УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2018 року
м. Київ
справа № 752/18401/15-к
провадження № 51-5868ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2018 року в межах кримінального провадження №42014100010000240 за обвинувачення
ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Горлівці, Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.
Суть питання
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року ОСОБА_4 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст.367 КК і виправдано її, оскільки не доведено, кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченою.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва 21 березня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_4 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, в своїй касаційній скарзі прокурор, вказуючи на неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, наводить доводи зі змісту яких убачається, що він не погоджується з наданою судами оцінкою доказам та заперечує правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Водночас, порушуючи питання про скасування ухвали апеляційного суду, прокурор обмежився загальними фразами про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_4 . При цьому прокурор не конкретизував, в чому саме полягало таке неправильне застосування матеріального закону саме судом апеляційної інстанції, не зазначив як воно вплинуло на законність й обґрунтованість постановленого апеляційним судом судового рішення і не вказав чому це порушення, слід відносити до безумовної підстави для скасування касаційним судом ухвали апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.438 КПК, з огляду на положення статей 404, 413, 419 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції відповідно до ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування й недотримання положень ст.427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст.427КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків сім днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
