Справа № 456/1181/15-к Головуючий у 1 інстанції: Гулкевич О.В.
Провадження № 11-кп/783/1266/17 Доповідач: Романюк М. Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2018 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Романюка М.Ф.
суддів Галапаца І.І., Березюка О.Г.
при секретарях Кубішин І.В., Стойко Р.З.
розглянувши кримінальне провадження про обвинувачення :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Козьова Сколівського району Львівської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
ч.2 ст.191 КК України,
за участю прокурів Свореня І.М., Смілевського М.Л.
обвинуваченого ОСОБА_1
захисника Копняка А.М.
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Копняка А.М на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року,-
в с т а н о в и л а :
цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації матеріальну шкоду в розмірі 67 501 грн.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він, працюючи відповідно до наказу №5 о/с з 10.08.2007р. по 10.08.2012р. директором ТзОВ «Стрийське АТП», будучи розпорядником коштів товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, в 1-у півріччі 2009р. незаконно отримав та розтратив кошти в сумі 67 501 грн. Так, будучи директором ТзОВ «Стрийське АТП», яке не було правонаступником ВАТ «Стрийське АТП-14609», що підтверджується статутом підприємства, ОСОБА_1 отримав з державного бюджету кошти субвенції по заборгованості перед ВАТ «Стрийське АТП-14609» за 2008 рік в сумі 67 501 грн. відповідно до договору №1 від 14.01.2009р. про надання послуг та фінансування перевезення пасажирів пільгових категорій громадським автомобільним транспортом по Стрийському району Львівської області, які в подальшому привласнив та розтратив на потреби господарської діяльності товариства, чим спричинив збитки Управлінню праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації на вказану суму.
Не погоджуючись із даним вироком, адвокат Копняк А.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та закрити кримінальне провадження.
На переконання апелянта, в даному кримінальному провадженні жодна з обставин, яка підлягає доказуванню як досудовим, так і судовим слідством не доведена. У вироку не вказано, час, місце та спосіб вчинення злочину, таким чином жодна з трьох обов'язкових обставин, які підлягають обов'язковому доказуванню, досудовим слідством та судом не доведено та не встановлено.
На думку апелянта, кваліфікація діянь ОСОБА_1 за ч.2 ст.191 КК України є невірною, і окрім цього, на момент затвердження обвинувального акта та ухвалення вироку строки притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності закінчилися, але останній не був звільнений від кримінальної відповідальності і у вироку такої можливості не зазначено.
Ухвалений вирок ґрунтується на припущеннях та прийнятий без доведення винуватості особи та підтвердження події вчинення кримінального правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, адвоката та обвинуваченого на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурорів, які вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали судового та кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим, тобто ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України та вмотивованим, тобто таким, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги захисника Копняка А.М. про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.191 КК України, є безпідставними.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, місцевий суд дійшов висновку, що вина останнього в повній мірі доводиться показаннями свідків, даними ними в ході судового розгляду справи та іншими матеріалами кримінального провадження.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Так, вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.191 КК України доведена в суді першої інстанці, зокрема показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Крім того, як вбачається із ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.11.2014р. у справі № 456/4044/14-к, провадження № 1-кп/456/295/2014, яка набрала законної сили, та має преюдиціальне значення стосовно обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, яка в 2009 році, будучи службовою особою, провела розрахунки до звітів про нарахування кредиторської заборгованості за перевезення пасажирів пільгових категорій перед ВАТ «Стрийське АТП-14609» в сумі 154 701 грн. за 2008 рік. Однак, в подальшому, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, всупереч інтересам служби та вимогам ст.102 Бюджетного кодексу України, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з використання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р. 67 501 грн. коштів державної субвенції безпідставно облікувала як кредиторську заборгованість Управління перед ТзОВ «Стрийське АТП», з яким у 2008р. угода на перевезення пасажирів пільгових категорій не укладалась.
Безпідставно проведені розрахунки ОСОБА_9 в 2009р. подала на підпис начальнику Управління праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації ОСОБА_10, після чого до відділення державного казначейства у Стрийському районі Львівської області, що послужило підставою для подальшого перерахунку коштів в сумі 67 501 грн. на рахунок ТзОВ «Стрийське АТП», що в 250 разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим спричинила тяжкі наслідки державним інтересам в особі Управління праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації.
Також, як вбачається з висновку № 1001 судово-економічної експертизи по кримінальній справі №144-0520, який складений 01.06.2012р. ЛНДІСЕ (ст.8) Управлінням праці та соціального захисту населення надано довідки №4/10-473 від 14.03.2012р. та №4/10-661 від 09.04.2012р. Згідно з довідкою №4/10-473 від 14.03.2012р. «кредиторська заборгованість з компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 154 701,00 грн., яка утворилась перед ВАТ «Стрийське АТП-14609» станом на 01.01.2009 року, була погашена в сумі 87 200,00 грн. у січні-березні 2009 року згідно розподілів виділених бюджетних асигнувань №1 від 30.01.09р. (28100,00 грн.) та №2 від 27.02.09р. (59100,00 грн.) ... Решта заборгованості в сумі 67 501 грн. проплачена ТзОВ «Стрийське АТП», з яким укладено у 2009 році договір про надання послуг та фінансування по перевезенню пасажирів пільгових категорій, який 27.03.2009р. відкрив рахунок в Держказначействі і вважався правонаступником ВАТ «Стрийське АТП-14609»...»
Поряд з цим у довідці №4/10-661 від 09.04.2012р. визначено порядок погашення Управлінням праці та соціального захисту населення кредиторської заборгованості перед ВАТ «Стрийське АТП-14609», а саме: «заборгованість за перевезення пільгових категорій громадян, яка виникла на 01.01.2009р. перед ВАТ «Стрийське АТП-14609» в сумі 154701,01 грн. погашалася у 2009 році відповідно до поданих розрахунків за листопад - 52925,00 грн. (часткове нарахування); за грудень - 34275,00 грн. (часткове нарахування). Решта заборгованості в сумі 67 501 грн. (часткове нарахування за грудень) була приплачена ТзОВ «Стрийське АТП», з яким укладено у 2009 році договір про надання послуг та фінансування по перевезенню пасажирів пільгових категорій, який 27.03.2009р. відкрив рахунок в Держказначействі і вважався правонаступником ВАТ «Стрийське АТП-14609».
На підставі наведеного, згідно вищевказаних довідок, кредиторська заборгованість в сумі 154 701,00 грн. виникла перед ВАТ «Стрийське АТП-14609» за листопад і грудень 2008р. Частину заборгованості в сумі 87 200,00 грн. (за листопад і частково за грудень 2008р.) Управлінням праці та соціального захисту населення було перераховано для ВАТ «Стрийське АТП-14609» згідно відповідних розподілів виділених бюджетних асигнувань. Решту заборгованості в сумі 67501,00 грн. (частково за грудень 2008р.) Управлінням праці та соціального захисту населення було перераховано для ТзОВ «Стрийське АТП», яке гідно довідок вважалося правонаступником ВАТ «Стрийське АТП-14609».
Однак, згідно з довідкою, виданою ОСОБА_11 - директором ТзОВ «Стрийське АТП», останнє не є правонаступником ВАТ «Стрийське АТП-1609».
Таким чином доводи апеляційної скарги захисника Копняка А.М. про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, оскільки відсутні ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони, необхідність закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, є безпідставними і не приймаються до уваги.
Також необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Вирок суду обґрунтовано лише доказами, дослідженими під час судового розгляду, жодних суперечностей в таких не має. При цьому висновок суду про винуватість ОСОБА_1 зроблено після їх оцінки та належної перевірки фактичних обставин кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.94 КПК України всебічно, повно та об'єктивно дослідив докази у справі та ухвалив мотивоване рішення. Колегія суддів повністю погоджується із мотивами суду першої інстанції, через що не знаходить підстав для скасування вироку суду першої інстанції
Слід зазначити, що захисник незважаючи на те, що у своїй апеляційній скарзі вказує на безпідставність та незаконність визнання обвинуваченого винним, проте при цьому у відповідності до ч.3 ст.404 КПК України, не порушив в судовому засіданні перед апеляційним судом питання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, або про дослідження доказів, які не досліджувались судом першої інстанції,- через що колегія суддів приходить до висновку, що захисник повністю погодився із встановленими обставинами та доказами, дослідженими судом першої інстанції.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнули б за собою скасування чи зміну вироку, про що порушуються питання в апеляційній скарзі не встановлено.
На підставі аналізу всіх представлених у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 та вірно кваліфікував йог діяння за ч.2 ст.191 КК України.
Разом з цим, заслуговують увагу доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до ОСОБА_1 ст.49 КК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74, КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу, зокрема, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 визнано винним та засуджено, зокрема, за злочини, передбачені ч.2 ст. 191 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та з дня вчинення злочину минуло 5 років.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постановлений по справі вирок є законним та обґрунтованим, проте у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 підлягає звільненню від покарання призначеного вказаним вироком, оскільки минув строк притягнення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
апеляційну скаргу адвоката Копняка Анатолія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 - задоволити частково.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду України на протязі трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді
