Cправа № 399/383/15-к

Провадження № 1-кп/399/1/18

ВИРОК

Іменем України

02 травня 2018 року сел. Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судових засідань: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка кримінальне провадження № 42015170000000077 заобвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровограда, українки, громадянки України, одруженої, з вищою освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.04.2016 року судді у відставці Комсомольського міського суду Полтавської області, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

потерпілого: ОСОБА_11

обвинуваченої: ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ,

встановив:

ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду кримінального провадження.

Згідно вказаного обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 09.07.2003 № 1072-ІV ОСОБА_6 безстроково обрано на посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області.

Законодавством України визначено заходи здійснення правосуддя, метою яких є захист основних прав, законних інтересів і свобод громадян.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

У ст. 68 Конституції України зазначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Частина 2 цієї статті передбачає, що поміж інших особливостей основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Окрім того, у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. При цьому ст. 2 Закону вказує на те, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 1 ст. 6 Закону передбачає здійснення судами правосуддя самостійно. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, та є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, як того вимагає ч. 1 ст. 7 Закону.

Водночас, згідно зі ст. 9 Закону правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

На підставі ч. 4 ст. 54 Закону суддя, серед іншого, зобов`язаний додержуватися присяги судді, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Суддя присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади (ч. 4 ст. 54 Закону).

Відповідно до ст. 129 Закону судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з`їздом суддів України 22.02.2013, передбачено, що суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 року, та процесуальним законодавством України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Особливості здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення визначено КУпАП, зокрема, згідно з статтею 245 завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності; згідно з статтею 251 доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність вказаної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами; згідно з статтею 252 суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю; згідно з статтею 280 суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна вказана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передання матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» неприпустимими є спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

При розгляді справ зазначеної категорії суд зобов`язаний з`ясовувати всі обставини, перераховані у ст. ст. 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП, містити у собі докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися зазначених норм, суддя Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_6 , маючи відповідну фахову підготовку та досвід роботи, знехтувала вимогами законодавства і постановила завідомо неправосудне рішення, яким визнала ОСОБА_11 винним у вчиненні правопорушення за ст. 122-2 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 місяці.

Зазначене кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

У листопаді 2013 року колишнім Президентом України ОСОБА_14 прийнято рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, у результаті чого Кабінетом Міністрів України 21.11.2013 року було ухвалено рішення про призупинення процесу підготовки до підписання згаданої Угоди.

Після цього, починаючи з 22.11.2013 року, на Майдані Незалежності в місті Києві розпочалися безстрокові мирні акції протесту (Євромайдан) на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України.

Використовуючи гарантоване Європейською конвенцією та Конституцією України право на мирні зібрання, продовжуючи акції протесту, спрямовані передусім проти свавілля правоохоронних органів та на підтримку проєвропейської зовнішньої політики держави, з 30.11.2013 року громадяни України заснували громадський рух - «Автомайдан».

На знак незгоди з незаконними діями влади 29.12.2013 року, використовуючи власні транспортні засоби, дотримуючись Правил дорожнього руху України, учасники Автомайдану організували та провели мирний захід - автопохід до резиденції «Межигір`я» Президента України ОСОБА_14 , розташованої в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

При цьому службові особи органів ДАІ МВС України, діючи з метою перешкоджання організації та проведенню мирних акцій протесту водіями - учасниками руху Автомайдан, починаючи з 29.12.2013 року, систематично складали завідомо неправдиві офіційні документи - рапорти про, нібито, невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, які потім використовували у суді як головний доказ вини власників автомобілів у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.

Санкцією цієї статті КУпАП передбачено позбавлення водія права керувати транспортним засобом строком від 3 до 6 місяців, що позбавляло їх можливості в подальшому брати участь у проведенні мирних акцій протесту на транспортних засобах.

У січні 2014 року до Комсомольського міського суду Полтавської області з відділу ДАІ з обслуговування м. Комсомольська при УДАІ УМВС України в Полтавській області надійшов протокол серії АА2 № 476550 від 06.01.2014 року, складений стосовно ОСОБА_11 , нібито, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.

Підставою для складання адміністративного протоколу став рапорт інспектора ДАІ ДПС взводу № 3 РДПС із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_15 від 30.12.2013 року про те, що 29.12.2013 року близько 12 год. 30 хв. на 20 км автодороги Київ - Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля Мitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України.

Указаний адміністративний протокол стосовно ОСОБА_11 доручено для розгляду судді ОСОБА_6 . Незважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області, будучи службовою особою і носієм судової влади, маючи відповідну фахову підготовку та великий досвід роботи, розраховуючи одержати для себе неправомірну вигоду у вигляді подальшого кар`єрного зростання, діючи умисно, з метою постановлення завідомо неправосудної постанови при фактичному здійсненні правосуддя, розглядаючи адміністративну справу стосовно ОСОБА_11 , склала, підписала та постановила, оголосивши в судовому засіданні, завідомо неправосудну постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за наступних обставин.

06.02.2014 року суддя Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_6 у приміщенні Комсомольського міського суду Полтавської області, розташованого по вул. Гірників, 17, в м. Комсомольськ Полтавської області, розпочала розгляд справи про притягнення ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.

В ході судового розгляду заслухано пояснення ОСОБА_11 , який повідомив, що до вчинення адміністративного правопорушення не причетний, а в указаний в протоколі про адміністративне правопорушення час перебував у м. Києві, де приймав участь у мирних акціях протесту.

Також у судовому засіданні заслухано пояснення свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які повідомили, що ОСОБА_11 не міг вчинити правопорушення, оскільки 29.12.2013 року о 12 год. 30 хв. він не перебував на 20 км автодороги Київ - Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, а знаходився у м. Києві.

З метою штучного створення доказів вини ОСОБА_11 суддя ОСОБА_6 не викликала у судове засідання для надання пояснень інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ УМВС України в Київській області ОСОБА_15 та інспектора ВДАІ Комсомольського MB УМВС України в Полтавській області ОСОБА_18 , якими складалися рапорт та протокол про адміністративне правопорушення, оскільки зазначені особи могли повідомити обставини, що вказували на невинність ОСОБА_11 .

Після завершення судового розгляду суддя ОСОБА_6 видалилася до службового кабінету для винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Діючи з кар`єристських мотивів суддя ОСОБА_6 , незважаючи на те, що вину ОСОБА_11 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, під час судового розгляду справи доведено не було, а протокол про вчинення адміністративного правопорушення складено всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер судового рішення, склала, підписала та постановила, оголосивши в судовому засіданні, неправосудну постанову про визнання ОСОБА_11 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та застосувала до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 місяці.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 17.03.2014 року задоволено апеляційну скаргу прокурора м. Комсомольська Полтавської області та скасовано постанову судді Комсомольського міського суду ОСОБА_6 від 06.02.2014 року про визнання ОСОБА_11 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, а провадження у справі закрито за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Відповідно до постанови апеляційного суду у ході розгляду зазначеної справи суддею ОСОБА_6 не вчинено дій, спрямованих на перевірку правдивості пояснень ОСОБА_11 щодо невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, не перевірено достовірність даних, викладених у рапорті інспектора ОСОБА_15 щодо невиконання вимог про зупинку, безпідставно не взято до уваги пояснення ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які підтвердили в суді факт невинуватості ОСОБА_11 .

У результаті злочинних дій, пов`язаних із винесенням завідомо неправосудної постанови, суддею Комсомольського міського суду ОСОБА_6 завдано істотну шкоду у вигляді порушення законних прав, свобод і інтересів громадянина ОСОБА_11 , а саме - позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 3 місяці.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 375 КК України, тобто як постановлення завідомо неправосудної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, вчинене в інших особистих інтересах.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідив всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно, за внутрішнім переконанням, оцінив кожний поданий сторонами доказ, з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов до висновку про необхідність виправдання обвинуваченої ОСОБА_6 , в зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України.

До вказаного висновку суд дійшов з наступних підстав.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала в повному обсязі. З приводу пред`явленого обвинувачення пояснила, що дійсно, була обрана суддею Комсомоьського міського суду Полтавської області рішенням обласної ради народних депутатів від 29.04.1993 року, постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 09.07.2003 року № 1072-ІV була обрана безстроково на посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області, 26.04.2016 року була звільнена з займаної посади у зв`язку з виходом у відставку за віком.

16.01.2014 року до Комсомольського міського суду Полтавської області від ВДАІ Комсомольського МВ УМВС в Полтавській області надійшов адміністративний матеріал, який в цей же день автоматизованою системою документообігу суду розподілено і справа № 534/94/14-п про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_11 за ст. 122-2 КУпАП була передана їй для розгляду згідно контрольного журналу. Зазначена справа була призначена до розгляду на 10 годину 06.02.2014 року та викликаний ОСОБА_11 . 6 лютого 2014 року о 10 годині в залі судового засіданні № 2 в приміщенні Комсомольського міського суду Полтавської області обвинуваченою було відкрито судове засідання. Протокол судового засідання в рукописному вигляді вела секретар судового засідання ОСОБА_19 , хоча ведення протоколу судового засідання згідно КУпАП не непередбачено. Далі вона відкрила судове засідання, оголосила справу, яка розгядається, встановила особу ОСОБА_11 , оголосила склад суду, роз`яснила право на відвід, яким ОСОБА_11 не скористався, самовідвід обвинувачена собі не заявила, оскільки з ОСОБА_11 знайома не була і раніше не спілкувалась. Потім йому було роз`яснино права згідно ст. 268 КУпАП та з`ясовано про наявність клопотань перед початком розгляду справи по суті. ОСОБА_11 заявив клопотання про ведення процесу на російській мові та допит свідка ОСОБА_20 , ці клопотання обвинуваченою були задоволені, інших клопотань він не заявляв. В судовому засіданні ОСОБА_11 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП не визнав повністю і показав, що працівники ДАІ автомобіль, яким він керував не зупиняли і жодної вимоги про зупинку автомобіля не подавали. За власної ініціативи ОСОБА_6 , незважаючи на заперечення ОСОБА_11 була допитана його дружина ОСОБА_17 , яка разом з ним, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 знаходилась в салоні автомобіля під час цих подій. Це була звичайна адміністративна справа, будь-яких вказівок, прохань, порад у зв`язку з розглядом справи вона не отримувала, ніякого впливу, або тиску на неї не було, упередженого ставлення з її боку також не було, умислу на винесення завідомо неправосудної постанови обвинувачена не мала.

За результатами судового розгляду, керуючись нормами КУпАП обвинувачена дала оцінку доказів за внутрішнім переконанням і ця постанова на час її винесення узгоджувалась з існуючою на той час практикою судів першої та апеляційної інстанції. Будь-яких особистих інтересів і мотивів одержати неправомірну вигоду у вигляді подальшого кар`єрного зростання при розгляді справи та винесенні постанови у неї не було, оскільки з досягненням 65 річного віку вона виходила у відставку.

Штучно будь-яких доказів вона не створювала і такої мети не мала і вважала недоцільним викликати працівників ДАІ, оскілки інспектор ОСОБА_18 , який складав протокол про адміністративне правопорушення не був очевидцем події, а інспекторт ОСОБА_15 в рапорті зазначив лише автомобіль, який він зупиняв, а його власника було встановлено пізніше по базі даних. З цими свідками вона не спілкувалась і не могла знати які показання вони можуть дати в судовому засіданні і чи можуть вони повідомити про обставини, що вказують на невинності ОСОБА_11 , як зазначено в обвинувальному акті. При оцінці доказів ОСОБА_6 надала перевагу рапорту та протоколу про адміністративне правопорушення, які на час розгляду справи сумнівів не викликали і не були визнані неправдивими в судовому порядку. Вона дала критичну оцінку показам свідків в судовому засіданні ОСОБА_17 , яка є дужиною ОСОБА_11 та ОСОБА_20 , який перебуває з ним в дружних стосунках і які є заінтересованими особами в результаті розгляду справи. Їх показання були суперечливими, вони погано орієнтувались в часі і не пам`ятали точний час, коли виїхали з м. Київ та проїздили ділянку дороги, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення. Потерпілий ОСОБА_11 в перших своїх поясненнях в протоколі про адміністративне правопорушення та в окремих письмових поясненнях від 06.01.2014 року не оспорював час, він не посилався, що в час вчинення правопорушення зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті, тобто 29.12.2013 року о 12-30 годині він був у відповідному місці, не посилався на наявність свідків, які були в автомобілі, що вплинуло на критичну оцінку показань даних свідків та їх відхилення. В судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно потерпілого сам ОСОБА_11 , свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_20 показали, що під час руху в колоні автомобілів вони бачили багато працівників ДАІ, проте на автодорозі Київ-Овруч в с. Нові Петрівці працівники ДАІ взагалі не зупиняли автомобілі в тому числі і автомобіль під керуванням потерпілого. Вони не заперечували, що дійсно проїздили 20 кілометр а/д Київ-Овруч в с. Нові Пертівці, але пізніше, точний час сказати не могли, оскільки не пам`ятали. За результатами розгляду вкананої справи обвинувачена винесла постанову, якою визнала ОСОБА_11 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та наклала адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці та стягнуто судовий збір. Потерпілому було роз`яснино порядок оскарження постанови, постанова була виготовлена нею самостійно та надіслана ОСОБА_11 поштою, який її не оскаржував і з протоколом судового засідання не знайомився та продовжував керувати транспортним засобом. Вперше 14 березня 2014 року в поясненнях прокурору м. Комсомольська прокурор ОСОБА_22 зі слів ОСОБА_11 записала, що фізично 29 грудня 2013 року о 12.30 годині він не міг знаходитись на зазначеній ділянці автодороги Київ-Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, оскільки в цей час знаходився в м. Києві.

На ці обставини прокурор м. Комсомольська посилався в апеляційній скарзі на заначену постанову, проте ці обставини обвинуваченій не були відомі під час розгляду справи та винесення постанови і вона не мола їх врахувати при оцінці доказів. Дані роздруківок по мобільним телефонам потерпілого та свідків на підтвердження їх місцезнаходження їй стали відомі в даному кримінальному провадженні, тому також не були враховані при винесенні постанови. 5 березня 2014 року за клопотанням прокурора м. Комсомольська ОСОБА_11 був звільнений від адміністративної відповідальності та стягнення і постанова оскаржена ним не була. 6 березня 2014 року прокурор подав апеляційну скаргу на постанову і посилався на нові обставини, які не були обвинуваченій відомі під час розгляду справи. 17 березня 2014 року апеляційний суд Полтавської області скасував зазначену постанову і провадження по справі закрив у зв`язку звідсутністю події та складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_11 при розгляді справи в апеляційній інстарції не був і апеляційну скаргу на постанову від 06.02.2014 року не подавав. Пред`явлене обвинувачення є безпідставним та недоведеним. З постанови апеляційного суду не вбачається, що вона штучно створила докази, або умисно порушила закон під час розгляду зазначеної справи. Суддя апеляційного суду за внутрішнім переконанням дав іншу оцінку доказам по справі, але він також не допитував в якості свідка інспектора ДАІ ОСОБА_15 і не перевірив доцільність його виклику в судове засідання. Ввважає, що оцінювання фактів та доказів, тлумачення закону при вирішенні справи не може бути підставою притягнення судді до кримінальної відповідальності.

Зауважила, що в період винесення постанови по зазначеній справі у неї була велика завантаженість в розгляді адміністративних, цивільних, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення за відсутності спеціалізації в Комсомольському міському суді та неукомплектованості штату суду починаючи з 2001 року. Крім того, вона працювала слідчим суддею в Комсомольському міському суді. За зазначених обставин вона тривалий час працювала без щорічних основних і додаткових відпусток, що негативно вплинуло на її стан здоров`я і працездатність, вона перебувала в стані хронічної втоми.

В день розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 за ст. 122-2 КУпАП 06.02.2014 року у неї було призначено до розгляду 8 справ, що підтверджується відповіддю голови Комсомольського міського суду від 09.03.2017 року на запит суду по даній кримінальній справі.

Зазначила, що під час проведення досудового розслідування було порушено її право на захист, оскільки повідомлення про підозру було складено заступником Генерального прокурора України ОСОБА_23 17 березня 2015 року, а вручено старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_24 наступного дня 18 березня 2015 року, тобто була порушена процедура вручення підозри і згідно вимог КПК України вона не набула статусу підозрюваною та в подальшому і обвинуваченої.

Ввважає, що підстави для внесення відомостей про винесення нею неправосудного рішення були відсутні, оскільки потерпілий ОСОБА_11 в заяві про притягнення її до кримінальної відповідальності просить притягнути суддю Комсомольського міського суду Полтавської області за винесення незаконного рішення і про будь-які фактичні обставини, що свідчили про вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України не повідомляв. Також зазначила, що поняття "незаконне" та "неправосудне" рішення нетотожні й на даний час поняття "неправосудного рішення" невизначено в законі, окрім ст. 375 КК України.

Судом встановлено, що всі доводи обвинуваченої ОСОБА_6 , щодо її невинуватості, не суперечать дослідженим доказам і не спростовуються ними, підтверджуються документами, наданими, як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, а також показаннями потерпілого та свідків.

Аналіз показань обвинуваченої ОСОБА_6 та доказів наданих сторонами, дає суду підстави дійти до висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України.

За результатами судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, судом встановлені наступні фактичні обставини по справі.

16 січня 2014 року до Комсомольського міського суду Полтавської області з відділу ДАІ з обслуговування м. Комсомольська при УДАІ УМВС України в Полтавській області надійшов протокол серії АА2 № 476550 від 06.01.2014 року, складений відносно ОСОБА_11 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, який було складено на підставі рапорту інспектора ДАІ ДПС взводу № 3 РДПС із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_15 від 30.12.2013 року про те, що 29.12.2013 року близько 12 год. 30 хв. на 20 км автодороги Київ - Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля Мitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України.

Справа № 534/94/14-п про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_11 правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП була передана для розгляду згідно контрольного журналу судді цього суду ОСОБА_6 . Зазначена справа була призначена до розгляду на 10 годину 06.02.2014 року. Під час розгяду справи було допитано самого потерпілого ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_20 .

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення 6 лютого 2014 року суддею ОСОБА_6 було винесено постанову, якою визнано ОСОБА_11 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці.

В подальшому прокурором міста Комсомольська Полтавської області ОСОБА_25 на постанову від 06.02.2014 року до апеляційного суду Полтавської області подано апеляційну скаргу. За результатами розгляду апеляційного подання прокурора постановою апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2014 року постанова Комсомольсоко міського суду Полтавської області від 06.02.2014 року відносно ОСОБА_11 скасована, а справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу і події правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. В постанові апеляційний суд зазначив, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно водія ОСОБА_11 , в місцевому суді фактично не були спростовані його заперечення, належним чином не перевірена достовірність даних викладених в рапорті інспектора ОСОБА_15 , суд не викликав та не допитав цього працівника ДАІ по цих обставинах, а тому безпідставно прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_11 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 5 березня 2014 року ОСОБА_11 звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП та адміністративного стягнення, накладеного постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.02.2014 року.

До прокуратури Полтавської області 25.02.2015 року з заявою звернувся ОСОБА_11 в якій просив притягнути до кримінальної відповідальності суддю Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_6 за винесення незаконного рішення яким його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на три місяці.

За заявою ОСОБА_11 25.02.215 року було внесено відомості до ЄРДР про постановлення суддею Комсомольського міського суду Полтавської області завідомо неправосудного рішення, що підтверджується витягами з кримінального провадження № 42015170000000077 від 25.02.215 року.

17 березня 2015 року заступником Генерального прокурора України ОСОБА_23 було складено повідомлення про підозру та 18 березня 2015 року вручено ОСОБА_6 старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_24 .

Відповідно обвинувального акту, дії ОСОБА_6 , які полягали в винесені зазначеної постанови, кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2ст. 375 КК України, тобто як постановлення завідомо неправосудної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, вчинене в інших особистих інтересах.

Зазначений злочин є злочином проти правосуддя, відповідно об`єктом цього злочину є суспільні відносини, що складаються в сфері здійснення правосуддя, зокрема - винесення суддею постанови.

Об`єктивна сторона вказаного злочину полягає у вчиненні певних дій, які являють собою постановлення неправосудного рішення.

Суб`єкт злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України- спеціальний: це лише професійний суддя, а також присяжні засідателі при здійсненні ними правосуддя.

Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується виключно прямим умислом з обов`язковою наявністю мотиву. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину з інших особистих інтересів.

Суд вважає, що в даному випадку можливо констатувати наявність об`єкту злочинного посягання, оскільки прийняття завідомо неправосудного рішення створює загрозу суспільним відносинам, які складаються в сфері здійснення правосуддя, зокрема - винесення суддею постанови в конкретній справі.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, є певний судовий акт: вирок, рішення, ухвала, постанова, незалежно від того, якою судовою інстанцією він був прийнятий, яка його галузева приналежність, в якому складі суду - судом колегіально чи суддею одноособово. Постанова Комсомольського міського суду Полтавської області, винесена суддею ОСОБА_6 06.02.2014 року, надана стороною обвинувачення, як доказ і досліджена судом, відповідає вимогам щодо предмету злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України.

ОСОБА_6 , на день розгляду справи про адміністративне правопорушення обіймала посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області, що підтверджується дослідженими судом копією рішення Полтавської обласної ради народних депутатів від 29.04.1993 року, наказом управління юстиції Полтавської обласної державної адміністрації № 50 від 29.04.1993 року, постановою Верховної Ради України про обрання ОСОБА_6 на посаду судді місцевого Комсомольського міського районного суду Полтавської області, посвідченням судді № МЗ-02644. Відповідно ОСОБА_6 є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України.

При з`ясуванні питання щодо наявності в діях ОСОБА_6 об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, яка полягає в постановленні неправосудного рішення, суд враховує такі обставини.

26.12.2016 року Пленум Верховного Суду України звернувся до Конституційного Суду України з Конституційним поданням, щодо необхідності тлумачення сполучення слів "як неправосудного", ужитого в частині четвертійстатті 62 Конституції України.

Обґрунтовуючи вказане подання Пленум Верховного Суду України наголосив на необхідності офіційного тлумачення поняття "неправосудного", яке, зокрема, міститься вст. 375 КК України. При цьому Пленум ВСУ констатував, що зазначене поняття не дістало конкретизації в поєднанні з поняттями "незаконність" і "необґрунтованість" у жодному законодавчому акті України, що є ризиком порушення прав громадян на справедливий судовий захист і гарантій незалежності суддів під час здійснення ними правосуддя.

Однією з підстав звернення з таким поданням була необхідність забезпечення правової визначеності під час вирішення питань, пов`язаних з матеріальними та процесуальними підставами кримінальної відповідальності судді за постановлення завідомо неправосудного рішення, що має істотне значення для створення належних умов здійснення правосуддя в державі. При цьому з огляду на практику Європейського суду з прав людини, невід`ємним елементом принципу правової визначеності є єдність та стабільність судової практики, завдяки якій можуть бути подолані прогалини, зумовлені недосконалим та недостатньо чітким формулюванням правових норм, зокрема тих, які визначають засади кримінальної відповідальності.

Враховуючи відсутність офіційного тлумачення поняття "неправосудного" вКонституції Українита відсутність розкриття змісту цього поняття в законах України, Пленум Верховного Суду України наголосив, що саме Конституційний Суд України повинен надати офіційне тлумачення сполучення слів "як: неправосудного", ужитого в частині четвертійстатті 62 Конституції України, з метою формування правопорядку в Україні на засадах принципу верховенства права й неухильного забезпечення принципу правової визначеності як його складової, недопущення втручання в здійснення суддею його функцій особами, які незадоволені прийнятим рішенням, з метою забезпечення майбутньої практичної дієвості судово-конституційної реформи щодо правосуддя в частині неухильного забезпечення дотримання незалежності суддів під час здійснення ними правосуддя, а також з метою забезпечення дієвості державного захисту права будь-якої особи й громадянина на справедливий і незалежний суд. Таке офіційне тлумачення дасть змогу кожному судді й суду під час здійснення правосуддя визначитися, яке саме рішення є неправосудним, оскільки наразі при практичній реалізації відповідних положень законодавства формується неоднакове розуміння поняття "неправосудний" органами досудового розслідування та судами.

Отже, з аналізу статей процесуальних кодексів України випливає, що в усіх випадках, коли суд вищого рівня скасовує судове рішення суду нижчої інстанції, він установлює порушення судом норм матеріального та/або процесуального права, унаслідок чого судове рішення, яке скасовується, є незаконним. Або ж суд вищого рівня установлює неповноту судового розгляду та/або невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, унаслідок чого судове рішення скасовується як необгрунтоване.

Ототожнення поняття "неправосудність" із поняттям "незаконність" та/або "необґрунтованість" на думку Пленуму ВСУ призведе до того, що всі судові рішення, які були скасовані судами апеляційної чи касаційної інстанцій, у тому числі рішення, у яких суд помилково чи передчасно, однак за відсутності грубої недбалості чи злочинного наміру, дійшов певних висновків і які вплинули на ухвалення ним рішення, повинні визнаватися неправосудними. Проте зазначене суперечить конституційно-правовим засадам існування правосуддя в цілому.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно із ч. 1ст. 8 Конституції Українивизнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основою якого є ідея передбачуваності очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Конституційний Суд України наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року N 10-рп/2011).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Реквеньї проти Угорщини", від 20 травня 1999 року, зазначено: "Норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка надає громадянину можливість керуватися нею у своїх діях: він повинен бути здатним (якщо необхідно, то за допомогою відповідних консультацій) передбачити достатньою мірою за певних обставин наслідки, які можуть бути спричинені такою дією. Передбачуваність цих наслідків з абсолютною впевненістю не потрібна: досвід показує, що цього досягнути неможливо. Хоча певність, безумовно, бажана, прагнення забезпечити її може призвести до надмірної ригідності, хоча закон має завжди відповідати обставинам, що змінюються" (п. 34).

Незважаючи на актуальність і необхідність офіційного тлумачення поняття «неправосудного», яке, зокрема, міститься вст. 375 КК України, КонституційнийСуд України до теперішнього часу не прийняв рішення з цього питання, тому єдиним законодавчим актом, який містить поняття «неправосудне», щодо судового рішення, залишається вКК України, який не дає тлумачення цього поняття.

Таким чином суд дійшов висновку, що поняття «неправосудне» судове рішення на законодавчому рівні не визначено.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що фактичною підставою для притягнення судді ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 2ст. 375 КК України, є постанова апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2014 року, якою постанова Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.02.2014 року відносно ОСОБА_11 скасована, а справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу і події павопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.

Проте із змісту постанови апеляційного суду Полтавської області вбачається, що скасовуючи постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.02.2014 року відносно ОСОБА_11 апеляційний суд зазначив те, що при розгляді справи про адміністративні правопорушення стосовно водія ОСОБА_11 , в місцевому суді фактично не були спростовані його заперечення, належним чином не перевірена достовірність даних викладених в рапорті інспектора ОСОБА_15 , суд не викликав та не допитав цього працівника ДАІ по цих обставинах, а тому безпідставно прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_11 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що, враховуючи невизначеність в законі терміну «неправосудне» судове рішення, існують об`єктивні сумніви щодо того, що винесена суддею ОСОБА_6 постанова може бути кваліфікована, як неправосудна.

Застосовуючи принцип презумпції невинуватості, закріплений вст. 62 Конституції Українита ст.7,17 КПК України, суд вважає за необхідне тлумачити такі сумніви на користь обвинуваченої ОСОБА_6 , що дає підстави дійти до висновку про відсутність в її діях об`єктивної сторони злочину, передбаченої ч. 2ст. 375 КК України, яка полягає в винесені неправосудної постанови.

З`ясовуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_6 суб`єктивної сторони злочину, суд приймає до уваги такі обставини.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, характеризується виключно прямим умислом з обов`язковою наявністю мотиву. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину з інших особистих інтересів, тобто на думку сторони обвинувачення, мотивом вчинення злочину є інший особистий інтерес.

Обвинувачена ОСОБА_6 категорично заперечувала проти того, що рішення, про яке йдеться в обвинуваченні, було постановлене нею завідомо як неправосудне.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, сторона обвинувачення послалася на докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, зокрема показання потерпілого та свідків.

ПотерпілийОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.02.2014 року його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП, якого він не вчиняв. 29 грудня 2013 року він з дружиною з м. Комсомольська виїхали до м. Києва на акцію мирного протесту, яка була запланована того дня. Прибувши до м. Київ зустрілись з товаришем ОСОБА_20 і його сестрою ОСОБА_21 та направились до місця проведення мирної акції. Прибувши туди за 10 чи 20 хвилин на дванадцяту, вийшли з автомобіля, дочекались поки почнеться мітинг, зачекали доки закінчиться виступ і о 12 годині 40 хвилин разом з іншими учасниками акції вирушили в напрямку "Межигір`я" на невеликій швидкості. В автомобілі знаходився він, дружина, ОСОБА_20 та його сестра. Коли виїхали за місто продовжували рухатись на невеликій швидкості, оскільки автомобілів було багато. Під час руху працівники ДАІ були по обидві сторони дороги, але його не зупиняли. Прибувши на місце призначення годину чи дві знаходились там і вирішили повертатись до м. Комсомольська. Через декілька днів його викликали до відділу ДАІ та повідомили, що на нього складено рапорт за порушення ним ст. 122-2 КУпАП. Інспектор ОСОБА_18 перед тим як скласти протокол з`ясував хто керував автомобілем. Підтвердивши перебування на акції протесту в м. Київ 29 грудня 2013 року надав інспектору пояснення, який склав відносно нього протокол та вилучив посвідчення водія. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вину не визнав, оскільки події самого правопорушення не було та пояснив судді ОСОБА_6 в деталях всі обставини. Крім нього суддею було допитано його дружину та ОСОБА_20 . Потерпілий був впевнений в невинуватості, тому він не очікував такого рішення судді про притягнення його до адміністративної відповідальності. Постанову по адміністративне правопорушення не оскаржував, бо не мав можливості фізично це зробити, оскільки переховувався, бо боявся переслідування з боку влади за участь в мирній акції.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що 29.12.2013 року вони з потерпілим ОСОБА_11 , який є її чоловіком їздили до м. Києва на мирну акцію протесту, яка була запланована на 12 годину. По дорозі до них приєднався ОСОБА_20 та його сестра ОСОБА_26 , яких вони забрали біля станції метро Харківська в м. Києві. На площу, де розпочиналась акція прибули об 11 годині 50 хвилин та знаходились там до 13 години, після цього сіли до автомобіля та з іншими часниками акції направились в сторону "Межигір`я" і приїхали туди близько 14 години 15 хвилин. По дорозі до "Межигір`я" було дуже багато працівників правоохоронних органів, але їх автомобіль ніхто не зупиняв. В "Межигір`ї" були години півтори. З приводу притягнення потерпілого до адміністративної відповідальності пояснила, що 6 січня 2014 року до чоловіка зателефонував ОСОБА_18 та повідомив, що на нього складено рапорт та запропонував прибути до відділу ДАІ. Того ж дня чоловік поїхав до інспектора, який в нього відібрав пояснення та склав протокол про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вона надавала покази в якості свідка.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що на початку лютого 2014 року він був свідком по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_11 29 грудня 2013 року під час Революції Гідності він знаходився в м. Києві і чекав подружжя ОСОБА_27 , які мали приїхати з м. Комсомольська для участі у віче, яке проходило на ОСОБА_28 . Він дочекався їх біля метро Харківська, потім почекали його сестру і разом поїхали до ОСОБА_29 . Автомобіль залишили на Європейській площі й пішли пішки на майдан, близько 13 години повернулись і виїхали до "Межигір`я". До с. Нові Петрівці їхали дуже довго близько години, по дорозі працівники ДАІ автомобіль на якому вони рухались не зупиняли. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судді ОСОБА_6 він про ці обставини повідомляв.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що дані події відбувались на початку 2014 року і на той час вона обіймала посаду старшого прокурора прокуратури м. Комсомольська і згідно розподілу обов`язків на неї було покладено здійснення нагляду за додержанням процесуального закону в тому числі й в сфері адміністративного правопорушення. 20 лютого 2014 року нею було підготовлено проект постанови про проведення перевірки, яка була підписана прокурором міста і нею була розпочата перевірка. Під час перевірки нею було направлено запит до Комсомольського міського суду на надання копій постанов про адміністративне правопорушення за 4 квартал 2013 року та початок 2014 року. 27 лютого 2014 року з прокуратури Полтавської області надійшло завдання про встановлення осіб, передбачених Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» та фактів притягнення до відповідальності таких осіб і вжиття заходів щодо їх реабілітації. Така особа була встановлен, нею був ОСОБА_11 , який був учасником "Автомайдану" і на якого було складено протокол про адміністративне правопорушеня за ст. 122-2 КУпАП. Також було з`ясовано, що протокол про адміністративне правопорушення було розглянуто Комсомольським міським судом Полтавської області та притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено стягнення. В подальшому було підготовлено клопотаня про звільнення ОСОБА_11 від адміністративної відповідальності. На початку березня 2014 рокуклопотання було роглянуто і задоволено судом. Крім того, нею було перевірено законність постанови і законність дій працівників ДАІ, якими складено протокол, були допитані працівники ДАІ, сам порушник, підготовлено проект подання щодо притягнення працівників ДАІ до відповідальності. За результатами проведної перевірки інспектора ДАІ ОСОБА_18 було притягнуто до дисципланірної відповідальності. Також нею готувався проект апеляційної скарги, яка була задоволена апеляційним судом Полтавської області, постанову суду було скасовано, а провадження закрито.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 за ст. 122-2 КУпАП приймала участь у справі в якості секретаря судового засідання. Справа була розглянута в одному судовому засіданні. Під час розгляду справи потерпілий вину не визнавав. Пояснила, що вона повністю записувала показання ОСОБА_11 і свідків з їх слів.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснила, що проживає в м. Київ з 2006 року і наприкінці грудня 2013 року до неї приїхав її брат ОСОБА_20 , який брав участь у акціях протесту проти колишньої влади. 29 грудня 2013 року за ними заїхав товариш брата ОСОБА_11 зі своєю дружиною, забрали їх на Харківському масиві в м. Києві і разом поїхали до Європейської Площі. Приїхавши на Європейську площу пішли до Майдану Незалежності, деякий час там перебували, а потім повернулись до автомобіля і вирушили до с. Нові Петрівці. По дорозі до Нових Петрівців бачила працівників ДАІ, проте їх ніхто не зупиняв. В час коли, начебто, було вчинено правпорушення вони не могли там перебувати, оскільки знаходились на той час в Києві.

Проаналізувавши показання потерпілого та свідків дає суду підстави дійти до висновку про те, що ні потерпілий, ні жоден з допитаних судом свідків не викрив ОСОБА_6 у вчинені нею злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, а також взагалі у вчиненні будь-яких протиправних дій.

Суд оцінює показання потерпілого та свідків, як належні, допустимі та достовірні докази. При цьому суд звертає увагу на те, що жодної інформації про скоєння ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, показання потерпілого та свідків не містять.

Всі свідки сторони обвинувачення, допитані судом, не підтвердили факту, вчинення ОСОБА_6 злочину, при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Жоден зі свідків не викрив ОСОБА_6 у винесені нею завідомо неправосудної постанови.

Свідок ОСОБА_15 , який допитаний за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні підтвердив, що 29 грудня 2013 року о 8 ранку він заступив на службу і там де він здійснював патрулювання а/д Київ - Овруч в с. Нові Петрівці на повороті було заборонено в`їзд автомобілів згідно рішення Адміністративного суду м. Києва. З 12-00 години розпочалась акція і розпочався рух. Він із співробітниками не пропускали людей, які там не проживали. Автомобілів було дуже багато, близько 1000, деякі автомобілі зупинялись, а інші продовжували рух. Через деякий час кількість автомобілів збільшилась. Він разом з іншими патрульними почали зупиняти автомобілі і переписували на аркуші номерні знаки. Всі автомобілі, які їхали не звертали на інспекторів ДАІ уваги. В одну сторону вони їхали одну годину і через деякий час почали повертатись назад. Рапорт написав, тому, що автомобіль проїхав і зупинити його було неможливо через велику кількість людей та автомобілів. Наступного дня ним було написано рапорта. Точного часу зупинки водіїв він уточнити не зміг, оскільки точний час під час зупинки водіїв не записував. Підтвердив, що рапорт на підставі якого було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 складено ним. Допустив, що час вказаний в рапорті можливо вказано неточно. Під час патрулювання деякі водії на його вимогу зупинялись.

Суд оцінює показання свідка як належний, допустими та достовірний докази.

Суд погоджується з доводами строни захисту, щосторона обвинувачення не надала суду будь-яких доказів, які стосуються предмету доказування по даній кримінальній справі (в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту), а саме: що на час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_6 достовірно знала, що ОСОБА_11 адміністративного правопорушення не вчиняв і не винуватий, але умисно з інших особистих інтересів з метою кар`єрного зростання винесла завідомо неправосудну постанову. Проте такої інформації в судовому засіданні отримано не було.

Також за результатами судового розгляду суд дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 обов`язкового елементу суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, мотиву вчинення злочину - з інших особистих інтересів.

В обвинувальному акті зазначено, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 375 КК України, ОСОБА_6 вчинила, розраховуючи одержати для себе неправомірну вигоду у вигляді подальшого кар`єрного зростання, тобто діяла з кар`єристських мотивів.

Проте в обґрунтування наявності такого мотиву сторона обвинувачення не надала суду жодного доказу того, в чому саме полягав кар`єризм ОСОБА_6 , ні взагалі, ні стосовно винесення відповідної постанови від 06.02.2014 року, а також які дії вживались нею для реалізації цього мотиву та як вплинуло прийняття зазначеного рішення на її кар`єрне зростання.

З показань ОСОБА_6 в судовому засіданні вбачається, що по досягненню 65-річного віку 01.02.2016 року та закінчення повноважень вона безумовно йшла у відставку за віком, а тому будь-яких кар`єристських мотивів у неї не було і не могло бути. Ці показання ОСОБА_6 жодним дослідженим судом доказом не спростовані.

Згідно наказу виконуючої обов`язки голови Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_31 від 26.04.2016 року ОСОБА_6 була звільнена з цієї посади, в зв`язку з виходом у відставку за віком.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України.

Крім того, як зазначено у Висновках № 3 (2002) та №11 (2008) КРЕС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи судові помилки у визначенні чи застосуванні закону та здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції. Є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов`язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЕС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином з а допомогою процедур перегляду рішень у судах. Провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого воно не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи скасоване, не може бути підставою для відповідальності. Відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень або на випадки судових помилок.

Постанова судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_6 від 06.02 2014 року відносно ОСОБА_11 була скасована апеляційним судом, але це не може свідчити про неналежне ставлення судді до службових обов`язків і умисне порушення нею норм права.

Суд погоджується із стороною захисту, що у матеріалах даного кримінального провадження та досліджених судом доказах відсутні допустимі та достовірні дані, які ставили б під сумнів неупередженість судді ОСОБА_6 та дотримання нею принципу незалежності під час розгляду справи при ухваленні постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 , які б були б підставою вважати її дії явним порушенням закону.

Крім показів потерпілого та свідків, яким суд надав належну об`єктивну оцінку, стороною обвинувачення та захисту суду були надані також інші докази, а саме:

- витяг з кримінального провадження № 42015170000000077 від 25.02.215 року, згідно якого за заявою ОСОБА_11 було внесено відомості до ЄРДР про постановлення суддею Комосмольського міського суду Полтавської області завідомо неправосудного рішення. Згідно витягу з кримінального провадження № 42015170000000077 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 375 КК України /т. 2 а.с. 1, 2, 168/;

- заява ОСОБА_11 від 25.02.2015 року, адресована прокурору Полтавської області в якій просить притягнути до кримінальної відповідальності суддю Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_6 за винесення незаконного рішення яким його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на три місяці / т. 2 а.с. 3/;

- доручення заступника начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_32 старшому слідчому слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_33 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015170000000077, внесеного до ЄРДР 25.02.2015 по закінченню якого прийняти законне процесуальне рішення / т. 2 а.с. 4/;

- повідомлення про початок досудового розслідування від 25 лютого 2015 року в якому старший слідчий слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_34 повідомив про початок досудового розслідування № 42015170000000077 за фактом постановлення суддею Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_6 завідомо неправосудного рішення відносно ОСОБА_11 / т. 2 а.с. 5/;

- постанова від 25.02.2015 року про визначення групи прокурорів по вказаному кримінальному провадженні в складі: старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області ОСОБА_35 ; прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 ; старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 ; старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області ОСОБА_36 ; старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 / т. 2 а.с. 6, 7/;

- повідомлення про призначення прокурорів у кримінальному провадженні від 25.02.2015 року про створення групи прокурорів / т. 2 а.с. 8/;

- постанова про створення групи слідчих від 25.02.2015 року якою було створено групу слідчих по кримінальному провадженню № 42015170000000077 в складі: старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_37 ; слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_38 ; заступника начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_32 ; старшого слідчого сідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_39 ; слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_40 ; слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_41 / т. 2 а.с. 9/;

- матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП, згідно якої 16.01.2014 року до Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 за ст. 122-2 КУпАП. За результатами розгляду вказаної справи суддею цього суду ОСОБА_6 було винесено постанову від 6 лютого 2014 року, якою визнано винним ОСОБА_11 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці. В подальшому прокурором міста Комсомольська Полтавської області ОСОБА_25 на постанову від 06.02.2014 року до апеляційного суду Полтавської області подано апеляційну скаргу. За результатами розгляду апеляційного подання прокурора постановою апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2014 року постанова Комсомольсько міського суду Полтавської області від 06.02.2014 року відносно ОСОБА_11 скасована, а справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу і події павопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. В постанові апеляційний суд зазначив, що при розгляді справи про адміністративні правопорушення стосовно водія ОСОБА_11 , в місцевому суді фактично не були спростовані його заперечення, належним чином не перевірена достовірність даних викладених в рапорті інспектора ОСОБА_15 , суд не викликав та не допитав цього працівника ДАІ по цих обставинах, а тому безпідставно прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_11 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 5 березня 2014 року ОСОБА_11 звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП та адміністративного стягнення, накладеного постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.02.2014 року / т. 2 а.с. 10-55/;

- клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів від 26.02.2015 року, а саме до матеріалів справи № 534/94/14-п щодо вчення ОСОБА_11 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та журналу реєстрації вхідної кореспонденції Комсомольського міського суду з можливістю їх вилучення /а.с. 60/, яке ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.02.2015 року задоволено та надано доступ до вказаних документів з можливістю вилучення справи та отримання копії журналу реєстрації вхідної кореспонденції Комсомольського міського суду / т. 2 а.с. 62/;

- протокол про тимчасовий доступ до документів від 27.02.2015 року, згідно якого старший прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 в період часу з 9 год. 50 хв. до 10 год. 35 хв. у приміщенні Комсьмольського міського суду за участі заступника голови суду ОСОБА_31 ознайомився з матеріалами справи № 534/94/14-п щодо вчинення ОСОБА_11 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та журналом реєстрації вхідної кореспонденції Комсомольського міського суду Полтавської області. На підставі ухвали слідчого судді матеріали справи № 534/94/14-п щодо вчинення ОСОБА_11 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП на 45 аркушах вилучено / т. 2 а.с. 63-65/;

- журнал реєстрації вхідної кореспонденції, якою підтверджено надходження протоколу про адміністративне правопорушення, відносно потерпілого ОСОБА_11 / т. 2 а.с. 66-71/;

- вимога та копія контрольного журналу судових справ і матеріалів переданих судді ОСОБА_6 , яким підтверджується, що протокол відносно ОСОБА_11 16.01.2014 року було передано на розгляд судді / т. 2 а.с. 72-74/;

- клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів від 02.04.2015 року, згідно якого старший прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 в якому він просить надати тимчасовий доступ до матеріалів провадженнч про адміністративні правопорушення: справа № 3-106/11; № 534/1682/14-п, які знаходяться у віданні Комсомольського міського суду Полтавської області, яке ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06.04.2015 року було задоволено та надано тимчасовий доступ до документів з можливістю виготовлення їх копії / т. 2 а.с. 75-79/;

- протокол про тимчасовий доступ до речей та документів від 07.04.2015 року, згідно якого старший прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 в період часу з 10 год. 28 хв. до 11 год. 55 хв. у приміщенні Комсьмольського міського суду за участі керівника апарату суду ОСОБА_42 ознайомився з матеріалами справ вказаних в ухвалі слідчого судді та виготовлено їх копії / т. 2 а.с. 81/;

- супровідний лист Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області про направлення протоколу серія АА2 № 476550 відносно ОСОБА_11 , журналом обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про передачу справи до суду, журнал обліку постанов суду, яка підтверджує про направлення постанови суду для виконання / т. 2 а.с. 97-101/, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий потерпілому ОСОБА_11 /т. 2 а.с. 102/;

- подання прокуратури м. Комсомольська Потавської області про усунення порушень адміністративного законодавства в діяльності працівників ВДАІ Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області адресоване начальнику УДАІ УМВС в Полтавській області ОСОБА_43 / т. 2 а.с. 230-232/;

- висновок службового розслідування за результатами розгляду інформації, викладеної у вимозі та поданні прокуратури м. Комсомольська Полтавської області від 05.03.2014 року в якому зазначено, що, перевірка, проведена працівниками прокуратури засвідчила порушення вимог КУпАП щодо правильності складання процесуальних документів, повноти зібрання доказів та формування адміністративних справ, за порушення вимог службової дисциплінарності, що виразилась в недотриманні вимог ст. 251 КУпАП, інспекторові відділення ДАІ Комсомольського МВ ОСОБА_18 оголошено догану, наказ № 214 від 05.03.2014 року про призначення проведення службового розслідування, картка обліку аміністративного правопорушення відносно ОСОБА_11 , пояснення ОСОБА_18 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 надані під час проведення службової перевірки, наказ № 237 від 19.03.2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_18 / т. 2 236-252/;

- лист за вих. № 1/1733 від 05.03.2016 року Комсомольского МВ УМВС України в Полтавській області в якому повідомляється, що у період з 21.11.2013 року і по день надання відповіді на запит за наявними обліками Комсомольського міського відділу УМВС України в Полтавськійобласті гр. ОСОБА_11 в адміністративному порядку не затримувався / т. 2 а.с. 255/;

- довідка від 05.03.2014 року начальника ВДАІ Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_44 про те, що автомобіль з н.з. НОМЕР_2 належний ОСОБА_11 в період часу з 21.11.2013 року по день видачі довідки не затримувався та на спеціальний майданчик чи стоянку для тимчасового затримання транспортних засобів не доставлявся / т. 2 а.с. 254/;

- висновок щодо законності постанови Комсомольського міського суду від 06.02.2014 року відносно ОСОБА_11 , складеного 05.03.2014 року прокурором м. Комсомольська ОСОБА_25 згідно якого вирішено за необхідне внести апеляційну скаргу на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.02.2014 року / т. 2 а.с. 255/;

- пояснення ОСОБА_18 , ОСОБА_45 та ОСОБА_44 надані прокурору м. Комсомольська ОСОБА_25 / т. 2 а.с. 256-258/;

- лист прокуратури м. Комсомольська від 06.03.2014 року адресоване в.о. прокурору Потавської області ОСОБА_46 про підтримання та спрямування начальнику УДАІ ГУМВС України в Київськійобласті вимогу прокурора м. Комсомольська щодо проведення службової перевірки відносно інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_15 / т. 2 а.с. 259/;

- вимога прокурора м. Комсомольська про проведення службової перевірки відносно факту складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 за ст. 122-2 КУпАП / т. 2 а.с. 260/;

- висновок службової перевірки за фактом надходження вимоги прокуратури м. Комсомольська щодо проведення службової перевірки відносно факту складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 за ст. 122-2 КУпАП, згідно якого дії інспектора ДПС взводу № 3 роти ДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_15 правомірними / т. 2 а.с. 263-265/;

- супровідний лист начальнику центру надання адміністративних послуг пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Комсомольська та Кременчуцького району, яким направлено посвідчення водія № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_11 / т. 2 а.с. 266/;

- лист Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.03.2017 року, згідно якого 06.02.2014 року суддею ОСОБА_6 було призначено 8 судових справ. Згідно особової картки працівника, суддею ОСОБА_6 станом на 06.02.2014 року були невикористані відпустки: щорічна основна відпустка за період з 29.04.2013 року по 28.04.2014 року у кількості 33 календарних дні та щорічна додаткова відпустка 4 календарних дні /т. 3 а.с. 166/;

Зазначені документи також були досліджені судом в ході судового розгляду кримінального провадження. На підставі такого дослідження суд дійшов до висновку про те, що перелічені документи, ні кожен окремо, ні всі в сукупності, не мають доказового значення, оскільки не підтверджують і не спростовують висунутого ОСОБА_6 обвинувачення.

Крім перелічених раніше доказів судом було досліджено:

- протокол тимчасового доступу речей та документів від 23.03.2015 року, складений старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_47 за дорученням старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 від 23.03.2015 року, згідно якого старшим слідчим ОСОБА_47 в період часу з 14 год. 50 хв. до 15 год. 05 хв. в адміністративному приміщенні Харківської філії ПрАТ «Київстар» за адресою: вул. Космічна, 21 в м. Харків у присутності спеціаліста з безпеки ПрАТ «Київстар» ОСОБА_48 було вилучено носій інформації лазерний оптичний СD-R диск № 1627 з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_4 / т. 2 а.с. 109-111/;

- протокол огляду від 27 березня 2015 року та додатками до нього, де зазначено, що під час огляду електронних документів роздруківок, які містять інформацію про вхідні, вихідні дзвінки та СМС і ММС повідомлення із мобільних телефонів із використанням сім-карти з абонентським номером ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_20 з вказівкою топографічних прив`язок, часу та зазначенням абонентських номерів, із яких здійснювався зв`язок під час роботи таких терміналів, їх ІМЕІ, а також розташування базових станцій, через які здійснювався зв`язок та інших даних та врезультаті проведення якого встановлено, що ОСОБА_20 фактично не міг знаходитись станом на 12 год. 30 хв. на 20 км. автошяху Київ-Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , що підтверджує їх показання / т. 2 а.с. 112-123/;

- протокол тимчасового доступу речей та документів від 23.03.2015 року складений старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_47 , згідно якого старшим слідчим ОСОБА_47 в період часу з 15 год. 15 хв. до 15 год. 20 хв. в адміністративному приміщенні Харківської філії ПрАТ «Київстар» за адресою: вул. Космічна, 21 в м. Харків у присутності спеціаліста з безпеки ПрАТ «Київстар» ОСОБА_48 було вилучено носій інформації лазерний оптичний СD-R диск № 1625 з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_5 / т. 2 а.с. 129-131/;

- протокол огляду від 27 березня 2015 року та додатками до нього, де зазначено, що під час огляду електронних документів роздруківок, які містять інформацію про вхідні, вихідні дзвінки та СМС і ММС повідомлення із мобільних телефонів із використанням сім-карти з абонентським номером ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 , з вказівкою топографічних прив`язок, часу та зазначенням абонентських номерів, із яких здійснювався зв`язок під час роботи таких терміналів, їх ІМЕІ, а також розташування базових станцій, через які здійснювався зв`язок та інших даних та врезультаті проведення якого встановлено, що ОСОБА_11 фактично не міг знаходитись станом на 12 год. 30 хв. на 20 км. автошяху Київ-Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, що і підтверджує його показання / т. 2 а.с. 132-140/;

- протокол тимчасового доступу речей та документів від 23.03.2015 року складений старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_47 за дорученням заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області ОСОБА_49 від 23.03.2015 року, згідно якого старшим слідчим ОСОБА_47 в період часу з 15 год. 25 хв. до 15 год. 35 хв. в адміністративному приміщенні Харківської філії ПрАТ «Київстар» за адресою: вул. Космічна, 21 в м. Харків у присутності спеціаліста з безпеки ПрАТ «Київстар» ОСОБА_48 було вилучено носій інформації лазерний оптичний СD-R диск № 1626 з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень абонента ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_6 / т. 2 а.с. 145-148/;

- протокол огляду від 27 березня 2015 року та додатками до нього, де зазначено, що під час огляду електронних документів роздруківок, які містять інформацію про вхідні, вихідні дзвінки та СМС і ММС повідомлення із мобільних телефонів із використанням сім-карти з абонентським номером ПрАТ «Київстар» НОМЕР_6 , з вказівкою топографічних прив`язок, часу та зазначенням абонентських номерів, із яких здійснювався зв`язок під час роботи таких терміналів, їх ІМЕІ, а також розташування базових станцій, через які здійснювався зв`язок та інших даних та врезультаті проведення якого встановлено, що ОСОБА_11 фактично не міг знаходитись станом на 12 год. 30 хв. на 20 км. автошяху Київ-Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, що підтверджує їх показання / т. 2 а.с. 149-155/.

З приводу даних доказів суд зазначає наступне.

Згідно 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленим цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Вищезазначені протоколи тимчасового доступу і вилучення електронних документів та протоколи їх огляду з додатками не можна вважати допустимими доказами з таких підстав.

В порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 160 КПК України в клопотаннях про тимчасовий доступ до речей і документів до слідчого судді під час досудового розслідування відсутні посилання на значення цих документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

В ухвалах слідчих суддів, якими були задоволені клопотання та наданий тимчасовий доступ до документів, відсутнє обґрунтування наявності достатніх підстав вважати, що ці документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Вилучені документи не мають значення для даної справи, оскільки не стосуються предмету доказування по кримінальній справі.

Відповідно до ст. 164 КПК України в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено прізвище, ім`я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів, а також розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом.

Слідчий ОСОБА_34 за відсутності в ухвалах слідчих суддів надання йому такого права тимчасового доступу за дорученням прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_7 і ОСОБА_50 згідно протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 23.03.2015 року вилучив носії інформації - лазерний оптичний CD-R диск №1627 з електронними документами та їх відображенням ( т.2 а.с.110), лазерний оптичний CD-R диск №1625 з електронними документами та їх відображенням (т.2 а.с. 130), лазерний оптичний CD-R диск №1626 з електронними документами та їх відображенням ( т.2 а.с. 147) з залишенням володільцю опису вилучених речей і документів.

В порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 104 КПК України в описовій частині зазначених протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 23.03.2015 року не відображено послідовність дій, хто вилучав, а лише вказано, що вилучено носії інформації - лазерні оптичні CD-R диски.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Згідно 4.5 ст. 237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та речей вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються в такому вигляді, доки не буде здійснено їх остаточний огляд і опечатування.

Сторона обвинувачення провела вилучення - 23.03.2015 року, а огляд вилучених лазерних оптичних дисків через 4 дні - 27.03.2015 року без їх опечатування в порушення порядку, встановленому КПК України.

Зазначені документи суд вважає неналежними і недопустимими доказами і не може посилатись на них при ухваленні судового рішення.

Достовірність доданих до протоколів огляду документів - роздруківок з карти м. Києва та Київської області, згідно яких встановлений приблизний маршрут пересування мобільних терміналів, також викликає сумніви, оскільки слідчий ОСОБА_34 провів огляд без участі спеціалістів, а сам не є фахівцем у відповідній галузі.

Крім того належним чином не перевірені показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 про належність їм мобільних телефонів з зазначеними ними номерами, знаходження цих мобільних телефонів у них та їх розмови з цих мобільних телефонів під час руху на автомобілі 29.12.2013 року. Не встановлені абоненти, з якими вони розмовляли 29.12.2013 року, що має значення для встановлення достовірності доказів.

В ході судового розгляду судом було встановлено, що при проведені досудового розслідування були грубо порушені вимоги кримінального процесуального закону, що потяли за собою відповідне порушення прав обвинуваченої.

Відповідно до ч. 1ст. 42 КПК Українипідозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якої складено повідомлення про підозру.

В цьому випадку йдеться про особисте повідомлення про підозру, тобто безпосереднє вручення їй відповідного письмового повідомлення належною службовою особою.

Положеннямист. 480 КПК України, передбачено застосування особливого порядку кримінального провадження для певних категорій осіб.

Зокрема, до переліку таких осіб, згідно з п. 2 ч. 1ст. 480 КПК України, входять судді.

Як вбачається з матеріалів провадження і ніким не оспорюється той факт, що ОСОБА_6 до 26.04.2016 року обіймала посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області. Таким чином на неї розповсюджуються положення закону про особливий порядок кримінального провадження.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором України або його заступником.

У п. 3 ч. 1ст. 481 КПК Українипередбачено, що повноваження щодо здійснення письмового повідомлення про підозру надаються Генеральному прокурору або його заступнику, тобто вказані конкретно визначеніКПК Українипосадові службові особи, і цей перелік є виключним.

ЧиннийКПК Україниучасть прокурора у здійсненні досудового розслідування пов`язує виключно з процесуальним керівництвом таким розслідуванням.

Зокрема, згідно з п. 11 ч. 2ст. 36 КПК Україниповідомляти про підозру у вчиненні кримінального правопорушення уповноважений лише прокурор - процесуальний керівник.

Повноваження повідомляти будь-якій особі про підозру, зокрема й судді, як спеціальному суб`єкту, пов`язуються з наявністю права процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що є визначальним, а отже, первинним, оскільки випливає з необхідності нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Службова особа, яка не здійснює прокурорського нагляду в конкретному кримінальному провадженні, не може нести процесуальної відповідальності за наслідки своїх дій. Адже вона не допущена до матеріалів провадження, а тому не в змозі дати оцінку наявності достатніх доказів та їх обґрунтованості для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2ст. 37 КПК Українипрокурор здійснює повноваження в кримінальному провадженні з його початку до завершення. Їх здійснення в цьому самому провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 37 КПК України.

Перелік повноважень прокурора, що не є процесуальним керівником, на прийняття процесуальних рішень та вчинення процесуальних дій визначений у чч. 4, 5 ст. 36. ч. 3 ст. 37, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 КПК Україниє виключним і не може тлумачитись розширено. Оскільки серед цих повноважень немає права повідомляти про підозру особі, зокрема судді, таку процесуальну дію може вчинити лише процесуальний керівник.

При цьому не можнаст. 481 КПК Українивважати спеціальною щодо ч. 2ст. 36 КПК України, оскільки у частині обов`язкового процесуального керівництва, як підстави для прийняття процесуального рішення та вчинення процесуальної дії у вигляді повідомлення про підозру судді, ч. 2ст. 36 КПК Українимістить приписи, які визначають первинні повноваження на повідомлення про підозру особі прокурором.

За ч. 1ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомуст. 278 цього Кодексу. Частина 1ст. 278 КПК Українивизначає суб`єктами, що повноважні повідомляти про підозру, слідчого та прокурора. Отже, вживається термін «прокурор», перелік процесуальних повноважень якого наведено саме уст. 36 КПК України, яка пов`язує право на повідомлення про підозру особі лише з процесуальним керівництвом.

Здійснення повідомлення про підозру судді виключно Генеральним прокурором або його заступником є похідним повноваженням від первинного права, що випливає з процесуального керівництва. Обмеження переліку процесуальних керівників у кримінальному провадженні, що мають право повідомляти про підозру суддям, зумовлене особливим статусом останніх.

Таким чином, аналіз п. 15 ч. 1 ст. 3, ст. 36, ч. 1 ст. 276та п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК Українисвідчить про те, що процесуальну дію у вигляді повідомлення про підозру судді може вчинити лише прокурор - процесуальний керівник, котрим має бути не будь-який прокурор, визначений у п. 15 ч. 1ст. 3 КПК України, а тільки Генеральний прокурор або його заступник.

Як вбачається з витягів з ЄРДР, а також постанови про призначення групи прокурорів в цьому кримінальному провадженні, досліджених у судовому засіданні, ані Генеральний прокурор, а ні його заступники не були процесуальними керівниками в даному кримінальному провадженні /т.2 а.с. 1, 2, 166/.

Судом також встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 , було здійснено 18.03.2014 року слідчим ОСОБА_47 , в провадженні якого перебувало зазначене кримінальне провадження / т. 3 а.с. 147-155/.

Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що воно підписане заступником Генерального прокурора України ОСОБА_23 , який доручає старшому слідчому слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_33 вручити повідомлення про підозру судді ОСОБА_6 .

Ці факти також підтверджено показаннями допитаного під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_37 який повідомив, що ним здійснювалось досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42015170000000077 за ч. 2 ст. 375 КК України, а саме постановлення суддею ОСОБА_6 завідомо неправосудного рішення. Повідомення про підозру судді було складено заступником Генерального прокурора 17 березня 2015 року та за дорученням вручено ним ОСОБА_6 18 березня 2015 року. Під час досудового розслідування було проведено ряд сідчих дій, складено обвинувалтний акт та направлено до суду.

Суд зазначає, що положенняст. 481 КПК Україниє спеціальними щодо викладених у п. 15 ч. 1 ст. 3та п. 11 ч. 2 ст. 36 КПК Українилише в тому, що стосується визначення конкретних службових осіб органів прокуратури як прокурорів, що є процесуальними керівниками, повноважних здійснювати відповідну процесуальну дію.

Поняття «повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення» у діючомуКПК Українивживається у двох значеннях: 1) для позначення відповідного процесуального акта, складеного прокурором - процесуальним керівником або слідчим, який визначений (призначений) керівником органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Повідомлення про підозру як процесуальний акт має містити відомості, вичерпний перелік яких наведено уст. 277 КПК України; 2) для позначення відповідної процесуальної дії стосовно складення та вручення повідомлення особі про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Принципово важливим є те, що відповідно до положеньКПК Україниі складання зазначеного процесуального акта, і його вручення має здійснюватися однією і тією ж особою - слідчим або прокурором - процесуальним керівником. При цьому, системний аналіз положеньКПК Українивказує на те, що слідчий чи прокурор, які не склали повідомлення про підозру, не наділеніКПКправом вручати його.

Згідно з ст. 277 КПК Україниповідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення (п. 1 абз. 2 ч.1); підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення (п. 8 абз. 2 ч.1). Отже,ст. 277 КПК Українирегламентує, що в обох випадках ідеться про одну й ту саму особу прокурора. Більше того, за структурою повідомлення про підозру, визначеною в Кодексі й навіть розбитою на пункти, підпис прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, ставиться після роз`яснення прав підозрюваного (п. 7 абз. 2 ч. 1). Тому роз`ясняти права підозрюваного має виключно прокурор, який прийняв процесуальне рішення, - склав, тобто безпосередньо здійснив, повідомлення.

При цьому, вручення повідомлення про підозру, як процесуальну дію не може вчиняти особа, яка не складала цей документ. Це також випливає із положень ч. 2ст. 276 КПК України, за якою до осіб, котрі не наділені правом повідомляти про підозру, але мають право повідомляти права затриманій особі - підозрюваному, віднесені лише службові особи, які згідно із законом затримали таку особу. Інші випадки роз`яснення прав підозрюваного особою, котра не здійснює повідомлення, законом не передбачені.

Процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення. Саме із цим моментом процесуальний закон пов`язується набуття особою відповідних процесуальних прав після їх роз`яснення слідчим, прокурором.

Виходячи зі змістуст. 277 КПК України, процесуальні дії щодо складення і вручення повідомлення про підозру може вчинити виключно одна й та сама службова особа, котра має відповідні процесуальні повноваження.

Генеральний прокурор або його заступник не можуть передати такі повноваження слідчому, або іншому прокурору також через те, що згідно із ч. 4 ст. 22, абз. 1 ч. 1 ст. 277, ч. 1 ст. 278 КПК Українислідчий має право вручати складене виключно ним самим і погоджене з прокурором повідомлення про підозру.

Таким чином, наведений аналізКПК Українисвідчить про те, що повідомлення про підозру судді може здійснити виключно Генеральний прокурор або його заступник.

Відповідно до ч. 1ст. 276 КПК Україниповідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, встановленомуст. 278 КПК України, і складається з двох послідовних дій слідчого, прокурора: 1) складення повідомлення про підозру - процесуального акта; 2) вручення його особі, підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі змісту ст.ст.42,277 КПК Українивипливає, що процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення. Саме із цим моментом закон пов`язує набуття особою відповідних процесуальних прав після їх роз`яснення слідчим, прокурором.

Таким чином, зі містуст. 277 КПК Українивбачається що, процесуальні дії щодо складення і вручення повідомлення про підозру може вчинити виключно одна й та сама службова особа, котра має відповідні процесуальні повноваження, а саме Генеральний прокурор або його заступник, але дана вимога закону органом досудового слідства не виконана.

Належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, згідно з правовою позицією якого, відображеною, зокрема у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Ионкало проти України», право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду справи.

Викладені обставини свідчать про суттєве порушення прав ОСОБА_6 , в першу чергу - права на захист, оскільки особливий порядок кримінального провадження є додатковою правовою гарантією дотримання прав обвинуваченого.

Крім того, на думку суду, недотримання положень процесуального закону при повідомленні ОСОБА_6 про підозру, слід розглядати як відсутність такого повідомлення взагалі, що унеможливлює з`ясування питання про дотримання органом досудового розслідування строків досудового розслідування, оцінки доказів з точки зору їх допустимості, як зібраних в межах строку досудового розслідування, і, відповідно, унеможливлює взагалі ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 .

Враховуючи викладені обставини, встановлені в ході судового розгляду на підставі повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх доказів та оцінки вказаних доказів в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що в діях ОСОБА_6 відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона злочину, тобто відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України.

Згідно з ч. 1ст. 373 КПК Українипри встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.1, 2 ч. 1ст. 284 КПК України, ухвалюється виправдувальний вирок.

Положеннями п. 2 ч. 1ст. 284 КПК Українипередбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що за результатами судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, встановлені підстави для ухвалення стосовно ОСОБА_6 виправдувального вироку в зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлено. Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст.368,370,371,373-376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, і виправдати її за ч. 2ст. 375 КК України, у зв`язку з відсутністю в її діях складу, вказаного кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1