open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 761/27547/17

Провадження № 2/761/2604/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого : судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Припутневич В.І., Кривошия Н.В.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Мельник Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Губерського Леоніда Васильовича про визнання нечинним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати нечинним та скасувати наказ №137-33 від 30.012017 року про відрахування ОСОБА_1.

Вимоги обгрунтовані тим, що 03.02.2017 року позивачем було отримано витяг із наказу №137-33 від 30.01.2017 року про відрахування його зі складу студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка за академічну заборгованість. В своєму позові ОСОБА_1 наголошує на тому, що його знання з предметів за які виставлені незадовільні оцінки відповідають значно вищому рівні. Низькі оцінки були виставлені викладачами для того, щоб мати можливість відрахувати його із КНУ імені Т.Шевченка. Таке відрахування відповідачу є вигідним через його громадську діяльність та корупційним діям керівництва ВНЗ. Також позивач звертає увагу суду на те, що в наказі про відрахування йдеться не «про академічну неуспішність», за якої ОСОБА_1 згідно Положення «Про порядок оцінювання знань студентів….» можна було б відрахувати, а йдеться про «академічну заборгованість». Позивач вважає, що кожному студенту спочатку надається право ліквідувати академічну заборгованість, і вже за результатами повторних перездач можна судити чи є студент академічно неуспішним.

Разом з тим, позивач також зазначає, що Законом України «Про вищу освіту», а саме статтею 46 Закону не передбачено відрахування студентів за «академічну заборгованість», також не було надано згоди органу студентського самоврядування на його відрахування, що порушує його права та вказує на те, що Наказ №137-33 від 03.02.2017 року є незаконним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити в його задоволенні. В своїх запереченнях представник університету зазначила, що відрахування студентів в університеті здійснюється виключно з підстав, передбачених ст.46 Закону України «Про освіту» та в порядку визначеному Положенням про організацію навчального процесу у Київському національному університеті імені Т.Шевченка, затвердженим Вченою радою університету 06.02.2004 року, яка діє на сьогодні. Позивач, навчаючись на 3-му курсі філософського факультету КНУ імені Т.Шевченка (ОС «Бакалавр», спеціальність «Політологія») за результатами зимової екзаменаційної сесії 2016/2017 навчального року мав академічну заборгованість (незадовільний результат) з 5-ти дисциплін, тому відповідно до Закону та Положення ОСОБА_1 було відраховано зі складу студентів філософського факультету університету за академічну заборгованість. Підстава «за академічну заборгованість» була вжита помилково недосвідченим методистом, яка готувала наказ про відрахування. Одразу після виправлення помилки, було внесено зміни до наказу №137-33 від 30.01.2017 року, визначивши підставу відрахування як «невиконання навчального плану». Отже, представник відповідача наголошує на тому, що твердження позивача про незаконність наказу про його відрахування, у зв'язку з невідповідністю підстави відрахування, є таким, що не відповідає дійсності. Представник відповідача в своїх запереченнях звертає увагу суду на те, що через місяць після відрахування позивач звернувся з заявою про створення комісії, яка перевірить об'єктивність оцінювання знань студента. Розпорядженням проректора з науково-педагогічної роботи університету №32 від 02.03.2017 року з метою перевірки тверджень, викладених у заяві ОСОБА_1, було створено 4 комісії для перевірки обставин щодо кожного заявленого предмета окремо. Як показали результати роботи комісій, порушень процедури складання іспитів, на які скаржився заявник не було. З апеляцією чи іншими заявами щодо порушення процедури оцінювання із вказаних дисциплін під час іспитів чи в день оголошення ОСОБА_1 не звертався. Водночас, представник відповідача зазначила, що згода органу студентського самоврядування була надана, що підтверджується підписом голови студентського парламенту філософського факультету на звороті наказу про відрахування.

Представник позивача подала до канцелярії суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що всі заперечення наведені відповідачем по справі є неаргументованими. Академічна заборгованість на яку вказує відповідач виникла у позивача як реакція ВУЗу на його громадську діяльність. Всі роки навчання в університеті ОСОБА_1 активно відстоював права студентів та висвітлював недопропорядну поведінку керівництва ВУЗу. У своїй заяві про перевірку об'єктивності оцінювання знань позивач просив здійснити це виключно у письмовій формі, що підтвердить неупередженість оцінювання, оскільки при усній здачі дисциплін викладачами було зроблено все для того, щоб занизити оцінки. Також у наявних матеріалах справи доказах відсутні документи, що вказували б на невиконання навчального плану, як власне і сам навчальний план.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом під час слухання справи в судовому засіданні, наказом №137-33 від 30.01.2017 року ОСОБА_1 - студента 3 курсу ОС «Бакалавр» спеціальність «6.030104 - Політологія» денної форми навчання з 01.02.2017 року було відраховано зі складу студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка за академічну заборгованість.

Як вбачається з копії наказу, наказ має всі необхідні погодження в тому числі і голови студентського парламенту філософського факультету.

Наказом №209-33 від 06.02.2017 року було частково змінено наказ №137-33 від 30.01.2017 року, в якому вказано, що вважати підставою для відрахування студентів - «невиконання навчального плану».

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до університету із заявою про створення комісії, яка перевірить об'єктивність оцінювання його знань.

Розпорядженням проректора з науково-педагогічної роботи університету №32 від 02.03.2017 року з метою перевірки тверджень, викладених у заяві ОСОБА_1, було створено 4 комісії для перевірки обставин щодо кожного заявленого предмета окремо. Згідно висновку комісії порушень процедури проведення екзаменів, які б негативно вплинули на об'єктивність оцінки знань студента ОСОБА_1 не встановлено. За результатами усного опитування ОСОБА_1 не виявив знань у межах навчальної програми.

Після оголошення результатів правом на подачу апеляції на незадовільну оцінку чи порушення процедури ОСОБА_1 не скористався.

Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

У відповідності з ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого навчального закладу; невиконання навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; інші випадки, передбачені законом.

Згідно ст. 63 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями; виконувати вимоги освітньої (наукової) програми.

Згідно пункту 14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року № 245, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1996 року за № 427/1452 студент може бути відрахований з вищого закладу освіти: за власним бажанням; у зв'язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти; за станом здоров'я на підставі висновку ЛКК; за академічну неуспішність; за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 40 Закону України «Про вищу освіту» за погодженням з органом студентського самоврядування вищого навчального закладу приймаються рішення, зокрема, про відрахування студентів (курсантів) з вищого навчального закладу та їх поновлення на навчання.

Згідно п. 11 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень відраховує з вищого навчального закладу та поновлює на навчання в ньому здобувачів вищої освіти за погодженням з органами студентського самоврядування та первинними профспілковими організаціями осіб, які навчаються (якщо дана особа є членом профспілки), з підстав, установлених цим Законом.

Згідно п. 3.12.2.3 Положення про організацію навчального процесу у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, затвердженим Вченою радою університету 06.02.2004 року студенти, які одержали під час сесії більше двох незадовільних оцінок, відраховуються з університету.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом під час слухання справи встановлено, що ОСОБА_1, будучи студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка не виконав навчальний план та склавши іспити на оцінку «незадовільно» з п'яти дисциплін, був відрахований з університету за невиконання навчального плану згідно Закону України «Про вищу освіту».

Позивач посилався на ту обставину, що підставою для його відрахування є саме громадська його діяльність та внаслідок чого були «не об'єктивно оцінені його знання», проте варто зазначити, що судом не встановлено, що саме громадська діяльність стала підставою для відрахування позивача, а суд не уповноважений оцінювати знання позивача з будь-яких дисциплін. Також позивач не надав суду доказів, що він вичерпав всі можливості для перегляду його оцінок за результатами складених іспитів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, беручи до уваги, що позивачем та його представником протягом всього часу розгляду справи в суді не було надано суду жодного доказу в обґрунтування неправомірності дій відповідача, щодо відрахування позивача з числа студентів, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4,77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, Закон України «Про вищу освіту», суд

вирішив:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Губерського Леоніда Васильовича про визнання нечинним та скасування наказу в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула

Джерело: ЄДРСР 73895501
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку