open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2598/17

14 травня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Шпитко М.І.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пилип'як М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду Івано-Франківської області про зобов'язання призначити пенсію за вислугу років,-

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду Івано-Франківської області про зобов'язання призначити пенсію за вислугу років.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав з підстав, наведених в позовній заяві.

Просить суд визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні та виплаті пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_3 до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи на посаді медичної сестри в медичному профілакторії колгоспу «Нове життя», Галицького району, Івано-Франківської області з 02.01.1989 року по 10.03.1993 року.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років з 26.09.2017 року та виплатити їй недоотримані нею суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, підтримала поданий відзив в якому вказала, що позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставні та підлягають залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Змінами, внесеними в ЗУ «Про пенсійне забезпечення», що набули чинності у зв'язку з ухваленням згаданого закону, визначено пенсійний вік педагогам, медикам, працівникам соціального забезпечення, працівникам льотного і льотно - випробного складу та артистам, тобто тим працівникам, яким пенсію за вислугу років призначали незалежно від віку, лише за умови наявності належної кількості спеціально стажу.

З квітня місяця 2015 року кількість спецстажу, потрібного для призначення пенсії за вислугу років, поступово збільшується (на 6 місяців щороку). З 1 січня по 31 березня 2016 року спецстаж повинен становити не менш як 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

До зазначених змін у законодавстві і чоловіки, і жінки виходили на пенсію незалежно від віку. Умовою для цього була наявність необхідного спеціального стажу роботи та за умови звільнення з посади, що давала право на пенсію за вислугу років. Відтепер для них також встановлено пенсійний вік. Спеціальний стаж залишено без змін (з 1 квітня 2015 року його вже було підвищено).

Починаючи з січня місяця 2016 року на пенсію виходитимуть після досягнення встановленого пенсійного віку (залежить від дати народження особи). При цьому і чоловікам, і жінкам встановлено єдиний вік виходу на пенсію - 55 років. Однак, пенсійний вік збільшуватиметься поступово від 50 до 55 років. Зокрема, особи матимуть право виходу на пенсію в 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року.

Пенсії за вислугу років призначатимуться при досягненні вказаного вище пенсійного віку та спеціального стажу.

Разом з тим, збережено право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку особам, які в період до 1 січня 2016 року вже мали вислугу років на відповідних посадах не менш як:на 1 квітня 2015 року - 25 років; на 31 грудня 2015 року - 25 років 6 місяців.

Умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи на посадах і в закладах, не меншого 25 років.

Робота в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 4 листопада 1993 року (зі змінами) (далі - Постанова №909).

Отже, для визначення права на зарахування до спеціального стажу певного періоду роботи необхідно, щоб людина працювала в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років та документи, які підтверджують спеціальний стаж.

Основним документом, що підтверджує спеціальний стаж, є трудова книжка. Якщо із записів трудової книжки неможливо зробити відповідний висновок, до рай(міськ)управління Пенсійного фонду додатково надається уточнююча довідка закладу (установи). Також при вирішенні цього питання може бути розглянуто інші документи (положення про заклад; структуру, штатні розписи, акредитаційний сертифікат тощо).

При визначенні права на призначення пенсій за вислугу років органи Пенсійного фонду України керуються, крім зазначених вище нормативно-правових актів, нормами інших законів, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, відомств.

Так, наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я» №385 від 28 жовтня 2002 року (далі - Наказ №385) затверджено переліки закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад і посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою в закладах охорони здоров'я.

Отже, якщо постає питання, чи зараховується той чи інший період до спеціального стажу, працівники управлінь Пенсійного фонду, а також уповноважені представники установ, які допомагають своєму працівникові визначити право на пенсію вислугу років, користуються відповідним переліком.

Зокрема право на пенсію за вислугу років мають лікарі і середній медичний персонал санаторно-курортних закладів.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 року № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2002 року № 392/7130 (із наступними змінами), до санаторно-курортних закладів належать санаторії та санаторії-профілакторії. Саме робота в цих закладах незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності дає право на пенсію за вислугу років.

Вищезазначеним Переліком профілакторії не належать до санаторно-курортних закладів, тому робота на посаді медсестри в колгоспному профілакторії не зараховується до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмовий відзив, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст. 77 КАС України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч. 1 ст.77 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст. 5 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.77 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 26 вересня 2017 року звернулася до Надвірнянського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Однак, листом Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 13.12.2017 року за №7408/03 позивачу відмовлено у призначенні пенсії та повідомлено, що відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають зокрема лікарі та середній медичних персонал у закладах і установах охорони здоров'я, незалежно від форми власності або відомчої належності цих закладів. Зокрема, право на пенсію за вислугу років мають лікарі і середній медичний персонал санаторно-курортних закладів.

Згідно із наданими на розгляд комісії документами, а саме архівними довідками про заробітну плату, про кількість вироблених вихододнів та трудовою книжкою , вбачається, що позивач працювала з 02.01.1989 року по 10.03.1993 року медсестрою профілакторію колгоспу «Нове життя». Відповідно до зазначеного вище переліку профілакторії не належать до санаторно-курортних закладів, тому робота на посаді медсестри в колгоспному профілакторії не зараховується до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Право на пенсію за вислугу років набувають особи, які станом на 01.01.2016 року набули спеціальний стаж роботи 25 років 6 місяців.

