ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №802/458/14-а

адміністративне провадження №К/9901/6190/18, К/9901/6191/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Державної фінансової інспекції у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року (суддя Заброцька Л.О.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2015 року (судді у справі №802/458/14-а

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області

про визнання дій неправомірними та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року до суду надійшов позов військової частини про визнання неправомірними дій Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (далі Фінінспекція) та скасування пунктів 1-6 вимоги відповідача. Свій позов військова частина НОМЕР_1 обґрунтувала тим, що за наслідками проведеної ревізії Фінінспекція направила позивачу вимогу із зобов`язанням вчинити дії по усуненню порушень вимог законодавства. Вважаючи що висновки про наявність порушень в діяльності військової частини НОМЕР_1 є помилковими, позивач просив задовольнити позов.

Справа неодноразово розглядалась адміністративними судами різних рівнів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання неправомірними та скасування п. 2, 3, 4, 5, 6 вимоги Фінінспекції та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо складання п. 2, 3, 4, 5, 6 вимоги від 17.01.2014 та скасовано п. 2, 3, 4, 5, 6 вимоги. В іншій частині постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 судові рішення стосовно пунктів 2, 3, 4, 5, 6 вимоги скасовано. В цій частині вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2015 року, позов задоволено частково :

визнано протиправними дії Фінінспекції щодо визначення фінансових порушень з боку Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання їх усунути, які викладені в пунктах 2, 4, 5 листа - вимоги від 17.01.2014 № 02-08-28-14/335;

скасовано п. 2, 4, 5 листа - вимоги № 00-08-28-14/335 від 17.01.2014 року щодо усунення порушень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, військова частина НОМЕР_1 просила їх скасувати та задовольнити позов, а Фінінспекція скасувавши судові рішення відмовити у задоволенні адміністративного позову.

19.01.2018 справу в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а скарга Фінінспекції задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної Фінінспекцією ревізії складено акт від 12.12.2013 року та направлено на адресу позивача вимогу №02-08-28-14/335 від 17.01.2014 про усунення виявлених недоліків, а саме:

пункт 2 вимоги - відобразити по бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за військовою частиною НОМЕР_2 в сумі 787 286, 27 грн. за спожиті комунальні послуги і продукти харчування та забезпечити її погашення з подальшим перерахуванням коштів до загального фонду державного бюджету;

пункт 3 вимоги - забезпечити перерахування до загального фонду державного бюджету 614031,20 грн., за рахунок доходів спеціального фонду, отриманих понад суми, що покривають видатки на надання платних послуг та проводити покриття витрат, пов`язаних з наданням послуг по забезпеченню безпеки суб`єктами господарювання, в тому числі утримання військовослужбовців, виключно за рахунок спеціального фонду;

пункт 4 вимоги - ініціювати зменшення бюджетних асигнувань за КПКВ 1003020 Участь внутрішніх військ в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, охоронна арештованих, засуджених та охорона особливо важливих об`єктів на суму 281368,8 грн.;

пункт 5 вимоги ініціювати перед Головним управлінням Внутрішніх військ МВС України питання про повернення коштів спеціального фонду в сумі 166075,31 грн.;

пункт 6 вимоги провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування коштів за надані послуги з охорони в сумі 112600,08 грн.

Таким чином, всі вищенаведені в пунктах 2-6 вимоги Фінінспекції зводяться по суті до покладення на підконтрольну установу зобов`язання у різний спосіб відшкодувати грошові кошти використані, на думку відповідача, не за цільовим призначенням, безпідставно отриманих або перерахованих позивачем, тощо.

Відповідно до статті 2442 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В своїй постанові від 21.04.2015 року у справі №21-76а15 Верховний Суд України зазначив наступне :

«Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 2 Закону № 5463-VI головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону № 5463-VI Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку визначено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Таким чином, є підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред`явила вимогу від 22 серпня 2012 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії Підприємства № 58.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, № 21-63а14) і 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14).

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню».

Враховуючи зміст вимог, які стосуються зобов`язання підконтрольної організації здійснити дії щодо відшкодування збитків, що виникли внаслідок використаних та отриманих з порушенням вимог чинного законодавства коштів, адміністративний позов задоволенню не підлягає, оскільки правильність визначення цих збитків може бути перевірена виключно в межах справи за позовом Фінінспекції про стягнення завданих збитків.

Пунктом 2 частини 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково, касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним дій та скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 6 вимоги №02-08-28-14/335 від 17.01.2014

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер