ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16227/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2017

(суддя - Ярмак О.М.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017

(колегія суддів: Скрипка І.М. - головуючий, Тищенко А.І., Гончаров С.А.)

у справі

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Комунального підприємства "Київпастранс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6

про стягнення в порядку регресу 16 162, 82 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. В вересні 2016 Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі в тексті - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі в тексті - Відповідач) про стягнення 16 162, 82 грн страхового відшкодування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій прийнятих в результаті розгляду позовних вимог

2. Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2017, позов задоволено частково; вирішено стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України страхове відшкодування в розмірі 15 498 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 82 коп., судовий збір в розмірі 1 321 (одна тисяча триста двадцять одну) грн. 39 коп.

3. Зазначене рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

3.1. Суд першої інстанції встановив наступні фактичні обставини справи:

3.1.1. 15.11.2013 в м. Києві по вул. Попудренко сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: 1) автобуса марки Богдан д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, який належить Київському підприємству «Київпастранс» 2) автомобіля НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_6 Внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, що підтверджується первісною довідкою ДАЇ та рішенням Подільського районного суду м.Києва від 12.12.2014 у справі № 758/8751/14-ц.

3.1.2. Оскільки, цивільно-правова відповідальність Відповідача перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована (рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2014 по справі № 910/23564/13 визнано недійсним договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2134298) потерпіла особа звернулась до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

3.1.3. На підставі звіту № 546 від 28.04. 2014 про оцінку автомобіля ВАЗ 21093 н.з. НОМЕР_3, був складений наказ № 4566 від 11.09.2015 про виплату страхового відшкодування.

3.1.4. Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 12.12.2014 № 758/8751/14-ц за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування майнової та моральної шкоди в результаті ДТП, встановлено вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ВАЗ 21093 н.з. НОМЕР_3 у розмірі - 51 707,93 грн., витрати по складанню звіту оцінки шкоди № 2771 від 09.04.2014 - 600,00 грн., моральної шкоди - 2000,00 грн., витрати на правову допомогу - 8 775,00 грн., витрати по сплаті судового збору - 533,08 грн.

3.1.5. Відповідачем за період з 08.06.2016 по 16.11.2016 на виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2014 у справі № 758/8751/14-ц сплачено на користь ОСОБА_6 - 38 000,00 грн.

3.1.6. Також суд першої інстанції встановив, що Відповідачем не подано належних доказів, що ним було сплачено страхове відшкодування у повному обсязі.

3.1.7. Потерпіла особа 02.06.2015 звернулась до Позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

3.1.8. Моторно (транспортне) страхове бюро України виплатило потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 15 489,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4366рв від 11.09.2015.

3.1.9. Автобус марки Богдан, д.н.з. НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю ВАЗ 21093 н.з. НОМЕР_3, належить комунальному підприємству «Київпастранс».

3.2. З наведеного в рішенні суду першої інстанції зроблено висновок, що таким чином, до Моторно (транспортного) страхового бюро України перейшло в межах суми 15 489,82 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

3.3. Оскільки, Відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки ВАЗ 21093 н.з. НОМЕР_3, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, суд першої інстанції на підставі зазначеного дійшов до висновку, що позовні вимоги Позивача визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 15 489,82 грн.

3.4. Щодо заявлених 673,00 грн витрат на послуги аварійного комісара, суд першої інстанції встановивши, що відповідно до рахунку №23284 від 30.04.2014 на суму 673,00 грн., ФОП ОСОБА_8, як виконавець повинен, здійснити на користь Позивача комплекс дій зі збору документів по справі відносно спірної дорожньо-транспортної пригоди, оглянути т.з., визначити розмір завданих збитків, надіслати телеграму учаснику ДТП, здійснити виїзд на місце огляду, проте актом виконаних робіт від 14.04.2014, виконані роботи зазначені тільки щодо визначення матеріального збитку, дійшов до висновку що Позивачем належними та допустимими засобами доказування не підтверджено розмір понесених Позивачем витрат на послуги аварійного комісара в сумі 673,00 грн.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі №910/16227/16 скасовано; прийнято нове рішення про відмову в позові.

5. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована наступним:

5.1. До матеріалів позовної заяви Позивачем долучено рішення Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц, відповідно до якого з КП «Київпастранс» у зв'язку із вчиненням водієм Відповідача спірної ДТП на користь ОСОБА_6 стягнуто 62 616, 01 грн, в тому числі майнову шкоду в розмірі 51 307, 93 грн, моральну шкоду в розмірі 2000, 00 грн, витрати на правову допомогу 8 775, 00 грн та 533, 08 грн судового збору.

5.2. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц набрало законної сили, судом видано виконавчий документ, який поданий на виконання до Подільського РВ ДВС України у м. Києві.

5.3. 04.03.2015 Подільським РВ ДВС України в м.Києві на підставі виконавчого листа №758/8751/14-ц відкрито виконавче провадження ВП №46712749.

5.4. 02.06.2015 представник ОСОБА_6 звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування шкоди в порядку ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

5.5. 11.09.2015, будучи повідомленим про наявність рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц, Позивач видає наказ від 11.09.2015 №4566, на підставі якого здійснює виплату ОСОБА_6 платіжним дорученням від 11.09.2015 №4366рв 15 489, 82 грн.

5.6. Враховуючи те, що на момент прийняття Позивачем 11.09.2015 рішення про виплату потерпілій особі страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхової події за участю автомобіля Відповідача, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована на момент ДТП, набрало законної сили рішення Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц, відповідно до якого Відповідачем здійснювалась виплата потерпілій особі матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП, що сталась 15.11.2013, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що Позивачем було помилково виплачено ОСОБА_6 платіжним дорученням від 11.09.2015 №4366рв 15 489, 82 грн.

5.7. Також в постанові суду апеляційної зазначено висновок, що судом першої інстанції не було враховано посилання Відповідача на те, що звіт №546, на який Позивач посилається в позові, як на підставу сплати коштів в сумі 15 489, 82 грн був складений 28.04.2014, тобто до ухвалення Подільським районним судом м. Києва рішення від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц, а безпосередня виплата відбулась лише 11.09.2015, через півтора роки, після ухвалення зазначеного рішення.

5.8. З зазначеного суд апеляційної інстанції робить висновок, що якби Позивачем кошти були сплачені потерпілій особі одразу після складення звіту або в розумні строки, це б вплинуло на рішення Подільського районного суду м. Києва, відповідно до якого майнову шкоду було визначено в розмірі 51 307, 93 грн., значно більшому ніж за звітом №546 від 28.04.2014, складеного на замовлення МТСБУ.

5.9. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що Позивачем не доведено обґрунтованість виплат, здійснених ним ОСОБА_6, відповідно відсутні правові підстави для покладення на Відповідача обов'язку з відшкодування Позивачеві 15 489, 82 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

5.10. Щодо заявлених Позивачем 673,00 грн витрат на послуги аварійного комісара, суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зазначених витрат.

6. Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано приписами статей 38, 40, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 61 Конституції України, статей 1191, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України "Про страхування".

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. Позивач подав через Київський апеляційний суд касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

8. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі Позивач у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи:

8.1. Суд апеляційної інстанції помилково застосував положення ст. 61 Конституції України та ним не застосовано норми ст.ст. 1191, 599 Цивільного кодексу України та норми ст. ст. 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

8.2. Суди попередніх інстанцій не застосували норми законодавства для оцінки письмових доказів щодо надання оцінки заявленим позовним вимогам витрат на послуги аварійного комісара у сумі 673, 00 грн.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. Від Відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Відповідач просить відмовити Позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

10. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного бюро) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 у справі № 910/16227/16 та прийняти до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

11. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з такого.

12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував положення ст. 61 Конституції України та ним не застосовано норми ст.ст. 1191, 599 Цивільного кодексу України та норми ст. ст. 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів зазначає наступне.

15. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

16. Положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України (далі в тексті - ЦК України) визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

17. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц з КП «Київпастранс» у зв'язку із вчиненням водієм Відповідача спірної ДТП на користь ОСОБА_6 (третя особа в даній справі) стягнуто 62 616, 01 грн, в тому числі майнову шкоду в розмірі 51 307, 93 грн, моральну шкоду в розмірі 2000, 00 грн, витрати на правову допомогу 8 775, 00 грн та 533, 08 грн судового збору.

18. Також попередніми судовими інстанціями встановлено, що 04.03.2015 Подільським РВ ДВС України в м. Києві на підставі виконавчого листа №758/8751/14-ц відкрито виконавче провадження ВП №46712749.

19. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

20. Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

21. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

22. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

23. До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).

24. Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

25. Відповідно пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

26. Суд першої інстанції встановив, що цивільно-правова відповідальність Відповідача перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована (рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2014 по справі № 910/23564/13 визнано недійсним договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2134298).

27. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

28. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

29. Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором чи законом не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

30. Разом з тим, згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

31. Відкриття 04.03.2015, на підставі виконавчого листа №758/8751/14-ц, виконавчого провадження ВП №46712749, на виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц, яким вирішено стягнути з КП «Київпастранс» у зв'язку із вчиненням водієм Відповідача спірної ДТП на користь ОСОБА_6 (третя особа в даній справі) 62 616, 01 грн., в тому числі майнову шкоду в розмірі 51 307, 93 грн., моральну шкоду в розмірі 2000, 00 грн., витрати на правову допомогу 8 775, 00 грн. та 533, 08 грн. судового збору дає змогу дійти до висновку, що потерпілий (третя особа в даній справі) скористався своїм правом на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, в даному випадку такою особою являється КП «Київпастранс».

32. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд задовольнивши позов в частині 15 498 грн 82 коп. в порушення вимог ст.61 Конституції України фактично повторно притягнув КП «Київпастранс» до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, що призвело до надмірної суми відшкодування потерпілій особі та надмірного стягнення коштів з КП «Київпастранс».

33. Враховуючи наведене, довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував положення ст. 61 Конституції України та ним не застосовано норми ст.ст. 1191, 599 Цивільного кодексу України та норми ст. ст. 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є таким, що спростовується фактичними обставинами справи та визнається колегією суддів суду касаційної інстанції необґрунтованим.

34. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не застосували норми законодавства для оцінки письмових доказів щодо надання оцінки заявленим позовним вимогам витрат на послуги аварійного комісара у сумі 673, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

35. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до рахунку №23284 від 30.04.2014 на суму 673,00 грн., ФОП ОСОБА_8, як виконавець повинен, здійснити на користь Позивача комплекс дій зі збору документів по справі відносно спірної дорожньо-транспортної пригоди, оглянути т.з., визначити розмір завданих збитків, надіслати телеграму учаснику ДТП, здійснити виїзд на місце огляду. Проте, актом виконаних робіт від 14.04.2014, виконано роботи тільки щодо визначення матеріального збитку.

36. З наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що Позивачем належними та допустимими засобами доказування не підтверджено розмір понесених витрат на послуги аварійного комісара в сумі 673,00 грн, а тому позов в зазначеній частині підлягає відмові у задоволенні.

37. Згідно приписів ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має право додатково перевіряти докази.

38. Довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не застосували норми законодавства для оцінки письмових доказів щодо надання оцінки заявленим позовним вимогам витрат на послуги аварійного комісара у сумі 673, 00 грн визнається колегією суддів таким, що спрямований на додаткову перевірку судом касаційної інстанції доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які встановлені в положеннях ст. 300 ГПК України.

39. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим ним обставинам і їм дана належна оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

41. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017, якою скасовано рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2017 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову підлягає залишенню без змін.

42. Оскільки касаційна скарга Позивача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 - без змін, витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 у справі № 910/16227/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко