АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Херсон

Номер справи: 766/2635/17

Номер провадження: 22-ц/791/645/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Радченка С.В.,

секретар Зварич С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової І.О. від 27 лютого 2018 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки у спільному майні та визнання права власності на ? частину будинку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення частки у спільному майні та визнання права власності на 1/4 частину будинку в порядку спадкування за законом.

Одночасно з пред'явленням позову ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій стосовно 1/4 частки будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 вказує, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки дії відповідача є недобросовісними і існує загроза неможливості реального виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача. Просить скасувати ухвалу судді Херсонського міського суду Херсонської області, постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій стосовно ? частки будинку АДРЕСА_1.

Письмові відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали вимогам цивільно-процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодного доказу належності спірного житлового будинку відповідачу ОСОБА_3 або померлій ОСОБА_4, а безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у в лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення частки у спільному майні та визнання права власності на 1/4 частину будинку в порядку спадкування за законом. Одночасно з пред'явленням позову ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій стосовно 1/4 частки будинку АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви позивач вказав, що на сьогодні між ним та відповідачем виник спір щодо визнання права власності на 1/4 частину будинку в порядку спадкування за законом. Позивач вказує, що його батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб 19 грудня 1975 року. 14 липня 2004 року ОСОБА_3 придбав будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. З часу придбання будинку позивач проживав та був зареєстрований в ньому разом з батьком (відповідачем) та матір'ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4. Після її смерті позивач в 2015 року звернувся до першої Херсонської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Звернувшись 08.02.2018 року до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач отримав відмову у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на підтвердження того, що мати є власницею спадкового майна. Позивач вказує, що ч.1, 2 ст. 71 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. Відповідач (батько позивача) згоди на видачу позивачу свідоцтва не дає. Таким чином позивач вважає, що відповідач по справі є недобросовісним, порушує його права на спадкове майно та намагається уникнути оформлення частини будинку на позивача, а тому необхідно вжити заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Із змісту позовних вимог вбачається, що відповідач не визнає спадкові права позивача. Оскільки не виключена можливість відчуження зазначеного нерухомого майна відповідачем, колегія суддів вважає за необхідне заборонити відчуження ? частини будинку, щодо якої виник спір, оскільки може бути утруднено виконання рішення суду у разі задоволення вимог за позовом.

Судова колегія вважає, що обраний вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки йдеться лише про заборону проведення дій направлених на відчуження майна до розгляду справи по суті і не порушує прав відповідача на володіння та користування майном.

Колегія також не погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не надано суду жодного доказу належності спірного житлового будинку відповідачу ОСОБА_3 або померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, оскільки у виділених матеріалах справи наявна довідка КП Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради № 115 від 15.02.2018 року, відповідно до якої станом на 31.12.2012 рік право власності на будинок АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3. Будь-яких даних, щодо належності вказаного будинку іншим особам матеріали справи не містять. Представник відповідача не заперечує вказаний факт.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, ухвала суддіХерсонського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2018 року не може бути визнана законною, обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким частко во задовольнити заяву про забезпечення позову.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, 382-384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу суддіХерсонського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2018 року скасувати, постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження ? частки будинку АДРЕСА_1, до розгляду цивільної справи по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: Л.В.Пузанова

С.В.Радченко

Повне судове рішення складено 02 травня 2018 року

Суддя: І.В. Вейтас