ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 р. м. Харків

Справа № 816/1523/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Зеленського В.В. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання - Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2017р. ( суддя Довгопол М.В., м. Полтава) по справі № 816/1523/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря" (надалі - позивач, ТОВ "Зоря" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головне управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01 серпня 2017 року № 0007461404, № 0007471401, № 0007481402, № 0007491402, № 0009881312, № 0009891312, № 0009871312.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2017р. було задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (ідентифікаційний код 02971386, місцезнаходження вул. Короленка, 2, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200) до Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639, місцезнаходження вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0007471401 від 01 серпня 2017 року, № 0009891312 від 01 серпня 2017 року, № 0009871312 від 01 серпня 2017 року, № 0009881312 від 01 серпня 2017 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0007461404 від 01 серпня 2017 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" штрафних санкцій в розмірі 7 122,77 грн (сім тисяч сто двадцять дві гривні сімдесят сім копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовитилено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639, місцезнаходження вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (ідентифікаційний код 02971386, місцезнаходження вул. Короленка, 2, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1421,34 грн. (одна тисячі чотириста двадцять одна гривня тридцять чотири копійки).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з цим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 22 травня 2017 року по 04 липня 2017 року фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Зоря" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 липня 2017 року № 949/16-31-14-01-10/02971386 (надалі по тексту - акт перевірки) / а.с. 30- 73, т.1/.

Підстави та порядок перевірки позивачем не оскаржуються.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Зоря":

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну на суму 62761 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 62761 грн;

- пп. «е» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року, пп.2.11 п.2, пп. 3.1., пп. 3.2 п.3, пп.7.39, пп.7.41, п.7 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3644,66 грн, в тому числі: за травень 2015 року - 122,07 грн; за липень 2015 року - 2699,85 грн; жовтень 2015 року - 234,58 грн; за листопад 2015 року - 262,84 грн; за січень 2016 року - 325,32 грн;

- пп. 129.1.3, п. 129.1 ст.129, пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України N2755-VI від 2 грудня 2010 року, в результаті чого нарахована пеня по податку на доходи фізичних осіб;

- пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп.164.2.11, п.164.2 ст.164, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України N2755-VI від 2 грудня 2010 року, в результаті чого встановлено заниження військового збору у загальній сумі 359,04 грн, в тому числі: за травень 2015 року - 12,21 грн; за липень 2015 року - 269,98 грн; за жовтень 2015 року - 23,46 грн; за листопад 2015 року - 26,28 грн. ; за січень 2016 року - 27,11 грн;

- пп. 129.1.3, п. 129.1 ст.129, пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України N2755-VI від 2 грудня 2010 року, в результаті чого нарахована пеня по військовому збору;

- пп. « б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України N2755-VI від 2 грудня 2010 року та Порядку заповнення податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (за формою 1ДФ), затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 за № 228/25005, в результаті подання Податкових розрахунків за формою 1-ДФ не у повному обсязі та не з достовірними даними;

- п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, в результаті чого встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 6449,75 грн;

- п. 2.11, 7.37, 7.38 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, в результаті чого встановлено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на суму 2726,66 грн;

- статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні зовнішньоекономічних контрактів:

1) експортного контракту № 02-2014 від 27.03.2014, укладеного з нерезидентом, ЖСК «ОРБИТА» Азербайджанська Республіка - стосовно несвоєчасного надходження валютної виручки від нерезидента в сумі 2195,77 дол. США/59704,87 грн на 320 днів (за період з 16.02.2016 по 31.12.2016). Згідно акту позапланової виїзної документальної перевірки № 73/16-31-14-02-08/02971386 з питань дотримання валютного законодавства за період з 27.03.2014 по 15.02.2016, донараховано пені за порушення термінів розрахунків по даному контракту у сумі 15918,88 грн (за період з 03.11.2015 по 15.02.2016), яка сплачена до Державного бюджету України в повному обсязі;

2) експортного контракту №01-2016 від 05 лютого 2016 року, укладеного з нерезидентом, компанією Societe "OLYMPE BOIS", Франція - стосовно несвоєчасного надходження валютної виручки у сумі 855,00 євро/24301,33 грн на 171 день (за період з 14.07.2016 по 31.12.2016);

3) експортного контракту №3-2015 від 06.02.2015, укладеного з нерезидентом Компанією «ALFAMETALL", LLC, Азербайджан - стосовно несвоєчасного надходження валютної виручки у сумі 34,67 дол. США/797,19 грн на 154 дні (за період з 02.06.2015 по 02.11.2015);

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у зв'язку з тим, що:

1) станом на 01.01.2016 ТОВ «Зоря» не подавало до Кременчуцької ОДПІ ГУДФС у Полтавській області та Управління Нацбанку декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами та в розділі 3 пункт 5 не відобразило дебіторську заборгованість у сумі 2195,77 дол. США по експортному контракту № 02-2014 від 27.03.2014, укладеному з нерезидентом, ЖСК «ОРБИТА» Азербайджанська Республіка (Актом позапланової виїзної документальної перевірки № 73/16-31-14-02-08/02971386, проведеної у зв'язку з надходженням повідомлення уповноваженого банку, донараховано штрафних санкцій у розмірі 170 грн, які сплачені до Державного бюджету в повному обсязі);

2) станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016 ТОВ «Зоря» подавало до Кременчуцької ОДПІ ГУДФС у Полтавській області та Управління Нацбанку декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами та в розділі 3 пункт 5 не достовірно відобразило дебіторську заборгованість у сумі 2195,77 дол. США по експортному контракту № 02-2014 від 27.03.2014, укладеного з нерезидентом, ЖСК «ОРБИТА» Азербайджанська Республіка.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 серпня 2017 року:

- № 0007461404, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативного регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 7131,42 грн /а.с. 14, т.1/;

- № 0007471401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 78451,25 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 62761 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 15690,25 грн /а.с. 16, т.1/;

- № 0007481402, яким позивачу визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 47009,04 грн /а.с. 18, т.1/;

- № 0007491402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн /а.с. 20, т. 1/;

- № 0009881312, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати, в розмірі 510 грн /а.с.22, т.1/;

- № 0009891312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у розмірі 681,47 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 359,04 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 89,76 грн та пеня - 232,67 грн /а.с. 23, т.1/;

- № 0009871312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7990,44 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 3644,66 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1997,51 грн та пеня - 2348,27 грн /а.с. 24, т.1/.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 01.08.2017 № 0007471401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 78451,25 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 62761 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 15690,25 грн, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0009871312 від 01 серпня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7990,44 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 3644,66 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1997,51 грн та пеня - 2348,27 грн., податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0009891312 від 01 серпня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у розмірі 681,47 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 359,04 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 89,76 грн та пеня - 232,67 грн,податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0009881312 від 01 серпня 2017 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати, в розмірі 510 грн., податкове повідомлення-рішення № 0007461404 від 01 серпня 2017 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7122,77 грн, є необґрунтованими, тобто прийнятими без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0007471401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 78451,25 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 62761 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 15690,25 грн, колегія судів зазначає.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Зоря» (кредитор) та ТОВ «Лакорт» (підприємство) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 01.01.2009 /а.с. 119, т.1/, відповідно до умов якого Кредитор протягом року надає Підприємству поворотну фінансову допомогу для поповнення обігових коштів у розмірі 420000 грн на термін до 31 грудня 2010 року, на умовах, викладених у даному договорі (пункт 1.1. Договору). За цим Договором проценти не нараховуються і не сплачуються (пункт 2.2. Договору). Згідно із пунктом 2.3. Договору Підприємство зобов'язане повернути суму поворотної фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення її частини) в останній день строку, встановленого в п. 1.1. цього договору.

Додатковою угодою про внесення змін до договору про надання фінансової допомоги від 01.01.2009, підписаною сторонами договору 30 грудня 2010 року, викладено пункт 1.1. Договору про надання фінансової допомоги від 01.01.2009 у наступній редакції : «Кредитор протягом двох років надає Підприємству поворотну фінансову допомогу для поповнення обігових коштів в розмірі 420000 грн (чотириста двадцять тисяч гривень) на термін до 30 листопада 2013 року, на умовах, викладених у даному договорі» /а.с. 120, т. 1/.

Також, між ТОВ «Лакорт» (кредитор) та ТОВ «Зоря» (підприємство) укладено договір про надання поворотної допомоги від 01.09.2009, за умовами якого ТОВ «Лакорт» (кредитор) протягом року надає ТОВ «Зоря» (підприємству) поворотну фінансову допомогу для поповнення обігових коштів в розмірі 500 000 грн на термін до 31 грудня 2010 року на умовах, викладених в даному договорі (пункт 1.1. договору). Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору за цим Договором проценти не нараховуються і не сплачуються, Підприємство зобов'язане повернути суму поворотної фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення її частини) в останній день строку, встановленого в п. 1.1. цього договору. Згідно із пунктом 5.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2010 року, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань /а.с. 221, т. 1/. За змістом додаткової угоди про внесення змін до договору про надання фінансової допомоги від 01.01.2009, підписаної сторонами договору 30 грудня 2010 року, викладено пункт 5.1. Договору про надання фінансової допомоги від 01.01.2009 у наступній редакції: «даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань».

Взаємовідносини із ТОВ «Лакорт» щодо надання (отримання) поворотної фінансової допомоги відображено позивачем на бухгалтерському рахунку 685.1 /а.с. 130 -134, т. 2/.

Станом на 01.12.2013 по рахунку 6851 рахувалася дебіторська заборгованість ТОВ «Лакорт» в сумі 368 673 грн , яка 31.12.2016 була списана як безнадійна заборгованість (по Дт рахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» з Кт 685.1 «Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами»), що зафіксовано в акті перевірки та підтверджується карткою рахунку 685.1 /а.с. 207 т.1/.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що списана заборгованість віднесена до складу інших операційних витрат рядка 2180 Звіту про фінансові результати та вплинула на зменшення показників у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» /а.с. 96 - 98 т. 2/.

Так, за змістом підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Зоря» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, в якій відображено дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, в розмірі 13674091 грн (тобто менше 20 млн. грн.) зазначило про прийняте рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування /а.с. 96 - 97, т. 2/.

За таких обставин посилання контролюючого органу на порушення ТОВ «Зоря» п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст.139 Податкового кодексу України, за змістом якого фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів, є безпідставним, оскільки положення статті 139 Податкового кодексу України стосуються різниць, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), тоді як позивачем об'єкт оподаткування за 2016 рік визначено без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) відповідно до приписів підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, про що зазначено у податковій звітності.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві

юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868 (надалі - НП(с)БО 1) фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Згідно із пунктом 8 розділу ІІ НП(с)БО 1 у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

При цьому за визначенням термінів, які містяться у пункті 3 розділу І НП(с)БО 1 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

У відповідності до пунктів 6 -7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 (надалі - П(с)БО 16) витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 20 П(с)БО 16 встановлено, що до інших операційних витрат включаються, зокрема, сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.

За приписами абзацу а) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а саме, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Нормами Податкового кодексу України не врегульовано поняття та порядок обчислення строку позовної давності, відтак підлягають застосуванню відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із приписами статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261).

Аналіз наведених положень Цивільного кодексу України свідчить про те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який за загальним правилом складає 3 роки.

За таких обставин твердження контролюючого органу в акті перевірки та відповідача у письмових запереченнях про те, що під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку пп. а) пп. 14.1.11. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків, є безпідставним та не ґрунтується на нормах податкового і цивільного законодавства.

Натомість в розумінні абзацу а) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю, незалежно від того, чи здійснювалися заходи її стягнення.

Судом першої інстанції було встановлено, що 31.12.2016 позивачем списано дебіторську заборгованість ТОВ «Лакорт» за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 01.01.2009 з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2010 в сумі 368 673 грн (по Дт рахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» з Кт 685.1 «Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами»).

За визначенням підпункту 14.1.257. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Враховуючи те, що у договорі від 01.01.2009 між ТОВ «Лакорт» і позивачем було обумовлено, що проценти за цим договором не нараховуються і не сплачуються, суми коштів, надані позивачем ТОВ «Лакорт», відносилися до поворотної фінансової допомоги.

Також за умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.01.2009 між ТОВ «Зоря» (кредитор) і ТОВ «Лакорт» (підприємство), та додаткової угоди до нього від 30.12.2010 /а.с. 119 - 120, т.1/, ТОВ «Лакорт» було зобов'язане повернути суму поворотної фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення її частини) 30 листопада 2013 року.

Таким чином в силу положень статті 257, частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо стягнення заборгованості ТОВ «Лакорт» розпочався 1 грудня 2013 року та сплинув 1 грудня 2016 року. Обставин, які свідчили б про переривання такого строку позовної давності, відповідачем під час перевірки не встановлено та в ході розгляду справи не доведено.

Беручи до уваги те, що станом на 01.12.2013 по рахунку 6851 позивача рахувалася дебіторська заборгованість ТОВ «Лакорт» в сумі 368 673 грн, яка станом на 31.12.2016 не була погашена, суд приходить до висновку, що наведена заборгованість відповідала ознакам безнадійної дебіторської заборгованості, визначеним пп. а) пп. 14.1.11. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності, визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018 (надалі - П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

За змістом пункту 4 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

Пунктом 5 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» визначено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Відповідно до пункту 7 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат (пункт 10 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

Згідно із пунктом 11 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

З аналізу наведених норм П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» вбачається, що для дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом (до якого відноситься поворотна фінансова допомога), створення резерву сумнівних боргів є обов'язковим, і виключення такої безнадійної дебіторської заборгованості з активів повинно здійснюватися з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів.

ТОВ «Зоря» відносно заборгованості ТОВ «Лакорт» в сумі 368 673 грн резерв сумнівних боргів не створено, відтак і безнадійну дебіторську заборгованість списано без одночасного зменшення величини резерву сумнівних боргів, що визнано позивачем у позовній заяві та в ході розгляду справи, а також не заперечується відповідачем. Отже, списання безнадійної дебіторської заборгованості позивачем здійснено без дотримання відповідних вимог П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Водночас, пунктом 11 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» передбачено, що у разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати, тобто визнається можливість списання безнадійної заборгованості понад резерв сумнівних боргів.

Також за визначенням термінів статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (в редакції на час спірних правовідносин) активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

У свою чергу витрати визначаються як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) (пункт 3 розділу І НП(с)БО 1)

Заборгованість, визнана безнадійною, перестає відповідати критерію визнання активів у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки перехід дебіторської заборгованості до категорії безнадійної означає вибуття активу, яке призводить до зменшення власного капіталу, що, безумовно, спричиняє визнання витрат у бухгалтерському обліку.

Причому, як і у випадку зі списанням безнадійної заборгованості понад резерв сумнівних боргів, вбачається, що відображаються такі витрати в складі інших операційних (субрахунок 944), що і здійснено позивачем.

На підставі вищевикладеного, колегія судів робить висновок, що ТОВ «Зоря» згідно із нормами податкового законодавства мало право віднести до складу інших операційних витрат (рядок 2180 Звіту про фінансові результати) безнадійну заборгованість ТОВ «Лакорт» в сумі 368673 грн та, відповідно, зменшити показників у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, незважаючи на те, що резерв сумнівних боргів за вказаною заборгованістю не створювався.

Натомість висновок контролюючого органу і заперечення відповідача проти позову у тій частині, що право збільшити суму витрат на списану суму заборгованості позивач мав лише після створення резерву сумнівних боргів або після здійснення заходів щодо її стягнення, не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України та законодавства, що регулює порядок бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Таким чином, в ході розгляду справи відповідачем не доведено належними і достатніми доказами, що ТОВ «Зоря» порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну на суму 62761 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 62761 грн., а тому і збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств є необґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0009871312 від 01 серпня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7990,44 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 3644,66 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1997,51 грн та пеня - 2348,27 грн /а.с. 24, т.1/, колегія судів зазначає.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Перевальський торговий дім» (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди машин № 2/1 - 14ам від 02.01.2014, за умовами якого передано в оренду екскаватор JCB JS160W реєстраційний номер ВВ00730 та екскаватор - навантажувач JCB 4 CX SITEMASTER, реєстраційний номер 10331ВВ /а.с.122 - 123, т.1/. Актом приймання - передачі машин від 02.01.2014 підтверджено факт приймання-передачі екскаваторів /а.с. 124, т.1/.

Листом від 17.08.2015 за вих. № 17/8-15 ТОВ «Перевальський торговий дім» звернувся до позивача із проханням здійснити оплату за телекомунікаційні послуги згідно рахунку № 1634255510 від 31.07.2015 за липень 2017 року ПрАТ «МТС Україна» у розмірі 13 841,85 грн в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Зоря» перед ТОВ «Перевальський торговий дім» за договором оренди машин № 2/1-14ам від 02.01.2014 /а.с. 125 т.1/.

Рахунок ПрАТ «МТС Україна» № 1634255510 від 31.07.2015 на суму 13 841,85 грн /а.с. 121 т. 1/ позивачем оплачено за ТОВ «Перевальський торговий дім» 18.08.2015 року, про що свідчить банківська виписка /а.с. 126 т.1/.

Актом звірки розрахунків від 31.07.2015 між позивачем та ТОВ «Перевальський торговий дім» підтверджено наявність заборгованості у позивача у розмірі 57 500 грн /а.с. 125 т. 2/, а актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.08.2015 сторонами засвідчено зарахування вимог за зобов'язаннями, внаслідок чого заборгованість позивача частково припинена і склала 43 658,15 грн (57 500 - 13 841,85) /а.с. 124 т. 2/.

На запит податкового органу № 1 від 07.06.2017 під час перевірки /а.с. 225 т. 1/, ТОВ «Зоря» надало лист від 08.06.2017 за вих. № 82, в якому товариство повідомило, що послугами телекомунікаційного зв'язку, які надавалися ПрАТ «МТС Україна» ТОВ «Перевальський торговий дім», які сплачені ТОВ «Зоря» в рахунок погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ «Перевальський торговий дім», користувалися посадові особи вказаного підприємства, а саме: директор ОСОБА_2 та головний бухгалтер ОСОБА_3 /а.с. 226 т. 1/.

Перевіряючи правомірність висновку контролюючого органу та обґрунтованість доводів відповідача про те, що кошти, перераховані за послуги мобільного зв'язку за фізичних осіб, які не є працівниками ТОВ «Зоря», є додатковим благом зазначених фізичних осіб, а тому ТОВ «Зоря» повинно було утримати податок з доходів фізичних осіб, колегія судів зазначає.

Правовідносини стосовно справляння податку з доходів фізичних осіб регулюються розділом IV Податкового кодексу України «Податок з доходів фізичних осіб».

За змістом пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Підпунктом 14.1.180. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

За приписами підпункту 168.1.1.пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із положеннями пунктів 171.1., 171.2. статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.48. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом;

Відповідно до підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Єдиним документом, на підставі якого контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Зоря» є податковим агентом відносно доходу, наданого посадовим особам ТОВ «Перевальський торговий дім» - ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вигляді додаткового блага (користування послугами телекомунікаційного зв'язку), були письмові пояснення ТОВ «Зоря» від 08.06.2017 за вих. № 82.

Водночас у вказаних поясненнях товариство не зазначило, з яких джерел ним отримано інформацію про те, що послугами телекомунікаційного зв'язку, які надавалися ПрАТ «МТС Україна» ТОВ «Перевальський торговий дім», які сплачені ТОВ «Зоря» в рахунок погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ «Перевальський торговий дім», користувалися саме посадові особи вказаного підприємства, а саме: директор ОСОБА_2 та головний бухгалтер ОСОБА_3. Також до пояснень не було надано жодних документів на підтвердження наведених обставин (роздруківки телефонних розмов, перелік працівників ТОВ «Перевальський торговий дім», які користуються послугами зв'язку, тощо). Разом з тим контролюючим органом за відсутності документального підтвердження в акті перевірки констатовано, що послугами мобільного зв'язку користувалися саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Також у зазначених поясненнях товариством не наведено, в якій частині відповідними послугами користувалися вказані особи, натомість в акті перевірки без будь-яких на те підстав зроблено висновок, що сума послуг із роумінгу, якими користувався ОСОБА_2 склала 6920,93 грн, а якими користувалася ОСОБА_3 - 6920,93 грн.

При цьому у рахунку ПрАТ «МТС Україна» № 1634255510 від 31.07.2015 на загальну суму 13 841,85 грн вартість послуг міжнародного роумінгу склала всього 6664,82 грн. (без ПДВ і збору в ПФУ).

Крім того, контролюючим органом не враховано, що позивачем кошти сплачувалися не безпосередньо за фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а згідно із рахунком ПрАТ «МТС Україна», виставленим Товариству з обмеженою відповідальністю «Перевальський торговий дім», і в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Перевальський торговий дім» за договором оренди машин.

Отже, висновок контролюючого органу та доводи відповідача про те, що ТОВ «Зоря» перераховано кошти за послуги мобільного зв'язку, які є додатковим благом фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому ТОВ «Зоря» занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 2 442,68 грн внаслідок не утримання податку з доходів таких фізичних осіб, не підтверджений документально та є необґрунтованими.

Відносно висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб з сум витрачених коштів, виданих на господарські потреби працівникам, які документально не підтверджені, на суму 1201,98 грн., колегія судів зазначає.

В акті перевірки встановлено, що до звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, додано документи, що не в повному обсязі підтверджують витрату готівкових коштів підприємства, на загальну суму 6449,75 грн, а тому такі кошти, видані під звіт, згідно із пп. 14.1.47 п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України є додатковим благом осіб, податковим агентом відносно яких відповідно до пп. 170.9.1. п. 170.9. статті 170 Податкового кодексу України є позивач. Відповідне порушення стосувалося коштів, виданих ТОВ «Зоря» під звіт ОСОБА_4, до авансових звітів якої додано квитанції ДП Укрпошта.

Так, матеріалами справи підтверджено, що гр. ОСОБА_4 складено звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: № ЗТ-0000006 від 20.05.2015, № ЗТ-0000007 від 06.07.2015, ЗТ-0000009 від 02.10.2015, ЗТ-0000013 від 30.11.2015, ЗТ-0000001 від 06.01.2016, ЗТ-0000002 від 13.01.2016, /а.с. 127 - 132 т. 1/, до яких в якості підтверджуючих документів, крім інших документів, додано квитанції ДП Укрпошта щодо грошового переказу аліментів та коштів за оплату послуг поштового зв'язку на загальну суму 6449,75 грн /а.с. 108 - 116, т. 2/, які надавалися позивачем на перевірку.

Із змісту звітів та квитанцій ДП Укрпошта вбачається, що кошти на загальну суму 6449,75 грн підзвітною особою використано шляхом їх переказу через відділення поштового зв'язку адресату ОСОБА_10, якій, за твердженням позивача, таким чином виплачуються аліменти, а також для оплати послуг поштового зв'язку.

Відповідно до підпункту 164.2.11. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

У свою чергу згідно із підпунктом 165.1.11. пункту 165.1. статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

За приписами підпункту 170.9.2. пункту 170.9. статті 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Підпунктом б) підпункту 170.9.1. пункту 170.9. статті 170 Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Аналіз наведених норм свідчить, що кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника податку, водночас сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки (до закінчення п'ятого банківського дня), включаються до оподатковуваного доходу, і податковим агентом платника податку під час оподаткування такої суми є особа, що її видала.

За визначенням термінів у пункті 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320 (надалі - Положення про ведення касових операцій) касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Згідно із пунктами 3.1., 3.2. Положення про ведення касових операцій касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про ведення касових операцій розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Аналогічне визначення розрахункового документа міститься і у статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95-ВР ).

За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Частиною 1 статті 5 Закону № 265/95-ВР передбачено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

При цьому за визначенням статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах доходів і зборів, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до положень статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку

розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органами доходів і зборів.

Пунктом 11.1. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.2000 N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 105/5296, чинного на час спірних правовідносин (наказ втратив чинність 11.03.2016 на підставі наказу Міністерства фінансів № 13 від 21.01.2016), було встановлено, що квитанції на послуги підприємств поштового зв'язку - це розрахункові документи, бланки яких повинні виготовлятися відповідно до вимог, що затверджені наказом Державного комітету

зв'язку України від 07.12.98 N 167 "Про затвердження бланків квитанційних книжок форм N 1, N 5, N 47, N П-2, вимог щодо виготовлення та Інструкції про порядок обліку та застосування квитанційних книжок у філіалах підприємства поштового зв'язку та їхніх структурних підрозділах", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.05.99 за N 314/3607.

Наказом Міністерства інфраструктури України 13.01.2014 № 6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2014 р. за № 165/24942, визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету зв'язку України від 07 грудня 1998 року № 167 «Про затвердження бланків квитанційних книжок форм № 1, № 5, № 47, № П-2, вимог щодо виготовлення та Інструкції про порядок обліку та застосування квитанційних книжок у філіалах підприємства поштового зв'язку та їхніх структурних підрозділах», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 травня 1999 року за № 314/3607, та затверджено Інструкцію про порядок застосування, виготовлення, забезпечення та обліку розрахункових книжок оператором поштового зв'язку (надалі - Інструкція ).

Пунктом 2.1. вказаної Інструкції визначено, що квитанції форм № 1, № 5, № 47, № П-2 є формами розрахункових книжок для оформлення розрахунків за надані послуги поштового зв'язку без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Для запису прийнятих поштових переказів застосовується розрахункова книжка ф. 5, форма якої наведена в додатку 2 до цієї Інструкції (пункт 2.3. Інструкції).

Згідно із пунктом 2.6. Інструкції дані у квитанціях ф. 1, ф. 5, ф. 47, ф. П-2 записуються під копіювальний папір з метою одержання копій. Квитанція видається користувачу послуг, а копія залишається у розрахунковій книжці.

Матеріалами справи підтверджено, що до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: № ЗТ-0000006 від 20.05.2015, № ЗТ-0000007 від 06.07.2015, ЗТ-0000009 від 02.10.2015, ЗТ-0000013 від 30.11.2015, ЗТ-0000001 від 06.01.2016, ЗТ-0000002 від 13.01.2016, підзвітною особою ОСОБА_4 додано квитанції за формою ф. 5 про приймання поштового переказу, видані відділенням поштового зв'язку Кобеляки Укрпошти /а.с. 108 - 116 т.2/.

У листі Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 30.10.2017 № 04.1-38-265 на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_7 щодо підстав видачі вказаних квитанцій без надання розрахункового документа РРО, повідомлено, що на період проведення процедури закупівлі послуг з ремонту та обслуговування РРО Полтавською дирекцією УДППЗ «Укрпошта», переопломбування та введення в дію РРО, відповідно з вимогами діючого законодавства, відділення поштового зв'язку Полтавської області надавали послуги поштового зв'язку з використанням розрахункових книжок /а.с. 189 т. 2/.

В силу приписів частини 1 статті 5 Закону № 265/95-ВР проведення розрахункових операцій з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки дозволено на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту.

В акті перевірки контролюючим органом не зазначено про відсутність підстав у відділення поштового зв'язку м. Кобеляки видавати квитанції за формою ф.5 про приймання поштового переказу, а також не наведено зауважень до форми та змісту таких документів.

Відповідно до пункту 7.39. Положення про ведення касових операцій під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Згідно із пунктом 7.41. Положення про ведення касових операцій під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Контролюючим органом в акті перевірки не наведено обставин, що свідчили б про недостовірність доданих до звітів про використання коштів документів, або відсутність їх оригіналів, натомість за відсутності будь-якого обґрунтування не визнано квитанції Укрпошти в якості підтвердних документів щодо використання коштів.

Крім того, під час перевірки не встановлено фактів, що свідчать про те, що кошти, видані ОСОБА_4, не використано останньою, а залишено у власному розпорядженні.

Також контролюючим органом не встановлено фактів наявності суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції робить висновок, що кошти, отримані ОСОБА_4 під звіт, в сумі 6449,75 грн, за наслідками використання яких подано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, із квитанціями за формою ф.5 про приймання поштового переказу, не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку ОСОБА_4 згідно із підпунктом 165.1.11. пункту 165.1. статті 165 Податкового кодексу України, не є додатковим благом вказаної особи, а відтак і позивач не має статусу податкового агенту відносно зазначених коштів.

Отже, висновок контролюючого органу та твердження відповідача про те, що ТОВ «Зоря» недоутримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1201,98 грн із коштів, виданих під звіт ОСОБА_4, не ґрунтується на положеннях податкового та іншого законодавства.

Тобто, не знайшли підтвердження висновки контролюючого органу про заниження ТОВ «Зоря» податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3644,66 грн, а відтак збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на вказану суму, із одночасним застосуванням штрафних (фінансових) санкцій та нарахуванням пені, є безпідставним.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0009891312 від 01 серпня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у розмірі 681,47 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 359,04 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 89,76 грн та пеня - 232,67 грн /а.с. 23, т.1/,колегія судів зазначає

Пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункти 1.1. - 1.5. вказаного пункту Податкового кодексу України).

Із змісту акту перевірки та розрахунку податкового повідомлення-рішення № 0009891312 від 01 серпня 2017 року /а.с. 100 т.2/ вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з військового збору послугував висновок про заниження податку на доходи фізичних осіб із сум, відшкодованих працівнику згідно авансових звітів та не підтверджених документально та із сум, сплачених за послуги мобільного, у загальній сумі 3644,66 грн, у зв'язку з чим додатково визначено грошове зобов'язання з військового збору.

Беручи до уваги те, що як було зазначено вище про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу про заниження ТОВ «Зоря» податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 3644,66 грн, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з військового збору із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій та нарахуванням пені є також безпідставним.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0009881312 від 01 серпня 2017 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати, в розмірі 510 грн /а.с.22, т.1/, колегія судів зазначає.

Відповідно до пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

За приписами пункту 119.2. статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Колегія судів вказує на те, що оскільки не знайшло своє підтвердження встановлені перевіркою порушення ТОВ «Зоря» вимог податкового законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб, в тому числі, щодо своєчасного та повного нарахування, утримання та сплати (перерахунку) до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, а також, відповідно, подання у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу, застосування до позивача штрафу у розмірі 510 грн. є безпідставним.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області№ 0007461404, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативного регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 7122,77 грн., колегія судів зазначає.

Із розрахунку штрафних (фінансових санкцій) до вказаного податкового повідомлення-рішення /а.с. 15 т.1/ вбачається, що штрафні санкції у розмірі 7131,42 грн застосовано до позивача на підставі указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, в тому числі: 6449,75 грн - за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів; 681,67 грн - за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

Так, в акті перевірки зафіксовано, що в порушення п. 3.1., 3.2., 7.39, 7.41. Положення про ведення касових операцій встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, а саме, до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: № ЗТ-0000006 від 20.05.2015, № ЗТ-0000007 від 06.07.2015, ЗТ-0000009 від 02.10.2015, ЗТ-0000013 від 30.11.2015, ЗТ-0000001 від 06.01.2016, ЗТ-0000002 від 13.01.2016 ОСОБА_4 додано квитанції ДП Укрпошта за грошовий переказ аліментів, розрахунковий документ встановленої форми та змісту відсутній, всього на суму 6449,75 грн.

Також в акті перевірки вказано, що в порушення п. 2.11., 7.37., 7.38. Положення про ведення касових операцій позивачем перевищено встановлені строки використання виданої під звіт готівки, а також видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 2726,66 грн (підзвітна особа - ОСОБА_4):

- 01.10.2015 отримано 2017 грн, звіти від 02.10.2015 № 9 на суму 1329,29, від 05.10.2015 № 10 на суму 722,29 грн (порушення на суму 722,29 грн);

- 26.02.2016 отримано 1212,16 грн, звіт від 01.03.2016 № 4 на суму 1212,16 грн (порушення на суму 1212,16 грн);

- 11.04.2016 отримано 1205,61 грн , звіти від 11.04.2016 № 7 на суму 436,50 грн, від 13.04.2016 № 8 на суму 769,11 грн (порушення на суму 769,11 грн);

- 19.09.2016 отримано 1244,08 грн, звіт від 20.09.2016 № 21 на суму 1267,18 грн, отримано 20.09.2016 23,10 грн (порушення на суму 23,10 грн).

Пунктом 1 указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» 12 червня 1995 року N 436/95 (надалі - указ Президента N 436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум (абзац 5 пункту 1);

- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів (абзац 6 пункту 1);

Судом першої інстмнції було встановелно та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_4 до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: № ЗТ-0000006 від 20.05.2015, № ЗТ-0000007 від 06.07.2015, ЗТ-0000009 від 02.10.2015, ЗТ-0000013 від 30.11.2015, ЗТ-0000001 від 06.01.2016, ЗТ-0000002 від 13.01.2016 додано квитанції відділення м. Кобеляки Укрпошти за формою ф.5 про приймання поштового переказу на суму 6449,75 грн /а.с. 108 - 116, т.2/, які підтверджують сплату підзвітною особою коштів за дорученням підприємства.

Крім того, відповідальність за абзацом 6 статті 1 указу Президента N 436/95 встановлено за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Таким чином, штраф застосовується при порушенні порядку проведення готівкових розрахунків.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Натомість у спірних правовідносинах мала місце видача працівнику під звіт коштів, що не є платежем підприємства і не є готівковим розрахунком в розумінні норм вказаного вище Положення.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.06.2016 у справі 814/1910/15 (номер рішення в ЄДРСР 58463663).

Виходячи з вищевказаного, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абзацу 6 пункту 1 указу Президента N 436/95 у розмірі сплачених коштів у сумі 6449,75 грн. за проведення ТОВ «Зоря» готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, на суму 6449,75 грн є необґрунтованим.

Відносно встановленого перевіркою перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, колегія судів враховує наступне.

Пунктом 2.11. Положення про ведення касових операцій передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Водночас підпунктом 170.9.2. пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України визначено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Пунктом 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 24.12.2013 № 845, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 р. за № 104/24881 (чинного на час спірних правовідносин, втратив чинність 06.11.2015 на підставі наказу Міністерства фінансів № 841 від 28.09.2015) також передбачено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання Звіту.

Дія абзаців першого та другого цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів.

За змістом пунктів 2, 3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.09.2015 № 841, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2015 р. за № 1248/27693 (набрав чинності 06.11.2015 ) дія цього Порядку поширюється на осіб, що видали платнику податку - фізичній особі кошти на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та платників податків - фізичних осіб, які отримали такі кошти.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або при поданні зазначеного Звіту.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.10.2015 ТОВ «Зоря» на підставі видаткового касового ордеру від 01.10.2015 /а.с. 217 т. 2/ видано ОСОБА_4 під звіт кошти у сумі 2017 грн, про використання яких підзвітною особою подано звіти від 02.10.2015 № ЗТ-0000009 на суму 1329,29, від 05.10.2015 № ЗТ-0000010 на суму 722,29 грн (всього на суму 2051,58 грн) /а.с. 218, 220, т. 2/. У звіті від 05.10.2015 № 10 на суму 722,29 грн підзвітною особою зазначено, що залишок попереднього авансу складає 687,71 грн, отримано 34,58 грн, витрачено 722,29 грн, при цьому графа «перевитрати» не заповнена. Із видаткового касового ордеру від 05.10.2015 /а.с. 219, т. 2/ вбачається, що ОСОБА_4 05.10.2015 видано кошти під звіт у сумі 34,58 грн.

Таким чином, ТОВ «Зоря» видано ОСОБА_4 кошти у сумі 34,58 грн до повного звітування нею у встановленому порядку за раніше отриману суму коштів (2017 грн), чим допущено порушення п. 2.11. Положення про ведення касових операцій.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 26.02.2016 ТОВ «Зоря» на підставі видаткового касового ордеру від 26.02.2016 /а.с. 221 т. 2/ видано ОСОБА_4 під звіт кошти у сумі 1212,16 грн, про використання яких підзвітною особою подано звіт від 01.03.2016 № ЗТ-0000004 на суму 1212,16 грн із підтвердними документами /а.с. 222, т. 2/.

11.04.2016 ТОВ «Зоря» на підставі видаткового касового ордеру від 11.04.2016 /а.с. 223, т.2/ видано ОСОБА_4 під звіт кошти у сумі 1205,61 грн, про використання яких підзвітною особою подано звіти від 11.04.2016 № ЗТ-0000007 на суму 436,50 грн, від 13.04.2016 № ЗТ-0000008 на суму 769,11 грн з підтвердними документами /а.с. 224 - 225 т.2/.

19.09.2016 ТОВ «Зоря» на підставі видаткового касового ордеру від 19.09.2016 /а.с. 226, т.2/ видано ОСОБА_4 під звіт кошти у сумі 1244,08 грн, про використання яких підзвітною особою подано звіт від 20.09.2016 № ЗТ-0000021 на суму 1267,18 грн, в якому зазначено, що перевитрата склала 23,10 грн, та до якого додано підтвердні документи /а.с. 227, т.2/. Згідно із видатковим касовим ордером від 20.09.2016 /а.с. 228, т. 2/ підприємством видано ОСОБА_4 кошти під звіт у сумі 23,10 грн.

Відповідно до частини 2 статті 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

З огляду на викладене, колегія судів приходить до висновку, що ТОВ «Зоря» здійснено видачу коштів ОСОБА_4 в сумі 23,10 грн на підставі видаткового касового ордеру від 20.09.2016 після звітування вказаною особою у встановленому порядку за раніше отриману суму коштів (1244,08 грн), з метою відшкодування перевитрат, у зв'язку з чим порушення п. 2.11. Положення про ведення касових операцій відсутні.

Відносно дотримання позивачем строків видачі готівкових коштів під звіт у наведених вище випадках, суд зауважує, що позивачем видано кошти ОСОБА_4 під звіт з метою їх переказу в якості аліментів іншим фізичним особам, тобто для виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт, при цьому звіти про використання коштів підзвітною особою подано у відповідності до вимог підпункту 170.9.2. пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому завершено виконання такої цивільно-правової дії.

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі, як: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На підставі зазначеного податкове повідомлення-рішення № 0007461404 від 01 серпня 2017 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативного регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 7131,42 грн., підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7 122,77 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність вищезазначених податкових повідомлено-рішень.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 по справі № 816/1523/17 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

І.С. Чалий

Судді

В.В. Зеленський З.О. Кононенко

Повний текст постанови виготовлено 25.05.2018 року.