КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.07 р. № 29/200-11/649-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Козак І.З. – (дов. № 4177 від 28.12.2006р.)

від відповідача: Кляшторний С.С. – (дов. № 5/9/10-025 від

09.01.2007р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Філія "Управління "Київавтогаз" Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"

на постанову Господарського суду м.Києва від 24.01.2007

у справі № 29/200-11/649-А

за позовом Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"

до Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва

про визнання рішення недійсним

Ухвала приймається 19.06.2007р. у зв’язку з оголошенням у судовому засіданні 12.06.2007р. перерви відповідно до ст. 150 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Сятошинському районі м. Києва про визнання податкового повідомлення – рішення недійсним.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.07.2005р. у справі № 29/200 позовні вимоги задоволені повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 08.04.2005р. № 0001262360/0.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 203 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2005р. у справі № 29/200 рішення Господарського суд м. Києва від 18.07.2005р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2006р. у справі № 29/200 Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2005р. та рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2005р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.11.2006р. прийнято справу до провадження та присвоєно № 29/200-11/649-А.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.01.2006р. у справі № 29/200-11/649-А позовні вимоги задоволені частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0001262360/0 від 08.04.2005р. в частині: застосування в його назві слів “податкове повідомлення”; застосування підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; визначення фінансової санкції у розмірі 1.517.851,80 грн. як податкового зобов’язання; визначення вказаної суми податковим боргом в разі несплати її в установлені терміни; можливості застосування податковим органом заходів з погашення вказаної суми як податкового боргу в порядку, встановленому Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; можливості вжиття заходів з продажу активів; нарахування пені та штрафних санкцій.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 101,50 грн.

Не погоджуючись із згаданою постановою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 24.01.2007р. по справі № 29/200-11/649-А повністю та прийняти нове рішення, яким в позові задовольнити повністю.

Не погоджуючись із згаданою постановою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 24.01.2007р. по справі № 29/200-11/649-А повністю та прийняти нове рішення, яким в позові позивачу відмовити повністю.

Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

На підставі акту № 2657-185/2360-26196526 від 19.03.2005р. щодо контролю за здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності № 2657-185/2360-26196526 від 19.03.2005р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262360/0 від 08.04.2005, яким згідно з п. 1 ст. 2 та п. 1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” РВУ “Київавтогаз” філії “Управління “Укравтогаз” ДК “Укртрансгаз” визначено податкове зобов'язання за платежем “фінансові санкції” в розмірі 1.517.851,80 грн.

Актом перевірки встановлено, що на АГНКС здійснюється реалізація (продаж) газу-метану по картках та по відомостях без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документа. За період з 01.01.2005 по момент проведення перевірки реалізовано газу-метану по картках 294678 куб. м на загальну суму 300.571,56 грн. та по відомостях 2940 куб. м на загальну суму 2.998,80 грн. без застосування РРО та видачі розрахункового документа встановленої форми. На ГНКС електронний термінал "Omni 395" з принтером "VeriFong 250B" працює не в єдиному циклі з ЕККА SAMSUNG ЕВ 310F UA.

Таким чином, актом перевірки встановлено порушення п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Колегія суддів, не погоджується з висновками відповідача викладеними в акті перевірки, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач на підставі договорів з ЗАТ “Нафтогазкард” АИ № 1102-01 від 01.07.2002 здійснював відпуск стисненого природного газу в пунктах роздрібної торгівлі і через систему РТЦ “Нафтогазкард” по пластиковим магнітним ідентифікаційним карткам, оплата якими здійснюється ЗАТ РТЦ “Нафтогазкард” відповідно до розділу 4 Договору (копія в матеріалах справи). Зокрема в п. 4 передбачено, що оплата обсягів пального, реалізованого через систему "РТЦ “Нафтогазкард”, здійснюється стороною-2 щоденно (наступного банківського дня за звітним) на підставі наявних даних про кількість відпущеного пального, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1 в певному обсязі вартості газу. Сторона-2 має право здійснювати попередню оплату пального в об'ємі середньомісячного відпуску палива по ПК.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями, в т. ч. в редакції, що була чинною на час перевірки позивача і визначення йому штрафних санкцій, далі – Закон про РРО) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Колегія суддів вважає. що місцевий суд дійшов вірного висновку, що картки “Нафтогазкард” при здійсненні аналізованих операцій не можуть використовуватись лише як акт приймання-передачі, оскільки правовстановлюючий документ на товар – це відповідний документ, в даному випадку право власності на газ може настати лише при передачі газу, проте позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права власності на пальне до його передачі покупцю.

Також із матеріалів справи вбачається, що на АГЗС, де податкові органи здійснювали перевірку, при продажу газу використовується реєстратор розрахункових операцій SAMSUNG EB 31 OF UA. Позивачем не додано до матеріалів справи будь-яких доказів, які свідчать, що конструкція даного апарату містить технічні перешкоди для проведення розрахункових операцій з використанням пластикових карток.

Як визначено в ст. 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який зокрема визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України:

документ за операцією із застосуванням спеціальних платіжних засобів - документ, що підтверджує виконання операції із використанням спеціального платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки;

спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів;

ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу;

платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів відносяться документи на переказ та спеціальні платіжні засоби;

платіжний термінал - електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням спеціального платіжного засобу.

З урахуванням зазначених положень законодавства та фактичних обставин справи вбачається, що картки, на підставі яких позивачем відпускався газ, були засобом ідентифікації пред’явника, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціювалися як відпуск газу, так в подальшому і переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснювалися інші операції, передбачені відповідним договором.

Отже, як встановлено судом, позивач не забезпечував проведення розрахункових операцій через РРО, чим порушив п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідальність за порушення п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено п. 1 ст. 17 вищенаведеного Закону, а саме застосування до суб’єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій у п`ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Таким чином, фінансові санкції до позивача застосовані податковим органом правомірно, сума штрафних санкцій повністю підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим суд вважає контролюючий орган неправомірно визначив позивачу суму фінансової санкції за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” як податкове зобов’язання, виходячи з наступного.

Відповідачем не надано пояснень щодо підстав для направлення позивачу податкових повідомлень-рішень про обов’язок сплатити штрафні санкції за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Згідно з преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону).

Штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не є податковим боргом.

Згідно з п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” штрафна санкція (штраф), це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Абзацом “б” пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку та надіслати податкове повідомлення-рішення, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу) є контролюючий орган .

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст.ст. 14 та 15 Закону України ”Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-XII в редакції закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (із змінами та доповненнями).

У цих статтях штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, як один із видів податків і зборів не передбачені. Тому обов'язок підприємства зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не належить до категорії податкового зобов’язання.

Наведене свідчить про те, що у відповідача не було підстав направляти позивачу рішення про сплату штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаючи вказані санкції як податкові зобов’язання.

Оскільки до компетенції відповідача не належить визначення штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг як податкового зобов'язання позивача та направлення йому податкових повідомлень-рішень про обов’язок сплатити зазначені штрафні санкції, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в цій частині з порушенням законодавства.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0001262360/0 від 08.04.2005 в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1.517.851,80 грн. та встановлення цим рішенням десятиденного строку для його сплати.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій їй бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва та Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” не підлягають задоволенню, а постанова Господарського суду м. Києва від 24.01.2007 року у справі № 29/200-11/649-А не підлягає скасуванню.

Керуючись п. 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 195 198,200, 205-206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва та Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 24.01.2007 року у справі № 29/200-11/649-А залишити без змін.

Матеріали справи № 29/200-11/649-А повернути до Господарського суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді