СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 р. Справа №818/1873/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Мельник Н.М.,

представника відповідача - Клочко Е.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк» (далі - позивач, ТДВ «Маяк») звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), Державної фіскальної служби України в якій просило:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 22.08.2017:

- за №0003051401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», 14010100, у розмірі 1288580,79грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 587247,00грн., за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 701333,79грн.;

- №0012081304, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку», код платежу 11010100 у сумі 510,00грн.;

- №0012061304, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати» в сумі 947, 85 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 567,73грн., за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 380,12грн.;

- №00011951304, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів, інших ніж заробітна плата» в загальній сумі 59 332,10грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 54 060, 33грн. та пені в сумі 5 271,77грн.

2) зобов'язати Державну фіскальну службу України визнати скаргу позивача про перегляд податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 22.08.2017 за №0003051401, №0012081304, №0012061304, №00011951304 повністю задоволеною на користь платника податків.

Свої вимоги позивач, з урахуванням поданих відповіді на відзив та додаткових пояснень (т.2, а.с.30-36,64,100-102,140-141,т.3, а.с.143-145, т.4, а.с.2-12, т.7, а.с.53, 151-159, т.8, а.с.116, 128-132, 146-148, 181-184, 241-244, т.9, а.с.1, 3-6, 21-22, 198), мотивував наступним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00011951304, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів, інших ніж заробітна плата в сумі 59332,10грн. позивач зазначив, що дане рішення є помилковим, у зв'язку з тим, що інформація використана при його складенні містить показники, які не відповідають фактичним даним обліку товариства.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0012061304, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати» в сумі 947 грн. 85 коп., вказав, що Податковим кодексом України не визначено конкретної дати утримання податку і тому ТДВ «Маяк» має право самостійно утримати кошти податку на доходи фізичних осіб з підзвітних осіб і перерахувати їх до бюджету, керуючись висновками перевірки про невизнання наявних первинних бухгалтерських документів такими, що підтверджують сплату коштів. Крім іншого, нормами п. 116.2. ст.116. Податкового кодексу України передбачено, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України, а тому одночасне застосування штрафних санкцій у розмірі 25%, 50% та 75% згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є таким, що йде всупереч вказаним нормам, а тому рішення, вважає підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0012081304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, 11010100 у сумі 510 грн. 00 коп. відмітив, що подання уточнюючого розрахунку є правом платника податку і за відсутності заниження податкового зобов'язання відсутні підстави для сплати недоплати та нарахування штрафів. Стверджує, що висновками планової документальної перевірки заниження податкового зобов'язання не було встановлено, а отже, відповідальність, передбачену нормами пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 і абз. 1 п.119.2. ст.119 Податкового кодексу України, про що зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, вважає встановлено помилково.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003051401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» відмітив, що податковим органом помилково, всупереч нормам статті 188 Податкового кодексу України, податкові зобов'язання з операцій реалізації довгострокових біологічних активів обраховані з первісної вартості довгострокових біологічних активів в 2015 році та з застосуванням звичайної ціни в 2016- 2017 роках.

Також не погоджується з висновками податкового органу щодо застосування в якості звичайної ціни інформації про ціни, яку було надано Сумським обласним управлінням статистики по Тростянецькому району. Стверджує, що статистичним управлінням ціни визначені на підставі статистичної звітності за формою 21 - заг «Звіт про реалізацію продукції сільського господарства», яка складається наростаючим підсумком з початку року та не містить інформації в розрізі класів та сортів. А тому, вважає, що податковий орган під час перевірки, маючи статистичну інформацію про середню ціну за період з початку року, не мав можливості визначити ринкову (звичайну) ціну у зв'язку з відсутністю необхідної інформації. За вказаних підстав визначена податковим органом звичайна ціна у 2016 році є помилковою.

Безпідставним вважає нарахування санкцій в розмірі 437500,00грн., оскільки товариство своєчасно повернуло помилково перераховані кошти в сумі 350 000 грн., вони не були використані, бо були повернуті у відповідності до діючого законодавства.

Заперечує також нецільове використання коштів та застосованих санкцій в загальному розмірі 117021,79коп. по операціям з ТОВ «Соллі Плюс Полтава» та ТОВ «Тростянецький Агропромбуд». Стверджує, що автомобіль «Рено Дастер», кошти на технічне обслуговування та ремонт якого використані позивачем, використовується у виробництві сільськогосподарських товарів. Кошти на реконструкцію корівника та ремонт адмінбудівлі, де перебувають особи, зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції та частково, яка використовується під склад, також використані у виробництві сільськогосподарських товарів.

Безпідставним вважає також висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту по операції з ТОВ «ТД АС-ТЕРРА», оскільки зміни вартості виконаної роботи не було, повернення коштів не було, крім іншого розрахунку коригування позивач не отримував, а тому і не мав підстав для коригування податкового кредиту.

У період з 04.12.2017 по 05.03.2018 (з урахуванням ухвали про продовження строку проведення підготовчого провадження) у справі було проведено підготовче провадження (т.8, а.с.159-161, т.9, а.с.191-192).

Під час підготовки справи до суду розгляду було задоволено клопотання представника позивача та ухвалою суду від 17.01.2018 позов в частині позовних вимог до Державної фіскальної служби України було залишено без розгляду (т.7, а.с.21).

Крім іншого сторонами надано відзив, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, а також додаткові пояснення.

Заперечуючи проти позову (т.3, а.с.256-261) представник відповідача, з урахуванням поданих заперечень на відповідь на відзив (т.7, а.с.138-150) та додаткових пояснень (т.8, а.с.164-166, т.9, а.с.186-187), стосовно донарахованої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначив, що під час перевірки було встановлено, що ТДВ «Маяк» в 2015 році здійснювало реалізацію власної сільськогосподарської продукції за цінами, що є нижчими за їх собівартість. Для визначення податкових зобов'язань при реалізації великої рогатої худоби та свиней за цінами, що є нижчими від їх собівартості в ході проведення перевірки ТДВ «Маяк» перевіряючими проведено розрахунок на підставі первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства по рахунку 21 «Поточні біологічні активи» та враховано фактичні витрати на виробництво 1 кг живої ваги великої рогатої худоби та свиней.

В результаті співставлення цін реалізації ТДВ «Маяк» сільськогосподарської продукції з цінами, що діяли на ринку у відповідні періоди встановлено, що протягом періоду з 01.01.2016 року по 30.04.2017 року ТДВ «Маяк» здійснювало реалізацію сільськогосподарської продукції за цінами, що є нижчими за ринкові ціни.

При цьому, податковим органом, в ході проведення перевірки при дослідженні цін реалізації озимої пшениці, було встановлено, що найнижчими цінами для співставлення є ціни, затверджені наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України №292 від 29.07.2015 та №305 від 14.09.2016, тому для співставлення були взяті саме ці ціни. А для визначення податкових зобов'язань при реалізації молока, кукурудзи, великої рогатої худоби та свиней, враховано проведений аналіз цін на реалізацію сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарської продукції, яким встановлено, що найнижчими цінами є ціни за даними інформації Головного управління статистики у Сумській області по реалізації сільськогосподарськими підприємствами Тростянецького району Сумської області.

Крім іншого, перевіркою встановлено, що кошти зі спеціального рахунку підприємства №26049055002285, який відкритий в ПАТ КБ Приватбанк в сумі 350 000 грн., які були перераховані на поточний рахунок №26005275390001, а потім на розрахунковий рахунок Казначейства України №37520100003575 (додатковий рахунок відкритий у системі електронного адміністрування податку на додану вартість) збільшили суму ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування, необхідного для реєстрації податкових накладних, які складаються сільськогосподарським підприємством при здійсненні операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг у межах спеціального режиму оподаткування. На суму поповнення додаткового електронного рахунку ТДВ «Маяк» в подальшому було зареєстровано податкові накладні на реалізацію сільськогосподарської продукції. Таким чином, відповідач вважає, що дані кошти, перераховані платником податку зі спеціального рахунку, відкритого у банку або органі, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на основний або додатковий електронний рахунок, з метою збільшення реєстраційної суми, вважаються такими, що використані не на виробничі цілі, тобто використані не за цільовим призначенням, та підлягають стягненню до бюджету відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України із застосуванням відповідних штрафних санкцій.

Також перевіркою встановлено, що ТДВ «Маяк» здійснювало перерахування коштів зі спеціального рахунка за обслуговування легкового автомобіля НОМЕР_1, за поточний ремонт приміщення адмінбудівлі та поточний ремонт житлових будинків. Враховуючи, що згідно з п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України дані витрати є загальногосподарськими витратами підприємства, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а тому ці кошти витрачені не на виробничі цілі, у зв'язку з чим також використані не за цільовим призначенням, та підлягають стягненню до бюджету відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України із застосуванням відповідних штрафних санкцій .

Щодо податкового повідомлення-рішення №00011951304, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів, інших ніж заробітна плата» в загальній сумі 59 332,10грн., зазначив, що згідно наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунку 641/1 «Податок на доходи фізичних осіб», ТДВ «Маяк» обліковує загальну суму утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб з доходів платника у вигляді заробітної плати, плати за оренду земельних ділянок (паїв) та виплат у вигляді дивідендів без розмежування по кодам бюджетної класифікації.

У ході проведення перевірки за даними бухгалтерського обліку ТДВ «Маяк» та наданими до перевірки документами визначена сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана (нарахована) товариством із доходів платника податку інших ніж заробітна плата та повинна бути сплачена за кодом платежу 11010400, та встановлено порушення строків сплати даного податку, у зв'язку з чим санкція та пеня нарахована оскаржуваним податковим повідомленням-рішення правомірно.

05.03.2018 ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, у відкритому судовому засіданні, в якому неодноразово оголошувались перерви, з метою наданням додаткових уточнюючих пояснень сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях підтримував, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві, запереченні на відповідь на відзив та додаткових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою (код ЄДРПОУ 03779142), взято на облік в контролюючих органах та станом на момент перевірки перебувало на обліку в Охтирській об'єднаній державній податковій інспекції (Тростянецьке відділення) ГУ ДФС у Сумській області, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію позивача (т.1, а.с.23) та вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.45).

У період з 14.06.2017 по 12.07.2017 податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка ТДВ «Маяк» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2014 по 30.04.2017, за наслідками якої складено акт від 02 серпня 2017 року №1426/18-28-14-01/03779142/55 (т.1, а.с.43-221).

В ході проведеної перевірки виявлено порушення позивачем вимог (т.1, а.с.134-135), зокрема:

- п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201, абз.19 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 613038,00грн.;

- п.4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 за №11, п. 209.2, п.209.15 ст. 209 ПК України, в результаті чого використано кошти зі спеціального рахунку у сумі 443617,43грн.;

- пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.51.1 ст. 51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49 (далі - Порядок Міндоходів №49) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (далі - Порядок Мінфіну №4);

- пп.170.91.1 «а» п.170.9 ст. 170, пп.164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти нарахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 567грн. 73коп.

- пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата та сплачується до місцевого бюджету за кодом платежу 11010400, у квітні, травні, червні, вересні та листопаді 2016 року та лютому 2017 року, внаслідок чого перевіркою, з урахуванням термінів, встановлених п.102.1 ст. 102 ПК України, нарахована пеня в сумі 5271,77грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками даної перевірки подав заперечення на акт перевірки, які були враховані лише частково (т.10, а.с.12-22).

22.08.2017, відповідачем, з урахуванням поданих заперечень на акт перевірки, були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- за №0003051401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», 14010100, у розмірі 1288580,79грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 587247,00грн., за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 701333,79грн. (т.1, а.с.222,223);

- №0012081304, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку», код платежу 11010100 у сумі 510,00грн. (т.1,а.с.224);

- №0012061304, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати» в сумі 947,85 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 567,73грн., за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 380,12грн. (т.1, а.с.225);

- №00011951304, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів, інших ніж заробітна плата» в загальній сумі 59 332,10грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 54 060, 33грн. та пені в сумі 5 271,77грн. (т.1, а.с.226).

Не погоджуючись з даними рішеннями позивач оскаржив їх до Державної фіскальної служби України, однак, за результатами оскарження податкові повідомлення-рішення були залишені без змін (т.1, а.с.230-249, т.2, а.с.1-22).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2017 за №0012081304, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку», код платежу 11010100 у сумі 510,00грн., суд виходить з наступного (т.1, а.с.224).

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.95-96), підставою для застосування санкцій, стало встановлення податковим органом допущення позивачем вимог пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.51.1 ст. 51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. 2.1 Порядку Міндоходів №49 та Порядку Мінфіну №4, у зв'язку з чим, на підставі абз.1 п.119.2 ст. 119 ПК України застосовано санкцію в розмірі 510грн.

Так, відповідно до абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків (п.51.1 ст. 51 Податкового кодексу України).

Пп. 49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.2.1 Порядку Мінфіну №4 податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Граничні строки подання податкового розрахунку можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Кодексом.

При цьому, як встановлено судом, позивачем 04.08.2015 в межах строку, визначеного вказаними нормами Порядку Мінфіну №4 та ПК України, було подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма 1ДФ) (звітний) за 2 квартал 2015 року (т.2, а.с.66-90).

01.10.2015 року ТДВ «Маяк» було подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма 1ДФ) (уточнюючий) за 2 квартал 2015 року, у зв'язку з виявленою помилкою в частині написання податкових номерів (номеру паспорта) фізичних осіб (т.2, а.с.91-94).

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, з посиланням, в тому числі, на Порядок Міндоходів №49, стверджує, що платником було порушено строки подання уточнюючого розрахунку, який мав бути поданий в межах строку, визначеного для подання звітного Податкового розрахунку, а тому вважає, що санкції правомірно накладені на підставі п.119.1. ст. 119 ПК України, відповідно до якої за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Однак, суд не може погодитись з такими висновками податкового органу, оскільки, насамперед, посилання на вказаний Порядок Міндоходів №49 є безпідставним, так як станом на час подання як звітного так і уточнюючого розрахунку (04.08.2015 та 01.10.2015 (т.2, а.с.90,94) за 2 квартал 2015 року, він втратив свою чинність (з 01.04.2015).

Крім іншого, відповідно до п.50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з абзацом третім вказаної статті в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що платник податку, у разі виявлених помилок в поданій ним звітності, має право внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку з урахуванням строків давності (1095 днів). При цьому, якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог ст. 50 ПК України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 119.2. ст. 119 ПК України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Крім того, подаючи уточнюючий розрахунок, сума податкових зобов'язань позивача, як податкового агента щодо утримання та сплати до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку не змінилась, оскільки не було занижено податкове зобов'язання (були внесені зміни лише до ідентифікаційних номерів платників податку), що підтверджується і висновками акта перевірки та визнано представником відповідача в судовому засіданні, що в свою чергу, виключає також обов'язок платника податку сплатити суму недоплати та штраф відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується своєчасне подання позивачем до податкового органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки контролюючим органом, а тому суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2017 за №0012081304 прийнято з порушенням вимог ПК України, не відповідає ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 22.08.2017 №0012061304, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати» в сумі 947,85грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 567,73грн., за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 380,12грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засідання та вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.96-97), під час перевірки наявності підтверджуючих документів на грошові кошти, отримані під звіт, встановлено порушення пп.170.9.1. «а», п. 170.9 ст. 170, пп.164.2.11, п.164.2 ст. 164 ПК України, в частині не включення до загального оподатковуваного доходу платників податків суми підзвітних коштів, які не підтверджені первинними документами, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 567грн. 73коп.

Відповідно до пп. «а» п.170.9.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, серед іншого на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

За приписами абзацу 3 та 4 вказаної статті, витрати на відрядження (під звіт) не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, документів про їх придбання (сплату) за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Однак, при проведенні перевірки звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (авансових звітів підзвітних осіб) поданих до бухгалтерії працівниками підприємства, виявлено факти проведення готівкових розрахунків без подання платіжних документів встановленої форми (т.7, а.с.27-51) на загальну суму 3381,72грн., у зв'язку з чим, сума у відповідності до п.164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПК України повинна була бути включена до загального оподатковуваного доходу платників податку.

Позивач не заперечує того факту, що дійсно ним було проведено готівкові розрахунки без подання платіжних документів встановленої форми, і що дійсно він повинен був утримати податок на суму такого перевищення, але вважає, що Податковим кодексом України, не визначено конкретної дати утримання такого податку, а тому стверджує, що позивач має самостійно утримати кошти податку з підзвітних осіб і перерахувати їх до бюджету.

Дійсно, відповідно до п.170.9.1 ст. 170 ПК України, на який посилається позивач, сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Разом з тим, суд не може погодитись з позицією позивача стовно відсутності строків утримання та сплати такого податку.

Відповідно до визначення термінів, наведених у ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пункт 162.1 ст. 162 ПК України визначає, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (пп. 162.1.1); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (пп. 162.1.2); податковий агент (пп. 162.1.3).

Відповідно до п.164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу (пп.164.2.1, 164.2.11 п.164.2 ст. 164 ПК України).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує ст. 168 ПК України, п. 168.1, якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 п.168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня (трьох банківських днів з дня (в редакції станом на 01.01.2017), що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п. «а» п.176.2 ст. 176 ПК України).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Для цілей цього розділу та п. 54.2 ст. 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України), тобто у строки вказані у ст. 168 ПК України.

Системний аналіз вказаних норм, свідчить про те, що ПК України чітко визначається момент узгодження грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.

Відповідно до пп.54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Позивач дізнався про факти проведення готівкових розрахунків без подання платіжних документів встановленої форми під час перевірки, однак, як вбачається з пояснень представника позивача, ні в ході перевірки, ні під час подачі заперечення на акт перевірки, ні станом на момент розгляду справи, ТДВ «Маяк» не було утримано та відповідно і перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, на суму такого перевищення.

Відповідно до п.127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2017 №0012061304 в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в сумі 567,73грн. та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 141,93грн. (567,73грн*25%) є правомірним, воно відповідає ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, доводи представника позивача стосовно того, що відповідачем не вірно в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні було зазначено код та назву платежу, на переконання суду, не спростовує встановлений в судовому засіданні факт порушення позивачем порядку утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим дані доводи судом не приймаються до уваги.

