ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2018 року № 826/14908/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Київського пансіонату ветеранів праці (далі також - позивач, Пансіонат)

до Північного офісу Держаудитслужби (далі також - відповідач)

про визнання частково протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Київський пансіонат ветеранів праці звернувся з позовом до Державної фінансової інспекції в місті Києві, в останній редакції якого від 05.10.2016 просив визнати протиправними та скасувати пункти вимоги 1, 2, 3, 6, 9 та 10 щодо усунення порушень, виявлених у ході ревізії фінансово-господарської діяльності Київського пансіонату ветеранів праці від 28.03.2016 №26-06-14-14/2737.

При цьому доцільно зауважити, що вищевказані пункти в оскаржуваній вимозі не містять нумерації.

У судовому засіданні 02.02.2017 в установленому порядку судом замінено відповідача Державну фінансову інспекцію в місті Києві на її правонаступника Північний офіс Держаудитслужби.

Позов вмотивовано тим, що оскаржувана вимога відповідача є необґрунтованою, оскільки висновки, викладені в акті ревізії від 29.02.2016 №06-30/252, є хибними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав зазначених в запереченні.

Відповідач у письмовому запереченні на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні, стверджуючи про те, що ревізію проведено в межах повноважень та відповідно до законодавства, висновки ревізії є правильними, тому вимога відповідача є правомірною та підлягає обов'язковому виконанню позивачем.

Водночас з посиланням на правові позиції Верховного Суду України відповідач зазначив про те, що заподіяні державі або об'єкту контролю збитки не можуть бути стягнуті шляхом пред'явлення вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються винною особою у добровільному порядку або шляхом звернення до суду.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

У судовому засіданні 28.03.2017 за участі представника позивача судом поставлено на обговорення питання щодо виду позовного провадження, у якому буде здійснюватися розгляд справи, та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з пункту 1.1 Положення про Київський пансіонат ветеранів праці, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.11.2013 №2060 (далі - Положення), Пансіонат заснований на комунальній власності територіальної громади міста Києва та підпорядкований Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Засновником та власником Пансіонату є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Державною фінансовою інспекцією в місті Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Київського пансіонату ветеранів праці за період з 01.04.2013 по 01.12.2015, якою встановлено низку порушень, відображених в акті ревізії від 29.02.2016 №06-30/252, копію якого жодна зі сторін суду не надала.

Ревізію проведено на підставі плану контрольно-ревізійної роботи на ІV квартал 2015 року у період з 25.12.2015 по 22.02.2016, із зупиненням з 30.12.2015 по 11.01.206 та з 26.01.2016 по 29.01.2016.

Не погоджуючись висновками ревізії щодо виявлених порушень, позивач надав заперечення на акт ревізії, які Державною фінансовою інспекцією в місті Києві взяті до уваги не були, що відображено у її висновку від 29.02.2016 №06-30/252.

Листом від 28.03.2016 №26-06-14-14/2709 Державна фінансова інспекція в місті Києві звернулась до позивача з вимогою про усунення виявлених порушень, з якими позивач частково не погоджується, тому оскаржив в цій частині цю вимогу до суду.

Зі змісту вимоги вбачається, що за результатами ревізії Державною фінансової інспекцією в місті встановлено порушень на загальну суму 210 470,99 грн. Так, зокрема, у вимозі зазначено, з чим не погоджується позивач:

1) що в порушення умов розділу 2 типових договорів «Про прийняття на постійне місце проживання до Пансіонат» та статті 256 Господарського кодексу України, посадовими особами Пансіонату у період з 01.04.2011 по 01.01.2016 не забезпечено проведення в повному обсязі нарахувань відповідно до фактичної кількості днів для відшкодування витрат за перебування підопічних в Пансіонаті на платній основі, що призвело до недоотримання Пансіонатом власних надходжень на загальну суму 71 615,62 грн.;

2) в недотримання норм харчування в інтернатних установах для громадян похилого віку та інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2002 №342, Пансіонатом зайво використано та списано продуктів харчування на загальну суму 28 707,30 грн.;

3) в порушення пункту 2.4 договору від 04.07.2015 №10 «Про прийняття на постійне місце проживання», статті 629 Цивільного кодексу України при виникненні заборгованості за проживання підопічної ОСОБА_2 понад 30 календарних днів, посадовими особами Пансіонату не здійснювалися заходи щодо проведення нарахування пені та відповідно її стягнення, що призвело до недотримання Пансіонатом грошових коштів на суму 4 610,99 грн.;

6) в порушення статті 88 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 3.19 Положення про Київський пансіонат ветеранів паці, відповідно до якого підопічні, які вибувають з інтернатної установи на лікування до відповідних лікувально-профілактичних (санаторно-курортних) закладів або за власним бажанням на термін понад 10 днів, наказом по Пансіонату знімаються з харчування, але залишаються у списках мешканців, і пенсія або державна соціальна допомога за період відсутності виплачується їм в повному розмірі. Тоді як фізичною особою, а саме ОСОБА_3 недоотримана пенсію в період з 25.08.2014 по 07.09.2014 на загальну суму 553,47 грн.

9) в порушення частини п'ятої статті 9 Закону України №996 Пансіонатом не видано відповідний наказ та не знято з обліку підопічного ОСОБА_3 на період з 25.08.2014 по 07.09.2014, протягом якого він перебував на санаторно-курортному лікуванні в ДП «Клінічний санаторій «Жовтень», та фактично проведено витрати на його утримання, що призвело до незаконних видатків Пансіонату на загальну суму 2 814,00 грн., в результаті чого завдано матеріальну шкоду (збитки) Пансіонату на цю суму;

10) пункт 10 є тотожним за змістом пункту 6.

У вимозі зазначено про необхідність у строк до 29.04.2016 надати фінансовому органу вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів.

Також попереджено позивача про те, що у разі невиконання підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і виконання активів, орган Держфінінспекції має право звернутися до суду в інтересах держави відповідно до пунктів 8, 19 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Вирішуючи цей спір, суд виходить із такого.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, основні функції та пава органу державного фінансового контролю визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 4 Закону передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Пунктом 7 статті 10 Закону органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

При цьому пунктом 13 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю також надано право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної аудиторської служби України» від 28.10.2015 № 868, яка набрала чинності 03.11.2015, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №550 затверджено Порядок проведення органом державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель (далі - Порядок №550), яким визначено порядок проведення інспектування, процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2 Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону та цього Порядку (пункт 4 Порядку №550).

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом (пункт 5 Порядку №550).

Пунктом 16 Порядку №550 визначено, що ревізія проводиться шляхом:

- документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи органу державного фінансового контролю керівник об'єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об'єкта контролю посадовим особам органу державного фінансового контролю забезпечується керівником об'єкта чи його заступником;

- фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів органу державного фінансового контролю або інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівників об'єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб органу державного фінансового контролю та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб'єкта господарювання - виконавців робіт.

Згідно з пунктом 35 Порядку акт ревізії містить: констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, а також у разі наявності визначений в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень.

Відповідно до пункту 46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом пред'явлення вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Оскільки вимога органу державного фінансового контролю є обов'язковою для виконання підконтрольною установою, то вона породжує у підконтрольної установи певні обов'язки, реалізація яких може вплинути на результати діяльності підконтрольної установи.

Відтак, у підконтрольної установи є право на оскарження такої вимоги і ця вимога підлягає оскарженню, а наведені доводи відповідача щодо можливості надання оцінки висунутих позивачем вимог лише під час вирішення справи за позовом органів державного фінансового контролю до підконтрольного суб'єкта про зобов'язання виконати ті чи інші вимоги контролюючого органу є помилковими.

Щодо посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду України, викладену постановах від 15.04.2014 у справі № 21-40а14 та від 13.05.2014 у справі № 21-89а14, то ця позиція стосується випадків, коли оскаржується вимога до підконтрольної установи про відшкодування збитків. Водночас, вказані постанови Верховного Суду України не містять висновку про відсутність у підконтрольної установи права на оскарження у судовому порядку вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень, за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Крім того, Колегія Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Оскаржуючи вимогу від 28.03.2016 №26-06-14/2737 «Про усунення порушень, виявлених ревізією» позивач не заперечу повноваження органу державного фінансового контролю щодо проведення ревізії, а також щодо підстав та процедури проведення ревізії позивач. Доводи позивача про протиправність оскаржуваної вимог зводяться до того, що вона ґрунтується на неправильних висновках ревізії.

Оцінюючи правомірність цієї вимоги в частині, з якою не погоджується позивача, судом враховано наступне.

1. Стосовно того, що в порушення умов розділу 2 типових договорів «Про прийняття на постійне місце проживання до Пансіонату» та статті 256 Господарського кодексу України посадовими особами Пансіонату в період з 01.04.2011 по 01.01.2016 не забезпечено проведення в повному обсязі нарахувань відповідно до фактичної кількості днів для відшкодування витрат за перебування підопічних в Пансіонаті на платній основі, що призвело до недоотримання Пансіонатом власних надходжень на загальну суму 71 615,62 грн.

Стверджуючи про протиправність цієї частини вимоги позивач звертає увагу на те, що, як зазначено у вимозі, ревізія проводилася за період з 01.04.2013 по 01.12.2015, тоді як виявлені відповідачем порушення стосуються періоду з 01.04.2011 по 01.01.2016, за який обраховано збитки у вигляді недоотриманих Пансіонатом власних надходжень в розмірі 71 615,62 грн., що виходить за межі ревізії.

Відповідач у висновку на заперечення від 29.02.2016 №06-30/252 доводи позивача про вихід відповідача за межі ревізії, до уваги не взяв, стверджуючи, що період, за який нараховно недоотримання власних надходжень Пансіонату, розширено шляхом внесення змін до окремих питань програми ревізії.

Однак, жодних доказів на підтвердження внесення змін до окремих питань програми ревізії в частині зміни періоду, що перевірявся, відповідач суду не надав, будь-яких пояснень з цього приводу не надіслав.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про протиправність оскаржуваної вимоги в цій частині та необхідність її скасування.

2. Стосовно недотримання позивачем норм харчування в інтернатних установах для громадян похилого віку та інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2002 №342, Пансіонатом зайво використано та списано продуктів харчування на загальну суму 28 707,30 грн.

Як вбачається з висновку на заперечення від 29.02.2016 №06-30/252, в акті перевірки щодо факту порушення зазначено, що при складанні меню-розкладок Пансіонатом використовуються натуральні добові норми харчування в інтернатних установах для громадян похилого віку та інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.20102 №324 (далі - Постанова №324). Відповідно до додатку №1 Постанови №324 для пансіонатів та психоневрологічних інтернатів встановлені норми споживання продуктів.

В меню-вимогах Пансіонату в період з 01.01.2013 по 01.01.2016 затверджені норми на продукти харчування порівняно з нормами, затвердженими Постановою №324, а саме у 2013 році хліб фактично списано згідно з меню-вимогою 40 067,00 кг, що на 2 038,00 кг більше за норму, у 2015 році - 42 058,00 кг, що на 1 972,00 кг більше норми.

Також перевищення норм споживання борошна у 2013-2015 роках на 152,46 кг (966,30 кг), цукру 137,95 кг (1 087,90 кг) та яєць на 1 227 шт. (1 740,60 грн.). Тоді як зауважено, що по решті позицій продуктів харчування, а саме в 2013 році по 25 позиціях, в 2014 році по 30 позиціям, в 2015 році по 26 позиціям норми на продукти харчування нижчі від визначених Постановою №324.

Не погоджуючись з такими доводами відповідача позивач вказує на те, що в Пансіонаті функціонує два відділення: геріатричне на 200 ліжкомісць та психоневрологічне - на 100 ліжкомісць. Відповідно до пункту 2.2 Положення про Пансіонат мешканці Пансіонату забезпечуються відповідно до встановлених норм раціональним чотириразовим харчування, у тому числі і дієтичним, з урахуванням віку і стану здоров'я осіб, що проживають у Пансіонаті, у межах натуральних норм харчування.

Постановою №324 передбачено різні норми хліба для геріатричних та психоневрологічних відділень, відповідно по 500 г та 600 г на одну людину, що згідно з доводами позивача відповідачем при ревізії взято до уваги не було.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача та вважає за необхідне погодитися з доводами відповідача щодо правомірності викладеного висновку про наведене вище порушення з таких підстав.

Згідно з Постановою №324 інтернатні установи поділяються на: 1) геріатричні будинки-інтернати, пансіонати, будинки-інтернати загального типу, вищі навчальні заклади; 2) психоневрологічні інтернати.

Як вбачається з пункту 1.1 Положення про Київський пансіонат ветеранів праці, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.11.2013 №2060, Пансіонат є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та паці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, з утвореними у разі потреби відділеннями тимчасового перебування та відділенням хоспісної допомоги, що входять як структурні підрозділи до складу Пансіонату.

Згідно з пунктом 3.1 Положення до Пансіонату приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, ветерани війни та інваліди першої і другої групи, старші 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у Пансіонаті, які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом, та згідно із законодавством України мають статус ветеранів паці.

За містом Положення прийняття до Пансіонату здійснюється за путівкою Департаменту, яка видається на підставі особистої заяви громадянина похилого віку чи інваліда, паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), медичної картки про стан здоровся з висновком про необхідність стороннього догляду; довідки про розмір призначеної пенсії; довідки про склад сім'ї за встановленою формою; довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності особи, що приймається до Пансіонату.

Відповідно до пункту 3.15 розділу 3 «Умови прийняття, утримання і відрахування з Пансіонату» Положення переведення осіб, які проживають у Пансіонаті, до психоневрологічного інтернату (і навпаки) здійснюється на підставі медичного висновку психіатричної медико-соціальної експертної комісії і путівки департаменту.

З наявної в матеріалах справи копії наказу Пансіонату від 12.08.2014 №224п вбачається, що станом на 1208.2014 кількість пенсіонерів складає 232 пенсіонери, тоді як позивач вказує на 200 ліжкомісць у геріатричному відділенні та 100 - у психоневрологічному.

Однак позивачем не надано до суду жодного доказу стосовно функціонування в Пансіонаті психоневрологічного відділення, а також віднесення Пансіонату до психоневрологічних інтернатів.

Наведене дає підстави суду дійти висновку про те, що Пансіонат не належить до закладів психоневрологічного характеру, відтак норми Постанови №324 щодо використання натуральних добових норм харчування як для психоневрологічних інтернатів стосовно нього не підлягають застосуванню.

При цьому заслуговує на увагу те, що згідно з Постановою №324 добова норма хліба в психоневрологічному інтернаті - 600 г на людину дійсно є вищою, ніж в геріатричному будинку-інтернаті -500 г на людину, однак добова норми борошна та яєць в обох видах цих закладів є однаковою, зокрема по 20 г борошна на одну особу та яєць по 1/3 штук на 1 людину на день, тоді як жодних пояснень про причини збільшення використання борошна та яєць позивач суду не надав.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про зайве використання та списання Пансіонатом продуктів харчування та в указаній вище частині вважає оскаржувану вимогу правомірною, і не вбачає підстав для визнання її протиправною та скасування.

3. Стосовно порушення позивачем пункту 2.4 договору від 04.07.2015 №10 «Про прийняття на постійне місце проживання», статті 629 Цивільного кодексу України при виникненні заборгованості за проживання підопічної ОСОБА_2 понад 30 календарних днів, посадовими особами Пансіонату не здійснювалися заходи щодо проведення нарахування пені та відповідно її стягнення, що призвело до недотримання Пансіонатом грошових коштів на суму 4 610,99 грн.

Згідно пунктом 2.4 договору від 04.07.2015, укладеного між Пансіонатом та ОСОБА_5 щодо прийняття на постійне місце проживання ОСОБА_2, передбачено, що в разі несвоєчасної оплати більше ніж 30 календарних днів, замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день затримки.

Статтею 629 Цивільного кодексу України у редакції, що діяла станом на час пред'явлення позивачу оскаржуваної вимоги, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальні вимоги щодо виконання зобов'язань, зокрема тих, що виникають з договорів, встановлені главою 48 Цивільного кодексу України. Невиконання або неналежне виконання сторонами договору своїх обов'язків тягне наслідки, передбачені главою 51 Цивільного кодексу України.

Ураховуючи викладене, суд погоджується з відповідачем стосовно обов'язку позивача у разі несвоєчасної сплати коштів за вищевказаним договором від 04.07.2015, нараховувати та пред'являти до сплати боржнику пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що доводи позивача про протиправність вищевказаної частини вимоги є суперечливими.

Так, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві позивач вказував на відсутність в укладених договорах про прийняття на постійне місце проживання пункту про сплату пені та неможливість Пансіонату в односторонньому порядку змінити вже укладені договори, що унеможливлювало нарахування пені. Надалі в поясненнях (обґрунтуванні позовних вимог) позивач уже зазначив про те, що ним щомісяця розраховується пеня у зв'язку з несвоєчасною сплатою коштів за договором про прийняття на постійне місце проживання від 04.07.2015 №10, боржнику надсилаються вимоги про сплату боргу та пені, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Оскільки жодних доказів стосовно того, що станом на час проведення ревізії позивач нараховував та пред'являв до сплати пеню боржнику за вищевказаним договором за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань суду не надано, суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваної вимоги в цій частині та про відсутність підстав для визнання її протиправною та скасування відсутні.

6, 9, 10. Стосовно порушення статті 88 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 3.19 Положення про Київський пансіонат ветеранів праці, відповідно до якого підопічні, які вибувають з інтернатної установи на лікування до відповідних лікувально-профілактичних (санаторно-курортних) закладів або за власним бажанням на термін понад 10 днів, наказом по Пансіонату знімаються з харчування, але залишаються у списках мешканців, і пенсія або державна соціальна допомога за період відсутності виплачується їм в повному розмірі. Тоді як фізичною особою, а саме ОСОБА_3 недоотримано пенсію в період з 25.08.2014 по 07.09.2014 на загальну суму 553,47 грн., а також щодо порушення частини п'ятої статті 9 Закону України №996 у зв'язку невиданням Пансіонатом відповідного наказу та не зняттям з обліку підопічного ОСОБА_3 на період з 25.08.2014 по 07.09.2014, який перебував на санаторно-курортному лікуванні в ДП «Клінічний санаторій «Жовтень» та фактично проведено витрати на його утримання, що призвело до незаконних видатків Пансіонату на загальну суму 2 814,00 грн., та в результаті чого завдано матеріальну шкоду (збитки) Пансіонату на цю суму.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які проживають у будинках-інтернатах (пансіонатах), стаціонарних відділеннях територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, а також дітям, яким призначено соціальні пенсії та які проживають у дитячих будинках-інтернатах, виплачується 25 процентів розміру призначеної пенсії, але не менше 20 процентів мінімального розміру пенсії за віком на місяць.

Згідно з пунктом 3.19 Положення про Київський пансіонат ветеранів праці підопічні, які вибувають з інтернатної установи на лікування до відповідних лікувально-профілактичних (санаторно-курортних) закладів або за власним бажанням на термін понад 10 днів, наказом по Пансіонату знімаються з харчування, але залишаються у списках мешканців, і пенсія або державна соціальна допомога за період відсутності виплачується їм в повному розмірі.

Відповідно до частини п'ятої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Не погоджуючись із порушеннями, зазначеними вище позивач вказує на те, що Управлінням соціального захисту Деснянського району м.Києва ОСОБА_3 було виділено путівку 3185549 в санаторій «Жовтень» з 08.08.2014 по 25.08.2014, у зв'язку з чим на підставі особистої заяви ОСОБА_3 його було знято в установленому порядку з харчування в Пансіонаті. 11.08.2014 після обіду ОСОБА_3 повернувся із санаторію, оскільки йому не сподобалось там харчування та побут, тому з 12.08.2014 згідно з рапортом медсестри видано наказ про його постановку на харчування.

Пансіонат про прибуття ОСОБА_3 з санаторію повідомив Пенсійний фонд листом від 12.08.2014 №1305/06-1 та управління соціального захисту населення усно.

Щодо продовження та перенесення ОСОБА_3 строку путівки в санаторій Жовтень з 25.08.2014 по 07.09.2014 Пансіонат ніхто не повідомив. Пропускний режим у Пансіонаті вільний, тому ОСОБА_3 у певні годи після сніданку в Пансіонаті відвідував санаторій для прийняття процедур та повертався на обід до Пансіонату, про позивач не знав. На підтвердження викладеного позивачем надано пояснення підопічного ОСОБА_3 та працівників Пансіонату від 05.04.2016.

За наведених обставин суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для зняття підопічного ОСОБА_3 з обліку у період з 25.08.2014 по 07.09.2014 та видання про це відповідного наказу, а також про відсутність підстав для виплати названому підопічному пенсії за це період, оскільки він в цей час був на утриманні Пансіонату.

Відтак, в указаній частині оскаржувана вимога є необґрунтовано, тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню судом.

Беручи до уваги викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1378,00 грн., що підтверджується квитанцією від 30.08.2016.

З огляду на часткове задоволення позову суд відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в місті Києві від 28.03.2016 №26-06-14-14/2737в частині, яка стосується вимоги про те, що:

- в порушення умов розділу 2 типових договорів «Про прийняття на постійне місце проживання до Пансіонат» та статті 256 Господарського кодексу України, посадовими особами Пансіонату у період з 01.04.2011 по 01.01.2016 не забезпечено проведення в повному обсязі нарахувань відповідно до фактичної кількості днів для відшкодування витрат за перебування підопічних в Київському пансіонату ветеранів праці на платній основі, що призвело до недоотримання пансіонатом власних надходжень на загальну суму 71 615,62 грн.;

- в порушення статті 88 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 3.19 Положення про Київський пансіонат ветеранів паці, відповідно до якого підопічні, які вибувають з інтернатної установи на лікування до відповідних лікувально-профілактичних (санаторно-курортних) закладів або за власним бажанням на термін понад 10 днів, наказом по Київському пансіонату ветеранів праці знімаються з харчування, але залишаються у списках мешканців, і пенсія або державна соціальна допомога за період відсутності виплачується їм в повному розмірі. Тоді як фізичною особою, а саме ОСОБА_3 недоотримано пенсію в період з 25.08.2014 по 07.09.2014 на загальну суму 553,47 грн.;

- в порушення частини п'ятої статті 9 Закону України №996 Київським пансіонатом ветеранів праці не видано відповідний наказ та не знято з обліку підопічного ОСОБА_3 на період з 25.08.2014 по 07.09.2014, який перебував на санаторно-курортному лікуванні в ДП «Клінічний санаторій «Жовтень», та фактично проведено витрати на його утримання, що призвело до незаконних видатків пансіонату на загальну суму 2 814,00 грн., та в результаті чого завдано матеріальну шкоду (збитки) пансіонату на цю суму.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Київського пансіонату ветеранів праці понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 689,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 292-297 з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя О.О.Власенкова