ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

08 травня 2018 року

справа №810/834/17

адміністративне провадження №К/9901/4734/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у складі судді Кушнової А. О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Пилипенко О.Є., Глущенко Я. Б., Шелест С. Б. у справі № 810/834/17 за позовом ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Інспекція, податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 жовтня 2016 року № 0039001304 та від 04 січня 2017 року № 0000041304, якими, відповідно, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1 214 924 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 303 731 грн, а також збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 91 667 грн 40 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 22 916 грн 85 коп., з мотивів їх протиправності.

22 травня 2017 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок відсутності у діях платника податків складу податкового правопорушення, передбаченого положеннями підпунктів 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на доходи фізичних осіб, а відтак і сум військового збору.

30 жовтня 2017 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу.

31 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишено касаційну скаргу без руху та надано тридцятиденний строу для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали (суддя Юрченко В. П).

28 грудня 2017 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду

03 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з дня вручення цієї ухвали.

05 січня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшли оригінал платіжного доручення та не завірена належним чином довіреність, що підтверджує повноваження особи касаційної скарги.

29 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду продовжено податковому органу строк для усунення недоліків касаційної скарги та надано десятиденний строк для усунення виявлених недоліків з моменту отримання цієї ухвали.

14 лютого 2018 року податковим органом усунуто недоліки касаційної скарги.

16 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу № 810/834/17.

26 лютого 2018 року справа № 810/834/17 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, пунктів 3.4. 3.5 Методики визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні ним функцій податкового агента, затвердженої спільним наказом Міністерства фінансів України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22 листопада 2011 року № 1484, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 січня 2012 року за № 100/20413 (далі - Методики), пункту 2 постанови Національного банку України від 6 червня 2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою», доводить помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо підтвердження суми понесених витрат на придбання інвестиційних активів.

07 березня 2018 року позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він проти касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у вересні 2016 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 23 вересня 2016 року №246/1304/3087624788 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення підпунктів 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, а саме не включено позитивне значення загального фінансового результату операції з інвестиційними активами в сумі 6 111 160 грн до загального річного оподаткованого доходу за 2015 рік, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 214 924 грн та суми військового збору в розмірі 91 667 грн 40 коп.

13 жовтня 2016 року на підставі акта перевірки згідно пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0039001304, яким за порушення підпунктів 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1 214 924 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 303 731 грн.

04 січня 2017 року на підставі акта перевірки згідно пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за наслідками процедури апеляційного адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041304, яким за порушення пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ перехідні положення Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 91 667 грн 40 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 22 916 грн 85 коп.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом висновком про не підтвердження первинними документами суми витрат, понесених платником податків у 2015 році у зв'язку з придбанням інвестиційного активу (цінних паперів) на загальну суму 6 107 085 грн 90 коп., а також несплатою податків із суми задекларованого доходу у розмірі 4 074 грн. 11 коп.

На думку податкового органу, внаслідок виявлених порушень платником податків занижено загальний річний оподаткований дохід на суму 6 107 085 грн 90 коп, а не оприбуткування всього загального річного оподаткованого доходу на суму 6 111 160 грн призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб на суму 1 214 924 грн та суми військового збору у сумі 91 667 грн 40 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у 2015 році укладено низку однотипних договорів купівлі-продажу цінних паперів.

1 жовтня 2015 року платник податків на підставі договору ЦП№БВ101-3/8 придбав цінні папери, загальною вартістю 6 107 085,89 грн. У подальшому вказані цінні папери (прості іменні акції) продані Товариствам з обмеженою відповідальністю «Кристалс груп» та «Астергруп» за 6 111 160,00 грн. Всі операції з купівлі продажу цінних паперів здійснювалися за участю професійного торговця цінними паперами, брокера - Товариства з обмеженою відповідальністю «РВД Маркетс» (ліцензія НКЦПФР серія АЕ №185378 від 27 грудня 2012 року).

Умовами договору від 1 жовтня 2015 року ЦП№БВ101-3/8 визначено, що розрахунки здійснюються у готівковій формі в строк, що не перебільшує 90 календарних днів. Про сплату грошових коштів продавець видає розписку. Документом, що підтверджує виконання зобов'язань є акт прийому-передачі.

Листом від 01 лютого 2016 року № 010216/14 Товариство з обмеженою відповідальністю «РВД Маркетс» повідомило податковий орган, що за 2015 рік виплачено платнику податків доходу (у т.ч. інвестиційного) 4 074 грн 11 коп, з якого утримано податку у сумі 814 грн. 12 коп.

У декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік платник податків задекларувала суму доходу у вигляді інвестиційного прибутку та суму податку на доходи фізичних осіб, утриману (сплачену) податковими агентами у розмірі 814 грн 82 коп., а також суму військового збору, утриману (сплачену) податковими агентами у сумі 61 грн 11 коп.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно з підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Положення підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України регламентують порядок оподаткування інвестиційного прибутку у випадку здійснення операцій з інвестиційними активами за участю професійного торговця цінними паперами (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).

Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.

Вказаним нормам кореспондують вимоги абзацу 2 підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, відповідно до яких при застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що професійний торговець цінними паперами при здійсненні операцій з інвестиційними активами (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу) є податковим агентом. Саме професійний торговець визначає розмір інвестиційного прибутку платника податків та враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів. При цьому на платника податків покладається лише обов'язок задекларувати у річній податковій декларації отриманий дохід.

За змістом положень статей 16, 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-IV брокерська діяльність є різновидом професійної діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку. Поняттям брокерської діяльності визначається процес укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано висновувалися з того, що платник податків здійснював діяльність з купівлі-продажу цінних паперів за допомогою професійного торговця, що є підставою для застосування положень підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, і виключає наявність складу податкового правопорушення, покладеного в основу спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки обов'язок нарахування та сплати податків покладено на податкового агента платника податків.

Посилання скаржника на порушення судами положень пункту 3.4, 3.5 Методики є безпідставними, оскільки дія цієї Методики поширюється на податкових агентів платників податків на доходи фізичних осіб та військового збору, які здійснюють операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного учасника фондового ринку, а не на самого платника податків.

Щодо доводів податкового органу про неможливість здійснення готівкових розрахунків, то, як правильно встановлено і оцінено судами попередніх інстанцій, такі обмеження встановлено лише щодо розрахунків між фізичними особами за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню.

Недійсність правочину може бути встановлена виключно судовим рішенням, та знаходиться поза межами повноважень податкового органу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог податкового органу щодо збільшення податкових зобов'язання із сплати військового збору, адже такі вимоги доводяться відповідачем виключно правопорушенням, відсутність якого встановлена судами першої та апеляційної інстанцій, і є похідними.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у Інспекції з 01 січня 2017 року повноважень на проведення контрольно-перевірочної роботи та прийняття податкових повідомлень-рішень.

Суд висновується на тому, що з 1 січня 2017 року на підставі пункту 8 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII до статті 19-1 Податкового кодексу України внесено зміни, а також статтею 19-3, визначено виключну компетенцію державних податкових інспекцій. За нормами цих статей функцію здійснення контрольно-перевірочної роботи, повноваження щодо складання актів перевірок та прийняття податкових повідомлень-рішень надано виключно контролюючим органам обласного та центрального рівнів, що зумовлює протиправність податкового повідомлення рішення від 04 січня 2017 року № 0000041304.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 810/834/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: С.С.Пасічник

В.П.Юрченко