Також безпідставними суд вважає доводи представника позивача з приводу відсутності в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні посилань на пункт та статтю законодавчого акта, відповідно до якого застосовано штрафні санкції (т.8, а.с.182), оскільки вони спростовуються змістом самого оскаржуваного рішення, в якому йде посилання на норми пп.54.3.5 п.54.3 ст. 54, пп.127.1 ст. 127 ПК України.

Разом з тим, суд не може погодитись з податковим органом в частині застосування даним оскаржуваним податковим-рішенням від 22.08.2017 №0012061304 санкцій в розмірі 238,19грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку штрафної санкції відповідно до ст. 127 ПК України (т.1, а.с.229) відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням застосовано наступні штрафні санкції: до платежу за липень 2014 року - 11,25грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 25 відсотків; до платежу за травень 2015 року застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 відсотків; до платежу за вересень 2015 року та липень 2017 року - по 75 відсотків, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Загальна сума штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб склала 380грн.12коп. Вказана сума відображена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні (т.1, а.с.225).

При цьому, пунктом 115.1 статті 115 ПК України передбачено, що у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Нормами пункту 116.2 ст. 162 ПК України визначено, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції, передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Державна фіскальна служба України в листі від 11 вересня 2015 року № 33814/7/99-99-17-03-01-17 дає наступне визначення триваючого правопорушення: особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває протягом значного часу, і весь час винний безперервно своєю правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

У цьому ж листі підкреслено, що триваюче правопорушення припиняється, якщо факт цього правопорушення виявлено компетентним органом при проведенні перевірок.

Схоже міститься і в листі Міністерства доходів та зборів України від 13 травня 2013 року №1101/Н/99-99-15-04-01-14.

При цьому, згідно Узагальнюючої податкової консультації Державної податкової служби України від 22 листопада 2012 року № 1046, повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ застосовується в розрізі кожного окремого з податкових порушень (однотипне порушення), передбачених п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 Податкового кодексу України.

В Узагальнюючій податковій консультації Державної податкової служби України від 06 липня 2012 року № 592 зазначено, що для визначення повторності правопорушення відлік 365 днів (для високосного року 366 днів) починається з дати винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Водночас, відповідно до вимог п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

З наведених вище положень ПК України вбачається, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше, як за результатами перевірки платника податків, які оформлюються актом.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд не може погодитись з правомірністю застосуванням відповідачем до позивача штрафу за встановлене порушення на підставі пп.127.1.2 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України у розмірі 50% та 75%, оскільки у вказаних діях позивача не вбачається повторності. В даному випадку існує одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб. Вказане порушення податкового законодавства було виявлено однією перевіркою, а тому до позивача має бути застосована санкція в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 22.08.2017 №0012061304, у зв'язку з неправомірним застосуванням відповідачем ст. 127 ПК України при притягненні платника до відповідальності в частині застосування санкцій в розмірі 50% та 75 %, що становить 238,19грн. (380,12грн.-141,93грн.), у зв'язку з чим в цій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може відповідати ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає в цій частині скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.08.2017 №00011951304, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів, інших ніж заробітна плата» 11010400, в загальній сумі 59 332,10грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 54060, 33грн. та пені в сумі 5 271,77грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.97-104), перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна пата (із сум нарахованих дивідендів) за кодом платежу 11010400, встановлено порушення позивачем строку перерахування податку, починаючи зі сплати за грудень 2015 року (залишок 54048грн.06коп. від нарахованої суми податку 294118,16грн. (т.1, а.с.101).

Перевіркою встановлено, що податковим агентом нараховано доходи у вигляді орендної пати за земельні ділянки (паї) на користь платників податків, проте на підприємстві наявна заборгованість по виплаті таких доходів.

У зв'язку з цим, відповідачем встановлено порушення позивачем п.168.1.5 ст. 168 ПК України, відповідно до якого якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду та на підставі пп.126.1 ст. 126, пп.129.1.3 ст.129 ПК України застосовано санкцію в розмірі 54060грн. 33коп. та нарахована пеня в сумі 5271,77грн. (т.1, а.с.226).

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що також підтверджено і актом перевірки (т.1, а.с.98), ТДВ «Маяк» обліковує загальну суму утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб з доходів платника у вигляді заробітної плати, плати за оренду земельних ділянок (паїв) та виплат у вигляді дивідендів без розмежування по кодам бюджетної класифікації.

Тобто облік розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб організований разом за всіма видами доходів, з яких утримано даний податок, що підтверджується аналізом рахунку бухгалтерського обліку 6411 «Розрахунки з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб» за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2017 (т.8, а.с.194), з якого вбачається, що нарахування утриманого податку проведено з рахунків бухгалтерського обліку 661 «Розрахунки по заробітній платі», 663 «Розрахунки за лікарняними», 6856 «Розрахунки по орендній платі за земельні паї» та 671 «Розрахунки за дивідендами» та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 6411 «Розрахунки з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб» за 2014 рік - квітень 2017 рік в розрізі кожного місяця (т.8, а.с.196-199).

При цьому, дійсно, як відмічає, представник позивача, Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, відповідно до якої організований бухгалтерський облік в ТДВ «Маяк» передбачено ведення бухгалтерського обліку розрахунків з бюджетом в розрізі податків і відсутня вимога про організацію бухгалтерського обліку в розрізі кодів бюджетної класифікації.

В той же час, ведення бухгалтерського обліку таким чином, утруднює виокремлення податку на доходи фізичних осіб окремо за кожним видом доходу по коду бюджетної класифікації, з якого утримано даний податок. Представник відповідача обґрунтовуючи свою позицію (т.3, а.с.265, т.9, а.с.186-187), вказує на те, що виокремлення податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), що сплачується з доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) на користь платників податків та відповідно і встановлення порушення щодо строків його сплати було здійснено на підставі оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6411 за травень 2014 рік - квітень 2017 рік та на підставі документів, що були подані самим позивачем на перевірку, та які дали змогу виокремити ПДФО по кодам бюджетної класифікації.

Разом з тим, відповідачем на виконання вимог суду не було надано доказів, які надавались позивачем під час перевірки. Як зазначив представник відповідача, дані докази не збереглися. В той же час, з наданих ГУ ДФС України суду доказів (т.8, а.с.152-154) та додаткових пояснень (т.9, а.с.186-187), а також оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6411 за січень 2014 - квітень 2017 рік (т.8, а.с.194,196-199) неможливо встановити правильність та достовірність обрахованого під час перевірки сальдо (кр-т) на початок 01.01.2016 в розмірі 54048,06грн., яке була покладена в основу розрахунку штрафних санкцій та пені (т.1, а.с.103), враховуючи наступне:

- ТДВ «Маяк» створено внаслідок реорганізації шляхом перетворення Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Маяк», дата реєстрації акціонерного товариства 26.05.1998, що підтверджується даними з ЄДРПОУ (т.8, а.с.195). Нарахування дивідендів засновникам товариства і утримання з них ПДФО здійснювалося на протязі 1999-2017 роки, що підтверджується виписками з протоколів звітних зборів акціонерів СЗАТ «Маяк» та учасників ТДВ «Маяк» (т.8, а.с.200-209). Факт нарахування дивідендів та утримання з них ПДФО підтверджено даними акта перевірки (т.1, а.с.101). Вказане свідчить, що ПДФО з суми нарахованих дивідендів почало відображатися у складі обліку по рахунку бухгалтерського обліку 6411 « Розрахунки з бюджетом по ПДФО» з 1999р., що виходить за межі перевірки;

- ТДВ «Маяк» орендує земельні паї протягом 2003-2018 років, що підтверджується копіями договорів оренди земельної ділянки (земельного паю), укладені в 2003р., 2007р., 2009р., враховуючи додаткові угоди (т.8, а.с.210-233);

- ТДВ «Маяк», як вбачається з акта перевірки мало переплату з ПДФО за період січень 2016 - квітень 2016 (т.1, а.с.97-98).

Відповідно до п.5 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, враховуючи відсутність в ТДВ «Маяк» окремого бухгалтерського обліку розрахунків з бюджетом по ПДФО утриманого з орендної плати за земельний пай, в розрізі кодів бюджетної класифікації, а також те, що період формування даних бухгалтерського обліку по рахунку бухгалтерського обліку 6411 «Розрахунки з бюджетом по ПДФО» (1998 - 2017роки) значно перевищує період, який підлягав плановій документальній перевірці (01.05.2014 - 30.04.2017), в акті перевірки відповідачем, з посиланням на відповідні документи, надані позивачем під час перевірки, не викладено розрахунку, на підставі якого визначено сальдо кредит по розрахункам з бюджетом по ПДФО, яке утримано з нарахованої орендної плати, на 01.01.2016 р. у сумі 54048грн., яка була покладена ГУ ДФС у Сумській області в основу розрахунку штрафних санкцій та пені, доказів правомірності прийняття свого рішення відповідачем, всупереч ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано, у зв'язку з чим, враховуючи наявну переплату з ПДФО, в судовому засіданні не було підтверджено факту порушення строку сплати саме ПДФО, утриманого з орендної плати за земельний пай.

При цьому, надана суду відповідачем інформація про суми сплаченого ПДФО за кодом бюджетної класифікації 11010400 ТДВ «Маяк» за період 18.04.2016-31.12.2016, 28.12.2016-31.12.2016, 07.02.2017-30.06.2017 (т.8, а.с.152-154), на переконання суду, не може бути доказом правильності визначення сальдо розрахунків ТДВ «Маяк» з бюджетом по ПДФО, утриманого з суми нарахованої орендної плати за земельні паї станом на 01.01.2016, оскільки дана інформація свідчить лише про суми сплаченого податку в досить обмежений час, в свою чергу сальдо розрахунків є різницею між сумою сплаченого податку та сумою нарахованого податку, при чому в розрізі кодів бюджетної класифікації за період з початку діяльності ТДВ «Маяк» і до 01.01.2016. Таких доказів відповідачем не надано.

Відповідач, в обґрунтування своєї позиції та наявної переплати з ПДФО, посилається на норми ст. 8 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ (далі - Бюджетний кодекс України), наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» та норми Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 №666 (далі - Порядок №666) та стверджує, що якщо виникає потреба сплати ПДФО за різними кодами класифікації доходів бюджету (на різні рахунки Держказначейства, зокрема, 11010100 та 11010400), необхідно скласти декілька платіжних доручень.

Дійсно відповідно до ст. 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Відповідно до п. 6 Порядку №666 сплата за кожним видом платежу та за кожним видом сплати має оформлятися окремим документом на переказ.

Разом з тим, відповідно до п.7 Порядку №666 у разі заповнення поля «Призначення платежу» (саме в ньому зазначається код класифікації доходів бюджету) з порушенням вимог, визначених у цьому Порядку, документ на переказ приймається до виконання. При цьому вважається, що платник податків сплачує грошове зобов'язання (код виду сплати 101 (Сплата суми податків і зборів / єдиного внеску). Тобто відповідальності за порушення заповнення поля «Призначення платежу» відсутня і кошти у будь-якому випадку будуть зараховані до бюджету.

Відповідно до п.38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Тобто обов'язок платника податку, у тому числі і податкового агента, зі спати відповідного податку вважається виконаним з моменту сплати у встановлений строк в повному обсязі відповідних сум податкових зобов'язань.

Відповідно до ч.5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (ч.5 ст. 78 Бюджетного кодексу України).

В свою чергу, відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України. ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. ЄКР відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України. На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пп.2.1, 2.2,2.3 даного Положення).

Таким чином, суд приходить до висновку, що всі сплачені податки і збори, незалежно від того, за яким кодом класифікації бюджету сплачені, зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів, а тому, на переконання суду, сплата позивачем ПДФО, з якого значилась переплата за період січень-квітень 2016 року, не могла вплинути на обставини зарахування такого податку та виконання податкового обов'язку щодо сплати податку своєчасно та у повному обсязі.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2017 №00011951304 не відповідає ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 22.08.2017 за №0003051401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», 14010100 (далі - ПДВ), у розмірі 1476,09грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 369,02грн. (1476,09грн.*25%) суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.83), відповідачем встановлено те, що ТДВ «Маяк» на порушення п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, включило до складу податкового кредиту суму ПДВ без підтверджуючих документів, в тому числі на суму 1476,09грн. за вересень 2014 року по операціям з ТОВ «ТД АС-ТЕРРА», у зв'язку з чим встановлено завищення податкового кредиту.

Однак, суд не може погодитись з такою позицією відповідача.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший - третій пункту 198.2 ст.198 ПК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень абзацу четвертого пункту 198.3 цієї статті в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац перший пункту 201.10 цієї статті в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В ході розгляду справи, встановлено, що згідно платіжного доручення позивач у вересні 2014р. перерахував ТОВ «ТД АС-ТЕРРА» кошти в сумі 8856грн. 53коп. (т.9, а.с.7), у зв'язку з чим за першою з подій ТОВ «ТД АС-ТЕРРА» складено податкову накладну від 08.09.2014 №27511 (т.8, а.с.117-118). У зв'язку з чим, суд визнає, що у ТДВ «Маяк» було право на включення до податкового кредиту сплаченої суми ПДВ в сумі 1476,09грн. в платежі постачальнику товару, підтверджену податковою накладною, по першій із подій, визначених пунктом 198.2 ст. 198 ПК України, - списання коштів з банківського рахунку на оплату послуг.

ТОВ «ТД АС-ТЕРРА» згодом складено додаток №1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» від 16.01.2015 до Податкової декларації по податку на додану вартість за грудень 2014 року, в якому включено по ряд.4 «Розрахунок коригування №30303 від 08.12.2014 до податкової накладної №27511 від 08.09.2014 по контрагенту ТДВ «Маяк» на загальну суму ПДВ «-» 1476,09 грн., у зв'язку з коригуванням вартості майна (т.10, а.с.127-128). Даний розрахунок коригування зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.01.2015 (т.8, а.с.164).

У зв'язку з тим, що ТДВ «Маяк» не включив даний розрахунок коригування до складу податкового кредиту у вересні 2014 року, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем суми ПДВ за даною операцією у розмірі1476,09грн. (т.8, 164).

Разом з тим, як вбачається з розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової декорації, що є додатком 2 до податкової декларації, та який був наданий в обґрунтування своєї позиції відповідачем (т.8, а.с.169), даний розрахунок був складений ТОВ «ТД АС-ТЕРРА» 08.12.2014 та зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2014 (т.8, а.с.170).

При цьому, відповідно до п.п.192.1.1 п.192.1 ст. 192 ПК України, в редакції яка діяла до 01.01.2015, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно пп.201.6 ст. 201 ПК України, чинної до 01.01.2015, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Станом на дату реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної - 09.12.2014 (т.8, а.с.169,170), та у зв'язку з цим виникненням розбіжностей з контрагентом, податковий орган про вказане зобов'язаний був повідомити позивача, який протягом 10 днів мав подати відповідне уточнення.

З 01.01.2015 норма п.192.1 ст. 192 ПК України була викладена в інші редакції наступного змісту, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем на обґрунтування своєї позиції надано ще один розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 рік (т.10, а.с.127-128) від 16.01.2015, який був зареєстрований, як стверджує представник відповідача 19.01.2015. Разом з тим, варто відмітити, що вказаний розрахунок не відповідає тій формі, яка була затверджена станом на день його подачі наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».

Крім іншого, відповідно до п.22 вказаного Порядку розрахунок коригування, складений постачальником (продавцем) товарів (послуг) до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Реєстрі: отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (продавцю), для чого постачальник (продавець) надсилає складений розрахунок коригування отримувачу (покупцю). З цією метою постачальник (продавець) складає у загальному порядку розрахунок коригування, у верхній лівій частині якого робить відповідну помітку "X", та надсилає його отримувачу (покупцю). Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб постачальника (продавця) та отримувача (покупця) на такий розрахунок коригування здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Позивач заперечує про факт отримання такого розрахунку та про те, що йому було відомо про нього, а відповідачем даний факт не перевірявся, та доказів на спростування вказаного, всупереч ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано.

Крім іншого, за приписами ст. 192 ПК України, розрахунок коригування може складатись, виключно у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, або у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг. Однак, в матеріалах справи відсутні такі докази. Як зазначав представник відповідача в судовому засіданні, дані обставини під час перевірки не перевірялись. Натомість в матеріалах справи міститься аналіз рахунку 6851 «Розрахунки з іншими контрагентами» за 2014 рік (т.9, а.с.8), який підтверджує, те, що зміни вартості виконаної роботи, чи повернення коштів ТОВ «ТД АС-ТЕРРА» не було.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині, у зв'язку з чим в цій частині воно підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 22.08.2017 за №0003051401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ з штрафних фінансових санкцій в розмірі 554521,79грн., суд зазначає наступне.

ТДВ «Маяк» в перевіряємому періоді було сільськогосподарським виробником та здійснювало діяльність, яка підпадала під визначення ст. 209 ПК України, якою було передбачено спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно, до п.п.209.1, 209.2 ст.209 ПК України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пунктом 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 (далі - Порядок №11), передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, тобто на виробничі цілі. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

З акта перевірки вбачається (т.1, а.с.86-91), що підставою для нарахування фінансових санкцій стало встановлення в ході перевірки нецільове використання сум ПДВ від реалізації сільськогосподарської продукції в сумі 350 000,00грн. та 93617,43грн.

Так, в ході проведення перевірки встановлено, що 29.10.2015 кошти зі спеціального рахунку підприємства №26049055002285, який відкритий в ПАТ КБ Приватбанк, в сумі 350000грн., які були перераховані на поточний рахунок №26005275390001, а потім на розрахунковий рахунок Казначейства України №37520100003575 (додатковий рахунок відкритий у системі електронного адміністрування ПДВ) збільшили суму ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування, необхідного для реєстрації податкових накладних, які складаються сільськогосподарським підприємством при здійсненні операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг у межах спеціального режиму оподаткування. На вказану суму поповнення додаткового електронного рахунку ТДВ «Маяк», стверджує відповідач, в подальшому було зареєстровано податкові накладні на реалізацію сільськогосподарської продукції.

Відповідач вважає, що кошти, які були перераховані зі спеціального рахунку були перераховані не помилково а з метою збільшення реєстраційної суми, а тому є такими, що використані не на виробничі цілі, тобто використані не за цільовим призначенням, та підлягають стягненню до бюджету із застосуванням відповідних штрафних санкцій відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України, відповідно до якого використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Однак, суд не може погодитись з такими твердженнями відповідача.

Дійсно, 29.10.2015 ТДВ «Маяк», маючи мету перерахування коштів з депозитного рахунку (що вказано в призначенні платежу), перераховує кошти в сумі 350000грн. за платіжним дорученням №1387 зі спеціального рахунку, який відкритий в ПАТ КБ Приватбанк. В розділі «Призначення платежу» зазначено: «Повернення коштів з депозитного рахунку згідно договору 2015 р. Без ПДВ» (т.2, а.с.46).

Наступного дня, 30.10.2015 було виявлено помилку, у зв'язку з виправленням якої ТДВ «Маяк» за платіжним дорученням №1401 від 30.10.2015 повернуло кошти в сумі 350000,00грн. на спеціальний рахунок з призначенням платежу «ПДВ за вересень 2015 рік» (т.2, а.с.48), оскільки саме даний платіж попередньо був внесений позивачем в жовтні 2015 року, як сплата зобов'язання за декларацією за вересень 2015р., а потім помилково перерахований (т.2, а.с.38-44).

Про виникнення помилки листом № 144 від 30.10.2015 року ТДВ «Маяк» (т.2, а.с.51) повідомило Управління Державної казначейської служби України у Тростянецькому районі Сумської області та листом №145 від 30.10.2015 року Тростянецьке відділення №1 Сумської філії ПАТ КБ «Приватбанк» (т.2, а.с.52).

Нормами п. 6 Указу Президента України 16 березня 1995 року №227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» передбачено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Тобто, кошти в сумі 350000,00грн., помилково зараховані на поточний рахунок позивача, не були ним використані, оскільки були повернуті у встановлений строк.

Відповідач стверджує, що перерахування коштів було здійснено саме з метою збільшення суми ліміту ПДВ в системі електронного декларування, у зв'язку з чим є нецільовим їх використанням, оскільки якби це була помилка, ТДВ «Маяк» повернуло б кошти одразу, без реєстрації податкових накладних.

Однак, механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунка визначено Порядком №11, відповідно до п.2 якого сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до п.200-1.2 ст.200-1 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, платникам - сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, додатково відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, що надійшли на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, призначений для перерахування коштів на його спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, автоматично перераховуються органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на спеціальний рахунок такого платника протягом операційного дня (п.200-1.5 ст.200-1 ПК України).

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що кошти на спеціальний рахунок можуть надходити лише з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ, та перераховуються автоматично органом, який здійснює казначейське обслуговування. Тобто, враховуючи дані норми, ТДВ «Маяк» не мало повноважень на можливості повернути помилково перераховані кошти безпосередньо на спеціальний рахунок, оскільки повернення помилково перерахованих коштів ТДВ «Маяк» на спеціальний рахунок могло відбутись лише шляхом зарахування коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника - сільськогосподарського підприємства і лише після цього на спеціальний рахунок, що і було зроблено.

Доводи відповідача про брак ліміту ПДВ в системі електронного декларування спростовуються, по-перше, квитанцією №2 (т.2, а.с.43), в якій зазначено, що на момент прийняття декларації сума, на яку товариство має право зареєструвати податкові накладні складає 728 219,75грн., витягом щодо суми податку, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №1124697 на запит від 29.10.2015, з якого вбачається, що така сума станом 29.10.2015 склала 1 337 014,41грн. (т.2, а.с.53), витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №22231 на запит від 25.08.2017 №22231, з якого вбачається, що ТДВ «Маяк» 29.10.2017 були виписані податкові накладні на суму ПДВ 256,67грн. та сума ПДВ за отриманими податковими накладними - 152 288,10грн. (т.2, а.с.54), витягом з системи електронного адміністрування ПДВ №30309301 на запит від 30.10.2015 №30309301, з якого вбачається, що сума податку на яку ТДВ «Маяк» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних станом на 30.10.2015 склала 1 195 398,68 грн. (т.2, а.с.55), витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 24696 на запит від 11.12.2017 №24696, з якого вбачається, що ТДВ «Маяк» 30.10.2015 були виписані податкові накладні на суму ПДВ 989511,43 грн. та сума ПДВ по отриманих податкових накладних склала 11 162,17 грн.. (т.2, а.с.56-58).

Приймаючи до уваги вищевикладене суд приходить до висновку, що висновок податкового органу про нецільове використання 350000,00грн. не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому застосування податковим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням санкцій в розмірі 437500грн. (350000+87500(350000*25%)) не відповідає ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим вказане рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Також перевіркою встановлено (т.1, а.с.90-91) нецільове використання суми ПДВ ТДВ «Маяк», у зв'язку з перерахуванням коштів зі спеціального рахунка за обслуговування легкового автомобіля НОМЕР_2 та за поточний ремонт приміщення адмінбудинку та реконструкцію приміщень ТДВ «Маяк» (т.2, а.с.103-107,129) на загальну суму 93617,43грн., в т.ч.:

- 38 617,43 грн., які ТДВ «Маяк» перерахувало ТОВ «Соллі плюс Полтава» у період з травня по листопад 2015 року за надані послуги по обслуговування легкового автомобіля НОМЕР_2 (т.2, а.с.103-107);

- 25000,00грн., які ТДВ «Маяк» перерахувало ТОВ «Тростянецький агропромбуд» 15.06.2016 як попередню оплату за виконання робіт по поточному ремонту приміщення адмінбудинку ТДВ «Маяк» (т.7, а.с.183);

- 30000,00грн., ТДВ «Маяк» перерахувало ТОВ «Тростянецький агропромбуд» 23.20.2016 за реконструкцію приміщень згідно рахунку №76 від 29.08.2014 (т.2, а.с.129).

Податковий орган вважає, що вказані кошти були використані зі спеціального рахунку не на виробничі цілі, а тому позивач повинен нести відповідальність відповідно до вимог 123.2 статті 123 ПК України.

Як вже зазначалось, умовою, за якою суму податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, сільськогосподарські підприємства можуть використовувати відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, є використання її на виробничі цілі.

Поняття «виробничі цілі» законодавець не передбачив, в той же час відповідно до пп.209.15.2 п.209.15 ст. 209 ПК України для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: діяльність у сфері сільського господарства:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

При цьому, як вбачається з досліджених матеріалів справи автомобіль НОМЕР_2 (т.2, а.с.109) використовується для виробничих поїздок спеціалістів товариства, а також підвезення комбайнерів та охоронників до комбайнів, привезення ветеринарних препаратів до контори, де зберігаються резервні ветеринарні препарати, та до ферм і пасовищ, що підтверджується випискою з протоколу №12 засідання правління ТДВ «Маяк» від 24 червня 2013 року (т.2, а.с.108), з якого вбачається, що даний автомобіль вирішено використовувати для підвезення комбайнерів та охоронників до комбайнів, привезення ветеринарних препаратів виробничі поїздки спеціалістів товариства: агрономів, зоотехніка, ветлікарів, інженерів, штатними розписами (т.2, а.с.110-115), копіями подорожніх листів (т.2, а.с.116-128), в яких відмічено, що вказаний автомобіль використовувався для підвезення комбайнерів та охоронників під час збирання кукурудзи до кукурудзозбиральних комбайнів, привезення ветеринарних препаратів та інших виробничих поїздок спеціалістів товариства, які організовують сільськогосподарське виробництво.

Оскільки метою використання даного транспортного засобу є використання його у виробництві сільськогосподарської продукції, а саме: забезпечення діяльності сільськогосподарського виробника, суд визнає, що вказане не позбавляє сільгоспвиробника, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, права на використання сум ПДВ зі спеціального рахунку для технічного обслуговування легкового автомобіля.

Кошти в сумі 25000грн. на ремонт адмінбудівлі, на переконання суду також були використані з метою виробництва сільгосппродукції, оскільки в даній адмінбудівлі облаштовані робочі місця для спеціалістів товариства, які організовують сільськогосподарське виробництво, крім іншого, дана будівля використовується частково як склад медичних препаратів та різної вакцини для ветеринарної медицини, що підтверджується копією штатного розпису на 2016 рік (т.2, а.с.113-115), копією листа від 22.12.2017 №172 (т.2, а.с.131).

Кошти в сумі 30000,00грн. були перераховані за виконані в серпні 2014 році роботи з реконструкції корівника на 260 голів ТДВ «Маяк», що підтверджується копією виписки банку (т.2, а.с.129), копією рахунку-фактури від 29.08.2014 №76 (т.2, а.с.130), копією акта приймання виконаних будівельних робіт (т.2, а.с.133-135).

Податкова накладна, надана відповідачем в обґрунтування своєї позиції від 12.10.2016 №9 (т.10, а.с.124), не спростовує факт, перерахування позивачем коштів 15.06.2016 на реконструкцію корівника, будь-яких доказів, на підтвердження того, що вона стосується саме цієї операції відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про те, що операції з реконструкції корівника були завершені в 2014 році та всі розрахунки проведені ще в 2014 році не підтверджені жодним належним доказом. Витяг з картки 6851 за 2016 рік з сальдо «0» на початок року (т.9, а.с.218) не підтверджує факту проведення розрахунків позивачем з даним контрагентом ще в 2014 році. При цьому варто відмітити, що дані операції були проведені у період з серпня 2014 року, що входить до періоду перевірки, однак, як зазначив представник відповідача, податковим органом не перевірялось факту проведених розрахунків за даною операцією в 2014 році.

Посилання на те, що в податковому обліку дані витрати певний час велись на рахунку 92 «Адміністративні витрати» не підтверджують правомірності висновків податкового органу, зроблених під час перевірки, тим паче, що позивачем у відповідності до Методичних рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000, №356, ще до початку перевірки 10.03.2017 та 30.03.2016 було складено бухгалтерську довідку, якою були внесені зміни та вказані витрати перенесені на рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» (т.9, а.с.212-222,т.10, а.с.3-11).

Також варто відмітити, що наказом від 03.01.2015 №2 «Про затвердження облікової політики ТДВ «Маяк», витрати на утримання експлуатацію та ремонт будівлі складів, центральної контори, автомобілі відносяться до складу загальновиробничих витрат, які в свою чергу формують собівартість продукції (т.10, а.с.122-123).

Таким чином, враховуючи, що метою використання перелічених транспортного засобу, корівника та адмібудівлі є використання їх у виробництві сільськогосподарської продукції, а саме: забезпечення діяльності сільськогосподарського виробника, суд визнає, що вказані витрати передбачені пунктом 209.2 статті 209 ПК України, а тому позивачем, як суб'єктом спеціального режиму оподаткування правомірно було використано суми ПДВ в загальному розмірі 93617,43грн. зі спеціального рахунку.

Відтак, висновок податкового органу про нецільове використання 93617,43грн. не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим застосування податковим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням санкцій в розмірі 117021,79грн. (93617,43+23404,36(93617,43*25%)) не відповідає ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим вказане рішення в цій частині також підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 22.08.2017 за №0003051401 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 436631,00грн. та застосованих санкцій в розмірі 109157,75грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.58-63), підставою для донарахування зобов'язання стало встановлення в ході перевірки реалізації позивачем продукції у період 2016-2017 рік за цінами меншими за звичайні.

Так, у період з січня 2016 року по квітень 2017 року позивач здійснював реалізацію власної сільськогосподарської продукції, зокрема озимої пшениці на користь фізичних осіб згідно податкових накладних, за ціною визначеною зборами правління ТДВ «Маяк». Вказані обставини підтверджуються актом перевірки (т.1, а.с.58-63), додатком до акта перевірки (т.1, а.с.196-205), копіями протоколів зборів правління (т.7, а.с.238-239).

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на порушення позивачем норм ст. 188 ПК України та про заниження суми податкового зобов'язання на суму 52097,89грн., у зв'язку з реалізацією позивачем продукції за цінами, які є нижчими за звичайні (т.3, а.с.256-259, т.7, а.с.145-149, т.8, а.с.165-166).

Абзац 2 п. 188.1 статті 188 ПК України визначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

При цьому слід зазначити, формування ціни відбувається під впливом багатьох факторів, таких як кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, показники якості, наявність конкурентів та інших. Однак, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.58-62), відповідачем не було надано оцінки вказаному, та зазначено, що для єдиного підходу при визначенні бази оподаткування операцій з постачання товарів за ціною, що має бути не нижче звичайних цін в ході перевірки було проведено співставлення цін реалізації позивачем з цінами реалізації за даними наказу Міністерства аграрної політки та продовольства України від 14.09.2016 №305, яким встановлено мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об'єкти державного цінового регулювання у 2016/2017 (т.1, а.с.60, т.8, а.с.171) Проте, суд не може погодитись з такою позицією.

Статтею 191 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV в редакції, чинній у період 2015 року - вересень 2016 року було визначено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Частиною 2 вказаної статті імперативно визначено, що державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VІ (далі по тексту - Закон №5007).

Відповідно до частини 1 статті 12 вказаного закону державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Згідно зі ст. 13 Закону №5007 державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, зокрема, шляхом: 1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Враховуючи викладене, для операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, ціни на які на дату їх постачання регулюються одним із способів, передбачених Законом №5007, база оподаткування податку на додану вартість визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості таких товарів, що встановлена з урахуванням механізмів державного регулювання.

При цьому, відповідачем безпідставно застосовано до операцій з реалізації товарів, здійснених позивачем у 2016-2017роки встановлені інтервенційні ціни на товари, які визначені наказом Міністерства аграрної політики та промисловості України від 14.09.2016 №305 (т.1, а.с.60, т.8, а.с.171), прийнятного відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» від 24.06.2004 №1877-ІV (далі по тексту - Закон №1877).

Пунктом 3.2. статті 3 цього закону визначено, що зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну. Частина ж 2 цього пункту імперативно встановлює, що держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України.

Отже, встановлений механізм державного регулювання цін за допомогою мінімальних і максимальних інтервенційних цін, який регламентований Законом №1877, здійснюється лише в межах організованого аграрного ринку. Організований аграрний ринок - сукупність правовідносин, пов'язаних з укладенням і виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція за стандартизованими умовах та реквізитами біржових договорів (контрактів) та правилами Аграрної біржі (пункт 2.12. ст.2 Закону №1877). Таким чином, правила, встановлені аграрною біржею, поширюються на взаємини її учасників.

Системно аналізуючи вказані вище норми інтервенційні ціни не можуть застосовуватися до продавців сільськогосподарських товарів, які здійснювали реалізацію сільськогосподарських товарів за межами Аграрної біржі, відтак, операції з продажу ТДВ «Маяк» пшениці озимої, які були визначені в акті перевірки контролюючим органом, та який став підставною винесення оскаржуваного рішення, не є продажем товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню, так як їх реалізація відбувалась самостійно виробником за межами аграрної біржі.

Отже, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг визначається з їх договірної вартості та не може бути нижче звичайних цін, які і підлягають застосуванню.

При цьому варто відмітити, що підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.219 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, у розумінні норм ПК України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податку на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинні відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Приймаючи до уваги, все вищевикладене, суд визнає, що відповідачем під час перевірки необґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 52097,89грн., а позивачем правомірно визначалась ціна товарів з контрагентами.

Крім іншого, судом встановлено, що підприємство в 2016-2017 роках здійснювало реалізацію іншої власної сільськогосподарської продукції фізичним особам та ТОВ «Богодухівському молзавод», ТОВ «Зернова індустрія», ТОВ «Охтирка м'ясопродукт», ПАТ «Козятинський м'ясокомбінат», ТОВ «Укрлендінвест», що було досліджено в ході перевірки та підтверджується копіями договорів, податкових накладних на реалізацію даної продукції (т.2, а.с.143-250,т.3, а.с.1-142, т.7, а.с.201-222, 224-230, т.8, а.с.139-144), інформацією про залишкову вартість корів, реалізованих в 2017 році, видаткових накладних (т.6, а.с.120-124,130-143,160-170,178-189,197-199,205-206,211-217,220-224,227-234, т.7, а.с.187-189, 241-250, т.8, а.с.1-3,8-14,17-20,26-31,37-48,49-56,61-71,77-83,86-96,99-106,110-111, т.8, а.с.139-145).

Суд зазначає, що реальність зазначених господарських операцій відповідачем не заперечувалось ні в акті перевірки, ні в судовому засідання, разом з тим, відповідач вважає ціни визначені позивачем з контрагентами нижче звичайних, у зв'язку із отриманням відомостей від Головного управління статистики у Сумській області та даних Інтернет сайту - ТОВ «СП Нібулон» та АПК-Інформ про рівень цін на сільськогосподарську продукцію.

В той же час, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.60-62), податковий орган для визначення звичайної ціни взяв для співставлення лише одну умову - ціну сільськогосподарської продукції. Проте, факторами, які формують ціну є:

- якісні показники;

- для молока - ґатунки екстра, вищий, перший, другий та негатункове; в кожному ґатунку молоко розподіляється на термостійке та неохолоджене; вершки молока розподіляються на ґатунок екстра, вищий ґатунок, перший ґатунок, другий ґатунок та третій ґатунок; вміст жиру, вміст білка. Крім того, покупці приїжджають та перевіряють умови утримання тварин;

- для худоби - здорова чи хвора тварина, вікова група, вгодованість тварини, категорії м'яса;

- для зерна - вид зерна, сорт, тип, підтип, клас, натура (вага 1 л зерна), чистота, категорія, вологість, прохід через сито, загальна скловидність, кількість сирої клейковини відсоток та якість; сорні домішки, в тому числі кількість та відсоток мінеральних та органічних домішок, сміттєве насіння, зіпсоване насіння, зернові домішки, шкідливі домішки; кількість битих, поїдених, щуплих та пророслих зерен; наявність зерен інших культур, стан зерна, зараженість комор шкідниками; кількість зерна, пошкодженого клопами - черепашками, кількість білка та інші.

- логістика: наявність та стан доріг під'їзду до місць зберігання, наявність інших продавців, інші.

- погодні умови,

- сезонні та інші коливання споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів,

- система оподаткування продавця та покупця, чи є вони платниками податку на додану вартість, та інші.

При цьому, в акті перевірки податковим органом не відображено співставлення умов договорів реалізації, як момент їх підписання, кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, розподіл обов'язків сторін контракту та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни реалізації (договору).

Зокрема, в акті перевірки не відображено аналіз проданої кукурудза на зерно, реалізованої фізичним та юридичним особам, (якість, самовивіз, передоплата), не надано оцінки тому факту, що ціни реалізації, зокрема для фізичних осіб, було встановлено рішеннями правління ТДВ «Маяк» від 25.12.2015 протоколом №10, від 02.06.2016 протоколом №6, від 25.10.2016 протоколом № 8 - виходячи з якісних показників, порядку сплати коштів та порядку вивозу зі складу (т.7, а.с.223,238-239). Також не враховано, що ціну продажу з ТОВ «Зернова індустрія» (т.7, а.с.224-229,236) згідно договору поставки №ПК-1501-ТМ від 15.01.2016р. було визначено на підставі конкретних якісних показників, про що зазначено в розділах 3 «Якість товару» та 4 «Ціна та загальна вартість товару» та чітко визначеної кількості. Положеннями розділу 4 «Ціна та загальна вартість товару» було визначено, що у випадку поставки Постачальником товару, якість якого не відповідає показникам, визначеним у договорі ціна підлягає коригуванню.

Донарахування ПДВ від реалізації великої рогатої худоби, та свиней на відгодівлю, на переконання суду також є безпідставним, оскільки згідно перелічених в акті перевірки податкових накладних було реалізовано хвору (стару) худобу, яка не в змозі виконувати функцію поповнення основного стада товариства, та санбрак, що підтверджується актами приймання довгострокових активів, актами на списання довгострокових біологічних активів з причиною переведення «вибраковка, старість, малопродуктивність» (т.6, а.с.125-129,144-159,171-177,190-196,201-203,207-210,218-219,225-226,235-250, т.7, а.с.1-14), актами про вибраковку тварин (т.7, а.с.190-191,т.8,а.с.4-5,15,22-23,32-33,49-46,57-58,72-74,84-85,97-98,107-109).

В акті перевірки також не надано оцінку договору, укладеного з ТОВ «Богодухівському молзавод» щодо реалізації молока, ціна на яке була визначена з врахуванням якісних показників наявного молока, а саме по базисному жиру (3,4%) і базисному білку (3,0%). Оплата покупцем здійснюється на протязі 5-ти банківських днів (т.7, а.с.201-203). Ціну було погоджено між сторонами договору, що також підтверджується прийомними квитанціями (т.7, ас.192-195), протоколами погодження ціни (т.7, а.с.196-206, податковими накладними (т.7, а.с.207-222). При цьому, в акті перевірки не надано оцінку тому, що молоко, продане неплатникам податку, є найнижчої якості.

Згідно ч.3 ст. 21 Закону України «Про державну статистику» від 17.09.1992 №2614-ХІІ, статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об'єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента.

Головне управління статистики у Сумській області у своїй відповіді від 30.06.2017 №04.4-82/1021-17 зазначило, що середні ціни надані з урахуванням якості, але без урахування податку на додану вартість, дотацій, накладних витрат по закупівлях, транспортних та експедиційних витрат (т.8, а.с.172).

Також, зазначено, що інформація підготовлена на підставі даних державного статистичного спостереження за формою №21-заг «Реалізація сільськогосподарської продукції» (яка складається наростаючим підсумком) та наведені середні ціни призначені для статистичних цілей і не можуть використовуватись для інших цілей, зокрема, не можуть бути підставою для обґрунтування цінових пропозицій.

При цьому, як вбачається з даної інформації (т.8, а.с.173-178) надана органом статистики інформація не містить інформації в розрізі класів, сортів та якості продукції. А тому, використання відповідачем інформації, наданої Головним управлінням статистики у Сумській області, для визначення звичайної ціни не відповідає ознакам, визначеним підпункт 14.1.80. пункту 14.1 статті 14 ПК України, до яких відносяться: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.

Посилання відповідачем на те, що по окремим операціям ТДВ «Маяк» було встановлено ціну реалізації, яка перевищувала встановлену податковим органом звичайну ціну, не спростовує встановленого вище висновку суду щодо помилковості визначення звичайної ціни за цінами органу статистки. Доводи відповідача стовно того, що реалізація товару за різною ціною здійснювалась за однакових умов, не підтверджує факту заниження ціни реалізації, оскільки податковим органом в даному випадку не наводяться, якої саме якості була реалізована продукція, тим паче, що ні в акті перевірки (з посиланням на первинні документи), ні в ході розгляду справи, відповідачем не було надано належних доказів в розрізі кожної окремої операції, яка, на його думку свідчила про заниження позивачем ціни реалізації. У зв'язку з чим дані доводи відповідача судом не приймаються до уваги.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що визначення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання в розмірі 436631,00грн. (т.7, а.с.186) з застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 109157,75грн. є протиправним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення в цій частині також є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 22.08.2017 за №0003051401 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 148024грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37006,00грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.48-58) підставою для винесення даного рішення в цій частині слугували висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в результаті реалізації у 2015 році власної продукції нижче собівартості на загальну суму 150825,00грн. (т.1, а.с.49). З урахуванням поданих заперечень дана сума була зменшена на 2800грн. і склала 148025,00грн. (т.7, а.с.145).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Отже база оподаткування операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості. При цьому, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (пункт 86.10.статті 86 ПК України).

Підпунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, встановлено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи.

Відповідно до п.п.2 п.4 розділу ІІІ названого Порядку №727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- викласти чітко зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

При цьому суд визнає, що акт перевірки в порушення вимог п.п.2 п.4 розділу ІІІ названого Порядку №727 та п.86.10. ст. 86 ПК України не містить жодних відомостей на підставі яких саме первинних документів щодо конкретної господарської операції, при здійсненні якої могло мати місце це порушення. Не містить акт і відомостей щодо відсутності первинних документів або ненадання таких документів, що підтверджують факт порушення. При цьому, ревізорами в акті перевірки не відображений обрахунок жодних калькуляцій собівартості виробництва реалізованої позивачем продукції.

При цьому варто відмітити, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації визначаються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, зокрема пункту 8 Стандарту 15 «Дохід» та пунктів 6, 10 Стандарту «Запаси», пунктом 11 Стандарту 16 «Витрати», дають підстави про те, що виробнича собівартість реалізованої продукції є складовою загальної собівартості.

Пунктом 10 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044) визначено, що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248. Пунктом 11 якого зазначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. У цьому ж пункті наведений склад собівартості, а саме те, що до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством, про що зазначено абзацом восьмим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи (т.10, а.с.122-123) наказом №2 від 03.01.2015 ТДВ «Маяк» було затверджено облікову політику, відповідно до якої фактичні собівартість продукції тваринництва розраховується за рік в розрізі ферм та вікових груп тварин у відповідності до наказу Міністерства аграрної політки України №132 від 18.05.2001 «Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств» (далі - Методичні рекомендації).

Так, п.п.1.2, 6.1 Методичних рекомендацій визначено, що собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначається виходячи з витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур) чи вид (групу) тварин. Фактична собівартість продукції (робіт та послуг) в сільськогосподарських підприємствах розраховується в цілому за рік, крім продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця.

Нормами п. 5.3. Методичних рекомендацій визначено, що товарно-матеріальні цінності власного виробництва минулих років відносяться на витрати за їх первісною вартістю (відповідно пункту 2.14), а продукція власного виробництва поточного року - за плановою собівартістю з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат, а покупні - за первісною вартістю.

Тобто, на протязі року ТДВ «Маяк» бухгалтерський облік власної продукції веде за плановою собівартістю, що складається, в тому числі на підставі аналізу виконання виробничої прогарами використання витрат на виробництво приросту (т.10, а.с.135) і не має показників щодо фактичної собівартості в розрізі будь-якого з місяців, що підтверджується оборотно-сальдовою відомості по рахунку 2311 за листопад 2015 рік (т.10, а.с.129-134).

У зв'язку з цим 31.12.2014 в ТДВ «Маяк» був виданий наказ №280 «Про планову собівартість власної продукції поточного року в 2015 році» (т.4, а.с.99, т.7, а.с.182), відповідно до якого на протязі 2015 року в бухгалтерському обліку ТДВ «Маяк» власна продукція 2015 року оприбутковується за наступною плановою вартістю: 1 кг приросту ВРХ за ціною 22грн., 1 голова приплоду ВРХ за ціною 2500грн., 1 кг приросту свиней за ціною 14,00 грн., 1 голова приплоду свиней за ціною 40,00 грн.

В той же час, як встановлено в судовому засіданні, визначаючи собівартість кожної продукції (як оборотних так і необоротних активів) відповідач виходив з даних, що містяться по рахунку 21 «Поточні біологічні активи» (т.1, а.с.51-56,186-195, т.7, а.с.160-181).

Так, як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 21 за січень 2015рік (т.7, а.с.160) для визначення собівартості бички 2014 року за січень 2015рік , податковим органом було взято дебет оборотів за період та поділено вартість (БО) - 265123,15 на надходження (приріст) (Кіл) - 108444,000 і визначено, що виробнича собівартість 1кг живої ваги бичків 2014 року становить 24,45грн. (т.1, а.с.51, 189). Таким чином, податковим органом була визначена виробнича собівартість кожної продукції в розрізі кожного місяці та зроблено висновок, що ціна реалізації продукції позивачем була нижчою за ціну виробничої собівартості.

Тобто, визначаючи собівартість окремо по кожному місяцю, відповідачем не було взято до уваги, те, що собівартість продукції позивачем розраховується в кінці року, при чому в розрізі кожної ферми та вікових груп тварин.

Крім іншого, рахунок 21 «Поточні біологічні активи», який брався за основну для визначення виробничої собівартості, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, призначенo для обліку й узагальнення інфoрмації про наявність та руx поточних біологічних активів тваринництва, зoкрема тварин, що перебувають нa вирощуванні та відгодівлі, птиці, звiрів, кролів, сімей бджіл, а тaкож худоби, вибракуваної з основногo стада й реалізованої без cтавлення на відгодівлю, тварин, прийнятих вiд населення для реалізації, тa рослинництва, які оцінюються зa справедливою вартістю, зокрема зернові, тeхнічні, овочеві та iнші культури тощо.

За дебетoм рахунку 21 «Поточні біологічні aктиви» відображається надходження (оприбуткування зернових, теxнічних, овочевих та інших культур тoщо, приплоду молодняку продуктивної й рoбочої худоби, вибракуваних з основного стaда худоби для подальшої відгодівлі aбо реалізації без відгодівлі) поточних біoлогічних активів; приріст живої маси мoлодняку тварин, за кредитом - вибуття пoточних біологічних активів унаслідок передачі нa переробку, продаж, безоплатної передачі тoщо».

Разом з тим вказані показники, які були включені до оборотно-сальдових відомостей рахунку 21 «Поточні біологічні активи» були сформовані на підставі операцій, що відображені в оборотно-сальдових відомостей (оперативний по тваринництву), та які підтверджуються звітами про рух тварин та птиці на фермі (т.4, а.с.20-98,114-142, т.5, а.с.1-42), однак, вони загалом свідчать лише про переміщення довгострокових активів внаслідок їх вибраковки з основного стада та переміщення в межах однієї групи тварин на іншу ферму за первісною вартістю, що не формує їх собівартість.

Тобто даний, рахунок 21, який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність та руx поточних біологічних активів тваринництва та який брався за основу для визначення виробничої собівартості, не відображає виробничу собівартість, яка повинна включати прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати, фактичні витрати не відображалися на рахунку 21 «Поточні біологічні активи» на протязі всіх місяців 2015 року та по всіх групах тварин, а тому визначення виробничої собівартості виключно за інформацією, яка міститься на даному рахунку, на переконання суду, є необґрунтованим, внаслідок чого визначені податковим органом під час перевірки показники не можуть бути виробничою собівартістю продукції позивача.

При цьому, відповідачем не було проведено аналізу та перевірки даних, що містяться на рахунках 90 «Собівартість реалізації», який призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також даних, що містяться на рахунку 23 «Виробництво», що призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), що залишилося поза увагою податкового органу. Первинні документи ТДВ «Маяк», що підтверджують собівартість товару контролюючим органом не перевірялися та не досліджувалися та в акті перевірки вказане не відображено.

При цьому податковим органом не враховано (вказане не відображено в акті перевірки), що у ТДВ «Маяк» є 5 молочнотоварних ферм (МТФ), що створені в різний час, мають різну вартість будівель, різне обладнання, різну відстань, що свою чергу має вплив на формування собівартості і як наслідок різну собівартість продукції, не надано оцінку того, що на показники собівартості має вплив вік тварин, яка реалізовувалась, та що підтверджується довідками про собівартість приросту ваги по фермах в ТДВ «Маяк» (т.8, а.с.136-138), те, що 1 кг вартості ваги ВРХ, в залежності від віку тварин має різну собівартість, у зв'язку з тим, що на кожному етапі вирощування тварин різні корми, різний технологічний процес годування та догляду за тваринами, не надано оцінки тому, що ТДВ «Маяк» здійснювало реалізацію вибракуваних тварин через старість чи хворобу (т.10, а.с.28-120).

Також при обрахунку виробничої собівартості, податковим органом не було взято до уваги, те, що корови, свиноматки та хряки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №790 від 18.11.2005 відносяться до довгострокових біологічних активів, у зв'язку з чим, враховуючи ст.188 ПК України, при обрахунку бази оподаткування береться не їх собівартості, а балансова (залишкова) вартість за даними бухгалтерського обліку. Крім того, кожна корова має свій індивідуальний номер та вартість і до неї, на переконання суду, не можна застосовувати середні показники.

При цьому, на підтвердження реалізації необоротних активів за цінами не нижче їх балансової (залишкової вартості), позивачем надано, зокрема, копію паспорту великої рогатої худоби, який підтверджує, що кожна корова має виключно індивідуальний номер; (т.3, а.с.149); інформацію про залишкову вартість реалізованих в 2015 році корів в розрізі індивідуальних номерів та покупців. В цій інформації викладені наступні показники: дата та номер накладної на продаж тварини, назва покупця, кількість голів, індивідуальний номер, дату включення до основного стада, вагу, ціну продажу без ПДВ, суму нарахованого ПДВ, загальну суму продажу, первісну вартість на момент включення до основного стада, термін експлуатації, суму нарахованої амортизації, залишкову вартість, ціну 1 кг по залишковій вартості та суму донарахованого податковим органом податкового зобов'язання з ПДВ в розрізі кожної корови, актами приймання довгострокових біологічних активів тваринництва (формування основного стада тварин), які визначають дату включення корови з конкретним ідентифікаційним номером до основного стада та її балансову (первісну) вартість на момент включення до основного стада; актів на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин), які підтверджують первісну та залишкову вартість корови, суму зносу корови з конкретним ідентифікаційним номером та дату вибраковки, накладними на реалізацію (т.3, а.с.150-252, т.4, а.с.100-113, т.10, а.с.27-120).

Крім іншого, відповідачем не взято до уваги, що витрати на утримання корів, свиноматок та хряків, з урахуванням приписів п.9.6, 9.10 Методичних рекомендацій, не збільшують собівартість цих тварин, а формують собівартість іншої продукції, виробництво якої вони забезпечують.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем висновок про невідповідність ціни реалізованого товару його собівартості зроблений без дослідження первинних документів бухгалтерського обліку та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, контролюючим органом в судовому засіданні не доведено факту порушення позивачем п.188.1. ст.188 ПК України та заниження податкових зобовЙ'язань з податку на додану вартість за операціями з реалізації власної сільськогосподарської продукції, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення в цій частині також є протиправним, воно не відповідає ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає в цій частині скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 22.08.2017 за №0003051401 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1116,14грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 279,04грн., враховуючи, що позивачем дані суми не оскаржуються, доказів на підтвердження протиправності рішення в цій частині, представник позивача не наводить, приймаючи до уваги, приписи ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно того, що захисту підлягає лише порушене право, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при звернення до суду було сплачено згідно платіжного доручення №6094 від 28.11.2017 (т.1, а.с.4) 20240грн. 57коп. Отже, сплачена позивачем сума судового збору пропорційно до задоволений вимог у розмірі 20209грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" (42621, Сумська область, Тростянецький район, с. Боромля, вул. ім. Швецова М.Я., буд.33, код ЄДРПОУ 03779142) до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області:

- від 22.08.2017 №00011951304, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів, інших ніж заробітна плата" в загальній сумі 59 332,10грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 54 060, 33грн. та пені в сумі 5 271,77грн.;

- від 22.08.2017 №0012081304, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку", код платежу 11010100 у сумі 510,00грн.;

- від 22.08.2017 №0012061304, в частині визначення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати" у розмірі 238,19грн.

- від 22.08.2017 за №0003051401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, у розмірі 1 287 185,61грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 586130,86грн., за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 701054,75грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" (42621, Сумська область, Тростянецький район, с. Боромля, вул. ім. Швецова М.Я., буд.33, код ЄДРПОУ 03779142) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 20209грн. (двадцять тисяч двісті дев'ять грн.)

В задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області:

- від 22.08.2017 №0012061304 в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати" в розмірі 709,66грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 567,73грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 141,93грн., а також

- від 22.08.2017 за №0003051401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, в частині збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 1395,18грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 1116,14грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 279,04грн.

- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 07.05.2018.

Суддя І.Г. Шевченко