегія суддів вважає, що надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проїзних документів на тимчасове багаторазове вивезення за межі України до території держави Грузія неповнолітнього ОСОБА_4 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 упродовж періоду з 15.02.2018 року до 15.02.2019 року буде суперечити сталому режиму спілкування сина з сім'єю, а батько дитини не буде мати повноцінної змоги брати участь у її вихованні.

Крім того, позивачкою не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що надання такого дозволу необхідне для дитини та найкраще відповідатиме її інтересам.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України як таке, що ухвалене за неповного з'ясування усіх обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) 960, 00 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий : Судді:

Джерело: ЄДРСР 74467438
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку