ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 815/4593/17

Категорія: 8.3

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Коваля М.П. , Домусчі С.Д.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2017р.прийнятої о 11.08 год. у складі судді Вовченко О.А. по справі № 815/4593/17 за позовом Приватного підприємства "Авлекс" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

I. ПРОЦЕДУРА:

06.09.2017 р. Приватне підприємство «Авлекс» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області та просило суд визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0013431407 від 12.06.2017 року за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 74 536, з яких 59 629 грн. – за податковими зобов’язаннями , 14 907 грн. – за штрафними санкціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав , що відповідачем неправильно та безпідставно визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, оскільки у нього були відсутні правові підстави для їх визначення, і як наслідок прийняття рішення у вигляді ППР від 12.06.2017 року №0013431407, зокрема інформація та висновки акта перевірки, які стали підставою для винесення ППР - є такими, що суперечать законодавству України, в окремій частині викладена інформація є надуманою, яка викладена з застосуванням припущень (твердження без доказу), а в частині застосування (викладення) норм законодавства безпідставно трактованою працівниками контролюючого органу на власний розсуд (тобто з застосуванням власних тлумачень змісту законодавчих норм, при тому, що такі тлумачення позбавлені юридичної сили і не можуть викликати юридичних наслідків).

Також ПП “Авлекс” у позовній заяві звертає увагу на те, що на запит Головного управління ДФС в Одеській області, оформлений листом від 06.03.2017 року № 1655/10/15-32-14-02-12 (запит отриманий ПП “Авлекс” 13.03.2017 року), ПП “Авлекс” не порушуючи встановлений термін - 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, листом від 30.03.2017 №28/3-17 (вхідний Головного управління ДФС в Одеській області № 1403/10/15-32 від 05.04.2017) надав відповідні пояснення та копії витребуваних документів (на 45 аркушах). Позивач вважає, що ПП “Авлекс” в повному обсязі виконані вимоги Податкового кодексу України щодо обов’язку та повноти надання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу. Враховуючи вищезазначене, прийняття ГУ ДФС в Одеській області рішення про проведення документальної позапланової перевірки ПП “Авлекс” саме на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є неправомірним, зокрема прийнятим у межах наданих повноважень, але не у спосіб передбачений ПКУ. ПП “Авлекс” вважає вищевказаний запит неправомірним, а вимоги, викладені в запиті в наданні копій документів такими, що не відповідають вимогам ст. 85 Податкового кодексу України. Окремі вимоги в наданні копій документів позивач вважає не зрозумілими (не чіткими, конкретними тощо), досить абстрактними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року адміністративний позов був задоволений.

II. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись зі вказаною постановою, представник Головного управління ДФС в Одеській області подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права та просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку несе відповідальність.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не задоволенню з наступних підстав.

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що Приватне підприємство “Авлекс” (код за ЄДРПОУ 35929831) зареєстроване як юридична особа у виконавчому комітеті Одеської міської ради 21.05.2008 року та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. 23.05.2008 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 54959 та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Листом від 06.03.2017 року №1655/10/15-35-14-02-12 “Щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень” (а.с.138-139) Головне управління ДФС в Одеській області просило ПП “Авлекс” надати інформацію (пояснення) та її документальне підтвердження (завірені належним чином копії документів), які стосуються господарських відносин (чистка, нарізка, заварка труб 1020 мм.), виду, обсягу і якості операцій та рахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ “КІНГ ГРУП” код ЄДРПОУ 40020808 у листопаді 2016 року, в частині реалізації робіт (послуг) та їх придбання, а саме: податкові накладні; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; “приходні” та видаткові накладні чи акти виконаних робіт, довіреності, ТТН; платіжні доручення; договори, угоди, контракти з контрагентами; регістри бухгалтерського обліку по рахунках 631 “Розрахунки з вітчизняним постачальником”, 361 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, 311 “Розрахунковий рахунок”, 301 “Каса в національній валюті”, 703 “Дохід від реалізації робіт та послуг”, 40 “Статутний капітал”, 903 “Собівартість реалізованих робіт та послуг”, 92 “Адміністративні витрати”, 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”, 37 “Розрахунки з іншими дебіторами”, 10 “Основні засоби”, 15 “Капітальні інвестиції”, банківські виписки; журнали-ордера, картки рахунків, оборотно-сальдові відомості; відомості щодо офісних, складських приміщень, виробничих потужностей (власні чи умови оренди); надати відомості щодо транспортування товару та вантажні роботи; документи, підтверджуючі придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг); інші підтверджуючі документи. А також наступну інформацію: дата і номер реєстрації підприємства в Держадміністрації, ідентифікаційний номер, податкова та фактична адреса, номер телефону, П.І.Б. директора та головного бухгалтера, номер та дата наказу про прийняття на посаду, ідентифікаційні коди, номер розрахункових та валютних рахунків в установах банків, дата та номер довідки про реєстрацію підприємства як платника податку на додану вартість, індивідуальний номер платника податку.

У відповідь на вказаний лист ПП “Авлекс” надало ГУ ДФС в Одеській області пояснення та копії документів на 41 арк. (а.с.140).

На підставі направлення від 28.04.2017 року №1582/14-07 та №1583/14-07 (а.с.130-131) виданих ГУ ДФС в Одеській області головними державними ревізорами-інспекторами відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4, п. 78.1, ст. 78 Податкового кодексу України та згідно з наказом ГУ ДФС в Одеській області від 27.04.2017 року № 1231 проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства “Авлекс” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ “Кінг Груп” за період листопад 2016 року.

22 травня 2017 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №439/15-32-14-07/35929831 (а.с.42-57), яким встановлено порушення ТОВ “Кінг Груп” п. 198.1, п.198.2, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 59629 грн., в т.ч. листопад 2016 року на - 59629 грн.

Вказані висновки в акті перевірки обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки головним державним ревізором-інспектором встановлено, що ПП “Авлекс” (Замовник) укладено з ТОВ “Кінг Груп” (код за ЄДРПОУ 40020808) (Виконавець) договір на здійснення послуг чистці труб, що були у вживанні від 25.05.2016 року №25/05. Але в даному договорі не зазначено та додаткових документів до перевірки не надано щодо уточнення питань про: документи, що підтверджують вантажно-розвантажувальні роботи при транспортуванні труб автомобільних транспортом на складські приміщення; місце навантаження (передачі) товару (склад-покупця, склад продавця, адреса, тощо); місце проведення робіт по чистці, зварці та нарізці труб; не зазначено хто відповідальний за спосіб доставки до місць передачі товарів покупцю, та за вантажно-розвантажувальні роботи. ПП “Авлекс” (Замовник) укладено з ТОВ “Кінг Груп” (код за ЄДРПОУ 40020808) договір на здійснення послуг автомобільним транспортом від 05.04.2016 року №05/04. ПП “Авлекс” (Замовник) укладено з ТОВ “Кінг Груп” (код за ЄДРПОУ 40020808) договір на здійснення послуг автомобільним транспортом від 05.04.2016 року №25/05. ПП “Авлекс” (Покупець) укладено з ТОВ “Кінг Груп” (код за ЄДРПОУ 40020808) (Продавець) договір купівлі - продажу від 15.11.2016 №15-11/16. Відповідно до умов договору від 25.05.2016 року №25/05, від 05.04.2016 року №05/04, від 15.11.2016 року №15-11/16, TOB “Кінг Груп” (код за ЄДРПОУ 40020808) у листопаді 2016 року виписано на адресу ПП “Авлекс” наступні податкові накладні, акти виконаних робіт та видаткові накладні на загальну суму ПДВ 59629,00 грн.: акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №23/11 від 23.11.2016 року, видаткова накладна №21111 від 21.11.2016 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №21/11 від 21.11.2016 року. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту. На початок періоду, що перевіряється, кредиторська заборгованість за отримані послуги відсутня. На кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість за отримані послуги та товар складала - 357773,98 грн. До перевірки надані договори відступлення права вимоги, а саме: договір відступлення права вимоги від 28.12.2016 року №28/12 складений між ТОВ “Кінг Груп” (Первісний Кредитор), в особі директора ОСОБА_4, ТОВ “Пауер Буд” (Новий Кредитор), в особі директора ОСОБА_5, та ПП “Авлекс” (Боржник). ПП “Авлекс” 28.12.2016 року кредиторську заборгованість на суму 250000,0 грн. було переведено на ТОВ “Пауер Буд”, платіжне доручення від 28.12.2016 року №228 на суму 250000,0 грн.; договір відступлення права вимоги від 06.02.2017 року №06/02/2 складений між TОB “Кінг Груп” (Первісний Кредитор), в особі директора ОСОБА_4, ТОВ “Гермес Агро” (Новий Кредитор), в особі директора ОСОБА_6, та ПП “Авлекс” (Боржник). ПП “Авлекс” 06.02.2017 кредиторську заборгованість на суму 107773,98 грн. було переведено на ТОВ “Гермес Агро” у сумі 107773,98 грн. у складі платіжного доручення від 06.02.2017 року №11 на суму 250000,0 грн. Станом на 06.02.2017 року кредиторська заборгованість ПП “Авлекс” перед ТОВ “Кінг Груп” відсутня.

В акті №439/15-32-14-07/35929831 від 22.05.2017 року зазначено, що здійсненим аналізом договорів відступлення права вимоги №28/12 від 28.12.2016 року (ТОВ ОСОБА_7”) та №06/02/2 від 06.02.2017 року (ТОВ “Гермес Агро”) встановлено, що згідно п.1 зазначених договорів ТОВ “Авлекс” здійснює відступлення права вимоги по договору №25/05 від 25 травня 2016 року, укладеного із ТОВ “Кінг Груп”, в той час як кредиторська заборгованість на загальну суму 357774,00 грн. виникла за договорами від 05.04.2016 року №05/04 (організація перевезень) на суму 72000,00 грн., від 15.11.2016 року №15-11/16 (придбання труби) на суму 13363,20 грн., та від 25.05.2016 року №25/05 (чистка, зварка, нарізка труб) на суму 272410,80 грн., тобто здійснено відступлення права вимоги на більшу суму ніж кредиторська заборгованість за договором чистки труб, що були у використанні. На виконання вимог договору на здійснення послуг автомобільним транспортом від 05.04.2016 року №05/04 до перевірки надано наступні товарно-транспортні накладні, в яких визначено: автомобільний перевізник - ТОВ “Кінг Груп”; замовник - ПП “Авлекс”; вантажовідправник - ПП “Авлекс”; вантажоодержувач - “М.В.Карго” Одеська обл. Комінтернівський р-н с.Візирка; пункт навантаження - с.Дибинці Богуславського р-ну Київської обл.; пункт розвантаження - с.Візирка Комінтернівського р-ну Одеської обл. За умовами договору не зазначено про місце знаходження складу або інших місць перебування/передачі товарів (труби 1420 мм) у с.Визірка Комінтернівського р-ну Одеської обл. До перевірки надані товарно-транспортні накладні, але у відомостях про вантаж не відображено інформацію щодо вантажно-розвантажувальних операцій при транспортуванні труб автомобільним транспортом на складські приміщення. Не наведено час прибуття автомобіля для завантаження, який встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. До перевірки не надано подорожні листи вантажного автомобіля (типова форма №2) або будь-які документи, що підтверджують перевезення товару. Таким чином, відповідно до оформлених документів на перевезення, не можливо встановити точну адресу місця, звідки було доставлено товар у с.Визірка Комінтернівського р-ну Одеської обл. та не з’ясовано чому місцем складання акту прийому-передачі виконаних послуг є м.Одеса та неможливо встановити, яким чином здійснювалось здавання вантажу - подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу.

У ОСОБА_6 також зазначено, що згідно “Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва” 20.02.2017 року за № 930/8/26-53-21-03 заст.нач. ОУ ДПІ у Дніпровському р-ні ГУ ДФС у м.Києві ОСОБА_8 внесена інформація по ТОВ “КІНГ ГРУП” (код за ЄДРПОУ 40020808 ДТП в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві), що згідно протоколу допиту ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), яка є засновником, директором та бухгалтером ТОВ “Кінг Груп”, з’ясовано, що дане підприємство зареєстровано без її відома, згоди та без мети зайняття фінансово-господарської діяльності. Тобто встановлено, що ТОВ “Кінг Груп” (код за ЄДРПОУ 40020808) зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Дата встановлення ознаки: 17.02.2017 року. Згідно даним АІС “Податковий блок” ТОВ “Кінг Груп” (код за ЄДРПОУ 40020808) взято на податковий облік ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві 21.09.2015 року. ТОВ “Кінг Груп” зареєстровано податкові накладні на адресу ПП “Авлекс” 21.11.2016 року та 23.11.2016 року, та складені акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) 21.11.2016 року №21/11 та 23.11.2016 року №23/11, тобто перша подія відбулася 21.11.2016 року та 23.11.2016 року. ТОВ “Бекеш” в ЄРПН зареєстровано податкові накладні на адресу ТОВ “Кінг Груп” лише 30.11.2016 року, тобто ТОВ “Бекеш” не міг виконувати послуги чистки, нарізки, зварки труб 1420 мм та організовувати послуги перевезення, які в подальшому ТОВ “Кінг Груп” нібито реалізовував ПП “Авлекс”, у зв’язку із існуванням різниці у часі складання первинних документів. Таким чином, ТОВ "Кінг Груп" повинен був самостійно виконувати дані види робіт, але, в ході проведення аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявності трудових ресурсів, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Окрім того, в акті зазначено, що згідно даним АІС “Податковий блок” ТОВ “Бекеш” (код за ЄДРПОУ 40068965) взято на податковий облік ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві 16.10.2015 року. Згідно бази даних АІС “Податковий блок” “Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” ТОВ “Бекеш” сформовано податковий кредит за рахунок постачальника ТОВ “ОСОБА_9 І КО” (код за ЄДРПОУ 38314806), яким подано декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року з показниками, які свідчать про відсутність господарської діяльності, в той час як в ЄРПН податкові накладні на постачання послуг та товарів на адресу ТОВ “Бекеш” зареєстровано, у зв’язку із чим існують розбіжності. Враховуючи зазначене, неможливо підтвердити факт отримання товару (труб 1420 мм) та послуг по чистці, нарізці, заварці та організації автомобільних перевезень від ТОВ “Кінг Груп”. На підприємстві ПП “Авлекс” відсутні належним чином складені документи та наявні ті, які складені формально. ТОВ “Кінг Груп” не могло реалізовувати даний вид товару та надавати послуги, у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, що в свою чергу підтверджується дефектністю первинних документів, наданих до перевірки та наведених вище. Вищевикладене свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Не погодившись з висновками акту перевірки податкового органу, 06.06.2017 року позивач подав до ГУ ДФС в Одеській області заперечення на акт перевірки від 22.05.2017 року №439/15-32-14-07/35929831, які залишені ГУ ДФС в Одеській області без розгляду у зв’язку із пропуском строку їх подання.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2017 року № НОМЕР_2, яким позивачу за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 74536,00 грн., з яких: 59629,00 грн. – за податковим зобов’язанням, 14907,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.58).

Не погодившись з прийнятим ГУ ДФС в Одеській області податковим повідомленням-рішенням №0013431407 від 12.06.2017 року позивач, в порядку, визначеному ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив його до ДФС України, подавши відповідну скаргу від 26.06.2017 року (а.с.59-74).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 16.08.2017 року №18014/6/99-99-11-01-01-25 (а.с.75-77), податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0013431407 від 12.06.2017 року залишено без змін, а вищевказана скарга без задоволення.

Судом 1-ої інстанції було також встановлено,що ПП “Авлекс” (код ЄДРПОУ 35929831) (Замовник) 05 квітня 2016 року укладено договір з ТОВ “КІНГ ГРУП” (код ЄДРПОУ 40020808) (Виконавець) про надання послуг автомобільним транспортом №05/04 (а.с.80-81), предметом якого є визначення порядку взаємовідносин, які виникають при плануванні здійснення перевезення вантажів по території України (пп.1.1.); замовник замовляє, а виконавець здійснює перевезення вантажу (пп.1.2.); замовник в електронному вигляді чи у телефонному режимі не пізніше ніж за одну добу повідомляє виконавця про місце завантаження та вивантаження, а також спосіб завантаження (п.2.1), а виконавець на основі вимог замовника виділяє транспортні засоби для перевезення вантажів в залежності від об’єму та характеру перевезень, при необхідності може залучати третіх осіб (п.3.1). Вказаний договір укладений строком до 31 грудня 2016 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано засвідчені копії: акту №23/11 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 листопада 2016 року (а.с.84), податкової накладної №23111 від 23.11.2016 року на організацію автотранспортних перевезень на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 72000,00 грн. в тому числі ПДВ 12000,00 грн. (а.с.95) а також товарно-транспортні накладні №10/11-1, №10/11-2, №10/11-3 від 10 листопада 2016 року, №11/11-1, №11/11-2 №11/11-3 від 11 листопада 2016 року (а.с.168-173).

25 травня 2016 року ТОВ “КІНГ ГРУП” (код ЄДРПОУ 40020808) (Виконавець) та ПП “Авлекс” (код ЄДРПОУ 35929831) (Замовник) уклали договір про надання послуг чистки труб, які були у використанні №25/05 (а.с.78-79), предметом якого є визначення порядку взаємовідносин, які виникають при очистці труб від бітумної ізоляції шляхом піскоструя, зварювання дефектів труб які були у використанні, з наступною нарізкою труб.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано засвідчені копії: рахунку-фактури від 12 листопада 2016 року, акт №21/11 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21 листопада 2016 року (а.с.82-83), накладної №21112 від 21.11.2017 року на чистку, нарізку, зварку труб 1420 мм. на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 272410,78 грн. в тому числі ПДВ 45401,80 грн. (а.с.94).

01 жовтня 2016 року між ПАТ “Укрбудтрансгаз” (постачальник) та ПП “Авлекс” (покупець) уклали договір №01/10, предметом якого є те, що постачальник зобов’язується поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець – приймати товар та оплачувати постачальнику його вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором. Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна сума, місце та строк поставки товару вказується в узгоджених сторонами специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього договору (пп.1.1.-1.2.). Згідно специфікації №1 до договору №01/10 від 01.10.2016 року, вартість товару труби сталевої 1420х15,7, б/в. вагою 73,650 тон становить 353520,00 грн. в тому числі ПДВ 58920,00 грн. (а.с.159-163).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано засвідчені копії: виписки по особовому рахунку №26001000061807 за 09.02.2017 року (а.с.91), податкової накладної №14 від 14 листопада 2016 року та виписки по особовому рахунку №26001000061807 за 20.10.2016 року (а.с.164-165).

15 листопада 2016 року ТОВ “КІНГ ГРУП” (код ЄДРПОУ 40020808) (Виконавець) та ПП “Авлекс” (код ЄДРПОУ 35929831) (Замовник) уклали договір купівлі-продажу №15-11/16 (а.с.155-157), предметом якого є те, що продавець зобов’язується поставити покупцю в порядку та у строки, встановлені даним договором металопрокат (далі товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар по ціні, в порядку та у строки, передбачені даним договором (п.1.1.); найменування товару – труба металічна, яка була у використанні, діаметром 1420 мм. (п.1.2.); право власності покупця на товар виникає з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі товару чи розхідної накладної (п.1.3.).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду засвідчені копії: накладної №21111 від 21 листопада 2016 року на трубу 1240 мм. вагою 2,784 тони загальною вартістю 13363,20 грн. в тому числі ПДВ 2227,20 грн., податкової накладної №21111 від 21.11.2016 року на трубу 1420 мм., на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 13393,20 грн. (а.с.92-93).

Транспортування металевих труб діаметром 1420 мм у кількості 73,65 т., які придбані у ПАТ “Укртрансбудгаз” за договором №01/10 від 01.10.2016 р. (видаткова накладна №14 від 14.11.2016р.). здійснювалось силами ТОВ “Кінг Груп” (т/з ОСОБА_8 ВН8210АА; ВОЛЬВО ВН0175ВТ; МАИ ВС7072АО; РЕНО АІ9546СК; МАН ВН3197ЕС; МАЗ СА6857ВО, водії - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15), а на постачання труб діаметром 1420 мм б/в у кількості 2,784 т був укладений договір №15-11/16 від 15.11.2016 року та труби були поставлені за видатковою накладною №21/11 від 21.11.2016 року.

28 грудня 2016 року ТОВ “КІНГ ГРУП” (Первісний кредитор) та ТОВ “ПАУЕР БУД” (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги №28/12 (а.с.85), згідно умов якого новий кредитор стає кредитором боржника за договором чистки труб, що були у використанні №25/05 від 25 травня 2016 року між первісним кредитором та ПП “Авлекс” (далі боржник) на суму 250000,00 грн.

Податкові накладні від ТОВ “КІНГ ГРУП” зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено квитанціями № 1, що не заперечується сторонами

Договори укладені між ПП “Авлекс” та ТОВ “КІНГ ГРУП” в судовому порядку недійсними не визнавались.

Укладені між ПП “Авлекс” та контрагентом ТОВ “КІНГ ГРУП” договори у повній мірі відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, ст. 180 ГК України щодо їх змісту, жодне положення зазначених договорів не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав, а отже є дійсними у відповідності до приписів чинного законодавства, оскільки відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суми податку на додану вартість за вище визначеними податковими накладними від ТОВ “КІНГ ГРУП” включено ПП “Авлекс” до податкового кредиту, відображеного у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість у листопаді 2016 року (а.с.99 зворот), про що зазначено в акті перевірки.

V. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО:

Згідно вимог ст. 8 ОСОБА_16 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_16 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_16 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_16 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_16 України гарантується.

Згідно вимог ст.19 ОСОБА_16 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_16 та законами України.

Згідно ст. 67 ОСОБА_16 України , кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.8 ОСОБА_16 України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України ,податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України , податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Підпунктом 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 року № 1955-IV).

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі, що передбачено статтею 930 Цивільного кодексу України, а також статтею 9 Закону № 1955-IV.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил, в редакції чинній на час здійснення господарських операцій).

Як встановлено п.11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207 затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, пунктом першим якого передбачено, що до переліку необхідних документів для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, серед іншого, віднесена товарно-транспортна накладна.

Згідно п.1. Порядку заповнення податкової накладної ,затвердженого Наказом Мінфіну № 1307 від 31.12.2015( в ред..,діючої на момент здійснення господарської операції ), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку у графі "Постачальник (продавець)" податкової накладної спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначене статутними документами, та через кому - найменування такої філії (структурного підрозділу).

У разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) платника податку при складанні податкової накладної у графі "Отримувач (покупець)" спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та через кому - найменування такої філії (структурного підрозділу), яка (який) фактично є від імені головного підприємства (покупця) стороною договору.

При виконанні договорів про спільну діяльність податкова накладна складається особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету. Облік результатів спільної діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку господарських результатів такої особи.

При здійсненні господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, отриманого в управління за договорами про управління майном, податкова накладна складається особою - управителем майна, яка веде окремий облік з податку на додану вартість таких господарських операцій та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

При виконанні багатосторонньої угоди про розподіл продукції за участю кількох інвесторів податкова накладна може складатись як оператором, так і інвесторами, якщо усі інвестори зареєстровані платниками податку.

У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається зареєстрованим на території України платником податку - отримувачем (покупцем).

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку на додану вартість або передбачає його нарахування за іншими ставками, ніж визначені підпунктами "а" - "в" пункту 193.1 статті 193 розділу V Податкового кодексу України, втрачають право на складання податкової накладної.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін мас бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч.2 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 14.1.185 ст. 14 ПК України постачання послуг - операція, зокрема, з надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість ", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість ". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно п.1 розділу V "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978 (далі - Положення №978), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України.

А пунктом 2 розділу V Положення №978 встановлено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку. Відповідно до ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті N 185/94-ВР, 23.09.1994 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

VI. НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_16 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється ОСОБА_16 України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_16 України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до ОСОБА_16 та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені ОСОБА_16 та законами України. У разі невідповідності правового акта ОСОБА_16 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить ОСОБА_16 України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми ОСОБА_16 України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. . Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Так, стаття 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.4 ст.243 КАС України ,судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із правовим висновком , викладеним Постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а, п перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ОСОБА_16 та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Крім того, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у справі № 21-425а14 нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Згідно із правовим висновком ВСУ , викладеним Постанові від 3 листопада 2015 року № 21-1499а15 ,господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Згідно із висновком ВСУ, викладеним у Постановах від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15 ,обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Вказані висновки ВСУ , узгоджуються із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 814/328/15 ,згідно з яким, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети. Спірним питанням в межах даних правовідносин є достатність наданих Товариством первинних документів в підтвердження здійснення ним господарських операцій по поставки товарів контрагентами позивача, надання ними транспортно-експедиційних послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, послуг з перепродажної підготовки товарів, а також повнота цих первинних документів, чи утримують вони в собі необхідну інформацію про отримані Товариством товари/послуги, чи розкривають зміст господарських операцій, що свідчить про реальність їх здійснення.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № 820/4648/13-а твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем маєть досліджуватись можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Право на віднесення сум до складу валових витрат при нарахуванні податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Згідно із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17 , сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, як вбачається з матеріалів справи кримінальна справа порушена за ч. 3 ст. 212 , ч. 366, ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах службовими особами ТОВ , про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

VII. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 ОСОБА_16 України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "ОСОБА_17 Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління" (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97).

Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормі , що міститься у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”(див.рішення увід 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі “Булвес” АД проти Болгарії»).

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р.).

VIII. ОЦІНКА СУДУ

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає, що для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України, частини 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), яки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадової особи господарюючого суб'єкта - ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), яка є засновником, директором та бухгалтером ТОВ “Кінг Груп”, згідно яких дане підприємство зареєстровано без її відома, згоди та без мети зайняття фінансово-господарської діяльності. в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було.

ОСОБА_4 свідчень у справі під присягою не надавала,клопотання про її виклик у якості свідка до суду 1-ої інстанції не надходило, що позбавляє можливості вирішення цього питання на стадії апеляційного провадження.

Окрім того, апеляційний суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Твердження фіскального органу -апелянта про відсутність документів, які б підтверджували наявність у ТОВ "Кінг Груп" складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, трудових ресурсів, не свідчить про безтоварність угод з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджувалась можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період надання послуг .

Факт порушення контрагентом по ланцюгу ТОВ "Кінг Груп" - ТОВ “Бекеш” вимог податкового законодавства не може перекладати відповідальність за це порушення на позивача.

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Апеляційний суд ,враховуючи принципи верховенства права, належного врядування ,презумпції правомірності дій платника податків , практику ЄСПЛ ,як джерело права , погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни в цій частині постанови суду 1-ої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права, факт надання та отримання товарів/послуг , здійснення господарських операцій із ТОВ “Кінг Груп”, які спричинили реальні зміни у майновому стані платника податків доведений наявними у справі належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами , здійснення позивачем та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між позивачем , та його контрагентами правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій - не доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами, зворотні твердження апелянта є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання, відповідачем не доведено наявність підстав для призначення штрафної санкції .

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0013431407 від 12.06.2017 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Рішення фіскального органу , не можна вважати таким ,що прийняте в поряду , межах повноважень та у спосіб, встановлені ОСОБА_16, Податковим Кодексом України .

Вказане рішення становило свавільне втручання державного органу у право на мирне володіння майном , яке не було законним та пропорційним по відношенню до переслідуваної мети –забеспечення сплати податків ,необхідного балансу не було досягнуто, так як на відповідну особу покладено особистий та надмірний тягар .

Нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства становило порушення вимог ст.19 ОСОБА_16 України та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , та доводить протиправність прийнятих рішень фіскального органу , який не дотримується своїх власних процедур, та не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків, "ефективним" засобом правового захисту ,як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню має бути скасування вказаних рішень фіскального органу.

Судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права , справу розглянуто повноважним складом суду, із належним повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі , судове рішення прийнятне та підписано суддями , які зазначені у судовому рішенні

Керуючись ст.8,22 ОСОБА_16 України, ст. 6 та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7,242, 272, 308, 309, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316,321,322,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складене та підписане 23.04.2018 р.

Суддя-доповідач

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_18 ОСОБА_19