ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2391/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

учасники справи:

позивач - Акціонерна компанія «Харківобленерго»,

представник - Колесник К.А.,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіст-Інвест»,

представник - Шекера С.В.,

розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіст-Інвест»

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017

у складі колегії суддів: Білоусова Я.О. (головуючий), Пуль О.А., Тарасова І.В.

та на рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2017

у складі судді Прохорова С.А.

у справі за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіст-Інвест»

про визнання недійсним договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій і опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

1. 02.11.2015 між Акціонерною компанією «Харківобленерго» (далі - АК «Харківобленерго», позивач, Первісний кредитор), в особі Заступника начальника фінансового управління Тєлєгіна В.С., який діяв на підставі довіреності від 18.06.2015 № 01-42юр/4503, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіст-Інвест» (далі - ТОВ «Легіст-Інвест», відповідач, Новий кредитор), в особі директора ОСОБА_9, було укладено договір № Л 3283 про відступлення права вимоги (далі - Договір).

2. Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор передає (відступає), а Новий кредитор приймає право вимоги до Боржника - ПАТ «Центренерго» - про сплату боргу в загальній сумі 9 945 000 грн, а Новий кредитор зобов'язується сплатити на користь Первісного кредитора за відступлення права вимоги грошову суму в розмірі 9 945 000 грн.

3. Право вимоги Первісного кредитора до ПАТ «Центренерго» про сплату боргу в загальній сумі 9 945 000 грн виникло на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.10.2015 № 3/44/2-75, за яким Первісному кредитору відступлено право вимоги грошових зобов'язань, утворених внаслідок виконання кредитором - Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» - зобов'язань за договором поруки від 28.10.2003 № 3/5/06/03-2727, що був укладений для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «ДЕК «Центренерго» перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з оплати за природний газ за договором на постачання природного газу від 24.01.2003 № 06/03-97, укладеним між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «ДЕК «Центренерго» (п. 1.2. Договору).

4. Пунктами 1.6., 2.3. Договору передбачено, що Новий кредитор отримує право на вимогу грошових зобов'язань, зазначених в цьому Договорі (пункти 1.1.-1.3. Договору) з моменту підписання між Первісним кредитором та Новим кредитором цього договору та зобов'язується сплатити на користь Первісного кредитора 9 945 000 грн до 31.12.2018.

Обґрунтування позову

5. В липні 2017 року АК «Харківобленерго» звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Легіст-Інвест» про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 02.11.2015 № Л 3283, укладеного між сторонами.

За твердженням позивача заступник начальника фінансового управління Телєгін В.С., діючи на підставі довіреності від 18.06.2015 № 01-42юр/4503, виданої виконуючим обов'язки Голови правління, уклав договір з перевищенням наданих йому повноважень, адже право на укладення відповідного договору є виключним повноваженням Правління АК «Харківобленерго», що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Розгляд справи судами

6. 31.08.2017 рішенням Господарського суду Харківської області, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017, позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги від 02.11.2015 № Л 3283, укладений між сторонами.

Судові рішення мотивовані тим, що рішення Правління позивача, погодженого Наглядовою Радою, яким би передбачалась передача Голові Правління права вчиняти будь-які правочини, розмір яких не перевищує 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності, відсутнє. Відповідно до рішення Правління АК «Харківобленерго» від 20.11.2007 № 42, погодженого Наглядовою Радою Компанії (протокол від 18.12.2007 № 17) з-поміж іншого не передбачена передача Голові Правління згаданих прав на вчинення відповідних правочинів, тобто це є виключною компетенцією Правління позивача як колегіального органу.

Також судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що Договір за своєю правовою природою є договором факторингу, оскільки операції з відступлення клієнтом права саме грошової вимоги за зобов'язаннями боржника, які передбачають передачу фактором за плату в розпорядження клієнта грошових коштів, мають здійснюватися на підставі договору факторингу. ТОВ «Легіст-Інвест» не є фінансовою установою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу, оскільки товариство не включено до Переліку фінансових установ, внесених до Державного реєстру фінансових установ, що підтверджується наданою позивачем копією роздруківки з Державного реєстру фінансових установ та не спростовано відповідачем.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. 12.12.2017 ТОВ «Легіст-Інвест» подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2017 у справі № 922/2391/17 з проханням скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд. Посилання зроблені на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо того, що відповідачу не було відомо про обмеження представника позивача на укладення Договору, а також стосовно подальшого схвалення позивачем спірного правочину. Стверджувалося про порушення положень статті 15 ГПК України з огляду на підсудність справи за місцезнаходженням відповідача через зобов'язання саме відповідача за Договором здійснювати певні дії. Також вказано про неправильне застосування глави 73 ЦК України, оскільки Договір за правовою природою є договором відступлення права вимоги, а не факторингу.

Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу АК «Харківобленерго», посилаючись на правильність застосування судами норм права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

8. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

Стаття 15. Територіальна підсудність справ господарському суду.

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Цивільний кодекс України

Глава 73. ФАКТОРИНГ

Стаття 1077. Поняття договору факторингу

1. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

2. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Стаття 1078. Предмет договору факторингу

1. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

2. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Стаття 1079. Сторони у договорі факторингу

1. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

2. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Стаття 1080. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги

1. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Стаття 1081. Відповідальність клієнта перед фактором

1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

2. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

3. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Стаття 1082. Виконання боржником грошової вимоги факторові

1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

2. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

3. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Стаття 1083. Наступне відступлення права грошової вимоги

1. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

2. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Стаття 1084. Права фактора

1. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

2. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.

Стаття 1085. Зустрічні вимоги боржника

1. Якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

2. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Стаття 1086. Захист прав боржника

1. У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

2. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

10. Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недійсність спірного договору у зв'язку з укладенням його представником позивача з перевищенням наданих повноважень, оскільки виключними повноваженнями щодо укладення такого роду договорів володіло Правління позивача як колегіальний орган.

11. Доводи касаційної скарги про невірне визначення судом апеляційної інстанції правової природи Договору колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

12. Судами встановлено, що згідно умов Договору первісний кредитор (АК «Харківобленерго») передає (відступає), а новий кредитор (ТОВ «Легіст-Інвест») приймає право вимоги до боржника - ПАТ «Центренерго» - про сплату боргу в загальній сумі 9 945 000 грн, а новий кредитор зобов'язується сплатити на користь первісного кредитора за відступлення права вимоги грошову суму в розмірі 9 945 000 грн. Тобто, на переконання суду, за умовами Договору фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника).

13. Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги врегульовано главою 73 ЦК України.

14. Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

15. За вимогами статті 1079 ЦК України такий договір може укладатися лише банком або фінансовою установою.

Суд зазначає, що якщо така законодавча вимога не дотримана, то такий договір може бути визнаний недійсним.

16. Системний аналіз положень глави 73 ЦК України дає підстави для висновку, що Договір за своєю правовою природою є договором факторингу, оскільки операції з відступлення клієнтом права саме грошової вимоги за зобов'язаннями боржника, які передбачають передачу фактором за плату в розпорядження клієнта грошових коштів, мають здійснюватися на підставі договору факторингу.

17. Оскільки ТОВ «Легіст-Інвест» не є фінансовою установою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу, так як вказане товариство не включено до Переліку фінансових установ, внесених до Державного реєстру фінансових установ, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Договір укладено з боку ТОВ «Легіст-Інвест» з порушенням вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що є самостійною підставою для визнання Договору недійсним.

18. Посилання скаржника на порушення положень статті 15 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) є безпідставним, оскільки згідно змісту спірного правочину обидві сторони мають визначені договором зобов'язання: позивач - відступити право вимоги, передати необхідні документи тощо, а відповідач - прийняти документи, сплатити кошти.

Тому за правилами частини першої статті 15 ГПК України позивач мав право вибору щодо звернення з позовом за місцезнаходженням як позивача, так і відповідача за спірним договором.

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Тому судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, щодо того, що відповідачу не було відомо про обмеження представника позивача на укладення Договору, а також стосовно подальшого схвалення позивачем спірного правочину, оскільки це призведе встановлення нових обставин та переоцінки доказів, тобто до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.

21. Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про недійсність Договору.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Таким чином, оскільки оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіст-Інвест» і про залишення без змін постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2017.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіст-Інвест» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2017 у справі № 922/2391/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк