-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 5023/1668/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.
за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.
учасники справи:
боржник - фізична особа-підприємець ОСОБА_4,
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"
представник - адвокат Кравченко В.П. (договір про надання правової допомоги від 13.04.2018),
ліквідатор - арбітражний керуючий Капустін Володимир Володимирович,
Сотнікова Катерина Олександрівна,
Українська універсальна біржа,
Публічне акціонерне товариства "Вектор Банк"
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 28.09.2017
у складі колегії суддів: Фоміна В.О. (головуючий), Крестьянінов О.О., Плахов О.В.
та на ухвалу Господарського суду Харківської області
від 01.06.2017
у складі судді Суслової В.В.
про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 02.02.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №5023/1668/12 Господарського суду Харківської області разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Форінт") передана Вищим господарським судом України до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
2. 22.02.2018, за наслідком проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом від 12.02.2018, колегією суддів Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" та призначено її розгляд в судовому засіданні на 17.04.2018 о 10 год. 45 хв.
3. Учасники справи відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" не подали.
4. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування положень статей 3-1, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), статей 22, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, до набрання чинності Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
5. Провадження у справі №5023/1668/12 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, боржник), порушене ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2012 за заявою боржника за особливостями провадження відповідно до статей 47-49 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.
6. Постановою Господарського суду Харківської області від 24.04.2012 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Самойленко О.М. Отже, провадження у справі №5023/1668/12 здійснюється відповідно до Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992.
7. В ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором Самойленко О.М. з аукціону 18.05.2012 відчужено нерухоме майно ФОП ОСОБА_4 - однокімнатну квартиру №11, загальною площею 43,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який оформлено протоколом про проведення аукціону №4; нежитлову будівлю в літері "А-3", загальною площею 1490,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, який оформлений протоколом проведення аукціону №3.
8. 01.02.2013 від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. 3973) про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 18.05.2012, визнання недійсними протоколів проведення аукціону №3, №4 від 18.05.2012, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.05.2012, укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_4 -арбітражним керуючим Самойленко О.М. та ОСОБА_13 нежитлової будівлі в літері "А-3", загальною площею 1490,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М., реєстр. №377; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.05.2012, укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_4 - арбітражним керуючим Самойленко О.М. та ОСОБА_13 однокімнатної квартири №11, загальною площею 43,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М., реєстр. №381; та про застосування до сторін правових наслідків недійсності правочину.
9. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2013 звільнено арбітражного керуючого Самойленко О.М. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_4, призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Комаровську І.Ю., яку зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі. Цією ухвалою також зобов'язано ліквідатора надати Господарському суду Харківської області письмові відзиви, зокрема, на заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання аукціону та укладених в його рамках договорів купівлі-продажу недійсними.
10. 16.06.2014 до Господарського суду Харківської області від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надійшла заява (вх. 20054) про уточнення до заяви про визнання договорів недійсним, в якій заявник просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М., реєстр. №377; визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М., реєстр. №381; застосувати правові наслідки недійсності правочину та повернути нежитлові приміщення в літері "А-3", загальною площею 1490,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та однокімнатну квартиру № 11, загальною площею 43,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до ліквідаційної маси боржника шляхом визнання права власності за боржником на нежитлове приміщення в літері "А-3", загальною площею 1490,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та на однокімнатну квартиру №11, загальною площею 43,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
11. 04.02.2015 від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. 4338), в якій заявник зазначив, що вважає за необхідне уточнити заяву від 16.06.2014 (вх. 20054) та викласти її в новій редакції, назвавши її "Заява про розірвання договорів купівлі-продажу та визнання права власності за первісним власником". Виходячи з тексту цієї заяви, заявник просить розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М., реєстр. №377; розірвати договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М., реєстр. №381; застосувати правові наслідки розірвання правочинів та повернути нежитлові приміщення в літері "А-3", загальною площею 1490,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та однокімнатну квартиру №11, загальною площею 43,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до ліквідаційної маси боржника шляхом визнання права власності за боржником на нежитлові приміщення в літері "А-3", загальною площею 1490,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та однокімнатну квартиру №11, загальною площею 43,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
12. Заява обґрунтована тим, що матеріали справи не містять доказів проведення розрахунку за придбане ОСОБА_13 нерухоме майно на аукціонах, проведених 18.05.2012, тобто порушено істотні умови договорів, що є підставою для їх розірвання; внаслідок несплати за договорами, до ОСОБА_13, як до покупця за договорами, не перейшло право власності на майно, що було відчужено ліквідатором банкрута на аукціоні 18.05.2012. Банк вважає, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України, є всі підстави до повернення безпідставно набутого на аукціоні 18.05.2012 майна до ліквідаційної маси шляхом визнання права власності за банкрутом.
13. 01.06.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області в складі судді Суслової В.В. частково задоволено заяву ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про визнання недійсним договору купівлі-продажу за вх. №3973 від 01.02.2013 (з урахуванням уточнень за вх. №4338 від 04.02.2015 та додаткових пояснень за вх. №5987 від 23.02.2016); розірвано договір купівлі-продажу від 18.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. за номером 377, розірвано договір купівлі-продажу від 18.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. за номером 381, в решті вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" відмовлено, відкладено розгляд справи на 20.06.2017, зобов'язано ліквідатора Капустіна В.В. виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та постанови Господарського суду Харківської області у даній справі, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури.
13.1. Суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення покупцем ОСОБА_13 розрахунків за придбане на аукціоні 18.05.2012 майно, а тому порушені істотні умови договорів купівлі-продажу нерухомого майна з аукціону від 18.05.2012, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М., за реєстром №377, №381, що має наслідком їх розірвання. Відмовляючи у задоволенні вимоги банку про повернення майна до ліквідаційної маси шляхом визнання права власності, місцевий господарський суд зазначив про неможливість повернення сторін у первісний стан у разі розірвання договору, адже приписами 653 ЦК України такі наслідки не передбачені.
Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови
14. ПАТ "Райффайзен банк Аваль" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 в частині відмови у задоволенні вимог про повернення майна до ліквідаційної маси, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 у справі №5023/1668/12 в частині відмови у задоволенні вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про повернення до ліквідаційної маси банкрута спірного нерухомого майна .
15. 28.09.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Фоміна В.О. (головуючий), Крестьянінов О.О., Плахов О.В. апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" згідно ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017) залишено без задоволення, скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 в частині часткового задоволення заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вх. №4338 від 04.02.2015) та розірвання договорів купівлі-продажу від 18.05.2012, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за номерами 377, 381, відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вх. №4338 від 04.02.2015) в частині розірвання договорів купівлі-продажу від 18.05.2012, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за номерами 377, 381, в частині пункту 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 у справі №5023/1668/12 залишено без змін.
15.1. Апеляційним судом зазначено, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" звернулось до суду з клопотанням про вихід за межі заявлених вимог, з вимогою визнати недійсним результати аукціону від 18.05.2012 з продажу спірного майна банкрута, визнання недійсними договорів від 18.05.2012, укладених за результатами проведених аукціонів 18.05.2012, та застосувати наслідки недійсності правочинів шляхом визнання права власності на спірне майно за банкрутом.
15.2. Апеляційним судом встановлено, що заява ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (від 04.02.2015 №4338) про розірвання договорів не може бути уточненням до заяви банку про визнання недійсними договорів (від 16.06.2014 №20054) в силу положень частини 4 статті 22 ГПК України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" із заявою про розірвання від 04.02.2015 (вх. №4338) звернувся після початку розгляду по суті первісної заяви про визнання недійсними аукціонів та договорів від 18.05.2012 (від 01.02.2013 вх. №3973) та після початку розгляду по суті заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про уточнення первісної заяви (від 16.06.2014 вх. №20054), до того ж, виходячи з тексту заяви банку про розірвання договорів (від 04.02.2015 №4338), заявник, звертаючись до суду, змінив як предмет, так і підстави позову.
15.3. Апеляційний суд дійшов висновку, що зазначене виключає можливість розглядати заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договорів купівлі-продажу майна банкрута та визнання за банкрутом права власності (від 04.02.2015 вх. №4338) судом першої інстанції в порядку уточнення первісно поданих вимог банку від 01.02.2013 та від 16.06.2014, а також здійснив її оцінку, як іншої заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", поданої в межах цієї справи про банкрутство ФОП ОСОБА_4, що, за висновком апеляційного суду, не заборонено Законом про банкрутство.
15.4. Апеляційним судом зазначено, що заява ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 18.05.2012, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за реєстр.№377, №381 (01.02.2013 №3973, з урахуванням уточнень від 16.06.2014 №20054) залишилась на розгляді в суді першої інстанції в рамках справи про банкрутство ФОП ОСОБА_4 та залишено її поза увагою при здійсненні даного апеляційного перегляду справи.
15.5. Апеляційним судом здійснено розгляд по суті заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договорів купівлі-продажу майна банкрута від 18.05.2012 та повернення його до ліквідаційної маси шляхом визнання права власності за банкрутом та ухвали Господарського суду Харківської області від 01.06.2017, прийнятої за результатами розгляду заяви банку про розірвання спірних договорів.
15.6. Апеляційним судом прийнято до уваги додаткові докази, надані представником покупця ОСОБА_13 (засвідчені копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №3 від 18.05.2012, відповідно до якого ОСОБА_13 (код НОМЕР_1) здійснила оплату за придбаний лот №3 - нежитлову будівлю літ. "А-3", загальною площею 1490,6 кв.м. в розмірі 319 600 грн. та №4 від 18.05.2012, відповідно до якого ОСОБА_13 (код НОМЕР_1) здійснила оплату за придбаний лот №4 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 43,5 кв.м. в розмірі 79 400 грн.
15.7. Оцінивши їх як належні та допустимі докази в розумінні статей 34, 36 ГПК України, які підтверджують факт оплати ОСОБА_13 спірного нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 18.05.2012, придбаного з аукціону, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушення істотних умов договорів купівлі-продажу від 18.05.2012, передбачених частиною 2 статті 651 ЦК України, та про відсутність підстав для розірвання договорів.
15.8. Також, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимоги банку про повернення майна до ліквідаційної маси банкрута шляхом визнання права власності за банкрутом, задоволенню не підлягають з огляду на відсутність правових підстав для їх задоволення, а також у зв'язку з відсутністю підстав для розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 18.05.2012.
15.9. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 01.06.2017 в частині часткового задоволення заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вх. №4338 від 04.02.2015) та розірвання договорів купівлі-продажу від 18.05.2012, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за номерами 377, 381, з прийняттям нового рішення - відмову у задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вх. № 4338 від 04.02.2015) в частині розірвання договорів купівлі-продажу від 18.05.2012, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за номерами 377, 381.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
16. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції допустився суттєвих порушень норм процесуального права (статті 22 ГПК України) при розгляді як первісних, так і змінених ним позовних вимог в межах провадження у справі про банкрутство. Також, скаржник вважає, що висновки суду не відповідають положенням Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які застосовувалися при продажу майна боржника згідно з частиною 2 статті 30 Закону про банкрутство в редакції, за якою повинно здійснюватися провадження у даній справі, зокрема, продаж майна з аукціону 18.05.2012.
17. Скаржник доводив, що апеляційний суд не надав оцінки спірним договорам купівлі-продажу в порушення пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України.
18. Скаржник доводив, що в порушення вимог статей 35, 43, 101 ГПК України, суди не надали належної оцінки обставинам того, що при підготовці та проведенні аукціонів відбулись численні порушення. Так, в порушення статті 30 Закону про банкрутство в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення ліквідатором інвентаризації майна, виконання обов'язку щодо оповіщення через засоби масової інформації порядку продажу майна банкрута, складу, умов та строків придбання такого майна, що фактично унеможливило виявлення всіх бажаючих придбати спірне майно.
19. Скаржник зазначив, що в порушення вимог частини 5 статті 3-1 Закону про банкрутство ліквідатор Самойленко О.М. не повідомила заставного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про час, місце та умови продажу заставного майна.
20. Скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини переходу права власності до набувача майна, оскільки в порушення статей 15, 16, 22, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" договір купівлі-продажу майна боржника на аукціоні за відсутності повної оплати покупцем вартості придбаного з аукціону майна не може бути розцінено як підстава переходу права власності до набувача майна, а прийняті, як належні докази, копії квитанцій покупця про передачу грошових коштів ФОП Самойленко О.М., можуть свідчити про передачу грошових коштів третій особі, яка жодного відношення до зазначеного нерухомого майна не мала та є недостатніми для встановлення факту оплати саме боржнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4
Доводи інших учасників справи
21. Учасники справи відзивів на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" не подали.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
22. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992.
Частина 5 статті 3-1 - арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність конфлікту інтересів; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом (редакція, чинна станом на 18.05.2012).
Частини 1-3, 10 статті 30 - після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
23. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.
Стаття 4-1 - господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частина 2 статті 4-3 - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частина 4 статті 22 - позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Стаття 54 - позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити: …. зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункт 4).
Стаття 57 - до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: … 2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; 3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; 4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Пункти 1, 2 частини 1 статті 83 - господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Стаття 101 - у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
24. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі, разом з тим, його доводи про допущення в цілому процесуальних порушень при прийнятті та оцінці доказів відповідно до статей 3-1, 30 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, статей 22, 101 ГПК України в редакції до 15.12.2017, колегія суддів Верховного Суду вважає прийнятними.
А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів
25. Аналіз приписів статей 4-1, 22, 54, 57 ГПК України свідчить про те, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 цього Кодексу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Приписи частини 4 статті 22 ГПК України не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій.
26. Також, відповідно до статей 4-1, 12 (частина 1 пункт 7) ГПК України, розгляд у процедурі банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника повинен здійснюватися з дотриманням загальних норм процесуального законодавства, якщо Законом про банкрутство не передбачено спеціальних норм, що визначають процедуру подання і розгляду заяви (позовної) з майновими вимогами до боржника. Законодавцем не передбачено спеціальних норм, які визначають порядок подання таких заяв, сплату судового збору, ознайомлення учасників провадження із змістом поданої заяви, сплату судового збору. Отже, розглядаючи спори в межах справи про банкрутство з майновими вимогами до боржника, судам належить застосовувати загальні норми Господарського процесуального кодексу України щодо процедури подання та розгляду такої заяви (статті 4-3, 22, 54, 57, 83).
27. За змістом постанови апеляційного суду від 28.09.2017 вбачається встановлення обставин одночасної зміни предмета та підстав заявленого первісно позову у справі про банкрутство. Зокрема, апеляційний суд встановив, що подаючи заяву про розірвання договору купівлі-продажу від 04.02.2015 (вх. №4338), як уточнення до заяви про визнання аукціонів та договорів недійсними від 01.02.2013 за вх. №3973 та №20054, заявником було змінено одночасно, як предмет первісно поданої заяви (вимога про визнання угоди недійсною змінена на вимогу про розірвання спірної угоди), так правові підстави (обґрунтування недійсності договору з посиланням на статтю 203 ЦК України, статтю 30 Закону про банкрутство на обґрунтування неоплати набувачем майна за придбане з аукціону спірне майно відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про приватизацію державного майна") .
28. Відтак, встановивши процесуальну помилку суду першої інстанції у прийнятті до розгляду заяви від 04.02.2015 (вх. №4338), як уточнення до первісно заявленої вимоги, суду належало, виходячи з повноважень відповідно до статті 101 ГПК України, переглянути справу в повному обсязі та прийняти рішення по предмету спору первісно поданої заяви ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про визнання недійсним договору купівлі-продажу за вх. №3973 від 01.02.2013, а не здійснювати розгляд по суті неналежно поданих вимог, визначаючи їх процесуальний статус, як самостійного позову, з порушенням принципу диспозитивності судового процесу та всупереч волевиявленню заявника таких вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль", який відповідно до статті 1, частини 4-3 ГПК України наділений правом звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів та на власний розсуд визначає предмет та підстави позову, надає відповідні докази на їх обґрунтування, а суд тільки створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та не вправі своїм вольовим рішенням змінювати волю сторони, яка визначила у поданій ним заяві предмет позову для захисту своїх прав та інтересів.
29. Аналізуючи постанову апеляційного суду через призму виконання судом обов'язку щодо надання належної мотивації своїх висновків, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення), Суд зазначає про те, що висновки апеляційного суду про можливість розгляду по суті неналежно поданої заяви про "уточнення" вимог, як окремого позову, не відповідають загальним нормам процесуального законодавства згідно статей 1, 4-1, 4-3, 22, 54, 57 ГПК України та не забезпечують стороні права на розгляд спору справедливим судом, оскільки з одного боку апеляційний суд дійшов висновку про те, що заява від 04.02.2015 (вх. №4338) є процесуальним документом, який подано неналежно в ході розгляду спору, а з іншого боку суд прийняв такий документ та розглянув його по суті.
30. В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії"). Відтак, мотивація судового рішення не може ґрунтуватися на взаємно протилежних висновках суду щодо оцінки одного й того ж доказу у справі, як неналежного щодо зміни предмету та підстав позову, та одночасно належного як окремої позовної вимоги, поданої без дотримання порядку звернення до суду, оскільки це порушує принцип оцінки доказів "розумним судом".
А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги
31. З огляду на встановлення Судом порушення процесуальних норм права (статей 22, 101 ГПК України), які унеможливили прийняття законного та обґрунтованого рішення в суді апеляційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи скаржника, наведені в пункті 16 мотивувальної частини даної постанови відповідно до висновків пунктів 25-30 мотивувальної частини цієї постанови.
32. Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника згідно з пунктами 17-19 мотивувальної частини даної постанови як такі, що направлені на оцінку доказів у справі та переоцінку фактичних обставин справи касаційним судом, що виходить за межі його компетенції.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. З огляду на допущену процесуальну помилку апеляційним судом, колегія суддів вважає правильним скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, а справу №5023/1668/12 направити на новий апеляційний розгляд до Харківського апеляційного господарського суду відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі доказів, які ним були визнані недопустимими.
34. При новому апеляційному розгляді суду належить дослідити обставини можливості розгляду по суті фактично зміненого заявою від 04.02.2015 (вх. №4338) предмета та підстав первісно поданих позовних вимог скаржника та здійснити апеляційний розгляд справи відповідно до вимог статті 101 ГПК України щодо належно поданого позову, провадження за яким було порушено в межах справи про банкрутство.
В. Судові витрати
35. У зв'язку з тим, що суд частково задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, питання розподілу судових витрат судом касаційної інстанції не вирішується.
На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі №5023/1668/12 скасувати.
Справу №5023/1668/12 направити на новий апеляційний розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суду у зазначеній частині розгляду справи про банкрутство.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді С.В. Жуков
В.Г. Пєсков
скопійовано
-
скопійовано
-