Спеціальний стаж роботи позивача станом на 01.01.2016 року складає 25 років 2 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Дану відмову суд вважає протиправною з наступних підстав.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788- ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років, на 31 грудня 2015 року - 25 років 6 місяців.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788- ХІІ визначено також, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, де зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, Постановою КМ України від 04.11.1993 р. № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Згідно пункту 2 зазначеного Переліку до закладів охорони здоров'я, які дають право на пенсію за вислугу років віднесені лікарняні заклади, лікувально - профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно - поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно - епідеміологічні заклади, діагностичні центри. До посад, які передбачені зазначеним Переліком, віднесено середній медичний персонал (незалежно від найменування посад). Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23 жовтня 1991 року № 146 Про атестацію середніх медичних працівників, до середнього медичного персоналу належать посади медичних працівників, робота на яких вимагає від фахівця наявності спеціальної медичної освіти (відповідний перелік визначено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1992 року № 195 "Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю"). Посада медичної сестри належить до посад, віднесених до середнього медичного персоналу, оскільки вимагає від фахівця наявності спеціальної медичної освіти. Пунктом 2 примітки до Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Згідно з п. 3 примітки вищевказаного Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років та виплати грошової допомоги.

Також встановлено, що згідно з додатком №1 до наказу по Міністерству соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 р. №135, Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, в розділі II "Лікарі та інші медичні працівники", пункті 1) "Лікувально - профілактичні установи, установи охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичні установи", визначено перелік лікарняних установ, серед яких, зокрема, визначено, амбулаторно - поліклінічні установи всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, заклади швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські і фельдшерсько-акушерські пункти, медичні лабораторії та інші). До посад, які передбачені зазначеним Переліком, віднесено усіх медичних сестер незалежно від найменувань посади. Пунктом 2 примітки до Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в установах, організаціях і посадах, передбачених даним переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності установ і організацій.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_3 у період з 02.01.1989 року по 10.03.1993 року вона працювала медсестрою фізкабінету в профілакторії колгоспу «Нове життя». Копія трудової книжки долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що згідно повідомлень Архівного відділу Галицької РДА від 24.04.2017 року № Л-286/04-01 та від 25.09.2017 року № Л-668/04-01 у період роботи у вищезазначеному колгоспі ОСОБА_3 виконувала встановлений мінімум та не перебувала у відпустках без збереження заробітної плати та не була переведена на іншу посаду. Копії повідомлень знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що період роботи позивача з 02.01.1989 року по 10.03.1993 року на посаді медичної сестри фізкабінету в профілакторії колгоспу "Нове життя»" був пов'язаний з наданням медичної допомоги, у зв'язку з чим вказаний період слід враховувати при визначенні спеціального стажу для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Суд вважає відмову Надвірнянського об'єднаного УПФ України в Івано-Франківській області про призначення пенсії позивачу з посиланням на Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 року за №385 неправомірним виходячи з наступного.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Датою набрання чинності нормативно-правовим актом є дата, з якої його виконання є обов'язковим для суб'єктів правовідносин, діяльність яких він регулює, а відносини, що змінюються цим нормативно-правовим актом, змінюються із зазначеної в ньому дати.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів має загальний характер і є загальним принципом права, відтак, дія наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 року за №385, яким затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я, не може поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання ним чинності. Із записів в трудовій книжці вбачається, що позивач працювала на посаді медсестри в медичному профілакторії колгоспу «Нове життя», Галицького району, Івано-Франківської області в період з 02.01.1989 року по 10.03.1993 року.

Згідно пунктів 2 приміток до Переліків закладів, установ, організацій і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, як затвердженого наказом по Міністерству соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 р. №135, так і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. За своєю суттю профілакторій є оздоровчим закладом, а тому входить до переліку установ, організацій чи закладів, робота в яких дає право на пенсію.

Суд не бере до уваги пояснення представника Надвірнянського ОУПФ України в Івано-Франківській області та їх відзив про те, що підстав для зарахування вказаного періоду роботи до спеціального стажу позивача немає, що оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону.

Суд вважає, що право позивача на пенсійне забезпечення порушене і захист порушеного права можливий шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії для усунення порушення права позивача.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_3 до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи на посаді медичної сестри в медичному профілакторії колгоспу «Нове життя», Галицького району, Івано-Франківської області з 02.01.1989 року по 10.03.1993 року та зобов'язати призначити їй пенсію за вислугу років з 26.09.2017 року, а також виплатити ОСОБА_3 недоотримані суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про можливість задоволення позову.

На підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 5-10, 241-243, 246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 - задоволити.

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні та виплаті пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_3 до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи на посаді медичної сестри в медичному профілакторії колгоспу «Нове життя», Галицького району, Івано-Франківської області з 02.01.1989 року по 10.03.1993 року.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років з 26.09.2017 року та виплатити ОСОБА_3 недоотримані нею суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення виготовлено 23.05.2018 року.

Джерело: ЄДРСР 74174718
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку