ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7538/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,

учасники справи не скористалися правом участі в судовому засіданні, повідомлені належним чином,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі - ПАТ «Криворізька теплоцентраль»)

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2018

у складі колегії суддів: Білецької Л.М. (головуючий), Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.

у справі за позовом ОСОБА_1

до ПАТ «Криворізька теплоцентраль»

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанції

1. Громадянка ОСОБА_1 (позивач) з 2011 року працювала на Державному підприємстві «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є ПАТ «Криворізька теплоцентраль».

2. 25.10.2016 ОСОБА_1 переведено на посаду головного юрисконсульта.

3. 05.01.2017 позивачем оформлено заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі п. 2.1.1 Колективного договору.

4. ОСОБА_1 наказом від 03.02.2017 звільнено на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

5. 23.02.2017 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Криворізька теплоцентраль» в зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості в розмірі 27 709 576, 46 грн.

6. 21.04.2017 рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу у справі № 212/1205/178-ц поновлено позивача на посаді головного юрисконсульта ПАТ «Криворізька теплоцентраль». Рішення допущено до негайного виконання.

7. Наказом (розпорядженням) ПАТ «Криворізька теплоцентраль» від 11.05.2017 № 156-К позивача поновлено на роботі з 03.02.2017.

8. Відповідно до довідки відповідача від 27.06.2017 № 205/06 середньомісячна заробітна плата за грудень 2016, січень 2017 складає 18 095, 07 грн. Відповідно до довідки відповідача від 27.06.2017 № 204/06 середньоденна заробітна плата позивача за грудень 2016, січень 2017 складає 861, 67грн.

Обґрунтування позову

9. 26.07.2017 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.02.2017 по 16.05.2017 в сумі 48 253, 52 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 18 095, 07 грн і 5 000 грн витрат на правову допомогу.

Розгляд справи судами

10. 22.09.2017 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області в задоволенні клопотання ПАТ «Криворізька теплоцентраль» про зупинення провадження у справі відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 48 253, 52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.02.2017 по 16.05.2017, а також 3 636, 50 грн витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку суд за час вимушеного прогулу суд визнав обґрунтованими та задовольнив на підставі статей 235, 236 КЗпП України. В частині позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення суд відмовив, посилаючись на п. 2.1.3 Положення про надання матеріальної допомоги, з тих підстав, що позивачка не зверталася із відповідною заявою до підприємства про надання такої допомоги та докази прийняття наказу про надання допомоги відсутні. Суд також вказав, що ним взято до уваги порушене провадження у справі про банкрутство відповідача та зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують фінансовий стан підприємства, який би дозволив виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік у січні цього ж року. Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволено пропорційно задоволеним позовним вимогам.

11. 01.02.2018 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у стягненні матеріальної допомоги, в цій частині прийнято нове рішення та стягнуто з ПАТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 18 095 грн.

Суд зазначив, що перебування у стані банкрутства підприємства- відповідача жодним чином не свідчить про відсутність коштів для виплати заробітної плати та матеріальної допомоги працівникам, а мета встановленого судом мораторію на погашення вимог кредиторів спрямована на поліпшення фінансового стану підприємства та недопущення виникнення нової заборгованості. Доводи відповідача щодо відсутності заяви позивачки спростовуються копією її заяви з резолюцією керівника (т. 1, а.с.15).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. 13.03.2018 ПАТ «Криворізька теплоцентраль» подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2017 залишити в силі.

Скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги на порядок і процедуру виплати матеріальної допомоги згідно з Додатком № 7 до колективного договору, не перевірив правильність обрахунку суми матеріальної допомоги та порушив при ухваленні постанови положення статей 7, 74-79, 86, 269 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) щодо повноти встановлення обставин справи та належної оцінки доказів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Протокол № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований Україною 17.07.1997, набув чинності 11.09.1997)

Стаття 1.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права…

14. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази…

15. Кодекс законів про працю України

Стаття 97. Оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги

Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

16. Судова колегія констатує, що доводи касаційної скарги зводяться до необґрунтованості стягнення матеріальної допомоги, однак відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на наступне.

17. Суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених обставин справи та, застосовуючи положення статті 185 КЗпП України і пункти 1.2 та 2.1.3 Положення про надання матеріальної допомоги працівникам ДП «Криворізька теплоцентраль», дійшов вірного висновку про необхідність виплати позивачу матеріальної допомоги та зазначив, що виплата іншим працівникам матеріальної допомоги та невиплата її позивачу є дискримінацією прав ОСОБА_1

18. Дискримінація - це ситуація, за якою особа або група осіб зазнає обмежень у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивну обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

19. Пряма дискримінація полягає у застосуванні без об'єктивного й розумного обґрунтування різного поводження щодо осіб, які перебувають в однаковій ситуації, тобто йдеться про незаконну відмінність у поводженні з особами, що перебувають у схожій ситуації.

20. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013 (заява № 10441/06) (пункти 48-49) зазначив, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97).

21. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21.02.1997 у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).

22. Таким чином, беручи до уваги положення статті 24 Конституції України щодо неможливості існування привілеїв чи обмежень для громадян в залежності від будь-яких ознак, судова палата вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги.

23. Більше того, судова колегія відзначає, що вимога позивача сплатити їй підприємством матеріальну допомогу є майном у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

24. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував про захист законних очікувань. Так, У рішенні ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначено, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Тому судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги стосовно правильності обрахунку суми матеріальної допомоги, неповноти встановлення обставин справи та неналежної оцінки доказів, оскільки це призведе до встановлення нових обставин справи, до переоцінки доказів, тобто до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Таким чином, оскільки оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» і про залишення без змін постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2018.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 904/7538/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк