АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/909/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3440/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі Щербенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Плахотнюк К.Г., -

встановила:

15 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою.

Зазначала, що ОСОБА_2 у період з 2016 по 2017 роки систематично вчинялось домашнє насильство по відношенню до неї та їх спільної малолітньої дитини.

Просила винести строком на 6 місяців обмежувальний припис ОСОБА_2, яким обмежити його у спілкуванні з їх донькою ОСОБА_3; заборонити ОСОБА_2 та членам ГО «Батько має право» наближатись до місця проживання ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 в ЖК «Кришталеві джерела» за адресою: АДРЕСА_1, а також до приватного дитячого садочка «КЛАУД» за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 111, який відвідує їх донька; заборонити ОСОБА_2 особисто, та через третіх осіб розшукувати її з дитиною; та заборонити переслідувати їх в будь-який спосіб.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року заяву задоволено частково.

Видано обмежувальний припис, яким протягом шести місяців, а саме з 08.02. до 08.08.2018 року заборонити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2), із залученням сторонніх чоловіків наближатися до прибудинкової території місця проживання ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4) за адресою: АДРЕСА_1.

Видано обмежувальний припис, яким протягом шести місяців, а саме з 08.02. до 08.08.2018 року заборонити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2), іззалученням сторонніх чоловіків наближатися до приватного дитячого садочку за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 111.

Про видачу обмежувальних приписів ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) повідомити Голосіївське УП ГУНП в м. Києві (м. Київ, вул. Голосіївська,15), Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію (м. Київ, пр. Голосіївський, 42), шляхом направлення копії рішення суду для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заяви, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представники апеляційну скаргу підтримали.

ОСОБА_1 та її представник проти апеляційної скарги заперечили.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи частково заяву про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для застосування до виниклих правовідносин положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 березня 2013 року.

Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

25 липня 2016 року шлюб між ними розірвано.

Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначила, що її колишнім чоловіком ОСОБА_2 тривалий час вчиняється домашнє насильство щодо неї та їх спільної дитини, а тому відносно нього має бути виданий обмежувальний припис, на підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису 15 січня 2018 року.

У поданій заяві ОСОБА_1 посилається на обставини, які відбувались у період з 2016 по 2017 роки.

Утім, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», положеннями якого заявниця обґрунтовує свої вимоги, та норми статей 350-1 - 350-8 Цивільного процесуального кодексу України, які визначають підстави для видачі обмежувального припису, - набрали чинність 07 січня 2018 року.

Отже, вищезазначені нормативно-правові акти, які набрали чинність 07 січня 2018 року, не можуть поширюватись на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, у період з 2016 по 2017 роки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1про видачу обмежувального припису.

Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністьвисновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду від 08 лютого 2018 року постановлено з неповним з'ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 14 травня 2018 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: Г.М. Кирилюк

І.М. Рейнарт