Справа № 357/3857/18 Головуючий у І інстанції Шовкопляс О. П.Провадження № 33/780/477/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 257 22.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Свінціцька О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року, якою на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, фізичної особи-підприємця, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 1-й пров. Леваневського, 11,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП накладено адміністративне стягнення виді громадських робіт на строк 60 годин.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. в дохід держави.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14.04.2018 року о 00:45 год., перебуваючи за адресою спільного проживання в м. Біла Церква по 1-му провулку Леваневського -11 вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_3 насильство в сімї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погроз фізичною розправою, могла бути завдана шкода психологічному здоровю ОСОБА_3

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року та закрити провадження у справі у зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Зазначає, що ст. 173-2 КУпАП визначено адміністративне правопорушення, яке повязане із вчиненням насильства в сімї, однак він в шлюбі з ОСОБА_4 не перебуває з 29.12.2017 року, спільного господарства з нею не веде, і вона не є членом його сімї в розумінні Сімейного кодексу України. Вважає, що за таких обставин в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Вказує і те, що судом не було досліджено жодного доказу, окрім протоколу про адміністративне правопорушення та непослідовних суперечливих пояснень його колишньої дружини.

Вказує і те, що в той день, коли розвивались вказані події, саме він викликав працівників поліції з метою захистити себе від агресивних дій колишньої дружини, яка розбила вікно в його помешкання та пошкодила вхідні двері і намагалась спровокувати його на бійку, брудно лаючись, що зафіксовано ним на диктофон.

Зазначає і те, що правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП він за обставин, вказаних в протоколі не вчиняв; будь-яких належних, допустимих і обєктивних доказів на підтвердження нібито скоєння ним цього правопорушення немає.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 поставлено у вину те, що він вчинив насильство в сімї щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_4, а саме вчинив умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погроз фізичною розправою, чим могла бути завдана шкода психологічному здоровю громадянки ОСОБА_4

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення та постанови судді Хабуттінову С.А. було поставлено у вину вчинення насильства в сімї.

Поняття «сімя» визначене у ряді законів. Так, відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України під сімєю розуміється спільне проживання осіб, повязаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обовязків. Для подружжя визначені випадки, коли вони вважаються сімєю за відсутності спільного проживання. Таке ж поняття сімї дане у ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сімям». Аналіз зазначених правових норм дає підстави стверджувати те, що лише наявність усіх трьох ознак, указаних у наведених вище законах (за виключенням, яке зазначене у другому абзаці ч.3 ст.3 Сімейного кодексу України) дає підстави стверджувати про існування сімї.

Посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на факт насильства у сімї дає підстави стверджувати, що в цій справі підлягав доказуванню факт наявності сімї у громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Суд вважає, що у справі не зібрано доказів, які би доказували цей факт. Так, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в шлюбі не перебувають, що стверджується копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 29.12.2017р., яке було додано до апеляційної скарги. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повязані між собою спільним побутом та, що вони повязані взаємними правами та обовязками. Відсутність доказів існування сімї у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вказує на недоведеність обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення і свідчить про незаконність постанови судді місцевого суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 1732 КУпАП обєктивна сторона цього правопорушення проявляється в умисному вчиненні будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоровю потерпілого. Зазначені вище діяння можуть проявлятися у наступних формах: насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи, переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, одежі, коштів, тощо.

Під психологічним насильством у сімї розуміється насильство, повязане із дією одного члена сімї на психіку іншого шляхом словесних образ, погроз, переслідування, яким умисно спричиняється емоційна невпевненість та нездатність себе захистити, чим завдається або може бути завдана шкода психічному здоровю цього члена сімї.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виникла обопільна сварка. Доказів того, що саме ОСОБА_2 своїми одноособовими діями впливав на психіку ОСОБА_4 та, що від цих дій була завдана чи могла бути завдана шкода її фізичному чи психічному здоровю матеріали справи не містять. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять також будь-яких доказів того, що в ході цієї сварки ОСОБА_2 погрожував ОСОБА_4 фізичною розправою, про що було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та знайшло своє відображення у постанові судді при формулюванні доведеного в суді складу адміністративного правопорушення. Таким чином посилання судді на наявність погроз фізичної розправи є не обґрунтованим і не підтверджується наявними у справі доказами. На думку суду факт обопільної сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не може вказувати на наявність дій психологічного характеру одного члена сімї на іншого, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоровю іншого члена сімї. У своїй сукупності наведені обставини вказують на відсутність у діях ОСОБА_2 ознак обєктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП.

Окрім того суд, при розгляді зазначеної справи зважає на те, що при формулюванні сутності вчиненого адміністративного правопорушення працівники поліції виклали його у недіючій редакції ст. 1732 КУпАП. Так, у відповідності до Закону України № 2229-VIII від 07.12.2017 року, який набрав чинності із 07.01.2018 року «Про запобігання та протидію домашньому насильству» частина перша ст. 1732 КУпАП викладена у наступній редакції: «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоровю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення». Відповідальність за ч.2 ст. 173 -2 КУпАП, за якою були кваліфіковані дії ОСОБА_2, настає у разі вчинення цих самих дій особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню. Ця редакція істотно відрізняється від попередньої редакції цієї статті, яка передбачала відповідальність за насильство у сімї, що і знайшло своє відображення спочатку у протоколі про адміністративне правопорушення, а пізніше - у постанові судді. За своєю правовою суттю поняття «домашнє насильство» відрізняється від поняття «насильство у сімї». Між тим у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не ставилось у вину вчинення саме «домашнього насильства», доказів щодо наявності такого насильства у ході провадження в цій справі не збиралось, а тому в межах розгляду протоколу № АА 881184 від 14.04.2018 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 1732 КУпАП ОСОБА_2 не можливо притягнути до адміністративної відповідальності за цією статтею за вчинення саме «домашнього насильства», тим паче, за вчинення вказаних дій повторно протягом року.

Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1732 КУпАП в редакції закону від 07.12.2017 року. Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за цією статтею не можливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю із підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 247 ч.1 п.1, 294 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1732 КУпАП.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька