ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р. справа №873/2/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15.

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О.,суддів Сіваченка І.В.,Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Романченко Г.О., за представника позивача Федоренко В.С., представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №873/2/18 за позовом Добропільської районної державної адміністрації Донецької області до ОСОБА_4 треті особи Приватне акціонерне товариство "Огнеупорнеруд", СТОВ "Торецьке" про відчудження у державну власність з мотивів суспільної необхідності об'єкт нерухомого майна- земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Добропільська районна державна адміністрація звернулась до Донецького апеляційного адміністративного суду з позовною заявою у якій зазначено, що на території Шахівської сільської ради Добропільського району за межами населеного пункту знаходиться земельна ділянка площею 14,63 га кадастровий НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля, що належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_4 на підставі державного акта на права власності на землю серія та номер; НОМЕР_2.

Листом від 15.06.2017 №15/06 до Добропільської районної державної адміністрації звернулось Приватне акціонерне товариство «Огнеупорнеруд» з клопотанням щодо прийняття рішення про викуп вказаної ділянки для суспільних потреб, з подальшим наданням цієї земельної ділянки в оренду ПрАТ "Огнеупорнеруд" (яке має спеціальний дозвіл на користування надрами № 840 від 11.04.1997) та акта про надання

гірничого відводу від 11.05.2017 №3216 під розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних з видобуванням вогнетривких та тугоплавких глин Октябрського родовища.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановленим законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст.147 Земельного кодексу України, підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок,інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі- Закон №1559), органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначеному цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, у т.ч. для таких суспільних потреб: розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин.

Враховуючи, що Добропільською районною державною адміністрацію було замовлено і затверджено містобудівну документацію - детальний план території під розміщення кар'єру по видобуванню вогнетривких та тугоплавких глин Октябрського родовища, погодження місця розташування не вимагається.

Частина 6 статті 4 Закону №1559 передбачає, що примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності здійснюється за умови надання її власнику відповідно іншої рівноцінної земельної ділянки, якщо інше не погоджено з власником відчужуваної земельної ділянки.

Згідно листа відділу Держгеокадастру у Добронільському районі Донецької області вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарської продукції, які могли б бути надані на відшкодування відчуженої земельної ділянки, що перебуває у приватній власності в межах адміністративної території Шахівської сільської ради, відсутні.

Враховуючи наведене, за наслідками розгляду клопотання ПрАТ «Огнеупорнеруд», розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації від 28.08.2017 №319 було прийнято рішення про викуп земельної ділянки площею 14,63 га кадастровий НОМЕР_1 для суспільних потреб у державну власність під розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

На підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розпорядженням голови райдержадміністрації встановлена орієнтована викупна ціна земельної ділянки.

Від відповідача надійшла письмова згода на викуп земельної ділянки з якої вбачається, що відповідач дає згоду на викуп земельної ділянки за іншою ціною - у розмірі 800000,00 грн., яка нічим не обґрунтована.

Відповідач не заперечує проти самого викупу земельної ділянки, але сторони не дійшли згоди щодо розміру ціни викупу в добровільному порядку.

Відповідно до ст.15 Закону №1559, у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до ст.6 Закону №1559, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, щодо її викупу для суспільних потреб звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827 вогнетривка глина, яку видобуває ПрАТ «Огнеунорнеруд», входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

По фронту робіт кар'єрів з видобування корисних копалин, в межах спеціального дозволу на користування надрами та гірничого відводу наданих ПрАТ «Огнеупорнеруд», знаходиться земельна ділянки відповідача.

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено мораторій у т.ч. на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб.

Враховуючи наведене, єдиним шляхом відведення земельної ділянки площею 14,63 га для видобування корисних копалин, є її вилучення (викуп) для суспільних потреб у державну власність в порядку визначеним Законом № 1559, з подальшою передачею в оренду із зміною цільового призначення під землі промисловості.

Без викупу земельної ділянки, розширення кар'єру з видобування корисних копалин та подальша робота підприємства не є можливим.

В обґрунтування доцільності передачі земельної ділянки, позивач зазначив, що тільки у 2016 році ПрАТ «Огнеупорнеруд» сплачено до місцевих бюджетів податків та інших платежів на суму 19 (дев'ятнадцять ) мільйонів гривень з яких 8 мільйонів гривень сплачено до бюджету Добропільського району та 6,5 мільйонів гривень - до бюджету Шахівської сільської ради.

Таким чином, від сплати підприємством відповідних обов'язкових платежів залежить формування бюджетів Шахівської сільської ради та Добропільського району, що свідчить про те, що стабільна та безперебійна робота ПрАТ «Огнеунорнеруд» з видобування корисних копалин відповідає як загальнодержавним інтересам так і інтересам територіальної громади.

Просили примусово відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 14,63 га кадастровий НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 з повним попереднім відшкодуванням вартості земельної ділянки за рахунок коштів Приватного акціонерного товариства «Огнеупорнеруд» у розмірі 586914,20 грн., шляхом перерахування ПрАТ «Огнеупорнеруд» зазначених коштів.

Зобов'язати ОСОБА_4 зазначену земельну ділянку площею 14,63 га кадастровий НОМЕР_1, протягом 5 (п'яти) днів з дня повного попереднього відшкодування вартості земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_4 заперечувала проти вимог позовної заяви. У запереченнях на позовну заяву зазначила, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 14,63 га, яка розташована на території Добропільського району Донецької області (кадастровий № НОМЕР_1) на підставі державного акта на право власності на землю серія та № НОМЕР_2.

Представником Добропільської РДА, разом з представником Приватного акціонерного товариства «Огнеупорруд» 30.08.2017 Відповідачу передано повідомлення про прийняте рішення, щодо викупу належної їй на праві власності земельної ділянки для суспільних потреб, з орієнтовною викупною ціною, згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 11.07.2017, 219450,00 грн.

ОСОБА_4 23.10.2017 на адресу Добропільської РДА направлений лист з наданням згоди на проведення переговорів щодо викупу за умови затвердження викупної ціни у розмірі 800000,00 грн.

Згода власника земельної ділянки, яка міститься в додатках до позову, на проведення переговорів щодо викупу за умови затвердження викупної ціни у розмірі 425000,00 грн. нею не підписувалась та не направлялась на адресу Добропільскої РДА.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону 1559 у разі надання власником (власниками) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, згоди на проведення переговорів щодо умов їх викупу представники органу, який прийняв рішення про їх викуп, після отримання власником (власниками) цих об'єктів інформації (письмового повідомлення) проводять переговори з власником (власниками) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.

Будь-яких подальших дій, направлених на проведення переговорів, стосовно викупу вищевказаної земельної ділянки ані з боку Добропільскої РДА ані з боку ПАТ «Огнеупорруд» не здійснювалось.

На адресу Відповідача 17.02.2018 надійшов лист Добропільської РДА з копією позовної заяви про примусове відчуження вищевказаної земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до ст.41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Згідно ст.15 Закону № 1559 у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:

-об'єктів національної безпеки і оборони;

-лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної

інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних

трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів,

нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів,

необхідних для їх експлуатації;

-об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин

загальнодержавного значення;

-об'єктів природно-заповідного фонду;

-кладовищ.

У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об'єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії.

Відповідач не погоджується з оцінкою земельної ділянки, зокрема з розрахунками збитків та порядку затвердження оцінки земельної ділянки.

Вважає, що в даному випадку на неї розповсюджується п.15 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України, який встановлює мараторій відчуження земельних ділянок які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вважала, що процедура примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності не дотримано. Існує мораторій на примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земель сіськогосподарського призначення.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив на позовну заяву Добропільська райдержадміністрація, зазначає, що з приводу посилання відповідача на те, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки не пройшов державну експертизу землевпорядної документації, відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» встановлено перелік документації які підлягають обов'язковій державній експертизі, до складу яких не входить звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Також, відповідно до ст. 21 Закону України «Про оцінку землі», технічна документація з бонітування грунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Тобто, обов'язкова експертиза звіту про експерту грошову оцінку землі встановлюється у єдиному випадку - у разі продажу земель державної та комунальної власності.

Зазначає, що відповідач письмово погоджувався на викуп земельної ділянки у розмірі 425000,00 грн., а згода на викуп земельної ділянки за 80000,00грн. отримана не була.

Зазначена викупна ціна з боку відповідача нічим не обґрунтована та документально не підтверджена. Посилання відповідача на те, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки не затверджений рішенням Добропільської РДА в порядку передбаченому ст.5 Закону №1559 є необґрунтованим, оскільки зазначена норма не містить вимоги про те, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки повинен затверджуватись відповідним рішенням.

Щодо посилання відповідача про встановлення мораторію на примусове відчуження земельної ділянки, то з аналізу п. 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, убачається, що вилучення (викуп) земельних ділянок для суспільних потреб не підпадає під встановлений мораторій.

Вважають, що позивачем дотримано процедуру викупу земельних ділянок для суспільних потреб, а доводи відповідача не відповідають дійсності, є безпідставними та необгрунтованими.

В поясненнях на відзив ОСОБА_4 на позовну заяву, Приватне акціонерне товариство «Огнеупорнеруд» навело доводи, подібні викладеним Добропільською райдержадміністрацією.

В судовому засіданні представники позивача, відповідача, третьої особи - ПрАТ «Огнеупорруд» надали пояснення тотожні викладеним в позовній заяві, відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, поясненнях на відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи СТОВ «Торецьке» у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд вважає розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилась.

Ухвалою від 12 лютого 2018 року провадження по справі відкрито за загальним позовним провадженням.

Ухвалою від 27 березня 2018 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 18 квітня 2018 року.

24 квітня 2018 року провадження по справі зупинено для примирення до 23 травня 2018 року.

23 травня 2018 року провадження по справі поновлено.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд інстанції приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі державного акта НОМЕР_2 на праві власності належить земельна ділянка, яка знаходиться на території Шахівської сільської ради Добропільського району за межами населеного пункту, площею 14,63 га. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля.

Листом від 15.06.2017 №15/06 до Добропільської районної державної адміністрації звернулось Приватне акціонерне товариство «Огнеупорнеруд» з клопотанням щодо прийняття рішення про викуп вказаної ділянки для суспільних потреб, з подальшим наданням цієї земельної ділянки в оренду ПрАТ "Огнеупорнеруд" (яке має спеціальний дозвіл на користування надрами № 840 від 11.04.1997) та акта про надання

гірничого відводу від 11.05.2017 №3216 під розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних з видобуванням вогнетривких та тугоплавких глин Октябрського родовища.

Добропільською районною державною адміністрацію було замовлено і затверджено містобудівну документацію - детальний план території під розміщення кар'єру по видобуванню вогнетривких та тугоплавких глин Октябрського родовища.

Згідно листа відділу Держгеокадастру у Добронільському районі Донецької області вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарської продукції, які могли б бути надані на відшкодування відчуженої земельної ділянки, що перебуває у приватній власності в межах адміністративної території Шахівської сільської ради, відсутні.

За наслідками розгляду клопотання ПрАТ «Огнеупорнеруд», розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації від 28.08.2017 №319 було прийнято рішення про викуп земельної ділянки площею 14,63 га кадастровий НОМЕР_1 для суспільних потреб у державну власність під розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

На підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розпорядженням голови райдержадміністрації встановлена орієнтована викупна ціна земельної ділянки.

30 серпня 2017 року копія розпорядження голови райдержадміністрації від 28.08.2017 №319 з письмовим повідомленням та планом земельної ділянки була вручена особисто відповідачу під розписку.

Від відповідача надійшла письмова згода на викуп земельної ділянки з якої вбачається, що відповідач дає згоду на викуп земельної ділянки за іншою ціною - у розмірі 800000,00 грн.

Спірним по справі є можливість примусового викупу земельної ділянки у державну власність Добропільською райдержадміністрацією з мотивів суспільної необхідності з метою надання цієї ділянки ПрАТ «Огнеупорруд» для видобування вогнетривкої глини.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановленим законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст.147 Земельного кодексу України, підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

Відповідно до статті 7 Закону №1559, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначеному цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, у т.ч. для таких суспільних потреб: розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин.

Пунктом 4 ст.151 Земельного кодексу України встановлено, що у разі викупу земельних ділянок під об'єкти містобудування, розміщення яких визначено містобудівною або землевпорядною документацією (генеральні плани населених пунктів, проекти детального планування, інша містобудівна документація, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів тощо), погодження місця розташування об'єкта не проводиться.

Частина 6 статті 4 Закону №1559 передбачає, що примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності здійснюється за умови надання її власнику відповідно іншої рівноцінної земельної ділянки, якщо інше не погоджено з власником відчужуваної земельної ділянки.

Відповідач не заперечує проти самого викупу земельної ділянки, але сторони не дійшли згоди щодо розміру ціни викупу в добровільному порядку.

Відповідно до ст.15 Закону №1559, у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до ст.6 Закону №1559, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, щодо її викупу для суспільних потреб звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827 вогнетривка глина, яку видобуває ПрАТ «Огнеунорнеруд», входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

По фронту робіт кар'єрів з видобування корисних копалин, в межах спеціального дозволу на користування надрами та гірничого відводу наданих ПрАТ «Огнеупорнеруд», знаходиться земельна ділянки відповідача.

Суд вважає що ОСОБА_4 безпідставно зазначає про недотримання процедури оцінки земельної ділянки.

Так, відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.

Відповідно до п.3 зазначеної статті, звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відчужуються, підлягають рецензуванню, державній експертизі землевпорядної документації у випадках та в порядку, визначених законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

Статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» встановлено перелік документації які підлягають обов'язковій державній експертизі, до складу яких не входить звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Також, відповідно до ст. 21 Закону України «Про оцінку землі», технічна документація з бонітування грунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Враховуючи наведене суд вважає, що обов'язкова експертиза звіту про експерту грошову оцінку землі встановлюється у єдиному випадку - у разі продажу земель державної та комунальної власності.

Також суд зазначає, що оцінка проводилась з урахуванням всіх складових у тому числі з урахуванням методу капіталізації рентного доходу, який визначає у тому числі втрату доходів власника земельної ділянки (а.с.50 зворот)

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти зазначеного твердження.

Посилання відповідача на те, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки не затверджений рішенням Добропільської РДА в порядку передбаченому ст.5 Закону №1559, є також безпідставною, ст.5 Закону України №1559 не містить вимоги про те, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки повинен затверджуватись відповідним рішенням.

Посилання відповідача про встановлення мораторію на примусове відчуження земельної ділянки суд зазначає, що відповідно до п. 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Враховуючи наведену норму, вилучення (викуп) земельних ділянок для суспільних потреб не підпадає під встановлений мораторій.

Однак, надаючи оцінку правомірності позовних вимог, суд зазначає, що Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод з питання мирного володіння майном, суд зазначає, що стаття 1, першого протоколу Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль, зокрема за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

При цьому Європейський суд з прав людини встановив ряд питань, на які необхідно дати відповідь для того, щоб упевнитися, чи мало місце порушення змістовно визначених прав. Питання, на які потрібно дати відповідь, наступні:

Чи свідчать факти про наявність захищеного права і яка природа цього права?

Чи має місце (або чи передбачається ) втручання в дане право?

Чи відповідає дане втручання закону (передбачене законом)?

Чи переслідує таке втручання легітимну (законну) мету?

Чи є втручання пропорційним легітимній меті (необхідним в демократичному суспільстві)?

Суд по черзі вивчає кожне з цих питань, щоб вирішити, чи призвело певне втручання, якщо воно мало місце, до порушення того чи іншого права за Конвенцією.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, відповідно до державного акту, має право власності на земельну ділянку, тому за умови її примусового викупу існує втручання у це право.

Щодо дотримання принципу «законності», слід зазначити, що національним законодавством передбачено примусове відчуження об'єктів приватної власності а саме, як виняток з мотивів суспільної необхідності. Таке положення закріплено в статті 41 Конституції України, статті 147 Земельного кодексу України, статті 7 Закону №1559,

З наведеного, суд дійшов до висновку, що Державою на законодавчому рівні передбачений викуп земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

Щодо дотримання принципу «легітимності», слід зазначити, що статтею 7 Закону №1559, передбачено, що органи виконавчої влади мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин.

Абзацем 6 частини 1 статті 1 Закону № 1559 передбачено, що суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове

відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу, що позивач обґрунтовуючи позов, посилається на інтереси територіальної громади, які полягають, в тому, що від діяльності ПрАТ «Огнеупорруд» громада отримає набагато більше відрахувань у вигляді податків, які будуть використані на суспільні потреби.

За матеріалами справи вбачається, що земельна ділянка, яка належить приватній особі та використовується у сільськогосподарському виробництві, вилучається з метою передання її в оренду юридичній особі, яка пропонує сплачувати до місцевого бюджету більший розмір податків. При цьому юридична особа ще повинна у майбутньому отримати дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки.

Також видобування корисних копалин має більш короткий строк за терміном, ніж сільськогосподарська діяльність на земельній ділянці. Враховуючи, що розроблення родовищ полягає у підготуванні поверхні землі а саме у видаленні родючого шару, його розкритті (спорудженні траншей), виконанні розкривних робіт (у тому числі відвальних робіт), після такої зміни стану земельної ділянки її родючість втрачається, при таких обставинах, суд вважає сумнівним обґрунтування позивача, яке полягає в тому, що податки отриманні від діяльності пов'язаної з видобуванням корисних копалин є більшими ніж від сільськогосподарської діяльності.

При цьому позивач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів переваг економічної ефективності від надання в оренду земельної ділянки для видобування корисних копалин в порівнянні з використанням земельної ділянки в сільськогосподарській діяльності.

Суд також зазначає, що сплата податків в більших розмірах ніж сплачує інший суб'єкт господарювання не може обґрунтовувати суспільну необхідність, оскільки сплата податків це зобов'язання, яке передбачено Податковим кодексом України. Суб'єкт господарювання ОСОБА_4 також сплачує місцеві податки і тому з мотивів, що інший суб'єкт господарювання можливо буде сплачувати більший розмір податків не може бути підставою позбавлення права власності.

Досліджуючи європейське законодавство, суд зазначає, що незважаючи на різноманіття відповідних правових норм у країнах Європи, консолідуючим елементом, інститутом, який не дозволяє порушити як загальні принципи прав людини, зокрема, права власності, є Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, досліджуючи прецедентні рішення ЄСПЛ, варто відмітити, що серед цілей, для яких, на думку ЄСПЛ, земельна ділянка може бути вилучена з приватної власності для суспільної необхідності, є такі:

1) побудова автомобільного шосе (Grand Duchy of Luxemburg v Berthe Linster, Aloyse Linster and Yvonne Linster). При чому компенсацію надають не лише для власників земель, що вилучені, а й для власників суміжних земельних ділянок, якість та ринкова вартість яких знижується (Ouzounoglou v. Greece);

2) вчинення дій, що можуть позитивно вплинути на таку «чутливу» сферу як захист навколишнього природного середовища, зокрема, формування лісопаркової зони місцевого та загальнодержавного значення. Такі питання можуть вирішуватися у прискореному порядку, оскільки торкаються інтересу суспільства під час захисту навколишнього середовища (Katte Klitsche de la Grange v. Italy);

3) збереження громадського простору, який має бути доступним для всіх, в т.ч. узбережжя морів, океанів тощо (N.A. and others v. Turkey);

4) забезпечення нормального функціонування іноземних дипломатичних місій у державі (Treska Nikolaus v. Albania and Italy);

5) раціоналізація сільського господарства шляхом консолідування землеволодінь, що розташовані по сусідству, що має на меті підвищення продуктивності землі (Hakansson and Sturesson v. Sweden).

Як бачимо, основні підстави відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності переслідують саме інтереси суспільства.

В даному випадку інтереси викупу земельної ділянки полягають в тому, що вона повинна бути передана конкретно іншому суб'єкту господарювання (ПрАТ «Огнекупорруд» для здійснення ним, його статутної діяльності.

При цьому в судовому засіданні представник третьої особи ПрАТ «Огнеупорруд» пояснило, що вогнетривка глина використовується для продажу як для національних так і закордонних споживачів.

На підставі викладеного суд вважає, що в даному випадку викуп земельної ділянки не відповідає легітимній меті яка встановлена національним законодавством.

Крім того, не зважаючи на відсутність суспільного інтересу суд вважає необхідним також надати оцінку пропорційності втручання в приватні інтереси з урахуванням наявності інтересів суспільних.

Так, відповідно до статті 41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності…

Абзац 6 частини 1 статті 1 Закону № 1559 встановлює, що суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове

відчуження земельної ділянки…

Тобто законодавець вказує на винятковість, виключну необхідність вилучення земельної ділянки без згоди її власника в інтересах суспільства.

Слід зауважити, що відповідно інформації з Вікіпедії, в Україні враховується п'ять родовищ вогнетривких глин: П'ятихатське з запасами 16 446 тис. тонн - яке розроблялося Кіровоградським РУ (ВАТ) міністерство промисловості України. Родовища: Девладівське, Новопетрівське, Саксаганське і Первозванівське з сумарними запасами 298 547 тис. т. не розробляються, перебувають у Державному фонді родовищ Держкомгеології України. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вогнетривкі_глини?veaction=edit&secоже =4) за матеріалами: Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. - Д. : Східний видавничий дім, 2004-2013; Будівельне матеріалознавство / За ред. П.В.Кривенко. - К. : Ліра-К, 2012. - 624 с.

Тобто, суд приходить до висновку що наявність родовищ, які не розробляються вказує на те, що відсутня винятковість та виключна необхідність позбавлення ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, оскільки можливі інші місцевості для видобутку вогнетривкої глини.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що в даному випадку позбавлення особу права власності на земельну ділянку на користь іншої особи за умови того, що місцевий бюджет отримає податки від використання корисних копалин більші ніж від сільськогосподарського виробництва є порушенням принципу «необхідності у демократичному суспільстві».

Повний текст рішення складений 01 червня 2018 року.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 14, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-263, 267,295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви Добропільської районної державної адміністрації Донецької області до ОСОБА_4 треті особи Приватне акціонерне товариство "Огнеупорнеруд", СТОВ "Торецьке" у справі №873/2/18 про відчудження у державну власність з мотивів суспільної необхідності об'єкт нерухомого майна- земельну ділянку,- відмовити.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Верховний Суд.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

М.Г.Сухарьок