ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/2533/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" (далі - ТОВ "АГРО-ОВЕН")

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (головуючий - суддя Іванов О.Г., судді Дармін М.О. і Кузнецова І.Л.)

у справі № 904/2533/15

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області; далі - Управління)

до ТОВ "АГРО-ОВЕН" та

приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" (далі - Страхова компанія)

про стягнення матеріальної шкоди,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_5.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Управління звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "АГРО-ОВЕН" про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 30 370 грн., завданої у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася 15.08.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані пошкодженням майна позивача внаслідок ДТП, що сталася з вини працівника ТОВ "АГРО-ОВЕН".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 залучено до участі у справі відповідача 2 - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 (головуючий - суддя Юзіков С.Г., судді Фещенко Ю.В. і Назаренко Н.Г.) у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (головуючий - суддя Іванов О.Г., судді Дармін М.О. і Кузнецова І.Л.): апеляційну скаргу Управління задоволено; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 у справі № 904/2533/15 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; стягнуто з ТОВ "АГРО-ОВЕН" на користь Управління 44 549,23 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 4 062,60 грн. витрат за проведення експертизи; стягнуто з ТОВ "АГРО-ОВЕН" в дохід Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2 009,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі ТОВ "АГРО-ОВЕН", посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови зі справи з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 зі справи № 904/2533/15, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 залишити в силі.

ТОВ "АГРО-ОВЕН" посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм статей 386, 395, 396, 599, 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 1.6 статті 1, пункту 22.1 статті 22, статей 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", пункту 19 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 (далі - Порядок).

ТОВ "АГРО-ОВЕН" вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що третя особа (ОСОБА_5) не була потерпілим або його законним представником, і що позивач є власником автомобіля та тільки він має право вести переговори та отримувати суму страхового відшкодування, а отже третя особа не мала права отримувати відшкодування.

ТОВ "АГРО-ОВЕН" стверджує, що:

- Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до власників транспортних засобів прирівняні законні володільці (користувачі), які правомірно експлуатують транспортний засіб на законних підставах;

- у ТОВ "АГРО-ОВЕН" та Страхової компанії є обов'язок відшкодувати шкоду, спричинену пошкодженням транспортного засобу третій особі - ОСОБА_5, що і було зроблено;

- деліктне зобов'язання між потерпілим (ОСОБА_5) і особою, яка завдала шкоди, припинилося згідно з положеннями статті 599 ЦК України у зв'язку з виконанням (шкода в повній мірі відшкодована ОСОБА_5), проведеним належним чином;

- розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу "ЗАЗ 110380-40" з урахуванням зносу, станом на 06.11.2014 складав 22 500,50 грн., відшкодування було здійснено у розмірі, визначеному у страховому акті, кошти сплачені відповідачами третій особі, а тому ТОВ "АГРО-ОВЕН" та Страхова компанія не можуть нести відповідальність за те, що третя особа не відновила транспортний засіб після отримання відшкодування, за цінами, які існували на момент відшкодування;

- індекс інфляції з 06.11.2014 (момент виплати відшкодування) по 08.11.2016 (момент проведення експертизи) збільшився на 167,5%, чим і обумовлено збільшення вартості відновлювального ремонту, вказаного у висновку експерта.

23.04.2018 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Управління надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу ТОВ "АГРО-ОВЕН" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі №904/2533/15 - без змін.

У відзиві Управління вказує на те, що:

- позивач як особа, якій завдано майнову шкоду джерелом підвищеної небезпеки, має право на її відшкодування від власника такого джерела, а саме від ТОВ "АГРО-ОВЕН";

- ОСОБА_5 не був потерпілим або його законним представником, його майну не була заподіяна шкода, оскільки він не є власником автомобіля, Управлінням не передавалося право власності на транспортний засіб НОМЕР_2;

- відповідно до положень пунктів 15, 16 Порядку: за рішенням структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда може повернути автомобіль, що перебував у його користуванні, незалежно від строку експлуатації автомобіля у повному комплекті та в задовільному технічному стані без права взяття на облік протягом 10 років від дня отримання повернутого автомобіля; інваліду, законному представнику недієздатного інваліда чи дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. Після смерті інваліда, дитини-інваліда такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену його (її) сім'ї (за бажанням такого члена сім'ї), який на час смерті інваліда були зареєстровані за місцем реєстрації інваліда, дитини-інваліда; іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом;

- судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що немає жодних підстав вважати ОСОБА_5 власником транспортного засобу, а тому виплата страхового відшкодування без узгодження з Управлінням є неправомірною та фактично така оплата Страховою компанією є виплатою страхового відшкодування неналежній особі з невідомих причин.

Відзиви на касаційну скаргу від Страхової компанії та третьої особи не надходили.

Розгляд касаційної скарги ТОВ "АГРО-ОВЕН" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 29.01.2007 Управлінням та головним управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації укладено договір №4, на підставі якого здійснювалось забезпечення автомобілями осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції від 23.09.1999) та Порядку;

- 09.08.2007 Управління відповідно до наказу про видачу автомобілів № 479 наказало безкоштовно забезпечити інваліда 3 групи ОСОБА_5 автомобілем ЗАЗ 110380-40;

- у серпні 2007 від закритого акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" надійшла партія автомобілів, серед яких є автомобіль Славута, номер кузова НОМЕР_1, який був виданий ОСОБА_5 (видаткова накладна №00-0004156 від 08.08.2007);

- 10.08.2007 Управління на підставі акта приймання-передачі транспортного засобу серії МВЧ № 963748 одержало від підприємства-виробника автомобіль Славута, номер кузова НОМЕР_1, для інваліда ОСОБА_5.;

- відповідно до пункту 5.4 Порядку документообігу та методології бухгалтерського обліку операцій по забезпеченню інвалідів автомобілями, затвердженого наказом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 24.01.2007 № 37, орган праці та соціального захисту населення готує довідки для реєстрації або перереєстрації автомобіля у відповідних підрозділах МВС та підготовлені документи надсилає до управління виконавчої дирекції Фонду;

-10.08.2007 Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації видало довідку № 253 для реєстрації у МРЕО транспортного засобу, в якій зазначило, що ОСОБА_5 забезпечено автомобілем безплатно без права відчуження власності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

- на підставі названої довідки в органах МРЕО була здійснена реєстрація транспортного засобу з відміткою щодо заборони зняття з обліку без дозволу "собеса";

- транспортний засіб зареєстровано у РЕВ-5МВ ДАІУМВС України у Дніпропетровській області 17.08.2007;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (далі - Свідоцтво) видано на ім'я ОСОБА_5, транспортному засобу присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_2;

- у графі особливі відмітки Свідоцтва зазначено: "зняття з обл. без дозволу собеса заборон." Графа "Власність" у свідоцтві не заповнена;

- 15.08.2014 о 16 год. 30 хв. в районі буд. 123 по вул. Центральна в с. Лобойківка Дніпропетровської області водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем МАN-L2000, державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ТОВ "АГРО-ОВЕН", не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ 110380-40, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5;

- відповідно до постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_7 пункту 13.1 Правил дорожнього руху, тобто вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодекс про адміністративні правопорушення; у постанові суду також зазначається, що ОСОБА_7 працює на посаді водія ТОВ "АГРО-ОВЕН";

- цивільно-правова відповідальність ТОВ "АГРО-ОВЕН" застрахована приватним акціонерним товариством страхова компанія "Дніпроінмед", що підтверджується полісом АС/ 8960555 з строком дії з 04.01.2014 до 03.01.2015 ;

- 18.08.2014 ОСОБА_5 повідомив Страхову компанію про ДТП; Управління до Страхової компанії за відшкодуванням збитків не зверталося;

- 20.08.2014 представник Страхової компанії провів огляд вказаного автомобіля, склав відповідний акт огляду та фототаблицю до нього; акт огляду підписав ОСОБА_5; відповідно до калькуляції відновлювального ремонту КТЗ, складеного спеціалістом Страхової компанії, вартість ремонту автомобіля "ЗАЗ" д/н НОМЕР_2 становила 22 500,00 грн.;

- 06.11.2014 Страхова компанія одержала заяву ОСОБА_5 про виплату страхового відшкодування, до якої було додано копію паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_5, копію посвідчення водія ОСОБА_5 та свідоцтво про реєстрацію автомобіля "ЗАЗ" д/н НОМЕР_2, з якого вбачається, що даний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_5;

- після одержання зазначених документів Страхова компанія визнала ДТП страховим випадком та здійснила розрахунок страхового відшкодування у розмірі 21 500 грн. (22 500 грн. - франшиза 1 000 грн.). Розрахунок страхового відшкодування наведено у страховому акті від 06.11.2014 № 785/14/ГО., який, крім Страхової компанії, підписав ОСОБА_5;

- 06.11.2014 Страхова компанія виплатила страхове відшкодування ОСОБА_5, що підтверджується платіжним дорученням від 06.11.2014 № 7203; 25.09.2014 ТОВ "АГРО-ОВЕН" компенсував франшизу в розмірі 1 000 грн. ОСОБА_5, що підтверджується нотаріально посвідченою копією заяви ОСОБА_5, у якій також зазначено про відсутність у нього майнових претензій до ТОВ "АГРО-ОВЕН";

- з метою визначення матеріальної шкоди, завданої у результаті ДТП, Управління звернулося до професійного оцінювача, який визначив розмір шкоди, заподіяної внаслідок ДТП станом на 26.12.2014, - 29 170 грн.;

- відповідно до висновку експерта від 08.11.2016 № 513-16: вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ 110380-40, 2007, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 44 549,23 грн.; ринкова вартість автомобіля ЗАЗ 110380-40, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в стані до ДТП, за цінами, які діють на час дослідження, складає 46 110,70 грн.; у зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту (Свр = 44 549,23 грн.) не перевищує ринкову вартість (С = 46 110,70 грн.) автомобіля ЗАЗ 110380-40, 2007, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 до ДТП, утилізаційна вартість залишків авто не визначається.

01.02.2017 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка мотивована тим, що відповідно до висновку судового експерта вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 44 549,23 грн., вартість експертизи - 2 862,60 грн., тому позивач просить стягнути з ТОВ "АГРО-ОВЕН" матеріальну шкоду у розмірі 48 611,83 грн.

Оплату Управлінню матеріальної шкоди завданої у результаті ДТП, яка сталася 15.08.2014, ТОВ "АГРО-ОВЕН" не здійснило, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: ОСОБА_5 є володільцем ЗАЗ 110380-40 на законних підставах та має право самостійно захищати своє право володільця; зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу про заборону зняття з обліку транспортного засобу без дозволу "собеса" не може свідчити про виключне право Управління на одержання відшкодування за пошкодження транспортного засобу, яким володіє ОСОБА_5; цивільно-правова відповідальність ТОВ "АГРО-ОВЕН" застрахована Страховою компанією, тому шкода, спричинена пошкодженням транспортного засобу, яким володіє ОСОБА_5, відшкодована Відповідачами саме ОСОБА_5; відшкодування відбулося у розмірі, визначеному у страховому акті, підписаному, в тому числі, ОСОБА_5 без застережень [21 500,50 грн. сплачено Страховою компанією, 1 000,00 грн. (франшизи) - ТОВ "АГРО-ОВЕН"].

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги Управління, апеляційний господарський суд виходив з того, що: саме Управління є власником транспортного засобу та має право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну джерелом підвищеної небезпеки; ОСОБА_5 є законним володільцем зазначеного транспортного засобу, а не його власником, у зв'язку з чим виключне право на одержання відшкодування за пошкодження транспортного засобу, яким володіє третя особа, належить саме позивачу, а не третій особі; потерпілим у результаті ДТП є саме Управління (його майно пошкоджено у ДТП, автомобіль, знаходився на балансі Управління, і воно має право розпоряджатися транспортним засобом); ОСОБА_5 не було надано страховику документ, що підтверджує його право власності на пошкоджений автомобіль Славута, номер кузова НОМЕР_1; у матеріалах справи відсутні докази того, що Управління як власник автомобіля наділяло ОСОБА_5 як водія автомобіля, повноваженнями на ведення переговорів щодо розміру та отримання сум страхового відшкодування від страхової компанії, тому виплата страхового відшкодування ОСОБА_5 без узгодження з Управлінням є неправомірною; доказів сплати саме Управлінню зазначеної вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу відповідачами не надано.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем сум матеріальної шкоди.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно з вини третіх осіб завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що автомобіль Славута, номер кузова НОМЕР_1, був переданий інваліду 3 групи ОСОБА_5 відповідно до Порядку.

Згідно з пунктом 12 Порядку (в редакції, чинній на момент реєстрації автомобіля) встановлено, що реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на інвалідів. У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться позначка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права користування ним без дозволу головного управління соціального захисту.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що названий транспортний засіб зареєстровано у РЕВ-5МВ ДАІУМВС України у Дніпропетровській області 17.08.2007, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 видано на ім'я ОСОБА_5, транспортному засобу присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_2.

15.08.2014 сталося ДТП за участю водія ОСОБА_7, який керував автомобілем МАN-L2000, що належить ТОВ "АГРО-ОВЕН", та водія ОСОБА_5, який керував автомобілем ЗАЗ 110380-40, державний номерний знак НОМЕР_2.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV; в редакції, чинній на момент ДТП) потерпілим є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону № 1961-IV передбачено, що власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом на достатній правовій підставі та був законним володільцем автомобіля ЗАЗ 110380-40, державний номерний знак НОМЕР_2.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ "АГРО-ОВЕН" застрахована Страховою компанією, що підтверджується полісом АС/ 8960555 зі строком дії з 04.01.2014 до 03.01.2015. Отже, на момент ДТП автомобіль МАN-L2000, що належить ТОВ "АГРО-ОВЕН", був застрахований.

Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з положеннями статті 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, серед іншого, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.11.2014 Страхова компанія одержала заяву ОСОБА_5 про виплату страхового відшкодування; Страхова компанія виплатила страхове відшкодування ОСОБА_5 у розмірі 21 500,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.11.2014 № 7203.

Відповідно до абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV).

ТОВ "АГРО-ОВЕН" компенсував франшизу в розмірі 1 000 грн. ОСОБА_5, що підтверджується нотаріально посвідченою копією заяви ОСОБА_5, у якій також зазначено про відсутність у нього майнових претензій до ТОВ "АГРО-ОВЕН".

Згідно з пунктом 19 Порядку ремонт і технічне обслуговування отриманих інвалідами, законними представниками недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів автомобілів здійснюється за рахунок їх власних коштів з подальшою компенсацією витрат відповідно до законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 не мав права на відшкодування шкоди, завданої майну, яким він володів на законних підставах. Адже особа яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має право також вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну, в силу положень 396 ЦК України.

Висновок суду апеляційної інстанції про обов'язок відшкодування шкоди виключно власнику майна за наявності законного володільця невілює законодавчо закріплене право захисту належних володільцю майнових прав на підставі статті 396 ЦК України та суперечить меті такого виду відповідальності, як відшкодування шкоди, заподіяної майну внаслідок ДТП.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через те, що відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, було здійснено на користь ОСОБА_5 шляхом виплати йому страхового відшкодування у розмірі 21 500,50 грн., здійсненого Страховою компанією, та франшизи у розмірі 1 000 грн. виплаченої ТОВ "АГРО-ОВЕН", що підтверджується матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд під час розгляду даної справи наведеного не врахував, припустившись у зв'язку з цим неправильного застосування норм статті 396 ЦК України, що згідно із статтею 312 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Водночас скасування рішення місцевого господарського суду з даної справи судом апеляційної інстанції здійснено за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), що свідчить про неправильне застосування апеляційною інстанцією й зазначеної норми процесуального права. Натомість рішення суду першої інстанції від 21.03.2017 є обґрунтованим і таким, що відповідає засаді верховенства права. Тому зазначене рішення слід залишити в силі, задовольнивши, таким чином, касаційну скаргу.

Наведеним спростовуються й аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги 2 192,40 грн. згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з позивача.

У матеріалах справи відсутні відомості про фактичне стягнення зі скаржника на користь в дохід державного бюджету України 1 827 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2 009,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, тому питання про поворот виконання оскаржуваної постанови у відповідній частині судом касаційної інстанції не розглядається; наведене не позбавляє ТОВ "АГРО-ОВЕН" права подати, за наявності підстав для цього, відповідну заяву в порядку статті 333 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 904/2533/15 скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 у справі № 904/2533/15 залишити в силі.

4. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" 2 009,70 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов