КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. Справа№ 910/19179/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тарасенко К.В.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15.05.2018.

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» від імені та в інтересах якої діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Біла І.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 (повний текст складено 18.12.2017)

у справі №910/19179/17 (суддя Грєхова О.А)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма»до1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор»; 2) Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»провизнання недійсним договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма»простягнення заборгованості за Кредитними договорами

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (далі, позивач за первісним позовом або ТОВ «Юнік Фарма») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» (далі, відповідач-1 за первісним позовом або ТОВ «ФК «Кредит Фактор») та Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі, відповідач-2 за первісним позовом або Банк) про визнання недійсним Договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017.

Позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що укладений між відповідачами за первісним позовом Договір №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 від 11.10.2017, за якими відповідач-2 за первісним позовом відступив відповідачу-1 за первісним позовом право вимоги до позивача за первісним позовом за кредитними договорами №04/2014-Ю від 12.02.2014, №13/2014-Ю від 03.07.2014, №41/2013-Ю від 12.11.2013 та №13/2013-Ю від 24.04.2013, був укладений від імені ПАТ «Банк Київська Русь» особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності, у зв'язку з чим спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор», у свою чергу, звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом (із урахуванням заяви про збільшення розміру зустрічних позовних вимог (том 2, а.с. 74-80)) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» про стягнення заборгованості за Кредитними договорами, право вимоги за якими ТОВ «ФК «Кредит Фактор» набуло на підставі Договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017 у загальному розмірі 100 675 238,55 грн.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Фактор» мотивовані тим, що останнє набуло права вимоги за чотирма Кредитними договорами до ТОВ «Юнік Фарма» на підставі Договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що у ТОВ «Юнік Фарма» наявна перед ним заборгованість за кредитними договорами у розмірі 100 675 238,55 грн., яка відповідно підлягає стягненню з ТОВ «Юнік Фарма» на користь ТОВ «ФК «Кредит Фактор», як нового кредитора.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/19179/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» задоволено повністю.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь».

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» відмовлено.

Рішення суду про задоволення первісних позовних вимог мотивоване тим, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла І.В. не була наділена компетенцією вчиняти спірний правочин від імені ПАТ «Банк «Київська Русь», оскільки з моменту набрання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 законної сили постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» втратили юридичну силу та не створюють правових наслідків. Зазначене свідчить про наявність підстав для визнання недійсним з моменту укладення спірного договору відступлення через його укладення з порушенням приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Встановлені судом обставини з приводу недійсності Договору відступлення з моменту його укладення унеможливлюють задоволення вимог ТОВ «ФК «Кредит Фактор» за зустрічним позовом з огляду на те, що в силу приписів частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України ТОВ «ФК «Кредит Фактор» не набуло права вимоги за Кредитними договорами до ТОВ «Юнік Фарма», а тому позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», від імені та в інтересах якої діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Біла І.В. (відповідач-2 за первісним позовом), звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/19179/17 скасувати в частині задоволення первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» відмовити.

Крім того, до апеляційної скарги відповідачем-2 за первісним позовом додано клопотання про залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі, ФГВФО) також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/19179/17 скасувати в частині задоволення первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» відмовити.

Узагальнені доводи апеляційних скарг Банку та ФГВФО зводяться до наступного:

- позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів у розумінні Господарського процесуального кодексу України на підтвердження скасування рішень виконавчої дирекції Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» №138 від 11.07.2015, №1085 від 23.06.2016, №1706 від 01.09.2016;

- судом не враховано, що у провадженні Київського апеляційного адміністративного суду перебуває справа №826/171/17 про визнання протиправним та скасування вказаних вище рішень виконавчої дирекції ФГВФО, а отже на момент прийняття оскарженого рішення у даній справі рішення у справі №826/171/17 не набрало законної сили, а судом першої інстанції передчасно надано останньому преюдиціальне значення;

- суд першої інстанції не врахував, що у даному випадку нормами чинного законодавства не передбачено зворотної сили актів правління Національного Банку України та автоматичного припинення дії рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі скасування рішень правління НБУ про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних чи введення процедури ліквідації;

- Господарським судом міста Києва не прийнято до уваги, що станом на час розгляду справи №910/19179/17 у витягу з ЄДРПОУ, який у відповідності до частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру, містяться відомості, що органом управління юридичної особи - ПАТ «Банк «Київська Русь», уповноваженим представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, та з правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори, з 05.09.2016 є Біла І.В.;

- позивачем не надано суду жодних доказів та пояснень щодо порушення його прав та законних інтересів як боржника за основними зобов'язаннями внаслідок укладення між відповідачами за первісним позовом спірного правочину, а судом, відповідно, не надано правової оцінки, яким же чином порушує права та охоронювані законом інтереси позивача оспорюваний правочин, що є грубим порушенням та достатньою самостійною підставою для скасування рішення.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та 06.02.2018 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.) відкриті апеляційні провадження за вищевказаними апеляційними скаргами, апеляційні скарги відповідача-2 за первісним позовом та ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/19179/17 об'єднано в одне апеляційне провадження; розгляд справи призначено на 20.02.2018 та запропоновано учасникам справи завчасно надати суду свої міркування з приводу клопотання відповідача-2 про залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

05.02.2018 представник позивача за первісним позовом подав через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Банку, у якому просив відмовити у задоволенні зазначеної апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/19179/17 залишити без змін.

Позивач за первісним позовом у відзиві зазначив, що постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» були скасовані адміністративним судом, а отже визнаний протиправним та скасований акт органу державної влади вважається таким, що не породжує жодних правових наслідків з моменту його видачі. Більш того, в пункті 6.2.1. спірного договору зазначається про існування зазначених вище рішень адміністративного суду, які набули законної сили, а тому сторони були обізнані про їх існування, а уповноважена особа ФГВФО знала про відсутність у неї повноважень на укладення спірного договору. Також, ТОВ «Юнік Фарма» зазначило, що укладення спірного договору беззаперечно впливає на обсяг майнових прав позивача, оскільки за даним договором ТОВ «ФК «Кредит Фактор» став новим кредитором позивача за первісним позовом та може вимагати виконання грошових зобов'язань останнім за кредитним договорами.

19.02.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» (відповідач-1 за первісним позовом) також надійшла апеляційна скарга, у якій останнє просить суд повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/19179/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» відмовити, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Кредит Фактор» зводяться до наступного:

- згідно відомостей із ЄДРПОУ станом на дату укладення спірного договору, дату подання первісного позову та дату подання відзиву на позовну заяву Банк перебуває в стані припинення, а його керівником є Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію Банку Біла І.В., що підтверджується витягами із ЄДРПОУ за відповідні дати. Таким чином, саме Біла І.В., виконуючи повноваження керівника Банку, мала право на підписання спірного договору та до моменту внесення відповідних відомостей про зміну уповноваженої особи або керівника до ЄДРПОУ всі дії, вчинені цією уповноваженою особою, є такими, що вчинені повноважною особою;

- підставою для скасування повноважень уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Банку може бути лише визнання незаконним та скасування відповідного рішення виконавчої дирекції ФГВФО. Проте, рішеннями судів у адміністративній справі №826/22323/15 були визнані протиправними та скасовано лише постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», та не були скасовані рішення виконавчої дирекції ФГВФО №138 від 11.07.2015, №1085 від 23.06.2016, №1706 від 01.09.2016, №1328 від 03.03.2017, якими розпочато ліквідацію та призначено уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію Банку, продовжено строки ліквідації та повноваження ліквідатора, змінено уповноважену особу на ліквідацію Банку;

- посилання позивача на рішення в адміністративній справі №826/171/17 є безпідставними, оскільки останнє не набрало законної сили;

- обізнаність ТОВ «ФК «Кредит Фактор» про судові рішення у справі №826/22323/15 жодним чином не впливає на наявність повноважень у Білої І.В. та на можливість у даному випадку застосування вимог частини 2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», оскільки саме до моменту внесення даних до реєстру Біла І.В. залишається повноважною особою, зокрема, і на підписання спірного договору;

- суд першої інстанції не врахував, що у даному випадку нормами чинного законодавства не передбачено зворотної сили актів правління Національного банку України та автоматичного припинення дії рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі скасування рішень правління НБУ про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних чи введення процедури ліквідації;

- визнання недійсним лише спірного договору відступлення, а не власне факту відступлення права вимоги (результатів відкритих торгів (аукціону)) в поєднанні зі спірним договором не має сенсу, оскільки ТОВ «ФК «Кредит Фактор» так і залишається особою, яка є переможцем торгів та має право укласти інший договір відступлення на підставі протоколу торгів;

- позивачем не надано суду жодних доказів та пояснень щодо порушення його прав та законних інтересів як боржника за основними зобов'язаннями внаслідок укладення між відповідачами за первісним позовом спірного правочину, а судом, відповідно, не надано правової оцінки, яким же чином порушує права та охоронювані законом інтереси позивача оспорюваний правочин, що є грубим порушенням та достатньою самостійною підставою для скасування рішення;

- судом не досліджено, що сторонами спірного договору були виконані зобов'язання за ним, тобто відбулось його наступне схвалення сторонами, що з огляду на положення статті 241 Цивільного кодексу України та пункту 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» унеможливлює визнання такого правочину недійсним;

- погашення заборгованості ТОВ «Юнік Фарма» за кредитними договорами як на користь ПАТ «Банк «Київська Русь», так і на користь ТОВ «ФК «Кредит Фактор» не здійснено, а тому, з огляду на відсутність підстав для задоволення первісного позову, зустрічні позовні вимоги мають бути задоволені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у зв'язку із надходженням до суду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор», питання про відкриття апеляційного провадження за якою станом на дату судового засідання вирішено не було, розгляд справи було відкладено на 15.03.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №910/19179/17 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тарасенко К.В., Корсакова Г.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор»; апеляційні скарги відповідача-2 за первісним позовом, ФГВФО та відповідача-1 за первісним позовом на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/19179/17 об'єднано в одне апеляційне провадження, оскільки дані апеляційні скарги подані на один і той же процесуальний документ в одній і тій же справі.

12.03.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит Фактор», у якому останній просив суд у задоволенні апеляційної скарги останнього відмовити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

15.03.2018 від ТОВ «ФК «Кредит Фактор» через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення у справі, у яких скаржник наголосив на правових позиціях судів, висвітлених у справах №911/1927/17 та №910/8576/16, зазначивши, що чинність рішень виконавчої дирекції ФГВФО про призначення уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації, а надалі - ліквідації в Банку, у вказаних справах розглядались як достатня підстава наявності у такої уповноваженої особи необхідного обсягу повноважень для укладення від імені Банку будь-яких правочинів та стягнення заборгованості з боржників на користь Банку.

У судовому засіданні 15.03.2018 було оголошено перерву до 21.03.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 відмовлено Банку у задоволенні клопотання (додане до апеляційної скарги) в частині залучення до участі у справі Національного банку України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів. Водночас, колегія суддів у мотивувальній частині даної ухвали стосовно залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів зазначила, що оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/19179/17, розгляд клопотання про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, буде здійснено після заслуховування доводів апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та з'ясування обставин справи.

20.03.2018 позивач за первісним позовом долучив до матеріалів справи копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 у справі №826/171/17.

21.03.2018 представник ФГВФО подав через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення, наголосивши на наступному: суд першої інстанції, роблячи висновки щодо похідного характеру рішень ФГВФО від постанов НБУ, вийшов за межі предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів та зробив передчасні висновки; суд не врахував положення пункту 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»; оскаржене рішення суду першої інстанції не містить обґрунтованої правової оцінки порушення прав ТОВ «Юнік Фарма»; нормами чинного законодавства не передбачена автоматична втрата чинності рішень ФГВФО в силу скасування рішень НБУ; оскаржені рішення ФГВФО прийняті не лише на підставі рішень НБУ, а й в силу приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі і на виконання плану врегулювання.

У судовому засіданні, призначеному на 21.03.2018, судом було оголошено перерву до 22.03.2018.

22.03.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» надійшла заява про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Тарасенко К.В., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 визнано заявлений відвід колегії суддів у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Тарасенко К.В., Корсакової Г.В. необґрунтованим та справу №910/19179/17 передано для вирішення питання про відвід вказаної колегії суддів у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 у складі колегії суддів головуючого судді: Мартюк А.І., суддів: Зубець Л.П., Алданової С.О. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Тарасенко К.В., Корсакової Г.В. у справі №910/19179/17 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 (головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тарасенко К.В., Корсакова Г.В.), після вирішення питання про відвід та повернення справи до колегії суддів, у провадження якої вона перебувала, розгляд справи №910/19179/17 призначено на 10.04.2018.

10.04.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Банку надішли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що із скасуванням у судовому порядку відповідних постанов НБУ не припиняються повноваження Фонду та уповноваженої особи Фонду; після прийняття виконавчою дирекцією ФГВФО відповідного рішення про затвердження плану врегулювання всі подальші рішення приймаються на підставі та у відповідності до затвердженого плану. При цьому, Банк послався на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 27.03.2018 у справі №910/5516/16.

У зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 №09.1-08/971/18 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/19179/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тарасенко К.В., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 справу №910/19179/17 за апеляційними скаргами відповідачів за первісним позовом та ФГВФО прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тарасенко К.В., Отрюх Б.В.; розгляд справи №910/19179/17 вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 10.04.2018.

За результатами проведеного 10.04.2018 судового засідання у даній справі ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №910/19179/17 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 за первісним позовом від 06.04.2018 про зняття справи з розгляду та передання її на розгляд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та клопотання від 10.04.2018 про відкладення розгляду справи до моменту отримання Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Інвест Фактор» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/19179/17; розгляд клопотання про зупинення провадження у справі №910/19179/17 до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №826/171/17, поданого відповідачем-1 за первісним позовом до суду апеляційної інстанції 10.04.2018, вирішено здійснювати судом у наступному судовому засіданні; враховуючи неявку представника ФГВФО розгляд справи №910/19179/17 відкладено на 19.04.2018.

18.04.2018 представник позивача за первісним позовом подав через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду заперечення проти клопотання ТОВ «ФК «Кредит Фактор» про зупинення провадження у справі.

19.04.2018 представник відповідача-1 за первісним позовом, посилаючись на норми статей 42, 161 Господарського процесуального кодексу України, подав через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення у справі.

Суд апеляційної інстанції за результатами заслуховування пояснень учасників судового процесу з приводу поданих письмових пояснень ухвалив долучити їх до матеріалів справи. Оцінка вказаним документам буде надана судом під час вирішення справи по суті у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, враховуючи предмет та підстави заявлених первісного та зустрічного позовів.

Представник відповідача-1 за первісним позовом підтримав в судовому засіданні 19.04.2018 подане ним до суду 10.04.2018 клопотання про зупинення провадження у справі №910/19179/17 до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №826/171/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» від 10.04.2018 про зупинення провадження у справі №910/19179/17 до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №826/171/17 з огляду на те, що ТОВ «ФК «Кредит Фактор» не доведено об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №826/171/17, а у матеріалах справи наявні докази, які дозволяють суду апеляційної інстанції самостійно оцінити предмет доказування у даній справі, встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом апеляційного судового розгляду та дослідити, яким чином такі обставини будуть впливати на факт дійсності чи недійсності спірного господарського договору.

Відповідач-1 за первісним позовом у судовому засіданні 19.04.2018 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» про відкладення розгляду справи.

Представником ТОВ «ФК «Кредит Фактор» у судовому засіданні 19.04.2018 було подано заяву про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Тарасенко К.В., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у складі колегії суддів: Михальської Ю.Б., суддів: Тарасенко К.В., Отрюха Б.В. визнано заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» відвід необґрунтованим та передано справу №910/19179/17 для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Тарасенко К.В., Отрюха Б.В. у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» про відвід колегії суддів передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Власова Ю.Л., суддів: Буравльова С.І., Андрієнка В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у складі колегії суддів головуючого судді: Власова Ю.Л., суддів: Буравльова С.І., Андрієнка В.В. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тарасенко К.В., Отрюх Б.В. - відмовлено.

26.04.2018, після вирішення питання про відвід, матеріали справи №910/19179/17 передано колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Тарасенко К.В., Отрюха Б.В., у провадженні якої перебувала дана справа.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 розгляд справи №910/19179/17 призначено на 15.05.2018.

14.05.2018 представник ТОВ «ФК «Кредит Фактор» подав через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення, у яких просив суд звернути увагу на те, що, на його думку, дії ТОВ «Юнік Фарма», виражені у спробах визнати Договір відступлення недійсним, є лише проявом небажання виконувати зобов'язання за відповідними кредитними договорами та незаконно привласнити запозичені кошти, а також не допустити можливості реалізації ТОВ «ФК «Кредит Фактор» його прав як кредитора ТОВ «Юнік Фарма».

Представники ТОВ «Юнік Фарма» у судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг Банку, ФГВФО та ТОВ «ФК «Кредит Фактор», оскаржене рішення суду залишити без змін.

Представники Банку та ФГВФО у судовому засіданні просили суд задовольнити їх апеляційні скарги, оскаржене рішення суду скасувати в частині задоволення первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити.

Представник ТОВ «ФК «Кредит Фактор» у судовому засіданні просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, оскаржене рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.

За результатами розгляду апеляційної скарги ФГВФО ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/19179/17 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскарженим рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки ФГВФО не вирішувалося. Отже, відсутні передбачені статтею 50 Господарського процесуального кодексу України підстави для залучення ФГВФО до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за первісним позовом, а заявлене Банком у апеляційній скарзі клопотання про залучення до участі у справі ФГВФО як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за первісним позовом, вирішення якого ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 було відкладено до з'ясування всіх обставин справи, не може бути задоволене.

У судовому засіданні 15.05.2018 за результатами розгляду апеляційних скарг Банку та ТОВ «ФК «Кредит Фактор» судом було оголошено вступну та резолютивну частини даної постанови.

Згідно вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг Банку та ТОВ «ФК «Кредит Фактор», заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що вказані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (позичальник) було укладено кредитний договір №04/2014-Ю від 12.02.2014, кредитний договір №13/2014-Ю від 03.07.2014, кредитний договір №41/2013-Ю від 12.11.2013, кредитний договір №13/2013-Ю від 24.04.2013 (далі, Кредитні договори), за умовами яких Банк відкриває позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цими договорами, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.

05.03.2015 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову №165/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії проблемних».

19.03.2015 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову №190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних».

На підставі постанови Правління Національного банку України 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.03.2015 №61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь».

Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджено строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно.

15.06.2015 із метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Банк «Київська Русь», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, керуючись частиною 4 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №116 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19.07.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю. до 19 липня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14.07.2015 №138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю. строком на 1 рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно.

23.06.2016 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №1085 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» на два роки до 16 липня 2018 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. на два роки до 16 липня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1706 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Київська Русь». Згідно із зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Київська Русь», визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білій І.В. з 05 вересня 2016 року.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15, зокрема, визнано протиправними та скасовано вищезазначені постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь».

У вказаній частині постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 залишена без змін постановою Вищого адміністративного суду України №К/800/35885/16 від 08.06.2017.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Так, 11.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (Банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» (новий кредитор) укладено Договір №UA-EA-2017-07-28-000017-с/42 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги (далі, Договір відступлення), у відповідності до пункту 2.1. та Додатку №1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальника та заставодавців, поручителів за Кредитними договорами №04/2014-Ю від 12.02.2014, №13/2014-Ю від 03.07.2014, №41/2013-Ю від 12.11.2013 та №13/2013-Ю від 24.04.2013, а новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

У пункті 6.2.1 Договору відступлення зазначено, що представник банку повідомляє нового кредитора про те, що на момент укладення цього договору судами спеціальної юрисдикції порушено судові справи та прийнято наступні судові рішення:

- в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №826/171/17 за позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: ПАТ «Банк «Київська Русь», Уповноважена особа Фонду - Біла І.В. та Волков О.Ю., про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 задоволено позов ОСОБА_5 до Національного банку України, визнано протиправними та скасовано постанови відповідача про запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь», зобов'язано вчинити дії. За результатами розгляду справи №826/22323/15 Вищим адміністративним судом України ухвалено постанову, якою касаційну скаргу Національного банку України задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 змінено, рішення в частині зобов'язання Національного банку України надати можливість ПАТ «Банк Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовлено. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 залишено без змін;

- Ухвалою Верховного Суду України від 14.09.2017 по справі №826/22323/15 відкрито провадження з перегляду рішення касаційної інстанції.

ТОВ «Юнік Фарма», звертаючись до суду із первісним позовом про визнання недійсним Договору відступлення з моменту його укладення, посилається на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, зазначаючи про відсутність обсягу повноважень у Білої І.В., яка уклала Договір відступлення від імені ПАТ «Банк «Київська Русь», на його укладення.

У свою чергу, позивач за зустрічним позовом (ТОВ «ФК «Кредит Фактор») просить стягнути з ТОВ «Юнік Фарма» заборгованість за Кредитними договорами, відсотки, штрафи за несвоєчасне повернення кредитів та за несвоєчасну сплату відсотків, інфляційні витрати за кредитами та відсотками, пеню, нараховану за несвоєчасне повернення кредитів та несвоєчасну сплату відсотків, право вимоги на які перейшли до позивача за зустрічним позовом на підставі Договору відступлення.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності законодавчо визначених підстав для визнання недійсним спірного Договору відступлення та, відповідно, задоволення первісних позовних вимог ТОВ «Юнік Фарма» з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Обов'язок доказування та подання доказів як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення, так і відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що набрала чинності 15.12.2017, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод (їх частин недійсними) недійсними.

Судом встановлено, що оспорюваний договір з боку ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» було підписано директором ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту ТОВ «ФК «Кредит Фактор», а з боку Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Білою І.В. згідно рішення №138 від 11.07.2015 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», рішення №1085 від 23.06.2016 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення повноважень ліквідатора», рішення №1706 від 01.09.2016 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь».

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини 3 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина 5 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно частини 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до частин 1, 4 статті 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. Після затвердження плану врегулювання тимчасова адміністрація та/або ліквідація банку здійснюються на підставі і на виконання плану врегулювання.

Згідно частини 3 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

За змістом статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (частина 6 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до частини 3 статті 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» усі або частина повноважень Фонду, визначених цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду, крім організації реалізації майна банку, що ліквідується. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко зазначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Зі змісту вищенаведених норм права вбачається, що ФГВФО в особі його уповноваженої особи є тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку або його ліквідатором під час віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних або прийняття рішення про його ліквідацію.

Наведені законодавчі норми також вказують, що рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації, про початок процедури ліквідації банку, про призначення відповідних уповноважених осіб Фонду чи їх зміну приймаються на підставі відповідних рішень Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку та реалізовуються у межах процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, процедури тимчасової адміністрації та ліквідації запроваджуються на певний строк та є послідовними.

Щодо рішень виконавчої дирекції Фонду від 17.07.2015 №138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» Волкова Олександра Юрійовича з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно, від 23 червня 2016 року №1085, яким продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та продовжено повноваження ліквідатора до 16 липня 2018 року включно, та від 01 вересня 2016 року №1706, яким змінено уповноважену особу Фонду та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Київська Русь» Білій Ірині Володимирівні з 05 вересня 2016 року (далі разом - рішення ФГВФО, на які відповідачі за первісним позовом посилаються як на обставини, що підтверджують наявність в уповноваженої особи Фонду Білої І.В. повноважень на укладення оспорюваного Договору відступлення), суд зазначає наступне.

Як уже зазначалося, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь»; зобов'язано відповідача (НБУ) надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації.

Постановою Вищого адміністративного суду України №К/800/35885/16 від 08.06.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 змінено. Рішення в частині зобов'язання НБУ надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 залишено без змін.

За правилами частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції станом на дату прийняття постанов апеляційною та касаційною інстанцією у справі №826/22323/15, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічна за своїм змістом норма закріплена у частині 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, з моменту набрання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 законної сили, постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» (далі, постанови НБУ) втратили юридичну силу та не створюють правових наслідків.

У свою чергу, як уже зазначалося вище, рішення ФГВФО про запровадження тимчасової адміністрації, про початок процедури ліквідації банку, про призначення відповідних уповноважених осіб Фонду чи їх зміни приймаються на підставі відповідних рішень Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Вжиття ФГВФО заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», поставлене відповідно до чинного законодавства у пряму залежність від прийняття відповідних рішень Національним Банком України.

Тобто, за відсутності прийнятих у відповідності до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» постанов правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, були б відсутні законодавчо визначені підстави для прийняття ФГВФО вищеперелічених рішень та затвердження у відповідності до статті 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» плану врегулювання.

Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, оскільки рішення ФГВФО №138 від 11.07.2015 «Про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», рішення №1085 від 23.06.2016 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення повноважень ліквідатора» та рішення №1706 від 01.09.2016 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» були прийняті на підставі скасованих у судовому порядку постанов Правління Національного банку України 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», у суду відсутні підстави для їх застосування у спірних правовідносинах, враховуючи, що визнані незаконними та скасовані акти органу державної влади (постанови НБУ), на підставі яких взагалі була розпочата процедура виведення неплатоспроможного Банку з ринку.

Зазначені висновки суду обумовлені встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» послідовністю вчинення НБУ та ФГВФО дій під час здійснення процедури виведення неплатоспроможного Банку з ринку та його ліквідації та презумпцією правомірності вчинення Фондом дій лише у разі наявності для цього відповідних правових підстав.

Вищезазначені висновки суду спростовують доводи апеляційних скарг Банку та ТОВ «ФК «Кредит Фактор» стосовно того, що підставою для скасування повноважень уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Банку може бути лише визнання незаконним та скасування відповідних рішень виконавчої дирекції ФГВФО, судове рішення про що, яке б набрало законної сили, наразі відсутнє, оскільки прийняття таких рішень Фондом було обумовлено, в першу чергу, прийняттям НБУ відповідних постанов, які визнанні недійсними адміністративним судом у межах справи №826/22323/15.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вказані у Договорі відступлення рішення ФГВФО не свідчать про наявність повноважень у уповноваженої особи ФГВФО Білої І.В. на укладення правочинів від імені ПАТ «Банк «Київська Русь», в тому числі на укладення оспорюваного Договору відступлення.

Щодо посилань відповідачів за первісним позовом на те, що на момент укладення спірного Договору відступлення згідно відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ «Банк «Київська Русь» перебуває у стані припинення, а його керівником була уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Біла І.В., то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Зважаючи на те, що у пункті 6.2.1. Договору відступлення, який підписаний у тому числі директором ТОВ «ФК «Кредит Фактор», викладено відомості про наявність спору щодо правомірності запровадження у ПАТ «Банк «Київська Русь» процедури тимчасової адміністрації та процедури ліквідації, а також зазначено про наслідки розгляду даного спору, в тому числі про визнання неправомірними та скасування відповідних рішень Правління НБУ постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016, залишеною без змін в цій частині постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2017, у справі №826/22323/15, при тому, що станом на дату укладення оспорюваного правочину наведені судові рішення були оприлюднені шляхом опублікування їх в Єдиному державному реєстрі, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку, що відповідачі були обізнані або повинні були бути обізнаними про те, що у уповноваженої особи Фонду Білої І.В. були відсутні повноваження на укладення від імені ПАТ «Банк «Київська Русь» Договору відступлення.

При цьому, сам факт невнесення до ЄДРПОУ відомостей про скасування процедури ліквідації Банку не може означати, що така процедура ліквідації не є скасованою та уповноважена особа Фонду є правомочним керівником відповідача-1 за первісним позовом.

Посилання скаржників в обґрунтування доводів своїх апеляційних скарг на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 27.03.2018 у справі №910/5516/16, як на підтвердження того, що суд першої інстанції, надаючи у справі №910/19179/17 оцінку рішенням ФГВФО, вийшов за межі своєї юрисдикції, оскільки справи у спорах про визнання протиправними таких рішень підвідомчі адміністративним судам, оцінюються судом критично з огляду на наступне.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що набрала чинності 15.12.2017, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Поруч із цим, відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/5516/16, на яку посилаються скаржники, було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та направлено справу №910/5516/16 до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд заяв про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 за нововиявленими обставинами з огляду на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зазначивши про обставини, які суд повинен врахувати при новому розгляді.

Так, у вказаній постанові касаційний суд зазначив, зокрема, наступне: «Рішення Фонду, прийняті відповідно до вимог Закону, є актами, що потребують окремого правового аналізу із встановленням підстав їх протиправності. Скасування постанов Правління Національного банку України в судовому порядку не може призводити до автоматичного скасування рішень Фонду, про що правильно зазначено скаржником в касаційній скарзі»; «…суд апеляційної інстанції, надавши оцінку рішенню виконавчої дирекції Фонду про запровадження тимчасової адміністрації, вийшов за межі своєї юрисдикції, оскільки справи у спорах про визнання протиправними таких рішень підвідомчі адміністративним судам та надання їм оцінки на предмет їх протиправності здійснюється лише в порядку адміністративного судочинства»; «Під час нового розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене у даній постанові…».

Відповідно до частини 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, зазначені висновки, враховуючи, що заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі №910/5516/16 було передано на новий розгляду до суду апеляційної інстанції, не є висновками суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у розумінні статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а відповідна постанова суду касаційної інстанції містять лише вказівки для суду апеляційної інстанції, які мають бути враховані останнім під час нового розгляду заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у межах справи №910/5516/16 за нововиявленими обставинами.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що мотивувальна частина оскарженого у справі №910/19179/17 рішення суду першої інстанції не містить жодних тверджень та висновків із приводу того, що скасування постанов НБУ призвело до автоматичного скасування рішень Фонду; судом не надавалась оцінка рішенням ФГВФО на предмет відповідності їх критеріям, визначеним частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою суди адміністративної юрисдикції керуються під час вирішення справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, а тому посилання скаржників на вихід місцевого господарського суду за межі своєї юрисдикції є безпідставними.

Оцінка рішенням ФГВФО у межах даної справи надана господарським судом з огляду на предмет та підстави заявленого позову про визнання недійсним Договору відступлення та лише з точки зору того, яким чином наявність таких рішень ФГВФО за умови встановленого факту скасування постанов НБУ, буде впливати на факт дійсності чи недійсності спірного господарського договору.

Поруч із цим, колегія суддів зазначає наступне.

Наразі у провадженні Київського апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №826/171/17 за позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Білої Ірини Володимирівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, у межах якої досліджуються питання правомірності прийняття рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Провадження у Київському апеляційному адміністративному суді у справі №826/171/17 відкрите за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Білої Ірини Володимирівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 у справі №826/171/17, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5.

Отже, постанова місцевого адміністративного суду у справі №826/171/17 наразі не набрала законної сили, а відтак встановлені у ній обставини не можуть оцінюватись судом у межах даної справи як преюдиціальні.

Колегія суддів зазначає, що оскаржене рішення суду у справі №910/19179/17 не містить посилань на постанову Окружного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі №826/171/17, як помилково наголошують скаржники, що якраз і зумовлено вищевстановленими обставинами та відсутністю такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі №826/171/17.

Водночас, як уже встановлено судом, під час розгляду клопотання ТОВ «ФК «Кредит Фактор» про зупинення провадження у справі №910/19179/17 до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №826/171/17, останнім не доведено об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення адміністративної справи, оскільки, як вбачається із вищевстановлених обставин справи, у матеріалах справи №910/19179/17 наявні докази, які дозволяють суду апеляційної інстанції самостійно оцінити предмет доказування у даній справі.

Оцінюючи доводи відповідача-1 за первісним позовом щодо встановленості ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №906/806/15 факту належності кредитора в особі ТОВ «ФК «Кредит Фактор» у відносинах з ТОВ «Юнік Фарма» за кредитними договорами колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №906/806/15 здійснено заміну позивача у справі - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор».

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що заміна позивача у справі №906/806/15 на його правонаступника здійснена судом за заявами Банку та Уповноваженої особи ФГВФО на підставі Договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017, встановлення обставин щодо дійсності/недійсності якого є предметом спору в справі №910/19179/17.

За змістом частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на зазначене, саме вирішення у межах даної справи питання щодо дійсності/недійсності Договору відступлення впливає на наявність чи відсутність підстав для заміни сторони у зобов'язанні (сторони у справі) на його правонаступника на підставі такого Договору відступлення, а не навпаки.

Відтак, ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №906/806/15 про заміну позивача на його правонаступника, на яку посилається ТОВ «ФК «Кредит Фактор», жодним чином не презюмує факту правомірності такого Договору відступлення за наявності окремого судового провадження про визнання такого договору недійсним. Більш того, в ухвалі касаційного суду відсутні будь-які відомості про те, що суд, здійснюючи заміну сторони, оцінював Договір відступлення на предмет наявності чи відсутності законодавчих підстав для визнання його недійсним.

ТОВ «ФК «Кредит Фактор» під час розгляду справи у письмових поясненнях від 15.03.2018 наголошував також на позиціях судів, висвітлених у справах №911/1927/17 та №910/8576/16, №910/12030/16 зазначаючи, що чинність рішень виконавчої дирекції ФГВФО про призначення уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації, а надалі - ліквідації в Банку, у вказаних справах розглядались як достатня підстава наявності у такої уповноваженої особи необхідного обсягу повноважень для укладення від імені Банку будь-яких правочинів та стягнення заборгованості з боржників на користь Банку.

Вказані посилання скаржника не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі у їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом, у даному випадку господарськими судами у справах №911/1927/17, №910/8576/16, №910/12030/16.

Посилання скаржників на те, що оспорюваний правочин було схвалено обома його сторонами шляхом належного його виконання, що у будь-якому випадку виключає можливість визнання його недійсним з підстав укладення останнього зі сторони Банку неуповноваженою особою не приймаються колегією суддів до уваги та спростовуються наступним.

Дійсно, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно пункту 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, який від її імені вчинений представником з перевищенням повноважень або ж взагалі без повноважень, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки для особи, яку він представляє.

Таким чином, із системного аналізу вказаних норм права вбачається, що у даному випадку схвалення правочину однією зі сторін договору, від імені якої його було вчинено із перевищенням повноважень або ж взагалі без повноважень, має значення лише для спору про недійсність договору, який виник між його сторонами.